Зробити сторінку стартовою         Fastiv.in.ua Твій Портал - Твоя Інформація

 

Мар'яна Литвинова

 

 

 

 

 

 

 

 

 

МАР'ЯНА ЛИТВИНОВА:

"Серце кличе серце чуле до розмови і кохання"

 

Крає мій

Наш світ — суцільний вирій
Планет, природ, шляхів
Чи стежок.
Та ти чомусь же виріс
Між саме цих лісів
Безмежних.
їх хвоя тобі ніжно
Співала колискову
У тиші.
Які ж в них таємниці,
Що за життя діброви
Цінніші?
Чарівність мого краю
В краплинах дощових,
Прозорих.
В долоні я збираю
Дзвінкий їх тихий сміх.
Ти спробуй!
Хіба таке бува:
Дощу сміх у самоті?
Спитаєш...
Тут й не такі дива,
Це ж у моєму ти
Краї.
Тут квіти розмовляють,
Тут дихають небес
Простори,        
І розумію, краю,
Чом не здолав тебе   
Твій ворог.
Земля жива повстала
І змусила сплатити
Дорого.
Ліси й болота стали
Могилою з граніту
Ворогу.
Мені ж твоя природа,
Як щедра та колиска
Мамина.
Люблю тебе за вроду,
За душу щиру й чисту,
Краю мій...

Весно, навіщо?

Хочу чудовий почути мотив.
Той, у якому душі завмирання
Стане прекрасною піснею...
Втім, Чую одне віковічне мовчання.
Хочу душею відчути весну,
Радісну сонячну пісню пташину.
Та відчуваю, що вийду зі сну
Тільки тоді, як цю тишу покину.
Тиша і галас, зима і весна,
Небо з землею... Що краще? Хто скаже?
Може, для тебе ця пісня луна,
Я ж через неї у сон вічний ляжу.
Весно, навіщо ж приходиш тоді,
Сон мене мій коли тішить найбільше?
Інші у світі священних надій.
Може, їх світ і, насправді, світліший?
Може, не хочеш ти, весно, мені
Дати у тузі втопитися марній?
Ти не врятуєш, байдуже вві сні:
Світло чи темно, потрібно чи дарма.
Ти мене хочеш збудити, а я
Просто не здатна розплющити очі.
Та не хвилюйся: яскраве життя
Рано чи пізно відчути захочу...

Життя твоє — критичний стан

В її душі критичний стан...
Не лий у неї власні мрії,
Вони у ній присплять надію,
Спричинять вбивчий вибух там.
В її житті критичний стан...
Філософе, ти не зарадиш,
Своє незнання тільки втратиш
Про те, що власне — балаган.
В твоїй душі критичний стан...
Мої не слухав ти поради,
Свій спокій ти так легко зрадив,
В її блукаючи думках...
Життя твоє — критичний стан...
Не лізу в нього, не зараджу.
Своє незнання тільки втрачу
Про те, що власне — балаган...

    ***
Сльози моєї слід невидимий
Залишив відблиски на долі,
І ти, прикликаний молитвою,
У почуттів своїх в неволі.
Ти захистиш мене від відчаю,
Ти вбережеш мене від помилки.
Твої думки теплом уквітчані,
Твоє кохання не штамповане.
Твій спокій, наче ковдра виткана,
Вкриває сни мої збентежені.
Твоє кохання диво-квіткою
Пала у всесвіті безмежному.
Мій сум, самотність і стурбованість
Плітьми надії замордовані.
Твоє кохання, вдячність Богові,
Мені так щедро подароване...

    ***
Новий створити всесвіт...
Де буде безліч хвиль в свідомості,
Зірки й моря, закони й безлад,
Свій стан тяжіння й невагомості.
Свій вітер дме шляхами райдуги,
Проміння сонця особливе,
І біоритми унікальні
Свої пробуджують припливи.
Свої ідеї він виношує,
Своя роса тремтить на травах...
І світ такий, не бійся, спробуй
Створити й ти, як час настане.
Зусиль потрібно тут немало,
Підхід тонкий потрібно вжити.
Але комусь нехитра справа —
Лише дитину народити...

    ***
Кохання — річка: шквали й вільне плавання.
І течія її постійно змінює забарвлення...
Моїх думок господар ти єдиний,
Вершина моїх бажань.
Дай, Боже, тобі витримки і сили
Утримати цей дар...
Пекучих мрій господар ти незмінний,
Причина моїх страждань.
Дай, Боже, тобі витримки і сили
Нести такий тягар...
Життя мого ти зірочка яскрава,
Ти — мій цілющий цвіт.
Дай, Боже, тобі мудрості й наснаги
Утримати цей дар...
Моєї долі лихо невблаганне.
Сталевий мій каральний дріт.
Дай, Боже, тобі мудрості й наснаги
Нести такий тягар...
Кохання — річка: шквали й вільне плавання,
І течія її постійно змінює забарвлення...

    ***
Відділились від душі
Сльози — стрази,
І коштовніші вони
За топази.
Чисті наміри душі
В двох сльозинках
Більш помітні, ніж
В порожніх листівках.
Хай говорять люди:
"Сльози — не гідно!"
А зусиль моїх плоди
Так лиш видно!
Щирість ця твоя
Ні з чим не зрівняна...
І без слів вже знаю я:
Я — кохана!

    ***
Ти спиш...
Лунає шепіт мій: "Як довго тебе шукала...
" І плачу... Ти спи...
Стираю слізоньки і губ твоїх торкаюся
Гарячих.
Ти спиш...
Не знаєш, як твій спокій роздирає
Душу.
Ти спи...
А раптом зникнеш, я ж лише страждати
Мушу.
Ти спиш...
Такий прекрасний, як у снах моїх
Казкових.
Ти спи...
Я ж віджену розлуки злої мить
Жорстоку.
Ти спиш...
Вивчаю на чолі твоєму згини
Вродливі.
Ти спи...
Я усміхаюсь, наші згадую хвилини
Щасливі.
Ти спиш...
Такий смішний, тебе цілую я ніжно,
Зітхаєш...
Ти спи...
Це все з тобою у нас навічно,
Я знаю!

    
    ***
Казкова ніч,
Зірковий небосхил.
Господня річ —
Гармонія світил.
Молочний шлях —
Небесна медіана,
Жага життя
Безмежна і жадана.
Душею п'ю
Твоїх просторів спокій,
І мить ловлю
Як заповідь пророків...

Матусі

Багато сліз буває і сумних ночей,
Коли життя впадає в темне русло.
І знаю я, що від твоїх очей
В душі засяє спокій, о Матусю!
Як мрію я в самотності хвилини
До тебе притулитися щосил,
І світлих цих надій святі перлини
Твої до мене линуть звідусіль.
Нічого в світі більше і не треба.
Здається, тільки б бачити тебе.
Матусенько, молюся я до неба,
І лихо не зачепить, обмине...
Ти віддала мені життя, всі сили,
Всю молодість, енергію свою.
Тепер прохати смію лиш єдине:
Зі мною, Мамо, вічно будь, молю!
Ти виховала люблячу дитину,
Ніхто зробить це краще б не зумів.
Тепер же не покинь і на хвилину,
І тільки будь зі мною ввік віків!

Дитячий світ

Осінь проходить,
Зима настає.
Сум на душі
Із жалем заграє.
Я у тривозі,
В печалі і в тузі
З теплом загортаюсь
У шубку матусі.
Хмари набігли,
І сонця не видно,
Вітер гуляє
По небі невпинно.
Сніг посилає
Нам снігова дама,
І я знов ховаюсь
Під шубоньку мами...

    ***
Радію, що мій світ від інших в ізоляції,
Думки кричать у ньому, та їх ніхто не чує:
Не буде ні їх показу в прямій телетрансляції,
Ні запису на плівці "Сопіса Сепшге".
Радію, що мій світ від інших ізольований:
Глумитися над думкою, не знаючи "жучка",
Не червоніть від слів в ікс-вимірі промовлених,
Адже до них стежина лиш в віршованих рядках.
І доки оце явище у мене буде рідкістю,
Мене не відгадає ніхто з людської нації.
Захочу я сховатися — сховаюсь, лицемірячи,
Радію, що мій світ у повній ізоляції...

 

ВложениеРазмер
M.L..jpg38.78 КБ

Спорт Фастова