Зробити сторінку стартовою         Fastiv.in.ua Твій Портал - Твоя Інформація

 

Що буде з українською землею?

“Добрий земельний закон займе місце в нашій національній бібліотеці біля Шевченкового “Кобзаря”, – ці слова Михайла Грушевського як дзвін прозвучали на парламентських слуханнях, що відбулися 23 березня у Верховній Раді України. Про необхідність законодавчого регулювання красномовно говорила й назва парламентських слухань: “Земля в українській долі: ситуація у земельній сфері, законодавче забезпечення земельних відносин та практика його реалізації”.

Отже, земля вкотре у зоні особливої уваги. Пам’ятається, у 2005 році теж проводилися парламентські слухання про стан та перспективи розвитку земельних відносин в Україні. Вже тоді було рекомендовано ухвалити закони про ринок землі та про Державний земельний кадастр. Минуло шість років. Сьогодні немає закону про аукціон земель, про оренду, про кадастр, немає інвентаризації землі, а в деяких селах немає навіть землевпорядників.

Найближчим часом Верховна Рада України планує розглянути доленосний для українського народу законопроект “Про ринок землі”. Хтось його чекає, бо хоче швидше мати гроші за свою земельну власність або батьківську спадщину, хтось просто не здужає самотужки обробляти землю, хтось застерігає про необачливий крок, неготовність українського суспільства до вільного продажу землі. Скасувати мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення, всі це розуміють, сьогодні не так вже й важко. Хтось командним жестом махне правицею, хтось пробіжить рядами, натискуючи на кнопки, як на клавіші, і ось тобі – 300 бажаних голосів. Але ж що далі? Чия музика звучатиме в українському селі – арабська, китайська, ірландська?

Учасницею парламентських слухань-2011 із земельного питання була наша землячка, керівник СТОВ “Відродження”, що у Малополовецькому, Лариса Майсак. З нею – розмова про основні аспекти парламентських слухань, її враження та висновки стосовно того, що на них відбувалося.

– Шановна Ларисо Дмитрівно! Днями Вам пощастило бути на знаковому форумі української громади – представників з усіх регіонів України – на парламентських слуханнях, на яких йшлося про долю української землі.

– Так, я була запрошена на парламентські слухання як член Аграрного союзу України, який очолює Геннадій Новіков. Перше, що можу сказати, я справді щиро рада цій події, тому що мала можливість поспілкуватися з людьми, які так само, як і я, шукають відповідь на питання: “Що буде з українською землею?”

Крім цього, я мала можливість почути думку про сучасний стан та перспективи земельних відносин у виступах Голови Верховної Ради України Володимира Литвина, в.о. міністра АПК Михайла Безуглого, лідера СПУ Олександра Мороза, першого секретаря ЦК КПУ Петра Симоненка, депутатів різних фракцій Верховної Ради України, науковців, фермерів, сільських голів із різних областей України.

– Прошу, стисло охарактеризуйте висловлене на парламентських слуханнях.

– Основне, що пройшло через усі виступи, а їх було 24, це: чи готова Україна сьогодні до запровадження купівлі-продажу земель сільгосппризначення? Особисто мене дуже цікавило, як реагують люди на цю актуальну для села проблему? Більшість за продаж землі чи за мораторій на її продаж? За результатами виступів вийшло, що переважна більшість із них – проти продажу землі сьогодні. Майже у кожному виступі звучало, що земля – це основне багатство України. А я сиділа і думала: “Правильно, але ж треба дати їй реальну ціну, треба зробити так, щоб селяни отримали по максимуму за свою землю”.

– У засобах масової інформації вартість гектара української землі озвучується від 4 до 12 тисяч гривень. А якою є справжня ціна нашої землі?

– Ви торкнулися одного з найдискусійніших питань. Одним із перших на слуханнях його порушив спікер парламенту Володимир Литвин. Він сказав, що виходячи з того, якщо грошова кадастрова вартість одного гектара сільгоспугідь сьогодні в межах 12 тисяч гривень, то вартість усієї землі в Україні, якщо її продати, – це один річний бюджет держави. Але ж це дуже мало! Можливо справедливим буде рахувати по-іншому? Приміром, як рахували наші діди-прадіди: брали середню врожайність з гектара і множили на сто років. Адже це так зрозуміло, що, приміром, зрівнювати в ціні полтавську і запорізьку землі не можна, тому й треба обов’язково враховувати родючість ґрунтів.

Цікавим з цього приводу мені здався виступ в.о. міністра АПК М.Д.Безуглого, який навів приклад вартості землі в інших державах. Найдорожча земля сьогодні в Ірландії: там 1 га оцінюють у 40 тис. євро, в Нідерландах, в Іспанії – 30 тис. євро. То мені й подумалося: продає якийсь ірландець у себе 2 га землі, отримує 80 тис. євро, приїздить собі у ТОВ “Відродження” і скуповує по 12 тис. грн. землю у людей, у яких я орендую землю. До речі, у своєму виступі Михайло Безуглий навів приклади Чехії, Литви, Словаччини, які теж не дають продавати землю сільськогосподарського призначення.

– А чий виступ на парламентських слуханнях Вам найбільше запам’ятався і чим?

– Виступали представники усіх депутатських фракцій: Партії регіонів, БЮТ, КПУ, Народної Партії, НУ-НС – і всі вони одностайні в думці, що земля – це найдорожче, що в нас залишилося, і що треба сім разів міряти перед тим, як один раз відрізати, іншими слова – запровадити ринок землі.

Але з усіх найбільше сподобався виступ позафракційного депутата Верховної Ради України Олега Ляшка, який сказав, що продаж землі в Україні – це афера тисячоліття, і хто в парламентській залі проголосує за зняття мораторію, той зрадить український народ.

– А були виступи, пропозиції, з якими Ви не погоджуєтеся?

– Так. По-перше я не можу погодитися з думкою виступаючого з Володимир-Волинського району Житомирської області, який стверджував, що аукціони з продажу землі може проводити сільський голова. Це якось, на мою думку, недоречно і дуже близько до корупції. А по-друге, мене обурили заяви деяких “захисників” селян, мовляв, за пай дають два мішка зерна і все. Таке було боляче слухати. Хотіла б я бачити таких господарів!

– Але ж і Володимир Литвин говорив, що середня плата за пай минулого року в середньому по країні склала 283 гривні, і то з них лише 28 відсотків грошима, все інше натуроплатою. Як же розрахувалося СТОВ “Відродження” зі своїми пайовиками?

– Минулого року ми заплатили людям, у яких орендували землю, по 2100 грн. за гектар.

– Ларисо Дмитрівно, а як Ви особисто ставитеся до питання продажу землі?

– Як і більшість із тих, хто виступав на парламентських слуханнях: мораторій на продаж землі слід подовжити ще на 5 років. Закон про ринок землі сьогодні приймати не можна, бо він недосконалий. До того ж, кадастрова оцінка земель застаріла – вона була встановлена ще 1990 року. За даними уряду, сьогодні в системі державного кадастру відсутня інформація про власників і стан 70 відсотків земельних ділянок.

Хочу наголосити: я категорично проти продажу землі ще з однієї причини. Впевнена: якщо зараз буде продаж землі, тваринництво буде знищено до хвоста. Хто займається тваринництвом, добре мене розуміє.

Можливо, комусь хочеться, щоб Закон про ринок землі був прийнятий вже в травні цього року. Ні і ще раз – ні! Я за те, щоб спочатку підготувати якісну кадастрову оцінку землі. А ще, щоб не було спекуляції із землею, щоб основним покупцем землі була держава. Щоб держава, а не якийсь іноземець, давала мені як керівникові господарства землю в оренду, і то за умови, якщо я справлятимусь як господарник. Адже вимальовується абсолютно проста, прозора схема: береш землю у держави в оренду і сплачуєш податки до Держбюджету. Продовольчу безпеку держави повинен забезпечувати вітчизняний виробник. Моє переконання: ні один німець чи нідерландець, купивши у нас землю, не приїде і не зробить нам продовольчу безпеку.

А ще хотілося б, щоб ми всі вдумалися у суть такої статистики: в Англії сьогодні 93% земель сільгосппризначення у власності держави, в Ізраїлі – понад 90%, у Франції та Німеччині – 67%, у США – до 70%.

– Ви вважаєте, що загроза купівлі нашої землі іноземцями таки існує?

– Звичайно. По-перше, за статистикою, щороку багаті країни від 20 до 30 мільярдів доларів витрачають на купівлю земель у країнах, що розвиваються.

А по-друге, і це звучало на слуханнях, у німців, наприклад, існує закон: якщо вони куплять у нас землю, то ще й пільги отримають від своєї держави – не платитимуть податки, а якщо землю придбають у межах своєї держави, то податки платитимуть.

– Якби Вам сьогодні була б доручена місія як учаснику парламентських слухань порадити селянам, як їм повестися зі своєю землею, що б Ви їм сказали?

– Не спішити. Людям треба дуже чітко роз’яснювати: поки не буде зроблена кадастрова оцінка земель, до якої повинні долучитися відповідні інститути, не спішити продавати свої паї. Треба принципово підійти до кожного шматочка землі по всій Україні, оттоді тільки ми можемо говорити про її продаж, а сьогодні ми не готові до цього.

– Насамкінець хочу запитати, які сьогодні у Вас як сільгоспвиробника труднощі? Чи відчуваєте тиск з боку владних структур?

– Труднощі? Скажу відкрито: виробник сьогодні став набагато самостійнішим. Я не потребую в держави ні дотації, оскільки раніше ми її отримували на озимину, ярину, міндобриво, дизельне пальне, ні вказівки, що робити. Я не відчуваю жодного тиску, приміром, ніхто мені не нав’язує сіяти гречку чи буряк. Я вважаю, що сьогодні багато хто з сільгосппідприємців відповіли б на Ваше питання так, як я: “Нехай держава не заважає, а з труднощами ми звикли справлятися”.

– Дякую від імені читачів нашої газети за цікаву розповідь, відвертість у висловленні власної точки зору.

Зоя ЗІНОВ’ЄВА

Спорт Фастова