Зробити сторінку стартовою         Fastiv.in.ua Твій Портал - Твоя Інформація

 

Рідне, але чуже

      Сьогодні я вкотре зазирнула туди, куди вже ніколи не повернуся... пройшла рідними сходами на 4 поверх. Ось вони, заповітні двері...  така рідна усмішка, що колись гріла ледь не щодня. Був гарячий чай і запальний сміх, переплетений з сумом спогадів в очах. Був замислений погляд у вікно, який частенько допомагав піймати думку за написанням творів.

      А ось і актова зала... Боже, як навіжено ми тоді готувались до концертів. До новорічних вистав для школяриків...веселі хороводи, сяючі обличчя, дружне єдиноголосся святкових пісень.

     Їдальня... Останні роки кожного будня як мінімум двічі на день дзвінок на перерву був сигналом для польоту туди. Ми на хвильку ставали схожими на шалений табун коней, що чимдуж біжить на водопій. А колись, пригадується, не бажали й торкнутися ложки. 

    Про перші почуття, злети й розчарування, двійки й щасливі очі від дванадцяти балів з філософії годі й казати...

    Щось вологе скотилося по щоці... 

 

     Життя іде і все без коректур. 
     І час летить, не стишує галопу...
     Життя іде і все без коректур 
     І як напишеш, так уже і буде...
 

    Так, Ліно Василівно, Ви були праві, як ніколи. Берегти потрібно кожну хвилинку...особливу ту, що була там. Колись. 

    Все. Закінчилось. Щось обірвалось і нестримно захотіло піти в небуття... Але люди мають таку здатність, яка нерідко рятує...здатність пам'ятати.

   Тепер там я лише гість. І не більше. Нехай часто бажаний, але все ж таки гість. Так, я зможу завітати туди ще сотні, тисячі разів...зануритись у теплі спомини. Повернутися по щось рідне... але вже чуже.

0
Ваша оценка: Немає

Спорт Фастова