Зробити сторінку стартовою         Fastiv.in.ua Твій Портал - Твоя Інформація

 

Чому я голосуватиму за Анатолія Корчака, як майбутнього міського голову

 Приліпко Іван Пилипович - головний інженер управління газового господарства.

Коли я працював головним інженером заводу «Червоний Жовтень», Анатолій Васильович заходив до мене в кабінет, мило посміхався і складав на мене протокол, як на порушника природоохоронного законодавства. Я відповідав тим же: посміхаючись, підписував протокол і сплачував штраф. І я його за таку позицію поважав і поважаю. Ми були й залишаємося добрими приятелями, а проте свою службу треба виконувати сумлінно. Що він і робив.

Тодішній начальник екологічної інспекції Анатолій Корчак виконував свою справу сумлінно, як і належало чесному державному службовцю, людині відповідальній, непідкупний. «Зелений» Корчак багатьом не подобався за свою принциповість. А проте, вигравали від того екологія, природа. Він змушував керівників підприємств не його боятися, а боятися шкодити природі. Жаль, що сьогодні таких людей, як мій приятель Анатолій Васильович, стає дедалі менше.

Я обов'язково віддам свій голос за нього на виборах міського голови, бо вірю в його чесність, принциповість. Такий голова зробить все від нього залежне, аби наш Фастів став кращим. І екологічно безпечним для проживання фастівчан.

Кабанець Олександр Григорович – колишній головний інженер фастівського інформаційно-обчислювального центру

Прийшов до нас тоді в управління статистики, воно ж і інформаційно-обчислювальний центру, новий начальник. То був Анатолій Васильович Корчак. З партійного апарату прийшов. Ми спочатку з підозрою віднеслися до «партійця» з білого дому. Думали буде гайки закручувати і таке інше. А він відразу заявив себе простою, доступною, відкритою людиною. Завжди радився зі своїми підлеглими, довіряв їм, покладався на них, але й умів запитати за роботу. Я тоді працював головним інженером центру.

В електроніці наш начальник не був фахівцем, сам був за фахом економіст. Проте зумів поставити справу так, що вже через два місяці нам вручили перехідний вимпел в обласному змаганні серед споріднених підприємств. Поважали ми Анатолія Васильовича за добрий характер, не злобливість. Умів він знаходити мову з колективом. Хоч і не багато нас було, десь близько 70 чоловік, але ж що то за працівники - лише 6 чоловіків. Решта, в основному, молоді дівчата. Одні кадрові клопоти - то в декрет ідуть, то з декрету виходять, сумно не бувало. А він тримав дисципліну, порядок, їздили ми з Анатолієм Васильовичем і в Закарпаття відпочивати, і в театри Києва.

Дбав начальник за свій колектив. Тому й користувався повагою.

Я голосуватиму за Анатолія Корчака, як майбутнього голову міста, бо він проста і порядна людина. Нашому не раз обдуреному місту потрібні саме такі керівники.

Тимофієв Іван Михайлович - директор ЗОШ № 7

Не хвалюся своєю особистою заслугою в тім, що в нашому місті з'явився справді незаурядний журналіст за покликанням Анатолій Корчак. Але до цього і я причетний. Коли Анатолій прийшов працювати в міськком партії, відтоді в газеті «Перемога» і стали з'являтися статті за його підписом з аналітичним викладом. Писав він про проблеми села, не залишав поза увагою рядового працівника. Такий підхід до суті бачення проблем імпонував читачам газети, мені, як згодом редактору газети.

Вже коли Анатолій обійняв посаду керівника управління статистики, то й тоді не полишав стосунки з газетою. Я довго умовляв його перейти працювати журналістом і таки досяг цілі. Залишив він і кабінет, і посаду начальника, службовий автомобіль та й став газетярем. Взяв верх природній романтизм Анатолія, жага постійного спілкування з людьми. Не зраджує він своїм ідеалам і сьогодні. Вміє говорити і слухати людей, докопуватися до істини. Бачить те щиро, бо співпереживає за своїх читачів.

Журналіст Корчак для чинуш, казнокрадців, людей з подвійними стандартами незручний. Він для них ворог. Але його читають скривджені, ті, хто потребує допомоги. Для них він жива, творча особистість. Ними і він живе. Я голосуватиму за чесного, непідкупного журналіста за покликанням душі Анатолія Корчака. На таких, як він, тримається світ. Таким має бути і сучасний міський голова Фастова.

Юрковський Віталій Йосипович - заступник начальника управління праці та соціального захисту населення Фастівського міськвиконкому

Я прийшов працювати у міськвиконком у 2004 році. Відтоді і знаю Анатолія Васильовича Корчака. Кабінети наші знаходилися поруч, тому часто заходив до заворгвідділом міському і в справах, і як до свого сусіда. Робити це було приємно ще й тому, що в його особі завжди знаходив і доброго порадника, і співбесідника. Він чесна, порядна людина. Вболіває за спільну справу, як за свою. Навіть більше. Тому на нього можна покладатися.

Анатолій Васильович пунктуальний в роботі, вміє прогнозувати людей, прогнозує події, ситуації. Володіє мистецтвом організовувати справу. І вже коли береться за яку, то робить це енергійно, жваво. Вміє тримати речі на контролі і не випускає головне з виду.

Знаю мого старшого товариша і як активного громадського активіста. Я і моя сім'я часто буваємо в музеї «Музей на колесах», який він очолює. Постійно приємно дивуюся звідки в нього береться та енергія, з якою Анатолій Васильович ось уже вісім років утримує цей об'єкт історії Фастова, України.

Серед кандидатів на посаду міського голови я бачу його найбільш прийнятним. Місту потрібні такі патріоти, люди чесні, відповідальні, енергійні.

Гузь Андрій Григорович - пенсіонер, колишній працівник міському партії та голова профспілкового комітету дистанції колії

За теперішніми висловами ми з Анатолієм Корчаком колишні комуняки, бо працювали раніше в партійних органах. Я в міськкомі партії, а мій молодший товариш спочатку в комсомолі, згодом заввідділом міському. Так, з власної біографії, як і історії - нічого не викинути. Ми, рядові комуністи, чесно несли свій хрест, свій обов'язок перед, народом, служили йому. І не наша вина, що вищі еталони партії зраджували великим ідеалам справедливості.

Був таким і він - цей енергійний, постійно заряджений на справедливість, на чесність молодий Корчак. Через таку його позицію мав часто непорозуміння із керівництвом міськкому партії.

Мав, але не мінявся. А в стосунках з товаришами по роботі завжди був простий, довірливий, щирий. Не прогинався перед начальством. Такі ж, як і він, поважали наймолодшого тоді заввідділом міськкому.

Не припинялися наші стосунки з Анатолієм і згодом, де б ми не працювали. А ми ще ж до того і шанувальники футболу. Завжди при зустрічі є про що поговорити з ним. Цікава він людина. Я віддам свій голос на виборах міського голови саме за нього. Нам сьогодні так не вистачає при владі людей чесних, порядних, хто не продається і не прогинається під обставинами.

Пилипенко Олексій Петрович, пенсіонер, колишній машиніст, голова парткому, голова профкому моторвагонного депо ст. Фастів

Я голосуватиму на виборах міського голови за мого молодшого товариша Анатолія Корчака. Свій вибір щодо нього я зробив давно. Шкодую, що він тільки тепер наважився йти до влади. З його даними він мав би й раніше бути головою міста. Тоді б Фастів не опинився в такому «задрипаному» стані, як тепер перебуває. Але вірю, що й сьогодні ще не пізно.

Знаю Анатолія давно. Пам'ятаю його ще з комсомолу, а згодом і по роботі в міськкому партії. Тоді він був завідуючим сільгоспвідділом. Молодий, енергійний, а ще доступний в стосунках з людьми. Чесним був комуністом. Якби ж то вся наша колишня партія складалася з таких чесних і принципових членів партії, то багато чого б не сталося.

А згодом яскраво засяяв Анатолій на посаді завідуючого відділом газети «Перемога» . Я захоплювався його чіткою позицією щодо проблем трударів в районі, місті. Критичний погляд журналіста Корчака на життя змушував і нас, людей старшого покоління, шанобливо ставитися до нього.

Анатолій уміє вловлювати, відчувати настрої людей, уміє знаходити шляхи до порозуміння, а надто із рядовими виробничниками. Така риса не може не знадобитися йому і на посаді міського голови.

Працівники нашого депо мали змогу бачити журналіста Корчака і в себе на виробництві. Він хоч і короткий час, але редагував деповську газету «Зелений світлофор». Запам'яталась вона нам своєю нестандартністю, бойовитістю.

Переконаний, моторвагонне депо проголосує за Анатолія Корчака, бо такий простий і чесний хлопець на посаді голови Фастова нам давно потрібний.

Мошляківська Аліна Петрівна, заступник директора ЗОШ І-ІІІ ст. №4

Знаю Анатолія Корчака дуже давно. Ми з ним працювали ще в комсомолі. Я - секретарем по роботі із шкільною молоддю, а він інструктором, потім завідувачем організаційним відділом. Мобілізував навколо себе трудову молодь. То були часи нашої молодості. Енергія з нас так і била, а з нашого заворга - мов з фонтана. А хто пройшов школу комсомолу, той і до глибокої старості не втратить дух колективізму, уміння володіти масами, бути лідером де б не працював. Я в цьому переконана.

Я спостерігаю за Анатолієм, за його трудовою діяльністю - і скрізь він на гребені громадського життя Фастова. Такий же неспокійний, небайдужий, енергійний. І не залишає громадського життя. Зараз очолює і музей на вокзалі, і поетичний клуб. Запрошуємо його в школу. А його вірші вивчаємо серед учнів. Пишаюся, що ми з ним давні друзі. Навіть майже сусіди. Бо живе Анатолій в Потіївці, а я на Казнівці.

Ця обставина часто зводить нас на одній виборчій дільниці в школі № 7. Тут я голосувала за нього, коли він був обраний депутатом по мажоритарному округу до міської ради. Тут голосуватиму за Анатолія Васильовича на виборах міського голови. Бо він того вартий.

Для нашого «сплячого» міста потрібний такий енергійний, відповідальний, обов'язковий, відданий ідеї керівник, як мій товариш. Раджу моїм колегам-учителям міста прислухатися до мого голосу, до мого вибору та проголосувати за Анатолія Корчака.

Як пригадаю оті «Зірниці», що ми організовували для школярів міста і району, так серце і завмирає. Думаю, не лише в мене. Хай там сьогодні що не кажуть за наш той комсомол, а ми таки проводили патріотичне виховання молоді. Де воно тепер і хто цим займається?

Борошенко Володимир Рафаїлович, пенсіонер, письменник, колишній лікар психіатр-нарколог центральної районної лікарні

Я знаю Анатолія Корчака вже давно. Познайомились ми з ним з часу, як стали спільно працювати над виданням книги поезії «Тобі моє серце». Це він був тоді організатором і натхненником видання. І нас, співавторів, мобілізовував на творчу працю і кошти на другу книгу відшукав. Він же згодом організував і презентацію моєї книги « И расскажи сыну своему».

І тоді я переконався, як мій Анатолій, це я так називаю його - мого молодшого товариша, вміє організовувати, об'єднувати навколо себе людей заради спільної ідеї. Ми такі різні, а стали настільки близькими навколо нього. Підкуповує його людяність, відкритість, відсутність шкідливих звичок. Він християнин і не соромиться своєї віри . У мене з ним спільний Бог і я його за це поважаю.

А ще він поважає людей старшого покоління. Доступний у стосунках з людьми. Це хороші риси для майбутнього керівника міста. І я вірю - він буде ним.

По духу - я великий патріот України. Я міг би жити і в Канаді, і в Ізраїлі, де живуть мої діти. Але корінням вріс в українську землю. Бачу, серцем відчуваю - таким є і Анатолій Корчак. Любі мої фастівчани! Послухайте старого Борошенка і віддайте свій голос за мого друга Анатолія. Фастову потрібні патріоти.

Маторін Анатолій Георгійович, заввідділом Міненергоатому України, колишній начальник управління Міністерства з надзвичайних ситуацій України.

Я не є сьогодні жителем Фастова, хоча раніше там жив, працював. До речі, саме у Фастові отримав трудове хрещення, як молодий спеціаліст. Першим записом у трудовій книжці було «майстер моторвагонного депо». Тому з цим містом, фастівськими друзями мене пов'язують самі добрі та щирі спогади.

Згодом, працюючи в комсомольських і партійних органах Фастова, і познайомився та працював разом з Анатолієм Корчаком - одним із моїх найкращих друзів. Тому мені приємно знати, що мій товариш Анатолій бере участь у виборах міського голови. Буду прямим - я б віддав свій голос за нього і не лише тому, що ми друзі.

Знаючи Анатолія ось уже більш як тридцять років, давно переконався у його чесності. А це перш за все. Він говорить те, що думає, робить те, що вважає правильним. І то є ознака його характеру. А ще його ініціативність. Підкуповує, що в нього залишилась ще та, комсомольська енергія. Поєднання чесності та намагання зробити щось хороше не для себе, плюс ініціатива, роблять його у такому зрадливому, продажному світі, справді, добрим гарантом майбутніх успіхів, зрушень для Фастова.

Буваючи в мого товариша вдома, в Потіївці, в будинку, який він сам, як умів так і збудував, порівняєш з крутими світу цього. Досягши якихось вершин влади в суспільстві, вони втратили більше, ніж здобули. Людяність втратили. Мій товариш, простий, людяний. І якби я жив у Фастові, то свій голос віддав би на виборах саме за Анатолія Корчака.

Мірошніченко Тетяна Петрівна, завідуюча педіатричним відділеням поліклініки Фастівської ЦРЛ

Коли здавали наш кооперативний будинок по вулиці Новій, за жеребом нам дісталась двокімнатна квартира на першому поверсі, Анатолію Васильовичу на третьому. Але всі по одному стояку. Отак ми стали сусідами. Невгамовний він був сусід, завжди щось майстрував, першим виходив на суботники, займався огородництвом під балконом. За ним тягнулися й інші. Переконалась, на яких би посадах не працював наш сусід, а це і комсомольська, партійна робота, особливо, як начальник по екології Фастова, чим міг відгукувався на звернення жителів будинку, допомагаючи вирішувати їхні кооперативні проблеми.

Роботящий він, і свого не шукає в житті. Таким Анатолій був, таким і залишається. Та ще безкорисний і порядний. А як став працювати Анатолій Корчак в газеті, так ми його ще більше полюбили. Бо надто він переймається за біди і проблеми фастівчан. Кажу це не голослівно. Я вважаю, що кошти, які надійшли з міської ради саме на ремонт приміщення дитячої консультації в сумі 150 тис. грн., то його пряма заслуга. Перед тим побував він, як редактор газети, у нас, поговорив із медперсоналом. А згодом вийшла критична стаття в газеті «Позиція»! Тепер ось маємо кошти.

Скільки і яких би там не було кандидатів на виборах міського голови, я і мої колеги голосуватимуть тільки за Анатолія Васильовича Корчака. Нам давно потрібний чесний, порядний, авторитетний міський голова. На брехунів ми вже надивились.

Ватаніна Антоніна Григорівна - начальник управління Пенсійного фонду України по місту Фастову.

Так швидко пливе ріка життя. Ніби недавно ми, маю на увазі себе та Анатолія Васильовича, були ще такими молодими. Ні, зовсім молодими. Бо нині вже бабусі й дідусі. А тоді нас об'єднувала робота в райсільгосптехніці, і кожен мав не більше тридцяти років. То саме час розквіту творчих сил, час дерзання. Прийшов до нас молодий Анатолій Корчак після закінчення Київського інституту народного господарства. Недовго попрацювавши економістом, пішов служити в лави Радянської Армії. А згодом знову повернувся і невдовзі став заступником керуючого з питань економіки. Я тоді працювала головним бухгалтером.

Пригадую той час, як самий плідний в моїй трудовій біографії. Складна була наша система. Адже ми обслуговували весь район, все сільське господарство. Та й чисельність працюючих в «Сільгосптехніці» складала майже 500 чоловік. Ініціативним був мій колега, вболівав за справу. Дошукувався резервів виробництва. І було наше виробництво прибутковим.

Очолював Анатолій Васильович і нашу партійну організацію. Тоді на таку посаду обирали кращих та достойних. Згодом запримітили нашого секретаря в міськкомі партії, куди й забрали його на посаду завідуючого сі льгоспвідділом.

Та де б потім він не працював, а в нашому місті не заховаєшся, скрізь проявляв себе мій колишній колега, добрий товариш енергійним, людяним, принциповим працівником. Розкрився талант Анатолія Корчака і на ниві журналістики. Читаючи його публікації і про працівників нашої «сільгосптехніки», рядових працівників села, міста, бачу, що він не змінився. Поважає людей, вболіває і переживає за них. Має свою позицію, як і його газета «Позиція».

Не сумніваюся, таким він залишиться і на посаді міського голови, чого я йому щиро бажаю.

 

4
Ваша оценка: Немає Рейтинг: 4 (1 голос)

Спорт Фастова