Архівні номери газети перемога 2009 рік

№ 10 (5 березня 2009 року)

Реалізація конституційного права громадян на землю по-фастівськи

Горе тому народу, який дозволить якомусь пройдисвіту,
що загородив ділянку землі, заявити: “Це моє!”
Сократ

Унікальний і незамінний продукт природи – земля – споконвіку вабила до себе людей, які хотіли володіти нею на правах власника. Історія пам’ятає тисячі війн, причиною яких була саме свята земелька. Земельні баталії тривають і сьогодні, але “поле борні” розгортається здебільшого в кабінетах органів влади, на засіданнях місцевих рад. Часто, на жаль, доля землі вирішується за зачиненими дверима, і її власник – територіальна громада міста, села або селища – запізно дізнається про те, як можновладці розпорядилися їхнім спільним багатством, а іноді й зовсім позбавлена права знати всю правду у сфері земельних відносин.

Хоча останнім часом через фінансово-економічну кризу пристрасті навколо землі на території всієї України дещо стихли, що пояснюється тим, що подекуди оформлення документів на землю коштує більше, аніж сама ділянка землі. Та Фастова це не стосується. Тут міська влада, певно, відчуваючи свою тимчасовість, вирішила виявити неабиякі щедроти, кинувши “з панського плеча” чималий шмат землі городянам. Не всім. Обраним.

Сказане нижче я прошу розцінювати як звернення до фастівчан і пропозицію їм дати моральну оцінку тому, що відбувається навколо землі міської громади.

Завдяки принциповій позиції фракції Блоку Юлії Тимошенко у складі Фастівської міської ради не набули чинності два проекти рішень міської ради, які, м’яко кажучи, мало відповідали інтересам громадян міста. Йдеться про вилучення із землекористування Дослідного господарства “Фастівське” земельних ділянок загальною площею 270 га та надання їх під особисте селянське господарство громадянам, які виявили на це бажання. Власне, тут нічого особливого не було б і залишалося б тільки радіти за людей, які отримали б землю для роботи на ній, якби не деякі обставини.

По-перше, мова йде про 270 гектарів землі в міському мікрорайоні Завокзалля, який має всі шанси для розвитку внаслідок створення на його території нових проектів. Хіба завадило б не тільки Завокзаллю, а й усьому Фастову, якби на землі, яку мають намір роздати під городи, функціонували б технопарки, науково-технологічні та промислові виробництва? Враховуючи залізничний і автодорожній зв’язок, місцерозташування Фастова, інвесторів на реалізацію цих проектів не бракувало б, а це – і нові робочі місця, і чималі відрахування до бюджету, і благоустрій всього міста. Між іншим, у проекті міськради про затвердження інвентаризації земельних ділянок для вилучення із землекористування ДГ “Фастівське” йдеться про “організацію раціонального використання земель загальною площею 270 га”. Хто ж із чинної влади візьметься довести громаді, яка нічого про це не знає, саме таку раціональність використання землі Завокзалля? Хто скаже, за яким правом таким чином розбазарюється міська земля? Чому не винесли це питання на обговорення міської громади, як і належало б зробити згідно із законодавством? А вона хай вирішує, що з землею робити: ділити її між охочими, здавати в оренду чи використовувати для інших цілей.

Інший аспект розподілу землі по-фастівськи. Боюся, що саме він стане шокуючим для населення 50-тисячного міста. У списках громадян, яким надавався дозвіл на збір матеріалів погодження відведення земельних ділянок під особисте господарство в мікрорайоні Завокзалля (ці списки повинна була затвердити на сесії депутатська більшість), фігурує багато прізвищ чиновників, а точніше сказати – працівників апарату міськвиконкому і його структурних підрозділів. У списку – в.о. міського голови, його заступники, завідуючі відділами та начальники управлінь, спеціалісти служб та частина депутатів міської ради. Список “розбавлений” декількома підприємствами та установами. І тут починається найцікавіше. Серед претендентів на землю – батьки, чоловіки та інші “рідні та близькі” фастівських чиновників. Цікава й адресна палітра охочих садити городи на Завокзаллі. Чимало з них мешкають у Києві, є люди з Житомира, Білої Церкви, Василькова, Тетієва та Рокитнянського району. Викликає подив і чисельність земельних претендентів з сіл та селищ Фастівського району – Кожанки, Борової, Триліс, Томашівки, Веприка. Кидається в очі, що досить велика частина заявників проживають у приватних будинках, тож так само, як і представники із сіл району, у своїй переважній більшості вже мають землю. Зрозуміло, що за таких апетитів пересічним фастівчанам у цьому списку поважних міських персон місця майже не знайшлося...

Я не хочу образити тих людей, які написали заяви на землю: їм запропонували – вони погодилися. Але ж яким повинен бути ступінь цинізму тих, хто стоїть на найвищих щаблях влади у Фастові, тих, кому люди своїм вибором довірили долю міста та його майбутнє! А якою ж є порядність цих обранців народних, коли вони не посоромилися власною персоною фігурувати в списках на землю “Фастівського”? Я не можу тут з певною гордістю не сказати про своїх однопартійців – депутатів Фастівської міської ради, які не скористалися дешевою можливістю у скрутний час стати на якісь сотки багатшими. Про них обділені фастівчани не скажуть: “Одним дісталися гривні, а іншим – злидні”.

Не стала життєвою наукою для більшості депутатів міської ради помилка, якої припустилися вони, не прислухавшись до голосу фастівчан на громадських слуханнях з питання будівництва підприємств компанії “Кнауф”, віддавши їм 45 га громадської землі. Чи не стало сьогодні очевидним, наскільки цей крок був бездарним?

Цим зверненням я наполягаю на необхідності публічної аргументації ініціаторами проекту рішення щодо 270 га землі на Завокзаллі. Фастівчанам цікаво буде знати, чим вони керувалися, пропонуючи розпорядитися саме так землями, які належать громаді міста, адже по суті це рішення було спробою залізти в кишеню кожному мешканцю міста. Хай прозвучить і те, як вдалося організувати “рекордно швидкісний” збір документів представниками міської номенклатури для того, щоб потрапити в списки на землю, і скільки часу доводиться на цю ж процедуру витрачати пересічному громадянину?

Цілком логічним тут буде порушити питання, і я його адресую фастівчанам: чи потрібна така влада місту? Чи готові вони й далі терпіти таких “винахідників та раціоналізаторів” забезпечення нормальної життєдіяльності міста? Чи стануть вони довіряти цій владі, яка клялася на виборах у прозорості своїх дій? Адже те, що відбувається сьогодні в кабінетах, як кажуть у Фастові, “білого дому”, ніяким чином не відповідає передвиборчим обіцянкам тих, хто нині при владі.

Обурений вищевикладеними фактами, я направляю депутатські запити в.о. міського голови, міській раді та міжрайонному прокурору з вимогою припинити дії, пов’язані з розбазарюванням того, що за законом належить громаді міста.

Знаю, що фастівчан цікавить питання стосовно проведення дострокових виборів міського голови і міської ради. До мене неодноразово зверталися представники і трудових колективів, і громадських формувань з мотивацією недоцільності проведення дочасних виборів і міського голови, і міської ради через те, що до чергових виборів залишається невеликий термін. Виходячи з того, що питання виборів – це виключна прерогатива територіальної громади, Верховна Рада України при його розгляді обов’язково дослухатиметься до позиції, яку займають сьогодні більшість фастівчан. Але чи не завеликою ціною обернеться для Фастова управління містом людьми, які не можуть відрізнити свою кишеню від міської і громадське майно від свого майна? Тому вирішувати, чи потрібні дочасні вибори в місті, доведеться таки самим фастівчанам.

Валерій ПИСАРЕНКО, депутат Верховної Ради України, фракція БЮТ

Заробляти на дітях ніхто не буде

Нещодавно засоби масової інформації повідомили, що мер Києва Леонід Черновецький знайшов ще один спосіб наповнення міського бюджету – запровадження плати за відвідування дітьми гуртків та секцій. Ця звістка викликала занепокоєння і у батьків фастівських школярів – а чи не підтримає цю ідею столичного очільника і наша міська влада? Начальник міського управління освіти Віктор Камінський запевняє – у жодному разі!

– Вікторе Михайловичу, в якому режимі працюють зараз позашкільні заклади Фастова?

– У нашому місті функціонують п’ять позашкільних навчальних закладів: школа народної майстерності, Будинок творчості дітей та юнацтва, станція юних техніків, станція юних натуралістів та дитячо-юнацька спортивна школа. У гуртках, секціях та студіях цих закладів зараз займається 2150 вихованців. Всі ці заклади фінансуються з міського бюджету, тому заняття дітей у них є і залишатимуться безкоштовними. Бажання київської влади заробити на дітях насторожує. Навпаки, ми повинні зробити позашкільну освіту ще доступнішою для дітей, адже основна наша мета – забрати їх з вулиці.

– І все ж у роботі позашкільних закладів є проблеми...

– Так, є. І більшість із них пов’язані саме з недостатнім фінансуванням – як системи освіти міста в цілому, так і позашкільної освіти зокрема. Сьогодні позашкільні заклади отримують кошти тільки на виплату заробітної плати та на сплату комунальних послуг. Гостро стоїть питання із забезпеченням приміщеннями школи народної майстерності, станції юних техніків та станції юних натуралістів. Щодо нового приміщення школи народної майстерності є рішення міськради, оскільки на місці нинішнього планувалося зведення житлового комплексу. Але, на жаль, поки що нова будівля школи є тільки на папері. Станція ж юних натуралістів має перспективу переселитися у приміщення колишнього тубдиспансера, що на території парку „Молодіжний”, але і з цим є затримка – ця будівля належить району, і її поки що до міської комунальної власності не передано. Як тільки це буде зроблено (бо така домовленість є), юні натуралісти матимуть нове, набагато більше, ніж те, у якому вони зараз займаються, приміщення.

– Чи може фастівське позашкілля похвалитися не лише тим, що багатьох дітей забрало з вулиці, а і якимись досягненнями?

– Досягнення справді є, і до того ж немало. З останніх здобутків вихованців позашкільних навчальних закладів хочеться відзначити значну кількість призових місць, отриманих вихованцями станції юних техніків на обласних змаганнях із судномодельного спорту. Володимир Хоменко виборов перше місце, Дмитро Руденко та Олексій Бученко – друге, Олександр Родина – третє, а команда фастівської СЮТ посіла третю сходинку в обласному заліку.

За результатами обласного етапу Всеукраїнського конкурсу-огляду „Галерея кімнатних рослин” відзначено творчий колектив станції юних натуралістів, який зайняв друге місце. Нагороду за друге місце в обласному конкурсі „Юний селекціонер” отримав і один з вихованців цього закладу – Дмитро Беланенко, який відвідує гурток „Юні кактусоводи”. Він описав та проілюстрував власний досвід з виведення нових гібридів гавортій.

– І насамкінець, які плани та перспективи позашкілля?

– Закінчився термін дії міської Програми розвитку позашкільних навчальних закладів Фастова на 2003-2008 роки. Нами вже підготовлено проект нової Програми, в якому передбачено заходи з модернізації матеріально-технічної, нормативно-правової та науково-методичної бази цих закладів.

Олена ДАВИДОВА

Затверджено Програму соціально-економічного та культурного розвитку району

На сесії Фастівської районної ради

27 лютого відбулася 23-я сесія Фастівської районної ради V скликання. У роботі сесії взяли участь керівник виконавчого апарату Київської обласної ради Т.Г.Жуль та начальник управління освіти Київської облдержадміністрації В.Г.Бутник. Важливим питанням порядку денного, безперечно, був звіт голови Фастівської райдержадміністрації про виконання делегованих повноважень за 2007-2008 роки. Виступаючи в обговоренні цього питання, І.Д.Недогибченко, начальник управління освіти Фастівської райдержадміністрації, відзначив, що 2008 рік був періодом ренесансу освіти Фастівського району. Свої думки щодо виконання адміністрацією делегованих їй повноважень висловили депутати О.В.Рибитва, Г.Г.Ковальчук, голова районної ради П.Г.Куліш, головний лікар ЦРЛ О.О.Новицька.

Віктор Григорович Бутник відзначив позитивні тенденції в розвитку освіти Київщини, що знайшли своє вираження в модернізації освітньої системи, суть якої – у визначенні стратегії розвитку регіональних освітніх систем, у відновленні діяльності ДНЗ, оптимізації мережі ЗНЗ та закладів освіти обласної комунальної власності, у збереженні існуючої мережі ПНЗ, впровадженні профільного навчання та ЗНО, дистанційної освіти, підключенні до мережі Інтернет, організації харчування дітей, їх оздоровленні, у гарантуванні безпеки життєдіяльності, кадровому забезпеченні, соціальному захисті педагогів. Начальник управління освіти представив Програму розвитку системи освіти Київської області на 2008-2010 роки.

На сесії розглянуто 18 питань і прийнято відповідні рішення.

Затверджено Програму соціально-економічного та культурного розвитку Фастівського району на 2009 рік, Програму розвитку малого підприємництва на 2009-2010 роки та деякі інші життєво важливі програми. Депутати затвердили звіт про виконання районного бюджету за 2008 рік та зміни до бюджету на 2009 рік.

Звіт голови Фастівської районної державної адміністрації В.О.Хрищенюка про виконання делегованих повноважень за 2007-2008 роки буде опубліковано в наступному номері газети “Перемога”.

Оксана СІДЬКО

Ой, яке чудове свято, ой, яке веселе, його чують люди наші і в містах, і в селах

В останній день лютого у Кожанці проводжали зиму. На свято, яке у народі дістало багатоваріантний колорит назв – Масниця, Пироги, Запусти, Пущення, Колодка, Колодій, Заговини, Сирний тиждень – до парку біля селищного Будинку культури зійшлося чимало охочих подивитися незвичайне районне дійство. Та й як можна було вчинити інакше, коли до центру селища зазивно вабили оптимістичні звуки духового оркестру, апетитні запахи млинців та шашликів, а ряжені гучно і весело закликали: “Не спіть, не дрімайте! Спішіть, поспішайте! На свято завітайте!”.

А чи вдалося кожанцям свято, судити вам самим за цим фоторепортажем.

З кожанцями святкували Зоя ЗІНОВ’ЄВА та Борис АРХИПЕНКО (фото)

№ 11 (12 березня 2009 року)

Є така посада – робити добро

Уже 18 років Л.О.Воровська очолює районний територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та інвалідів, тому Людмилі Олександрівні є що підсумовувати. Трудовий колектив, де нараховується 96 працюючих, характеризується завзяттям, злагодженістю у роботі, виконує завдання за кількома програмними напрямками щодо поліпшення обслуговування одиноких людей похилого віку за місцем проживання.

Особлива турбота – то створення будинків для престарілих, де забезпечено домашні умови проживання і лікування. Перший будинок відкрив двері два роки тому, у Малополовецькому. За підтримки та допомоги районної влади вона брала участь в організації проведення реконструкції, турбується про сьогоднішній день закладу, вирішує назрілі питання стаціонарного відділення геріатричного профілю та його перспективного розвитку. З нагоди 85-річчя Фастівщини Л.О.Воровську нагороджено Почесною грамотою облдержадміністрації, що є доказом визнання її організаторського хисту та справжньої самовіддачі.

Добра справа окрилює – нині Людмила Олександрівна спрямовує свої зусилля на реалізацію аналогічного проекту у Дідівщині. І трудиться вона за принципом: “Важливе завдання слід виконати на високому рівні”. А ще Л.О.Воровська – керівник районного фонду “ Милосердя і здоров’я”. Тож турбот у неї вистачає.

Запрошення на роботу до центру було несподіваним. Тодішній директор запропонувала Людмилі Олександрівні йти до неї заступником. У народі кажуть: “Сім разів відміряй, а один раз відріж”. Ще у пам’яті були обіцянки про золоті гори, але й синиці в руках не залишалось. За плечима жінки – життєві університети: неодноразові спроби знайти себе у вирі життя, адже мала дві освіти, дві професії, характер – цілеспрямований, ініціативний. У результаті – звільнялася з роботи. Керівництво такого вчинку не розуміло. Роль типового виконавця для Воровської не підходила, не відповідала її можливостям, а бути серед безперспективних – то мало приємного. Вона не боялася переходити з колективу в колектив.

– Місця не нагріє, – чула критичні репліки услід. – Сім’я, діти, а вона щось шукає...

Життя добре вчило Воровську, та не перебороло бажання знайти справу до душі. Людмила Олександрівна була твердо переконана: хто шукає – той знаходить.

Вона прийняла пропозицію, висловила своє бачення посадових обов’язків, попередила, що готова працювати самостійно, аби досягти результату. Діяла рішуче і впевнено: написала експрес-план з розвитку соціальної служби, провела збори в колективі. Розмова була відвертою, мовляв, як раніше, штилю у буднях не буде, ясна річ, що не всім це по плечу, але, хто згоден тягти воза, залишиться у штаті.

Людмила Олександрівна вирішила вивчити соціальні проблеми жителів за місцем проживання. Кожному селу приділяла потрібну увагу, спілкувалася із сільськими головами, здійснювала прийом жителів, відвідувала малозабезпечених людей похилого віку, складала списки тих, хто потребує опіки соцпрацівників. Цілий місяць – у роз’їздах. Побачене не втішало, тож не раз доводилось ходити по владних кабінетах і визначатися з подальшими діями. А колектив працював у визначених напрямках – надавали як допомогу продуктами, так і одягом та взуттям, зростав склад соціальних працівників.

Справа організації праці соцпрацівників була у центрі уваги керівника. У розпорядженні працівників з’явилися велосипеди, спецодяг, сезонне взуття, тонометри для надання першої медичної допомоги. Нині центр опікується 520 немічними жителями села, але, як зазначає Л.О.Воровська, – це лише 10 відсотків людей похилого віку, які потребують підтримки, бо у кожному селі таких – третина. То й виходить, що у цієї служби попереду – роботи непочатий край. Сьогодні один соцпрацівник обслуговує 12-14 підопічних при нормі 8 осіб. Районна влада постійно займається проблемою вирішення кадрових питань, відшуковує бюджетні кошти для потреб малозабезпечених верств населення.

Колектив, очолюваний Л.О.Воровською, долав труднощі, набував досвіду, вирішував проблеми. Коли переселилися за новою адресою, то за голову схопилися: серйозного ремонту потребувало занедбане приміщення.

“Без бойового духу не обійтися”, – підтримувала своїх підлеглих керівник. А Людмилі Олександрівні довелося забезпечувати ремонтників будматеріалами, завозити меблі, облаштувати нове приміщення. Вона і гадки не мала, що у трудових буднях будівельна справа стане постійною.

У спадок центру дісталося стаціонарне відділення із соцпацієнтами у Малополовецькій дільничній лікарні. Занедбане приміщення не витримувало ніякої критики, його практично списали з балансу ЦРЛ, а хворих переселили у аналогічну лікарню, до Дідівщини.

Людмила Олександрівна звернулася до районної влади, щоб рішенням сесії передали колишнє стаціонарне відділення у розпорядження територіального центру. Її душа горіла новою ідеєю – здійснити його реконструкцію, щоб відкрити затишний будинок для престарілих людей. Про це йшла мова в районній раді та райдержадміністрації.

“Допомагатимемо бюджетними фінансами у реконструкції стаціонарного відділення”, – пообіцяли В.О.Хрищенюк та П.Г.Куліш. Розпорядилися, щоб оглянули приміщення, підготували кошторис.

Якось чоловік Л.О.Воровської Олександр Михайлович, повернувшись додому ввечері, застав дружину у сльозах – то були сльози радості. Вона згадала, як довго йшла до реалізації такої ідеї. Колись можна було використати стару школу у Веприку, та тодішні перші особи району відмовили через брак коштів, а пізніше можна було переобладнати дитячий садок у Півнях, то знову повторилася знайома картина. Добре, що зараз склалось усе навпаки.

Невдовзі у Малополовецькому ожило приміщення. Який обсяг роботи виконали: оновили мережу каналізації, лінію водопостачання, систему газозабезпечення, встановили новий котел. Не чекаючи запрошення, першою взялася допомогти Н.А.Куліш, підприємець, яка надала для реконструкції досить великої вітальні сучасні матеріали.

За роботу взялися християни віри євангельської, де пресвітером О.І.Озеруга. Вони відремонтували три кімнати із санвузлом. Черга благодійників зростала. Так, під керівництвом о. Доміана віруючі виконали низку аналогічних важливих робіт.

З миру по нитці – так дійшли і до новосілля, де шанованими гостями були В.В.Писаренко, народний депутат, В.О.Хрищенюк, голова райдержадміністрації, П.Г.Куліш, голова районної ради.

...Нещодавно ми побували у малополовецькому будинку для престарілих. Тут гарно, затишно, просторо. Розмовляємо з літніми людьми. Виявляється, що сюди ніхто не приходить з доброї волі, а через непрості життєві обставини. Зізналися, що тут вони – як одна родина. Як не оцінити значення цього закладу? Ці люди, хто відчув самотність, нещастя, нині у його стінах ніби одужують... А проживає у будинку престарілих 32 особи з району і навіть є з області. Турбується про підопічних колектив у складі 15 працюючих, очолюваний В.Д.Журавель. Жінки тут роботящі, співчутливі, тож пацієнти їх роботою задоволені.

Малополовецький заклад для Воровської – відкрита тема. Треба зайнятися фасадом, озелененням прилеглої зони, у планах – виготовлення двох бесідок для літнього відпочинку. Словом, є тут що удосконалювати.

Вмілих і невтомних робота любить. Новий маршрут у Людмили Олександрівни пролягає до Дідівщини. Схожа історія і з місцевою дільничною лікарнею. Занедбана, жалюгідна, нічого не варта. Щоправда, прийняли приміщення на баланс центру із тими мешканцями, що тут знаходилися. Нині вони проживають в окремому крилі будинку. Таким чином вивільнили більшу половину для реконструкції. Будівельні роботі – у розпалі. Ефективно використовуються бюджетні кошти, зацікавлено співпрацює центр з різними релігійними конфесіями. Чималий внесок в оновлення будови зробили віруючі чоловічого монастиря з Томашівки, християни-євангелісти, п’ятидесятники, свідки Єгови та греко-католицької церкви. Допомогти ближньому – то для них найвища християнська потреба.

Колектив лікарні, очолюваний Т.І.Марчук, заслуговує щирих слів подяки, бо трудиться у подвійному режимі, вони обслуговують підопічних, беруть участь у ремонті, були різноробочими навіть члени їхніх родин. І, нарешті, яка радість! Цими днями зі старих кімнат мешканців переселили у нові, з євровікнами, сучасними меблями, яскравими килимами на підлозі. Такі гарні зміни, що душа радіє.

Попереду у Людмили Олександрівни – ще чимало роботи. Треба облаштувати решту кімнат, коридори, триває оновлення харчоблоку, де стіни обкладають кахелем, встановлюють нове обладнання на кухні. Крім цього, потребує уваги і зовнішній вигляд лікарні, слід упорядкувати прилеглу територію, а краєвид тут особливий – за кілька метрів знаходиться ставок, ростуть високі дерева. І квітник розіб’ють, і заасфальтують доріжки. Усе тут буде по-сучасному.

– Дуже хотілося знайти себе у праці, – ділиться думками ювілярка Людмила Олександрівна Воровська. – І знайшла, тут, у територіальному центрі. Задоволена, що досвід і знання використовуються задля блага людського. Пізнавши себе, тим і щаслива.

Марія ШЕВЧЕНКО

Виступ депутата міської ради С.П.Павловського

Рубрика „Депутатська трибуна” є в обох комунальних засобах масової інформації – і в газеті „Перемога”, і на радіостудії „Веста”. І часом виступи депутатів в одному ЗМІ спричиняють відгуки в іншому. Так сталося і після того, як депутат Сергій Павловський по радіо роз’яснив свою позицію щодо нормативної грошової оцінки земель Фастова, – його колега по депутатському корпусу Станіслав Онищук згадував деякі положення того радіовиступу у своїй статті, поданій для опублікування в газету (“Перемога” №9, 26.02.2009 р.). Дискусія на цю тему продовжується. Сьогодні ви, шановні читачі, маєте можливість дізнатися про точку зору депутатів, а перед тим – прочитати радіовиступ Сергія Павловського, текст якого публікується на прохання автора.

ВИСТУП ДЕПУТАТА МІСЬКОЇ РАДИ С.П.ПАВЛОВСЬКОГО НА РАДІОСТУДІЇ „ВЕСТА” 28 СІЧНЯ 2009 РОКУ

Минуло чотири роки від останньої революції, на яку так багато надій покладало прогресивне українське суспільство – сподіваючись, що умови життя зміняться на краще. Я не помилюся, якщо скажу, що за останні роки життя людей у нашій державі погіршало в усіх аспектах: і в економічній, і в соціальній, і в культурній сферах. Виходить, нас у черговий раз обдурили. Виходить, даремно відтупцювали люди в Києві на майдані цілий місяць, коли обирали народного президента, прем’єра, та й в цілому всю нову політичну еліту. А як було їм не повірити, коли з трибун Майдану лунали абсолютно справедливі заклики: злодіїв – у тюрми, боротьба з корупцією, зменшення податкового тиску тощо. Все, що обіцяли, зробили з точністю до навпаки...

Боляче за державу, боляче відчувати себе обдуреним, але діватися нікуди, потрібно вірити, боротися, працювати і жити.

Сьогодні всі держави світу стоять перед дуже серйозними викликами, пов’язаними зі світовою фінансовою кризою. Не є виключенням і Україна, тільки у нас фінансова криза посилюється внутрішньою політичною нестабільністю, величезною енергетичною залежністю від Росії, жахливим рівнем корупції, яка почала підміняти дію Закону. Той, хто займається бізнесом у нашому місті, знає про хабарі та побори не за чутками.

Так, дійсно, в наш український дім постукала чергова біда у вигляді фінансової кризи, наслідки якої непередбачувані. Та навіть якби і не було кризи в нашій державі, все одно розпродаж, агонія приватизації народного надбання з інтересом за сімнадцять років самостійності не минули для суспільства без негативних наслідків. Продаж гігантів нашої економіки пішла на користь не державі, не простим людям, а окремим її представникам, учасникам різних оборудок, перетворивши їх на мільярдерів та олігархів.

Наш Фастів також не є винятком. За прикладом „старших товаришів” під благим гаслом наповнення міського бюджету два великих Мери, за десять років по два терміни перебуваючи, успішно розпродали комунальне майно міської громади, фактично пограбувавши її. І розпродувалося те майно часто за низькими цінами – наприклад, кінотеатри „Мир” та „Родина”, піонерські табори на річці Унава, кафе „Ну, постривай”, магазини „Універмаг” і „Дитячий світ”... Цей список можна продовжити на цілу сторінку. А що ж залишили після себе ці люди? Яким чином наповнювати міський бюджет сьогодні, адже продавати вже нічого?

Бюджет Фастова на 2009 рік складає понад сто мільйонів гривень. Майже всі ці кошти підуть на захищені статті, переважно на заробітну плату бюджетникам. А отже, про широкомасштабний ремонт доріг і тротуарів, про будівництво басейну можна й не мріяти. Наш міський бюджет – це бюджет проїдання. А наповнювати його чиновники планують виключно за рахунок від сплати податків малим та середнім бізнесом. І ці податкові платежі були б по плечу фастівським бізнесменам (адже підприємці звикли платити за все, в тому числі й за прорахунки чиновників), якби не фінансова криза. А міські чиновники звикли всі фінансові питання вирішувати за рахунок підприємництва, маючи його за таку собі дійну корову, яку можна постійно доїти, не годуючи, та ще й поганяти батогом податків: „Давай більше і більше!”

Хочу звернутися до тих державних службовців, які абсолютно без будь-якого аналізу фінансово-економічного стану малого та середнього бізнесу у Фастові в період світової кризи „з плеча” формують доходну частину бюджету або безпідставно піднімають вартість квадратного метра землі майже в чотири рази. Зупиніться, адже підприємці – теж люди! Чаша оподаткування бізнесу – повна, навантаження на цю „дійну корову” досягло критичної межі, і далі цей „Болівар”, якщо його продовжувати навантажувати, або просто здохне, або, рятуючи себе, вийде на вулицю з вилами.

Взагалі бюджет Фастова нагадує мені таку собі „чорну діру”: скільки б коштів туди не надходило, вони зникають, і куди саме – достеменно не відомо, адже умови життя мешканців міста не поліпшуються, а погіршуються рік у рік.

В якому ж стані сьогодні перебуває малий та середній бізнес у Фастові? В яких умовах доводиться працювати людям? На жаль, радіти бізнесменам нічого – банки перестали видавати кредити та депозити, внаслідок цього зупинилося будівництво, зменшуються обсяги виробництва, майже зупинилися транспорті перевезення, почалися звільнення. Так, мій колега-депутат, директор „Промгазтехнології” І.А.Піщалов зазначив, що цього року підприємство не продало жодного газового котла, а ще один колега-депутат, генеральний директор Центру „Укррефтранс” О.М.Пеньковий із сесійної трибуни повідомив, що держзамовлень на транспортування вантажів залізницею майже немає. Завод „Факел” перейшов на чотириденку, а деякі підприємства взагалі зупинилися. Додайте до цієї ситуації вартість долара, який зріс удвічі в порівнянні із серпнем минулого року – і маємо в результаті страшну картину для бізнесу у Фастові та в державі в цілому. Адже податки потрібно сплачувати вчасно, а їх для підприємців, які перебувають на загальній формі оподаткування, – аж п’ятнадцять видів!

Що ж робити, аби не сталося нашого фастівського дефолту?

Враховуючи складну фінансово-економічну та соціально-політичну ситуацію в країні, в її містах і селах, ми, депутати міської ради фракції Блоку Литвина (Народної партії), звернулися до Верховної Ради України з вимогою на період фінансової кризи накласти мораторій на підвищення податків малому та середньому бізнесу, а по можливості – влаштувати в державі податкові канікули, адже так чинять всі цивілізовані країни світу. Інакше з цієї кризи живими вийдуть не всі.

Також ми пропонуємо депутатам міської ради, всім без винятку, звернутися до Кабінету Міністрів, а саме – до міністра фінансів, з проханням надати кредити основним підприємствам Фастова, які сплачують податки до міського бюджету, і відкрити цю кредитну лінію через державну установу – Ощадбанк. Міжнародний валютний фонд уже переслав в Україну чотири мільярди доларів.

Міській раді, виконуючому обов’язки міського голови потрібно звернутися до компетентних органів з дорученням провести перевірки комунальних підприємств на предмет використання бюджетних коштів, роздутих штатів працівників, існування „мертвих душ”, на яких нараховується заробітна плата, видачі премій у двісті відсотків.

Депутати міської ради, міськвиконком мають робити все можливе, щоб зберегти курку, яка несе золоті яйця – зберегти малий бізнес у Фастові, адже це – надзвичайно корисна сфера нашого життя, адже тільки завдяки йому наповнюється міський бюджет і функціонують комунальні підприємства.

І насамкінець. Україна перебуває на межі дефолту. Врятувати її зможе тільки проукраїнський президент, якщо хочете – наш український Піночет. І оскільки президентські вибори не за горами – люди, дивіться, кого ви обираєте, адже ситуація в країні настільки серйозна, що ми не маємо права на помилку – бо ця помилка буде останньою.

НЕ СУДИ – І НЕ СУДИМИМ БУДЕШ

Близько місяця тому я, як депутат міської ради, виступав на радіостудії „Веста”, викладаючи своє бачення економічного, соціального та культурного життя міста, чим викликав величезне незадоволення депутата міськради від фракції БЮТ С.М.Онищука, який вилив свою „жовч” в статті під назвою „Про світову фінансову кризу та кризу місцевого масштабу”, опублікованій у газеті „Перемога” 26 лютого. Якщо я його так розізлив своїм радіовиступом, то це означає, що я казав правду і роблю правильно – адже правда завжди очі коле.

На жаль, так влаштована людина, що помічає скалку в оці сусіда і не помічає здоровенної дубової колоди в оці власному. Тому я ніколи не опущуся до рівня депутата Онищука, щоб заздрісно дивитися, хто на чому їздить і хто яким бізнесом займається. Скажу лише одне: як би він погано не говорив про мене, сам він все одно гірший, і всі ті статті, що їх він пише, – від лукавого. Чим більше брехні він пише в газету „Перемога”, а заразом – і кляузи та скарги в державні інстанції, тим більше він принижує себе як депутата.


Для шанованих же мною підприємців та для мешканців Фастова даю коротку об’єктивну інформацію стосовно перспективної вартості землі у нашому місті.

Нормативна грошова оцінка одного квадратного метра фастівської землі останні десять років складає 32 гривні, але при розробці проекту землеустрою кадастрова фірма проводить експертну грошову оцінку землі і, як правило, підвищує вартість квадратного метра в кілька разів. На експертну оцінку землі впливають такі фактори, як місце розташування земельної ділянки, віддаленість від центру, формат бізнесу, який буде вестися на цій землі, тощо. В кінцевому результаті вартість одного квадратного метра виростає із 32-х гривень до 70-80-ти, а це – 7-8 тисяч гривень за одну сотку. Якщо ж у підприємця немає стільки коштів, щоб сплатити всю суму одразу, земельний відділ розбиває сплату, наприклад, на три роки, паралельно укладаючи договір оренди цієї ж земельної ділянки. Відтоді підприємець повинен сплачувати гроші і за викуп землі, і за її оренду. І ось тут, саме у питанні оренди, на підприємця чекає ще одна несподіванка, бо згідно з постановою Кабінету Міністрів та рішенням міської ради в дію вступають підвищувальні коефіцієнти – від трьох до дванадцяти разів, залежно від виду діяльності. В результаті вартість квадратного метра землі, яку пересічний підприємець хоче викупити у міста, складає вже близько 100 гривень.

Така схема викупу та оренди землі у Фастові, як я вже пояснював, діяла останні десять років – до 10 січня 2009-го. Згідно із Земельним Кодексом земельний відділ розробив нову нормативну грошову оцінку квадратного метра землі, збільшивши її, з урахуванням індексації, майже в чотири рази, що складає 129 грн. 54 коп., і вийшов із відповідним проектом рішення на сесію міської ради – для затвердження. Я, як голова земельної комісії, взявши до уваги всі ті чинники – надбавки, зробив припущення, що вартість одного квадратного метра землі у Фастові при розробці проекту землеустрою може досягти 250-300 гривень, а це – 25-30 тисяч за сотку. Питання – чим повинен займатися бізнесмен, щоб ця сотка була рентабельною, і чи витримає малий та середній бізнес міста такі ставки? Думаю, що ні. Тим паче – у скрутний для всіх працюючих людей час, у період фінансової кризи.

Ось така моя особиста думка. А оцінювати мою депутатську діяльність будуть люди, фастівчани. Не суди – і не судимим будеш.

Позиція фракції Блоку Литвина у міській раді така: нормативну грошову оцінку землі підвищувати потрібно, але робити це слід виважено, обґрунтовано і вчасно – після детального аналізу діяльності малого та середнього бізнесу в місті та по закінченні фінансової кризи.

І насамкінець хочу подякувати депутатам міської ради, які дійсно переймаються проблемами міста, які, незалежно від політичних уподобань, відстоюють права і свободи малого та середнього бізнесу, а не інтереси своїх київських партійних керівників: Г.Ф.Поліщук, О.М.Пеньковому, І.Л.Грищенку, І.А.Піщалову, М.С.Муляр, П.І.Шереметі, Ж.О.Мухар, О.О.Федуну та іншим.



Сергій Павловський, голова фракції Блоку Литвина в міській раді

ГОЛОВНЕ – НЕ НАЛАМАТИ ДРОВ...

Прочитала в газеті „Перемога” статтю депутата Станіслава Онищука „Про світову фінансову кризу та кризу місцевого масштабу” і зрозуміла, що передвиборча кампанія йде повним ходом. Розмірковуючи на тему нормативної грошової оцінки землі, автор змальовує міську раду як групу лобістів, які, прикриваючись вболіванням про малий та середній бізнес, відстоюють власні інтереси, нехтуючи при тому можливістю наповнювати міський бюджет, який – для всіх фастівчан.

Так, міський бюджет наповнювати треба, і підвищення нормативної грошової оцінки землі справді дало б таку можливість. Я теж виступаю за те, щоб приймати рішення про затвердження нової грошової оцінки – адже термін застосування старої, яка діяла впродовж останніх десяти років, уже вичерпався, і ми просто мусимо виконати закон, який зобов’язує кожні сім-десять років цю нормативну оцінку переглядати. Тим паче, що вже й проектна документація виготовлена і пройшла державну експертизу.

Так, частина депутатів справді були шоковані новою ціною одного квадратного метра фастівської землі – порівняно зі старою оцінкою вона зросла майже вчетверо. Мене теж, скажу чесно, аж таке збільшення суми здивувало – бо знаю, що, наприклад, у Вишневому, яке набагато ближче до Києва, земля оцінюється дешевше, ніж у нашому місті. Втім, нам кажуть: над новою грошовою оцінкою землі працювали фахівці, які керувалися методикою, затвердженою Кабміном, а отже, маємо вірити. А ті, хто виступає проти прийняття рішення, кажуть інше: якщо така нормативна грошова оцінка землі почне діяти, малий і середній бізнес впаде, не витримавши фінансового тягаря...

Тож, як можуть депутати міськради – повіривши фахівцям, виконавши закон і дослухавшись до малого й середнього бізнесу – все-таки знайти у цій ситуації золоту середину?

Нормативна грошова оцінка землі застосовується при розрахунку земельного податку та орендної плати за землю. Із земельним податком все зрозуміло – його сума є сталою (1 відсоток від нормативної грошової оцінки землі), і тут ми не можемо зробити жодного кроку вправо чи вліво. Але володіють землею здебільшого міцні підприємства – ті, які мали достатньо коштів, щоб викупити земельні ділянки (до того ж, ті ділянки викуповувалися за старою ціною, про яку не раз і не двічі на сесіях міськради говорилося, що вона занадто низька як для міста з такою розвинутою інфраструктурою), і які й земельний податок досі сплачували зовсім невеликий, маючи таким чином суттєву економію.

А от до підприємств та підприємців, які мають землю в оренді, міська рада може підходити диференційовано – зважаючи на вид діяльності, якою вони на цій землі займаються. Адже при розрахунку орендної плати застосовуються підвищувальні коефіцієнти, діапазон яких – від 3 до 12 (для читачів поясню: такий діапазон придуманий не нами, він визначений законодавством). Візьмемо, наприклад, земельні ділянки, на яких встановлені торговельні кіоски. О, ці кіоски! На мою думку, окремі наші депутати перетворили Фастів на місто кіосків, так званих „малих архітектурних форм”, які просто нівечать його зовнішній вигляд. Так от, власники цих „малих архітектурних форм” мають платити за землю за найвищим коефіцієнтом, по максимуму – тим більше, що той максимум буде не такий вже й великий, зважаючи на те, що за землю під кіоском у центі міста досі сплачувалося всього лише близько двадцяти гривень на місяць. На одному з останніх сесійних засідань при обговоренні цього питання прозвучала й інша пропозиція: застосовувати найвищий коефіцієнт орендної плати для закладів грального бізнесу і тих магазинів, у яких продаються алкогольні напої і тютюнові вироби. Я цю пропозицію стовідсотково підтримую.

Але до промислових підприємств та підприємців, які займаються виробничою діяльністю, ми повинні підійти зважено. Я вважаю, до них при встановленні орендної плати за землю повинен застосовуватися найнижчий коефіцієнт. Чому? Та тому, що зараз (саме зараз!) „шашкою розмахувати” треба дуже й дуже обережно. Якби були стабільні часи – мови не було б, депутати дружно проголосували б за максимум для всіх, аби наповнити міський бюджет коштами, які вкрай необхідні для розвитку Фастова. Але сьогодні інша ситуація: криза! Навіть потужні підприємства не живуть зараз, а виживають. Та й виживають теж тяжко, а буде, за всіма прогнозами, ще гірше. Тому треба добре все обдумати, ретельно проаналізувати ситуацію на кожному підприємстві – і тільки тоді переглядати коефіцієнт у бік збільшення, коли справи там підуть на краще. Наші кроки повинні бути виваженими й адекватними ситуації. Така моя позиція.

У своїй статті Станіслав Онищук багато пише про позицію депутата Сергія Павловського – зокрема, про його виступ з приводу нормативної грошової оцінки землі на радіостудії „Веста”. Свою позицію Сергій Павловський висловить сам, а я хочу сказати трохи про нього. Особисто я поважаю цього депутата за його розсудливість і за його завжди виважений погляд на проблеми, які розглядаються в міській раді. Сергій Павловський незалежний у своїх думках, і при тому – толерантний. Його думки не завжди співпадають з моїми, але з ним я завжди можу спокійно подискутувати. Ми не лише слухаємо, а й чуємо один одного, чого так часто не вистачає окремим нашим колегам по депутатському корпусу. Тому мені було неприємно читати статтю Станіслава Онищука, в якій Павловський виглядає таким собі бізнесменом-хапугою. Це абсолютно не відповідає дійсності!

Хочу сьогодні звернутися до всіх депутатів (незважаючи на те, які політичні сили вони представляють і з якою симпатією чи антипатією один до одного ставляться) з пропозицією чи навіть закликом згуртуватися задля вирішення проблем міста, конструктивно й відповідально вести діалог навколо всіх питань життєдіяльності Фастова. Якщо ж виникають якісь суперечливі погляди – то їх логічно з’ясовувати в робочому порядку, на засіданнях постійних депутатських комісій, на самих сесіях, а не привселюдно звинувачуючи один одного в якихось гріхах. Цією словесною війною ми тільки розхитуємо човен, в якому сидимо всі – разом із тими, хто нас обрав до ради. Лише об’єднавшись, лише разом ми зможемо справді плідно працювати на Фастів. Тож іще раз закликаю і прошу: давайте будемо поважати один одного, давайте уважно слухати пояснення і пропозиції фахівців, давайте ретельно аналізувати кожну проблему, без сварок обговорювати питання, радитися. А головне – прораховувати кожен крок і думати. Думати, а не воювати!

Галина Поліщук, депутат міської ради, фракція Соціалістичної партії України

Вісник фастівської райдержадміністрації та районної ради

НА РОЗШИРЕНІЙ НАРАДІ У ГОЛОВИ РАЙДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ

Голова райдержадміністрації Володимир Хрищенюк провів розширену апаратну нараду, на яку було запрошено керівників підприємств, установ, організацій району, дільничних інспекторів міліції, сільських та селищних голів.

На нараді розглянуто такі питання: про стан боротьби зі злочинністю у Фастівському районі; про співпрацю служби у справах дітей Фастівської райдержадміністрації з відділенням кримінальної міліції у справах дітей з обслуговування міста і району; про стан доріг державної та комунальної власності в районі, плани та перспективи щодо їхнього ремонту.

З інформаціями виступили заступник начальника міського відділу внутрішніх справ, начальник міліції громадської безпеки М.Г.Бігіч, начальник служби у справах дітей райдержадміністрації М.М.Короленко, начальник Фастівської філії районного дорожнього управління А.В.Новицький, директор ТОВ “Фастівагрошляхбуд” В.М.Копецький.

ЄДИНИЙ ДЕНЬ ІНФОРМУВАННЯ

На тему “Програма соціально-економічного та культурного розвитку району та районний бюджет на 2009 рік” на Фастівщині пройшов Єдиний день інформування населення. Заходом були охоплені 11 населених пунктів та деякі трудові колективи.

Із програмою соціально-економічного та культурного розвитку району та районним бюджетом на 2009 рік слухачів знайомили заступники голови та керівники підрозділів райдержадміністрації.

Основні побажання, висловлені слухачами, – завершення газифікації населених пунктів, ремонт внутрісільських доріг, облаштування сміттєзвалищ, благоустрій населених пунктів тощо.

Слухачі стурбовані нестабільністю у фінансовій сфері України, зростанням курсу долара, постійним підвищенням цін на споживчі товари та продукти харчування.

ДЛЯ СТИМУЛЮВАННЯ САМООРГАНІЗАЦІЇ ДІТЕЙ ТА УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ

З метою поглиблення співпраці відділів і служб району, що опікуються дітьми, відбувся районний семінар на тему “Співпраця у реалізації програм та проектів діяльності органів самоврядування дітей та учнівської молоді Фастівщини”.

До участі у заході були запрошені заступники голови райдержадміністрації та районної ради, начальники відділів, управлінь та служб райдержадміністрації, директори загальноосвітніх навчальних закладів, голови батьківських комітетів, голови учнівського самоврядування, спеціалісти районного відділу освіти.

Акцентовано увагу на завданнях щодо залучення дітей та молоді до участі в програмах і проектах, спрямованих на виховання у дітей та учнівської молоді навичок роботи в органах самоврядування, прийняття рішень, виявлення лідерів.

Інф. РДА

Заборгованість із виплати зарплат зростає

Останнім часом кожне засідання комісії міськвиконкому з питань забезпечення своєчасності і повноти сплати та погашення заборгованості із виплати зарплат, стипендій та інших соціальних виплат розпочинається, на жаль, із констатації невтішного факту: заборгованість із зарплати зростає. У 2-х мільярдах боргу всіх українських підприємств станом на 1 лютого було і 2 мільйони 448 тисяч гривень, що їх завинили своїм працівникам фастівські роботодавці (проти 1 мільйона 630-ти тисяч станом на 1 січня цього року). І хоч до кінця лютого сума заборгованості дещо скоротилася, та все ж і зараз вона вражає – фастівчани недоотримали 2 мільйони 100 тисяч гривень із заробленої ними зарплатні.

Найбільші борги – у ВАТ “Факел” (1 млн. 279,5 тис. грн.) і товариствах з обмеженою відповідальністю “Інжпромбудсервіс” (480,2 тис.) та “Завод нафтово-газових технологій” (101,5 тис.). До того ж, і сам перелік підприємств-боржників розширився – у ньому тепер з’явилися ще й завод “Червоний Жовтень” та Фастівська вузлова залізнична лікарня.

Із керівниками всіх цих підприємств міська влада постійно контактує, з’ясовуючи причини заборгованості та перспективи її погашення. Перспективи не вельми радують, бо причини аж занадто глибокі, аби усунути їх могло втручання одних лише місцевих чиновників чи покарання або й взагалі зміна керівництва.

На складах “Факела” лежить нереалізованої продукції на суму близько 20 млн. грн. Вона виготовлена на замовлення, але ті, хто її замовляв (а це здебільшого компанії з країн СНД) замість проплати понадсилали листи з проханням пролонгувати дію контракту, оскільки зараз платити нічим – криза... За словами першого заступника міського голови Володимира Цюника, керівництво “Факела”, яке в усі-усюди за допомогою зверталося, ладне було дещо з виробленого продати ледь не за півціни чи навіть порізати на металобрухт – аби повернути таким чином хоч дещицю витрачених коштів і розрахуватися з працівниками.

Так само і наш “Червоний Жовтень” підводять іноземні партнери, які теж є основними замовниками продукції цього підприємства. Тут на складах її – на 3 млн. грн., і, як розповіла на засіданні комісії головний бухгалтер підприємства, жодної реалізації впродовж останніх двох місяців. Тому й виникла заборгованість із зарплатні. В останній день лютого на “Червоному Жовтні” “гасили” грудень, а січнева заробітна плата – лише на папері.

У складному становищі ТОВ “Інжпромбудсервіс”. У цій будівельній організації проблеми виникли через відсутність іпотечних кредитів і призупинення будівництва.

Та й навіть на деяких підприємствах, які у списку боржників із заробітної плати не фігурують, ситуація теж тривожна. Наприклад, у фірмі “Промгазтехнологія”. Її керівник Іван Піщалов каже, що попри більш як інтенсивні пошуки покупців мають нереалізованої продукції на 300 тис. грн. Якщо у грудні 2008 року обіг “Промгазтехнології” складав півмільйона гривень, то у нинішньому січні – всього лише 45 тисяч. Листи з пропозиціями надіслано в усі області України, але потенційні замовники якщо й дзвонять, то лише для того, аби прицінитися. Та й продукція “Промгазтехнології” є сезонною. Тож у чеканні сезону і взагалі кращих часів на підприємстві вирішили (зі згоди колективу, як запевняє Іван Піщалов) перейти на дводенний робочий тиждень – аби нікого не скорочувати. Зарплату виплачують – але не в повному обсязі. До того ж, суми отримують усі однакові – включно з директором.

Відвертістю і чесністю Івана Піщалова (бо про те, що і на “Промгазтехнології” є проблеми із виплатою зарплатні, ніхто із членів комісії не знав – керівника було запрошено на засідання з приводу заборгованості до Пенсійного фонду) так сподобалася присутньому на зібранні члену відповідної обласної комісії, начальнику Головного управління промисловості, транспорту і зв’язку Київської облдержадміністрації Віктору Крутоусу, що він одразу ж пообіцяв сприяння у вирішення проблеми – шляхом залучення фастівської „Промгазтехнології” до виконання обласної програми, яка передбачає переведення на опалювання міні-котельнями бюджетних закладів. Обласна державна адміністрація, як розповів Віктор Крутоус, взагалі поставила собі за мету максимальне використання виробничої кооперації в межах Київщини – аби „прописані” тут підприємства отримували якнайбільше місцевих замовлень.

Із тими ж підприємствами, які співпрацюють здебільшого із зарубіжними партнерами, ситуація набагато складніша. Втім, і „Факел”, за словами начальника Головного управління промисловості, транспорту та зв’язку ОДА, може сподіватися на допомогу обласної влади: вона може поклопотати про це підприємство перед НАК „Нафтогаз України”, та й з азіатськими республіками, де у „Факела” є замовники, влада області має не лише виробничі контакти, а й дружні регіональні відносини. А ще, каже Віктор Крутоус, про сприяння таким масштабним підприємствам, як ВАТ „Факел” – підприємствам, які, без перебільшення, є обличчям області, облдержадміністрація вестиме мову навіть з урядом.

І розмову на засіданні міської комісії з питань забезпечення своєчасності та повноти сплати і погашення заборгованості із виплати заробітної плати та соціальних виплат, і саму роботу міської влади у цьому плані представник обласної комісії назвав предметною. Побажавши, щоб вона, ця робота, була ще й результативною, оскільки головним завданням влади будь-якого рівня нині, в умовах кризи, є передовсім захист людини. Бо працівникові, якому не виплачують зарплатні, за великим рахунком все одно, що є тому причиною. І якщо він бачить, що влада залишає його наодинці з роботодавцем, а самого роботодавця – наодинці з кризовими проблемами, він не віритиме владі.

Йшлося на засіданні комісії не тільки про довіру до влади, а й про довіру до малих підприємців з боку податківців та фондів, які збирають внески на соціальне страхування, пенсійні виплати тощо. Цю тему порушила державний інспектор з праці Вікторія Шандурська. Вона отримала звернення із Фастівської об’єднаної державної податкової інспекції з приводу того, що у приватному підприємстві “Зодіак-Д” не дотримуються гарантій із мінімальної заробітної плати – і була зобов’язана провести позапланову перевірку. Але, за словами Вікторії Шандурської, провести цю перевірку власник приватного підприємства, депутат міськради Юрій Дросенко, їй не дав. Інспектор з праці підозрює, що тут є й інші порушення – бо, каже, не може у штаті підприємства, що має три торгові точки, які працюють без вихідних і допізна, бути лише три-п’ять осіб.

Юрій Дросенко запевняє, що чинного законодавства він дотримується – і готовий подати всі документи, але лише під час перевірки, що її проведе інспектор праці спільно з прокуратурою, бо йому не подобається стиль роботи інспектора. Таку спільну перевірку представник прокуратури пообіцяв. Але ця проблема дала привід усім членам комісії поговорити про те, що слід створити робочу групу із представників усіх фондів і перевірити взагалі всіх підприємців, які займаються торгівлею. Деякі з них вже звернулися, наприклад, до Фонду з тимчасової втрати працездатності з проханням зняти їх з обліку, бо, мовляв, не мають працівників, а відтак і зобов’язань перед фондом. А насправді їхні торгові точки як працювали, так і працюють – просто, мабуть, власники розірвали усі трудові угоди з найманими працівниками і платять їм зарплатню в конвертах. Відтак і до міського бюджету прибутковий податок із таких „чорних” зарплат не надходить, та й самі “конвертовані” працівники згодом матимуть ще й які проблеми – у разі хвороби їм ніхто не виплачуватиме лікарняних, та й пенсії отримуватимуть вони далеко не такі, на які могли б розраховувати, отримуючи “білу” зарплату.

Якщо пропозиція створити робочу групу не забудеться, і вона таки проводитиме рейди-перевірки, “Перемога” обов’язково повідомлятиме про їх результати так само регулярно, як і про ситуацію з погашенням заборгованості із зарплатні на фастівських підприємствах

Людмила Урлапова

Землю і не поділили, і не переоцінили

Відбулося ІІІ засідання 49-ої сесії Фастівської міської ради V скликання. На сесії задоволено протест Фастівського міжрайпрокурора Я.Стрелюка на рішення Фастівської міської ради №3/1-ХLІX-V від 19.02.2009 року “Про сплату втрат сільськогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських угідь та передачі в оренду земельної ділянки ТОВ “Фірма “Нафта-ЛТД” у м. Фастові по вул. Фомічова”. Внесено зміни та доповнення до рішення міської ради від 18. 07. 2007 року №17-ХХІІІ-V “Про надання в довгострокову оренду нежитлових приміщень по вул. 9 Січня, 8, вул. Л.Толстого, 13, вул. Радянська, 5 управлінню праці та соціального захисту населення Фастівської міської ради”. Прийнято рішення “Про організацію та проведення оплачуваних громадських робіт у 2009 році в м. Фастові”, “Про норматив і порядок відрахування до загального фонду бюджету м. Фастова частини чистого прибутку (доходу)”, “Про стан фінансово-бюджетної дисципліни в місті, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за використанням державного майна і фінансових ресурсів на території м. Фастова”. Розглянуто окремі земельні питання.

Нарешті закінчилася 49-та сесія міської ради, перше засідання якої відбулося майже місяць тому – 5 лютого. 3 березня депутати зібралися на сесію втретє, і це, третє за рахунком засідання, пройшло менш як за дві години. Бо найгарячіше питання порядку денного – питання про затвердження технічної документації щодо проведення інвентаризації земельних ділянок для вилучення із ДГ “Фастівське” – на ньому не розглядалося. Знято його з розгляду було, як пояснив виконуючий повноваження міського голови Віктор Сальніков, із двох причин. По-перше, тому, що треба відкоригувати кадастровий план – бо мешканці Завокзалля просять виділити із тих земель ділянку для розширення кладовища мікрорайону, і цю пропозицію міська влада підтримує. А, по-друге, тому, що депутати хочуть ретельніше попрацювати зі списками тих, хто претендує на колишніх землях дослідного господарства отримати ділянки для ведення особистого селянського господарства. Такі списки вже складені і навіть оновлені, їх депутати отримали для ознайомлення, але, певно, ще не готові голосувати з цього приводу.

Інше ж, не менш гаряче питання порядку денного цієї сесії, на засіданні розглядалося. І вже не вперше – дебати навколо цього питання точилися і під час двох попередніх сесій. Мова йде про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста, технічну документацію з якої було виготовлено на вимогу закону, що передбачає перегляд цієї оцінки кожні сім-десять років (а за останніми змінами до законодавства – то й взагалі кожні п’ять-сім), і яка ще у січні пройшла державну експертизу.

Дія старої нормативної грошової оцінки фастівських земель закінчується 17 березня, після чого, як запевняє виконуюча обов’язки начальника відділу земельних ресурсів Тетяна Прикладовська, вона вже не вправі буде видавати відповідні довідки ні громадянам, ні юридичним особам. Втім, на депутатську більшість це пояснення не вплинуло. Її представники знову (і вже вкотре, бо питання ставилося на голосування і під час попередніх двох сесій) висловилися проти того, щоб збільшувати ціну квадратного метра землі, від якої залежить і розмір земельного податку для підприємств та підприємців, які мають землю у власності, і розмір плати для тих, хто нею користується на правах оренди. Аргументи звучали ті ж, що й минулого разу: звісно, для міського бюджету це було б добре – бо надходження до нього збільшилися б, але для підприємств і підприємців це буде крахом, бо збільшення нормативної грошової оцінки землі майже вчетверо (із 36,05 грн. за квадратний метр до 112,54 грн., а з урахуванням цьогорічної індексації і взагалі – до 129,65 грн.) в умовах економічної кризи просто покладе їх на лопатки. Про це говорив на сесійному засіданні директор “Укррефтрансу” Олександр Пеньковий, підприємство якого у 2008 році сплачувало за 16 гектарів 3,5 тисячі гривень земельного податку щомісяця, а за новою ціною мало б сплачувати 17 тис. 840 грн. Та й керівник компанії “Юнівест Маркетинг”, за словами виконуючого повноваження міського голови Віктора Сальнікова, теж стривожений перспективою платити більше – досі за 4 гектари компанія платила земельного податку 687 гривень на місяць, а в разі прийняття радою рішення ця сума збільшиться до 3,5 тисяч.

Словом, рішення знову не пройшло. Чи потягне це за собою якісь санкції з боку державних органів, ще невідомо. Втім, кілька міст області, у яких вже давно, ще кілька років тому, закінчився термін дії старої оцінки, продовжують безкарно застосовувати саме її – і це вселяє оптимізм й у тих наших депутатів, які від самого початку були налаштовані голосувати проти. Депутат Віктор Ситнік спробував цей оптимізм розвіяти –спрогнозувавши, що в разі замовлення нової документації (а її міська влада таки хоче замовити) ціна землі стане ще більшою. І це справді так, бо у 2009 році діють уже нові оціночні коефіцієнти, що застосовуються у методиці оцінки земель, розробленій Кабміном. Тому, каже Віктор Ситнік, вигідно голосувати за рішення навіть тим, хто проти. Але Віктор Сальніков запевнив, що допомогти Фастову зменшити земельну оцінку зголосився помічник Президента – тому ще якось можна переробити те, що вже затверджено державною експертизою.

Тож керівники підприємств і підприємці можуть бути втішені – рада на їхньому боці. У найвиграшнішому становищі – малі підприємці. Зараз за земельні ділянки під великими кіосками у найвигідніших місцях – у самому центрі міста – вони сплачують орендну плату по 20-30 грн. на місяць. І це – при найвищому коефіцієнті від орендної плати. Робити коефіцієнт більшим, ніж 12, не дозволено нині діючим законом.

Людмила Урлапова

На сесії Фастівської районної ради

ЗІ ЗВІТУ ГОЛОВИ фАСТІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ ПРО ВИКОНАННЯ ДЕЛЕГОВАНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ ЗА 2007-2008 РОКИ

Основою в реалізації делегованих повноважень районною радою районній державній адміністрації є забезпечення збалансованого економічного і соціального розвитку території району, ефективне використання природних, трудових і фінансових ресурсів.

Протягом 2007-2008 років районною державною адміністрацією підготовлено і внесено на розгляд сесії районної ради багато питань з різних аспектів життєдіяльності району. При цьому першочергова увага приділялася питанням, які обумовлюють перспективи розвитку території і сприяють поліпшенню умов життя населення, підвищенню рівня самодостатності територіальних громад.

Програми. Соціально-економічний та культурний розвиток

Районною державною адміністрацією були своєчасно розроблені і потім подані на розгляд районної ради проекти 13 програм у 2007 році та 10 програм у 2008 році.

Всі програми – дієві, заходи виконуються. Так, у 2007 році з районного бюджету на виконання заходів цих програм виділено 989 тис. грн. (581,8 тис. грн. із загального фонду і 407,2 тис. грн. зі спеціального фонду), у 2008 році – 729,3 тис. грн. (602 тис. грн. із загального фонду і 127,2 тис. грн. зі спеціального фонду).

Розглянувши підсумки соціально-економічного розвитку Фастівського району за 2007-2008 роки, слід відзначити, що економіка району все більше набуває виразної соціальної спрямованості.

Якщо більш високі темпи зростання спостерігалися у соціальній сфері, то в окремих галузях виробничої сфери, в тому числі промисловості, темпи росту сповільнилися.

Обсяг промислової продукції, виробленої підприємствами Фастівського району у 2007 році, становив 64,1 млн. грн. (99,8% порівняно з 2006 роком), у 2008 році – 37,4 млн. грн., що становить 51,07% до відповідного періоду минулого року.

Агропромисловим сектором Фастівщини вироблено у 2007 році валової продукції сільського господарства по всіх категоріях господарств на 142,1 млн. грн. (на 5,1% більше порівняно з 2006 роком), в 2008 році – на 144,4 млн. грн., що на 1,6% більше порівняно з 2007 роком.

Галузь тваринництва в районі переживає найбільш важкі часи. Рік у рік зменшується поголів’я великої рогатої худоби, особливо молочного стада.

Позитивним у галузі тваринництва є відродження свинарства. Станом на 1 січня 2009 року чисельність свиней в усіх господарствах – 10908 голів, що на 3561 голови більше порівняно з 2007 роком, і є надія на збільшення виробництва свинини.

На виконання Програми газифікації було прийнято в експлуатацію у 2007 році 70,4 км, у 2008 – 43,3 км газових мереж.

На виконання Програми розвитку зовнішнього освітлення населених пунктів Київської області на 2007-2010 роки у 2007 році проведено роботи з вуличного освітлення в 9 сільських та 1 селищній раді на суму 335 тис. грн., у 2008-ому – в 7 населених пунктах на суму 180 тис. грн.

Обсяги прямих іноземних інвестицій на кінець 2007 року становили 1,8 млн. дол. США, а на кінець звітного року складають 2,0 млн. дол. США.

Сьогодні за рахунок коштів інвесторів у районі будується дробарно-сортувальний завод у с. Кощіївка (засновник “Сіпан”). Ведеться відповідна робота з реалізації інвестиційних проектів щодо будівництва заводу “Венблок” у с. Червоне та заводу профілів (ТОВ “Фастівський завод профілів”) у с. Бортники.

Зовнішньоекономічну діяльність у районі здійснюють Фастівський держлісгосп, філія ТОВ “Меркс-Груп”, Триліський спиртозавод. За два роки експортовано продукції на 50,8 млн. грн. (у 2007 р. – 27 млн. грн., у 2008 р. – 23,8 млн. грн.).

Соціальна спрямованість державного бюджету позитивно вплинула на соціальні показники.

Середньомісячна заробітна плата одного штатного працівника району в 2007 році зросла на 229,1 грн. (+31,5%) порівняно з 2006 р. і становила 956,8 грн., а в 2008 році – на 285,6 грн., (+29,8%) порівняно з 2007 роком і склала 1242,4 грн.

Районним територіальним центром соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян за період 2007-2008 рр. надано послуги 570 одиноким непрацездатним громадянам району, яких обслуговує 43 соціальні робітники. За звітний період надано допомогу малозабезпеченим громадянам району продуктами харчування на суму 95,3 тис. грн., одягом та взуттям – на суму 5,5 тис. грн. Комісією з надання нецільової грошової допомоги надано допомогу 232 малозабезпеченим громадянам на суму 87,9 тис. грн.

Протягом 2007-2008 років відкрито два нові підрозділи територіального центру – стаціонарні відділення геріатричного профілю в с. Дідівщина та с. М.Половецьке. За звітний період надано послуги 74 громадянам. На цей час там перебуває 48 громадян відповідної категорії.

Охорона пам’яток історії та культури. Землекорисування. Благоустрій територій

Питання про визначення територій, вибір, вилучення (викуп) і надання землі для містобудівних потреб вирішуються, спираючись на комісійні акти вибору та обстеження земельних ділянок, генеральні та опорні плани сіл і селищ району, виготовляються викопіювання для подальшого отримання висновків та технічних умов відповідних служб для оформлення земельних відносин та проектної документації.

Протягом 2007-2008 років проведена спільна робота із сільськими (селищними) радами з метою перерозподілу земель резервного фонду та задоволено потреби працівників соціальної сфери сіл в отриманні земельних ділянок. Надано дозвіл на розробку Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність Дорогинській (42,8 га), М.Половецькій (80,0 га), М.Снітинській (19,4 га), Пилипівській (46,0 га), Пришивальницькій (10,9 га), Томашівській (11,5 га), Триліській (77,0 га), Фастівецькій (67,1 га), Ч.Мотовилівській (24,0 га), Веприцька (45,0 га), Яхнівській (30,0 га), Кищинській (49,0 га), В.Снітинській (113,8 га) сільських радах. Видані державні акти на право власності на земельні ділянки у Бортниківській, Волицькій, Скригалівській сільських радах.

Велика увага приділялася здійсненню контролю за охороною та використанням пам’яток історії та культури. На сьогодні в районі досліджено 330 пам’яток історії та культури.

В 2008 році було відкрито пам’ятники в селищі Борова – Січовим Стрільцям (до 90-річчя історичного бою під станцією Мотовилівка), в с. Триліси – Герою Радянського Союзу, гідронавту Ю.С.Коваленку, в селах Яхни, В.Гуляки, Томашівка, Королівка – пам’ятні знаки жертвам Голодомору 1932-33 років. Замінено пам’ятник воїнам Великої Вітчизняної війни в с. Яхни, переноситься пам’ятник воїнам-односельчанам у с. Томашівка.

До обласного управління культури і туризму підготовлено та подано клопотання про взяття на державний облік пам’ятників архітектури ХІХ ст. – церков с. Скригалівка, В.Офірна, Пилипівка, Ч.Мотовилівка, смт Борова.

Соціально-гуманітарна сфера

У 2007-2008 роках робота районної державної адміністрації була спрямована на здійснення державної політики в галузі освіти. Зокрема, збережено якісні параметри результативності функціонування дошкільних, загальноосвітніх, позашкільного навчальних закладів. Реалізовано пріоритетні напрями розвитку освітньої галузі щодо створення належних санітарно-гігієнічних умов навчання і виховання дошкільнят та учнівської молоді. З цією метою введено в експлуатацію 7 газових міні-котелень, встановлені лічильники та коректори газу, проведені капітальні ремонти в школах, реконструкція теплових мереж, закуплені шкільні меблі для Червономотовилівської ЗОШ І-ІІ ст., встановлені металопластикові вікна в школах – всього витрати склали 2,4 млн. грн., у т.ч. 2007 р. – 624,0 тис. грн., 2008 р. – 1798,7 тис. грн.

Пріоритетність фінансування освітньої галузі засвідчує те, що у 2008 році грошові витрати на утримання закладів освіти склали 21,4 млн. грн., що на 5,6 млн. грн. більше, ніж у 2007 році.

Протягом 2007-2008 років значна увага приділялась удосконаленню системи стимулювання праці учителів.

У 2007 році 22 учителям, які підготували переможців обласних етапів олімпіад та конкурсів, виплачувалися стипендії в розмірі 200 грн. щомісячно.

У 2008 році:

– 5 учителям району за заслуги в галузі освіти підвищено премію до 1000 гривень;

– 8 вчителям, які підготували переможців обласних етапів олімпіад, виплачувалися стипендії в сумі 400 грн. (з вересня щомісячно);

– 19 учителям, які підготували переможців обласних етапів конкурсів, – по 200 грн. (з вересня щомісячно);

– запроваджено щомісячні стипендії учням, які вибороли призові місця в обласному етапі олімпіад з базових дисциплін та конкурсі-захисті науково-дослідницьких робіт у системі Малої академії наук. З вересня 6 учнів отримують щомісячну стипендію в розмірі 100 грн.

Вперше за останні 10 років учитель історії Веприцької ЗОШ І-ІІІ ступенів М.І.Стельмах став переможцем конкурсу “Учитель року”. Праця цього вчителя гідно відзначена грошовою винагородою.

Продовжено традицію виділення коштів на забезпечення безкоштовного проїзду вчителів, які проживають за межею пішохідної доступності, до місця роботи і додому.

Проте великими двома проблемами залишаються:

– неконкурентоспроможна заробітна плата педпрацівників;

– відсутність коштів на надання або кредитування житла учителям.

Проблеми галузі охорони здоров’я вирішуються на належному рівні.

За звітний період збережено мережу лікарняних закладів Фастівської ЦРЛ та Борівської районної лікарні, в яких розгорнуто 400 ліжок, забезпеченість ліжковим фондом становить 48,8 одиниць на 10 тисяч населення. Потужність амбулаторно-поліклінічних закладів залишилася на рівні 1555 відвідувань за зміну.

Протягом останніх років рік у рік зростало фінансування охорони здоров’я. У 2007 р. ЦРЛ було профінансовано на 19,7 млн. грн., а в 2008 р. фінансування зросло до 24,5 млн. грн.

Значна робота в районі проводиться з метою забезпечення розвитку культурно-мистецьких процесів, доступності всіх видів культурних послуг для кожного громадянина.

Обсяг видатків галузі культури району в 2007 році становив 1,4 млн. грн., у 2008 році – майже 2 млн. грн. (вдвічі більше, ніж у 2006 році), що дало змогу значно поліпшити матеріально-технічний стан закладів культури.

У районі створена і діє певна організація фізкультурно-оздоровчої роботи та спортивно-масових заходів. У 2007-2008 роках Фастівський район брав участь в обласних змаганнях з 18 видів спорту та у Всеукраїнських змаганнях з 5 видів спорту. За два роки підготовлено 3 Майстри спорту України, 12 кандидатів у Майстри спорту України, 2 першорозрядники та 738 спортсменів масових розрядів.

Проводилася робота з метою покращення умов для розвитку фізичної культури та спорту в районі. Всього за два роки на розвиток цієї галузі використано майже 540 тис. грн.

На забезпечення оздоровчої кампанії 2008 року з місцевого бюджету використано 170,9 тис. грн. З метою повноцінного оздоровлення дітей райдержадміністрацією проведено відповідну роботу щодо залучення спонсорських коштів. Релігійна громада церкви ХВЄ оздоровила 263 дітей на суму 107 тис. грн., Фонд „Палієва скарбниця” – 468 дітей на суму 644,3 тис. грн.

За останні два роки 2761 дитину оздоровлено в оздоровчих закладах області та за її межами.

Фінансова сфера

З метою реалізації державної бюджетної політики та делегованих у цій частині повноважень районною державною адміністрацією протягом звітного періоду формування та виконання районного бюджету здійснювалося у суворій відповідності до вимог Бюджетного Кодексу України та законів України про Державний бюджет на 2007 та 2008 роки, з урахуванням фінансових ресурсів території. Забезпечувалося проведення своєчасних розрахунків обсягів бюджетних трансфертів між районним та сільськими бюджетами.

Загальний фонд зведеного бюджету Фастівського району за 2007 рік виконано з доходів на 94,7%, (фактично надійшло 69538,8 тис. грн.), у 2008 році – на 98%, (надійшло 91709,1 тис. грн. уточнених річних призначень). Невиконання доходної частини загального фонду зведеного бюджету пояснюється такими причинами: у 2007 році недоотримано цільових субвенцій з Державного бюджету на соціальний захист (-4432,4 тис. грн., у 2008 році – 1490,7 тис. грн.) та недоотримано у 2008 році субвенції на виконання власних та делегованих повноважень сіл та селищ (-500,6 тис. грн.), як наслідок – невиконання внутрішніх трансфертів між місцевими бюджетами (-574,4 тис. грн.).

Відповідно районний бюджет із власних та закріплених доходів виконано у 2007 році на 114,3% (фактично отримано 4232,3 тис. грн.), у 2008-ому– на 107,6 % (фактично отримано 5905,8 тис. грн.).

У порівнянні з 2006 роком у цілому надходження до зведеного бюджету району власних та закріплених доходів зросло в 2,1 раза.

За рахунок ефективного розподілу коштів районного бюджету у 2007-2008 роках вдалося значно збільшити контрольні показники видатків на основні галузі.

Завдяки зусиллям та плідній праці невеликої команди професіоналів РДА вдалося зробити велику справу. Розроблені та подані ними до Всеукраїнського конкурсу проектів та Програм розвитку місцевого самоврядування проекти стали переможцями. У 2009-ому заплановано кошти – субвенції з Державного бюджету– в сумі 499,4 тис. грн. Відповідно з районного бюджету заплановано виділити суми, зазначені в кошторисах поданих грантів – 536,7 тис. грн. Загальна сума фінансування складає 1036,1 тис. грн.

Такий позитивний результат став поштовхом до подальших пошуків додаткових джерел надходжень, за рахунок яких можна покращити стан соціально-культурної сфери села. 23 територіальних громади Фастівського району подали заявки на участь у проекті ЄС/ПРООН „Місцевий розвиток, орієнтований на громаду”. І п’ять з них стали його учасниками (В.Снітинська, Дорогинська, Пилипівська, Ч.Мотовилівська сільські та Борівська селищна рада). У 2009 році учасники проекту отримають грошові кошти в розмірі 10000 у.о. від ПРООН, райбюджетом будуть підтримані всі умови фінансування зазначених програм.

Для активізації громад сіл та селищ на місцевому рівні сесією районної ради було затверджено Програму підтримки та розвитку місцевих ініціатив територіальних громад Фастівського району на виконання проектів щодо вирішення місцевих проблем. І вона знайшла відгук і підтримку серед тих, на кого була спрямована. Якщо у I етапі конкурсу (19.09.2008 р.) брали участь чотири сільські ради, які стали переможцями та отримали по 50,0 тис. грн. з місцевого бюджету кожна, то в ІІ етапі (13.11.2008 р.) брали участь вже сім сільських рад. Причому В.Снітинська сільська рада була учасником та переможцем обох етапів.

Аналіз роботи районної державної адміністрації у звітному періоді засвідчує, що основні завдання, передбачені делегованими повноваженнями, вирішувалися послідовно і результативно і були спрямовані на забезпечення економічного зростання та покращення добробуту населення, вирішення ключових проблемних питань соціального і економічного розвитку району.

Завдячуючи спільним зусиллям спеціалістів райдержадміністрації, районної ради, місцевим радам району, нам вдалося забезпечити належне фінансування прийнятих програм розвитку території, надати гарантовані державою виплати громадянам, вирішувати й інші важливі першочергові завдання, за що всім висловлюю щирі слова подяки.

Про порядок ремонту пошкодженого телефону

На запитання наших читачів про новий порядок ремонту пошкоджених телефонів, редакція отримала роз’яснення від адміністрації цеху електрозв’язку №9. У розпорядженні йдеться, що у зв’язку з організацією централізованого бюро ремонту телефонів у Київській області змінений порядок подачі заявки про номер пошкодженого телефону.

Для подачі заявки про номер пошкодженого телефону до централізованого бюро ремонту в автоматичному режимі мешканцям м. Фастова та Фастівського району необхідно з працюючого телефонного апарату набрати “1508”, потім – номер пошкодженого телефону. Після відповіді: “Вам відповідає в автоматичному режимі служба прийому заявок на ремонт телефонів. Ваша заявка прийнята для номера ХХХХХ”, де ХХХХХ – номер набраного пошкодженого телефону, заявка в автоматичному режимі вважається прийнятою.

Якщо набраний абонентом номер пошкодженого телефону не розпізнаний, після відповіді: “Вам відповідає в автоматичному режимі служба прийому заявок на ремонт телефонів. Для з’єднання з оператором чекайте з’єднання” виклик абонента переадресовується оператору централізованого бюро ремонту і прийом заявки виконується оператором у режимі розмови з абонентом для уточнення всіх необхідних даних про номер пошкодженого телефону.

Більш детальна інформація за тел.: 6-22-22.

Про скликання п’ятдесятої сесії міської ради

Розпорядження №80 від 10.03.2009 р.

Про скликання п’ятдесятої сесії міської ради

На підставі пп. 8, пп. 20 ч. 3 ст. 42, п. 4 ст. 46 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” скликати п’ятдесяту сесію міської ради п’ятого скликання 26 березня 2009 року о 9.00 у великій залі адмінбудинку рад.

На розгляд сесії винести такі питання:

1. Про Комплексну програму підтримки молоді “Молодь Фастова” на 2009-2014 роки.

2. Про Програму відпочинку та оздоровлення дітей м. Фастова в 2009-2014 роках.

3. Про хід виконання міської Програми розвитку дошкільних навчальних закладів на 2007-2013 роки.

4. Про хід виконання міської комплексної програми “Турбота” на 2006-2010 роки.

5. Про звільнення від орендної плати громадських організацій на 2009 рік.

6. Про прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Фастова гуртожитку ВАТ “Унавське” по вул. Галафеєва, 107.

7. Про реєстрацію договору купівлі-продажу комунального майна.

8. Про зменшення ціни продажу вбудованого нежитлового приміщення по вул. Соборній, 28 з метою повторного проведення аукціону.

9. Про внесення змін до рішення міської ради від 02.12.2008 року №3-ХLV-V “Про внесення змін до рішення міської ради від 22.03.2007 року №17-ХVІ-V “Про затвердження конкурсної (орендної) комісії з проведення конкурсів на право оренди майна комунальної власності територіальної громади міста Фастова”.

10. Про новий склад комісії з приватизації об’єктів комунальної власності територіальної громади міста Фастова.

11. Про надання в оренду вбудованого нежитлового підвального приміщення по вул. Соборній, 25 громадській організації “Фастівський козацький курінь Українського козацтва”.

12. Про передачу нежитлового приміщення по вул. С.Палія, 9, площею 408,8 м2, з комунальної власності територіальної громади м. Фастова на баланс комунального підприємства “Фастівтепломережа”.

13. Про відчуження транспортного засобу.

14. Про відчуження транспортного засобу.

15. Про внесення змін до рішення міської ради від 18.07.2007 року №11-ХХІІІ-V “Про передачу договорів оренди нежитлових приміщень, що знаходяться на балансі бюджетних та госпрозрахункових установ і організацій та належать до комунальної власності міської ради, управлінню економіки міськвиконкому”.

16. Про програму приватизації об’єктів комунальної власності на 2009 рік.

17. Про порядок розміщення зовнішньої реклами на території міста Фастова.

18. Про внесення змін та доповнень до рішення Фастівської міської ради від 14.01.2009 року №2-ХLVII-V “Про Програму соціально-економічного і культурного розвитку міста на 2009 рік”.

19. Про внесення змін до рішення міської ради від 14.01.2009 року №3-ХLVII-V “Про міський бюджет на 2009 рік”.

20. Про затвердження звіту про виконання бюджету міста Фастова за 2008 рік.

21. Про затвердження кошторису витрат міського фонду охорони навколишнього природного середовища на 2009 рік.

22. Про внесення змін до рішення міської ради від 02.12.2008 року №5-ХLV-V “Про прийняття до комунальної власності Фастівської міської ради газорегуляторного пункту №22 по вул. Героїв Прикордонників, який визнаний Фастівським міськрайонний судом безхазяйним та передачу його на баланс ВАТ із газопостачання та газифікації “Київоблгаз”.

23. Про прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Фастова теплових лічильників та їхню передачу на баланс житлово-експлуатаційної контори.

24. Про внесення змін та доповнень до рішення міської ради від 19.02.2009 року №2-ХLIX-V “Про зміну назви та затвердження статуту Комунального підприємства “Фастівтепломережа”.

25. Різне.

Віктор Сальніков, в.о. міського голови

Фастівська міжрайонна прокуратура інформує

Фастівською міжрайонною прокуратурою на виконання доручень Президента України В.А.Ющенка, Генерального прокурора України О.І.Медведька, прокуратури Київської області проводиться перевірка щодо законності діяльності підприємств, що надають банківським установам послуги зі стягнення кредиторської заборгованості (колекторські фірми).

У зв’язку з викладеним інформую про те, що жителі м. Фастова та Фастівського району, які зазнали постійного переслідування колекторськими компаніями у вигляді телефонних дзвінків, відвідувань громадян за місцем проживання, роботи, публічного розголошення відомостей про наявність боргу, протиправного збирання інформації про майно боржника у державних органах, погрози боржнику та членам його сім’ї щодо вчинення фізичного насильства, пошкодження чи знищення майна, можуть звернутися до Фастівської міжрайонної прокуратури за адресою: м. Фастів, вул. Суворова, 3, із заявами про протиправні дії колекторських фірм, які незаконно вимагають повернення кредитів.

Ян Стрелюк, фастівський міжрайонний прокурор, молодший радник юстиції

Чарівність. Посмішка. Весна

Чарівність. Посмішка. Весна. Мабуть, багатьом мешканцям міста і району, особливо прекрасній жіночій статі, не варто докладати надмірних зусиль до розшифрування цієї тріади. Бо й так, з напівслова, з напівпогляду, з найменшого натяку все стає зрозумілим: у Фастівському державному краєзнавчому музеї відбувається яскраво-задушевне дійство з нагоди Міжнародного жіночого дня – 8 Березня.

Фастівщина славиться вродливими, розумними, працьовитими, енергійними жінками, для яких немає нічого неможливого в будь-якій життєво важливій сфері. На виробництві, у підприємницьких справах, творчих пошуках і знахідках, сфері самоврядування – скрізь потрібна світла енергетика наших сучасниць, які наслідують кодекс любові, добра і сумління, передаючи його дітям та онукам від покоління до покоління.

Дійсно, еліту нашого краю можна було побачити і почути того дня на святі. Директор музею Тетяна Неліна, представляючи жінок, про кожну з них розповідала, як про найкращу у своїй службово-підприємницькій, культурно-освітній, духовній чи громадській іпостасі. Вони знаходяться у постійному пошуку, у діловому настрої робити життя в нашому спільному домі – Фастові і селах району – якомога кращим, насиченим добром, сповідуванням християнських цінностей. Жінки опікуються святая святих – вихованням нащадків, вкладаючи у цю справу душу і серце.

Помережані вдячністю жінкам за вагомий вклад у розвиток міста, за материнські турботи, за активну громадянську позицію були слова-вітання Віктора Сальнікова, виконуючого обов’язки міського голови, Людмили Скурської, голови міської жіночої організації. Винуватцям торжества було вручено квіти, подарунки, які зробили депутати міської ради Броніслава Ситнік, Оксана Денисюк, Станіслав Онищук, Олександр Бойко, Сергій Зілов, Галина Поліщук та інші. Показово, що ніякого “офіціозу” на святі не було, його програму, як завжди, яскраво і неповторно урізноманітнив концерт, підготовлений дитячою музичною школою (директор Галина Поліщук). Виступ дитячого хору, що зачарував аудиторію і високою виконавською майстерністю, і репертуаром, де на рівних звучали і класичні, і сучасні твори, задав тон концерту. Юні співаки Валентин Мєсяцев, Аріадна Бондарчук, саксофоністи Дмитро Бондарчук, Микита Моргун, не встигши увійти в роль, відразу ж, з першого звуку, полонили аудиторію красою музики і співу.

Хор педагогів, вірний високим вимогам до підготовки подібних концертів, також не підвів своїх шанувальників. А відомий твір з репертуару Луї Армстронга взявся “опанувати” викладач Дмитро Гречин. Як визнавали слухачі, творча “проба” фастівського музиканта дотягнутися до глибинних регістрів американського маестро пройшла на промовистому сприйнятті “мороз по шкірі” і була зустрінута вигуками “Браво!”.

Такі ж задушевні оцінки стосувалися і багатої колоратури співачок Катерини Горбаченко, Людмили Поцілуйко, Олени Даубель, Ольги Харченко, Інни Бондаренко, Ольги Булгакової, Людмили Головко, Іванни Пасічник, Вікторії Собченко.

І якщо узагальнити враження від свята, що мало, враховуючи побачене й почуте, багато емоційно-бентежних вимірів, помножених на відповідний стан душі, то нікуди не дітися від однозначного висновку: багатий талантами, творчими особистостями наш край, де жінки займають ключові позиції у всіх без винятку справах та починаннях.

Ніна БАННІКОВА

№ 12 (19 березня 2009 року)

Геннадій Демченко: “Я за те, щоб виконувалися державні закони”

Почнімо з фактичних цифр. За 2008 рік Фастівська об’єднана податкова інспекція не лише виконала планові показники із надходжень до Державного та місцевого бюджетів, але й перевиконала їх: до Держбюджету зібрано 69 млн. 428,9 тис. грн. (100,6%), а до місцевого – 91 млн. 46,1 тис. грн. (104,9%). Такі ж само високі показники збору платежів до бюджету і в січні-лютому 2009 року. Якщо конкретніше, то до місцевого бюджету було мобілізовано більше ніж 2 млн. грн., або 124,1% від запланованого.

Про внесок Фастівської ОДПІ у наповнення бюджету-2008 і в січні-лютому цього року та проблеми, з якими доводиться стикатися податковій інспекції, розповідає її керівник Геннадій Демченко.

– Шановний Геннадію Миколайовичу, що стоїть за цими цифрами? Завдяки чому вдалося мобілізувати достатньо вагомі як для нашого регіону суми до державної та місцевих скарбниць?

– Тут немає жодних секретів. Просто, на моє глибоке переконання, податкова сьогодні – практично єдиний орган у державі, який по-справжньому опікується проблемами наповнення бюджету. А якщо хочете конкретної відповіді, то я сказав би так: рік закінчено з непоганими результатами завдяки нашому колективу, його наполегливості і принциповості. Впевнений, тільки завдяки професійності податківців вдалося досягти достатньо високих показників.

По-друге, окрім традиційних, загальновизначених платежів до бюджету, ми намагаємося шукати додаткові джерела надходжень, іншими словами, ті резерви, які ще нами не використані.

– І знаходите?

– Без сумніву. Наведу декілька прикладів. Як член виконавчого комітету Фастівської міської ради, на його засіданні я порушував питання про проведення інвентаризації земельних ділянок під гаражними кооперативами і окремими гаражами, будучи переконаним, що це – не один гектар міської землі, за яку далеко не всі сплачують податки.

Або інше, якщо ми вже торкнулися податку на землю. Чимало юридичних осіб, зокрема, підприємств, скуповуючи приміщення, будівельні майданчики, роками симулюють цей обов’язковий у нашій державі платіж, аргументуючи тим, що вони готують технічну документацію для укладання заключних договорів про оренду зайнятої ними землі. Першим кроком у цьому напрямку стало наше звернення до Господарського суду щодо користування міською землею під будівлею МАУП у Фастові. Як наслідок, сьогодні керівництво цієї установи згодилося з умовами обов’язкової сплати земельного податку. Подальші наші кроки стосуватимуться більш великих землекористувачів – підприємств, де за останній час змінилися власники, і податок за землю не сплачується.

Не залишаться поза увагою податкового органу і ті приватні об’єкти, зокрема, кафе, бари, ресторани, що користуючись водою не тільки для санітарно-гігієнічних, а й виробничих потреб, сплачують за неї не відповідно до законодавства. Це ж стосується й лазень та саун.

А взяти такий резерв, як сплата або навпаки – несплата плати, за забруднення довкілля. Адже сьогодні, коли газ став непомірно дорогим для підприємств, багато з них переходять на альтернативні види палива – мазут, вугілля, дрова, забруднюючи атмосферу. І платежі такого характеру теж поповнюють бюджет конкретної території.

Не менш актуальним для нас є й таке питання. Дуже багато підприємств зареєстровано за місцем проживання, тобто за адресою власної квартири. Але ж у цьому випадку така квартира є не лише житлом, а й офісом. То чи не варто порушити питання про сплату комунальних послуг, електроенергії власником такого приміщення не просто як його мешканця, а вже й як користувача виробничого приміщення?

Як бачите, ми маємо достатньо резервів для додаткового наповнення бюджету, шукаємо відповідне їх законодавче обґрунтування і важелі практичного застосування.

– Нещодавно голова Державної податкової адміністрації Сергій Буряк поінформував, що понад 95 відсотків податків в Україні платяться в добровільному порядку, що “свідчить про моральну, податкову й економічну культуру наших суб’єктів підприємництва”. А наскільки сумлінні платники податків у фастівському регіоні?

– Один з основних принципів нашої роботи: будь-який платник податків – чесний і сумлінний. Намагаємося стверджувати у роботі партнерські стосунки, розраховуємо на розуміння платників. У той же час, серйозну увагу приділяємо просвітницькій роботі, рекомендуємо платникам за порадами частіше звертатися до “Вісника податкової служби України”.

Але іноді стосовно недобросовісних платників податків доводиться залучати до допомоги суди. Так, нещодавно за результатами двох кримінальних справ, що були порушені на підставі перевірок ОДПІ, винесені обвинувальні вироки керівникам підприємств БЦ “Техмонтажбуд” та “Аскольд Великий”, “Давидтранс” і “Дюна”. В січні цього року порушено ще одну кримінальну справу, цього разу – стосовно підприємства “Пріоріс”, зараз ведеться слідство.

Хочу наголосити, що ми й надалі будемо застосовувати норми Кримінального кодексу України, конкретніше, його ст. 205 (про фіктивне підприємництво) та ст. 212 ( про ухилення від сплати податків). Ми з повною відповідальністю усвідомлюємо серйозність завдання, що поставлено перед нами: не допустити на території Фастова і Фастівського району існування підприємств-конвертаторів, що мають на меті просто відмивати брудні гроші. Здавалося б все просто: скільки потрібно підприємств, щоб чесно працювати і сплачувати податки? Одного досить, бо в статутних документах закладаються всі види діяльності, які тільки можна передбачити. Але ж є випадки, коли одні і ті ж підприємці зареєстрували по всій Київській області до 40 підприємств! Хіба не зрозуміло, що вони й не збираються працювати чесно? Тому саме такі перебуватимуть віднині під посиленим нашим контролем. Ми маємо знати: хто, де їх реєстрував, з якими із підприємств вони мають зв’язок? Іншими словами, ми повинні допомогти їм чесно платити податки.

– Певно, як завжди, є проблеми й з ПДВ?

– Питання своєчасного відшкодування податку на додану вартість є одним з пріоритетних у роботі податкових органів. До речі, Закон про ПДВ – один із найскладніших. Достатньо сказати, що до нього існують понад дві тисячі законодавчих роз’яснень. Відомий цей податок ще й тим, що він – один із найкриміналізованіших, бо реально передбачає повернення коштів з Державного бюджету. Місце і завдання податкових служб у цьому непростому питанні – обов’язкова перевірка всіх заявлених для відшкодування сум. Сьогодні список підприємств, яким відшкодовується ПДВ, звузився тільки до підприємств-виробників.

– У недосконалій правовій базі, певно, криються й причини іншої податкової проблеми – спрощеної системи оподаткування?

– Не можу з цим не погодитися. Приміром, законодавці заклали до закону про спрощену систему оподаткування для фізичних осіб граничну суму валового доходу в 500 тис. грн. на рік, і в той же час не обумовили обов’язкового обліку їх доходів. То яким же чином можна перевірити діяльність цього суб’єкта, якщо немає ні касового апарату, ні книги обліку? Цілком зрозуміло, чому більшість підприємців обирають для звітності саме спрощену систему оподаткування. Не мають права цього зробити лише продавці підакцизної продукції. А скільки є фактів, коли на одній території працюють два суб’єкти за різними системами оподаткування. Вважаю, що прийшов час, коли державі потрібно втрутитися в цю ситуацію. По-перше, збільшити ставку єдиного податку для фізичних осіб. По-друге, застосувати для них чітку систему обліку, щоб був реальний контроль за їхніми доходами. Якщо хтось не погоджується з цим, я в свою чергу хочу запитати: “А як може бути таке, коли людина отримує задекларовані 400-500 гривень на квартал, а їздить на дорогому авто, мешкає у пристойному будинку?”. Я не проти того, щоб люди жили заможно, але я за те, щоб виконувалися державні закони.

– Давно на слуху ухвалення нового Податкового кодексу. Можливо, з його появою буде знято чимало недоречностей у податкових стосунках?

– На жаль, податкова служба позбавлена права законодавчої ініціативи. А стосовно Вашого питання, то, якщо чесно, я не бачу за нинішньої політичної ситуації потенційної можливості ухвалення такого серйозного документа, як Податковий кодекс. Можу сказати більше: дехто навіть зацікавлений у непрозорості і нечіткості законів. Хоча на нову стратегію реформування, яка покладена в основу Податкового кодексу, в органах податкової служби очікують давно.

– Хотілося б знати, чи прижилася у вашій службі система здачі звітності в електронному вигляді?

– Прижилася і працює досить ефективно. Вже 96% підприємств уклали з нами угоду на здачу звітів в електронному вигляді, бо це досить передова і перспективна технологія спілкування. Приміром, офіс підприємства розташований у Києві. Раніше, щоб здати звіт, потрібно було їхати до Фастова, стояти у черзі, а сьогодні достатньо купити сертифіковані ключі, щоб увійти до нашої бази даних і натиснути відповідну кнопку. Така система – це дуже позитивний крок, так само, як і рішення застосувати додаток 5 до декларації про ПДВ, в якому суб’єкти господарювання вказують всіх своїх контрагентів, і податківці можуть в електронному вигляді виявити підприємство, яке випускало чи продавало певну продукцію.

Тут хотілося б нагадати, що нині в податковій інспекції йде активна робота щодо збору декларацій про доходи населення. Тому кожен громадянин, який отримав доходи не тільки за основним місцем роботи, повинен до 1 квітня 2009 року подати декларацію. Власне, свої доходи може задекларувати будь-який громадянин України, тому я хотів би звернути увагу на цей момент тих громадян, хто навчає дітей за власні кошти або взяв іпотечні кредити, тому що є відповідне законодавство стосовно певного відшкодування цих коштів.

– На початку розмови Ви сказали добре слово про своїх співробітників. Хто ж може бути податківцем?

– Насамперед, податківець – це людина, яка повинна вміти вести відкритий діалог з платниками податків та вибудовувати на основі взаємоповаги і відповідальності прозорі і толерантні стосунки. Є ще одна якість, без якої податківець просто не відбудеться: це – фаховість, професіоналізм. Ми зацікавлені в чистоті наших лав, особливо сьогодні, в непростих умовах кризи, коли комусь хотілося б піймати у мутній водиці побільше рибки.

Тому відбір кадрів до всіх податкових органів, у тому числі і до Фастівської податкової інспекції, досить серйозний. Відбувається він на конкурсних засадах за наявності повної вищої освіти за спеціальностями економіста, фінансиста, бухгалтера, аудитора, юриста, спеціаліста з комп’ютерної техніки. Буду відвертим, кандидатури проходять ретельний відбір не тільки на місцевому, а й на обласному рівнях, у тому числі і в Управлінні по боротьбі з корупцією в органах Державної податкової адміністрації.

До речі, у цьому спеціально створеному підрозділі – Управлінні по боротьбі з корупцією в органах Державної податкової адміністрації – нещодавно було запроваджено телефон довіри. Кожен, хто поінформований щодо корупційних діянь з боку співробітників податкової служби або підготовки чи скоєння злочину стосовно них, може повідомити про це за телефонами: (044) 246-23- 55 та (044) 272-24-89.

Хочу сказати й про те, що в системі податкової служби дбають, аби не було плинності, щоб кадри набували професійного росту. Не другорядними є й питання побутового характеру. Приміром, з певною гордістю можу сказати, що для нормальної роботи фастівських податківців створені відповідні умови, в першу чергу – тепло. Для цього встановлено міні-котельню, що, до того ж, ще й економить державні кошти за опалення.

– Насамкінець, хотілося б знати, яке місце за рейтингом посідає Фастівська ОДПІ в системі податкової служби Київської області?

– Дев’яте – серед двадцяти п’яти податкових інспекцій Київщини.

– Дякую за інтерв’ю, що, впевнена, стане предметом обговорення в середовищі платників податків.

Розмову вела Зоя ЗІНОВ’ЄВА

ДАІ повідомляє

З 17 листопада 2008 року в дію вступив Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху”, але не всі водії зважають на штрафні санкції. Так, за період з 01.01.2009 р. по 04.03.2009 р. Фастівським відділенням ДАІ було складено та направлено до суду 47 матеріалів за керування автотранспортом у стані алкогольного сп’яніння. З них судом на цей час розглянуто та прийнято такі рішення: винесено штраф – 6 чол.; позбавлено права керування транспортними засобами – 3 чол.; адміністративне стягнення у вигляді громадських робіт – 10 чол.; згідно з постановою суду вилучено 1 транспортний засіб.

Державтоінспекція звертає увагу учасників дорожнього руху на своєчасність сплати штрафів. Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати накладеного штрафу впродовж 15 діб його розмір збільшується вдвічі.

Павло КВАСКОВ, Державтоінспекція

Нам повідомляють

Активізував свою діяльність клуб “Надвечір’я”, який нещодавно відродився при Борівському будинку культури.

Вже проведено проведено два засідання. На першому з них почесними гостями були люди з унікальними долями і славним життєвим “багажем” – члени селищного клубу “Ветеран” на чолі з головою Борівської ветеранської організації Миколою Губарем.

Колишні фронтовики переглянули кінохроніку про Парад Перемоги, а потім ділилися спогадами про свої фронтові дороги та побратимів, про побачене і пережите під час Великої Вітчизняної війни, про Перемогу, ціну якої вони знають не з кінофільмів. Серед них – Костянтин Семенович Сидоренко і Петро Васильович Дяченко, призвані до армії на початку війни; сапер Микола Іванович Поліщук; командир роти, старший лейтенант Олександр Тихонович Гамаюнов, учасниця штурму Берліна Христина Сергіївна Мавріна, медсестра Марія Антонівна Чабак.

Вітаючи присутніх, Борівський селищний голова Федір Воробей (ініціатор створення селищного Музею слави) та його заступник Олександр Дробот подякували славним землякам за ратний і мирний труд, побажали їм здоров’я ще на багато років. Приємно було сивочолим ветеранам дізнатися від селищного голови про роботу зі створення музею, зібрані матеріали про славних земляків.

А бадьорості і душевного тепла надали колишнім фронтовикам зворушливі виступи учасників дитячого фольклорного колективу “Веселочка”, якою керує Ніна Варченко, та хору “Барви” під керівництвом Станіслава Сіверського.

На наступному засіданні у “надвечірців” гостювала староста хору “Барви” при Борівському будинку культури, ветеран художньої самодіяльності Галина Євграфівна Ховхун.

Ця жінка-трудівниця “записала” свою яскраву сторінку в культурно-мистецькому житті Борової. Галина Євграфівна – ветеран художньої самодіяльності, одна з ініціаторів створення популярного у селищі та поза його межами хорового колективу “Барви”. Шануючи її організаторський та мистецький талант, учасники колективу обрали Г.Є.Ховтун старостою. Але найперше й найголовніше покликання у пані Галини – співати.

Селищний голова Федір Воробей, колеги, шанувальники щиро подякували Галині Євграфівні за значний особистий внесок у розвиток творчого потенціалу селища та за творчість. Виявляючи своє захоплення її неординарною постаттю, учасники хору та присутні на засіданні клубу разом співали “Многая літа”.

Інф. РДА

Наше інтерв’ю

Віктор САЛЬНІКОВ: “Для успішної протидії кризовим явищам конче необхідні злагодженість та координація зусиль як на державному, так і на місцевому рівнях. Фастів готує свій пакет антикризових заходів”

Нещодавно відбулося засідання колегії облдержадміністрації, на якому розглядалися підсумки соціально-економічного та культурного розвитку Київщини, а також виконання обласного бюджету за минулий рік. Проходило воно у розширеному форматі. На нього запросили працівників апарату облдержадміністрації та обласної ради, керівників депутатських фракцій, голів райдержадміністрацій, районних рад, міських, селищних та сільських голів, представників громадськості. На початку засідання голова Київської облдержадміністрації Віра Ульянченко зауважила, що питання, винесені на колегію, надзвичайно серйозні. А йшлося про заходи з мінімізації наслідків світової фінансової кризи на економіку області. До обговорення учасникам колегії також була запропонована доповідь заступника голови облдержадміністрації Юрія Ковбасюка, в якій він детально спинився на основних тенденціях розвитку столичного регіону у 2008 році та завданнях на нинішній рік.

За підсумками минулого року Київщина, як і у попередні 3 роки, продовжує залишатися у п’ятірці кращих регіонів України, хоча чимало інших областей втратили свої лідируючі позиції. Сприяло в отриманні такого результату і наше місто, як підприємства, установи, організації, так і міська влада. Адже за підсумковою комплексною оцінкою результатів діяльності міськвиконкомів за 2008 рік Фастів посів друге місце. А цього, з огляду на процеси, які відбувались у минулому році у зв’язку з негативними наслідками впливу фінансової кризи, досягти було непросто. Та все ж місто зберегло лідируючі позиції в соціально-економічному та культурному розвитку. Прокоментувати окремі цифри результатів, а також сьогоднішню соціально-економічну ситуацію в Фастові ми попросили в.о. міського голови В.В.Сальнікова.

– Досягти цього вдалося в тому числі шляхом залучення інвестицій у розвиток практично усіх галузей економіки. У сфері інвестиційної та зовнішньоекономічної діяльності ми маємо такі дані: темпи зростання обсягу інвестицій в основний капітал – 474% до відповідного періоду 2007 року. А це – майже 6460 гривень у розрахунку на 1 особу. Щоправда, мова йде лише про 9 перших місяців. Адже кінець року, коли різко пішли вгору кризові процеси, – непоказові.

До безсумнівних здобутків 2008 року можна віднести і зростання в Фастові майже на 38 відсотків середньомісячної номінальної заробітної плати. А це складає 2221 гривні, і поступаємося ми в цьому показнику лише таким містам, як Бориспіль та Славутич. Разом з тим, сфера оплати праці фактично першою відреагувала на фінансову кризу. Приміром, якщо за підсумками 9 місяців минулого року приріст середньомісячної заробітної плати становив, як я вже зазначав майже 38 відсотків, то протягом останнього кварталу її рівень зменшився. А на 1 березня 2009 року середньомісячна заробітна плата становить лише 1907 гривень.

Ще однією ознакою економічної кризи стало значне збільшення заборгованості з виплати заробітної плати. Саме ця цифра “потягнула” нас донизу у рейтингу. Загальна сума цих боргів на початку поточного року досягла 2,448 мільйона гривень, що майже у два рази більше порівняно з початком минулого року.

Навіть при такій не дуже втішній тенденції заслуговують слів вдячності працівники Фастівського відділення Пенсійного фонду України в Київській області. З початку року надходження зросли більш як на 22 відсотки. Щоправда, навіть це не покриває суми необхідних видатків фастівським пенсіонерам. Адже їх у місті – 17 тисяч, а працюючих – лише 18, 3 тисячі чоловік. Середній же розмір пенсій за останні три роки зріс у регіоні майже удвічі. Тому власних надходжень вистачає тільки на 64,5 відсотка необхідних проплат.

Разом з тим, у зв’язку з фінансовою кризою ситуація на ринку праці погіршилася. Кількість безробітних на обліку в службі зайнятості, порівняно з показником річної давнини, збільшилася. Серед безробітних більшість становлять жінки та молодь віком до 35 років. Одночасно з цим кількість вакансій на підприємствах та установах міста значно зменшилася. Якщо в 2007 році на 483 вакантних місця припадало 262 безробітних, то в 2008 році ситуація змінилася до навпаки: тих, хто перебував на обліку, – 449, а вакансій було лише 271. Не змінюється на краще вона й з початку нинішнього року.

Наводжу всі ці не дуже втішні дані, щоб фастівчани зрозуміли: бути в лідерах завжди непросто, а за сьогоднішньої кризи – тим більше.

Та як би там не склалося, як і раніше, значна увага в місті торік та й в нинішньому році приділялася й приділятиметься вирішенню соціальних питань. Візьмемо, для прикладу, розвиток закладів освіти, зміцнення їхньої матеріально-технічної бази. Про це ми розповідали фастівчанам неодноразово. Але, на жаль, не все в наших силах. Для того, наприклад, щоб покращити ситуацію з кількістю дітей, які ходять до школи у другу зміну, потрібно просто збудувати нові школи. Зрозуміло, що міській раді самотужки цього питання не вирішити. Хоч все від нас залежне ми зробили і необхідну долю коштів виділили для будівництва школи №12 і добудови ЗОШ №5.

Зрозуміло, що вирішення соціальних питань залежить від ситуації у реальному секторі економіки. Вже наприкінці 2008 року усі галузі промисловості працювали у складних економічних умовах. Постійне зростання вартості сировини та матеріалів, витрат на оплату праці, цін на енергоносії призводило до зростання собівартості продукції та негативно впливало на фінансовий стан підприємств. І хоча протягом 2008 року промислові підприємства Фастова реалізували продукції на одну особу на суму 14283,5 грн., що вивело нас за цим показником на перше місце в області, все ж окремі з них завершили минулий рік із збитками, а нині ситуація на більшості підприємств міста є дуже нестабільною.

Безумовно, головним завданням на 2009 рік стане напрацювання та реалізація заходів з подолання негативних наслідків світової економічної кризи та її впливу на економіку області. І хоча для успішної протидії кризовим явищам конче необхідні злагодженість та координація зусиль як на державному, так і на місцевому рівнях, у Фастові вже складається свій пакет антикризових заходів. До нього, зокрема, увійшли: запобігання зростанню роздрібних цін на соціально значимі продукти харчування у зв’язку зі зростанням вартості газу, створення умов на продовольчих ринках міста для продажу сільгосппродукції безпосередньо її виробниками, розробка програми участі безробітних в оплачуваних громадських роботах, активізація роботи з населенням щодо своєчасної сплати вартості спожитих житлово-комунальних послуг, природного газу та електроенергії, забезпечення ефективного використання коштів державних цільових програм, погашення заборгованості з платежів до бюджету та виплати заробітної плати.

Запевняю, що міська рада, її структурні підрозділи і надалі докладатимуть всіх зусиль, щоб всупереч будь-яким негараздам місто розвивалося, чистішало, а його жителі відчували піклування влади про них. Для цього у нас є всі реальні економічні підстави та людські ресурси.

Розмову вела Світлана БОНДАР

Торгова марка “Зіберт” – для споживачів

Якщо із фастівськими пивоварами повести мову про особливості національного пивоваріння, звичайно ж, із яскраво вираженим акцентом щодо успіхів та перспектив розвитку місцевого підприємства, проблем, без яких не обходиться жодне виробництво, то кожен із співрозмовників, чи то досвідчений, чи молодий працівник ДП ЗАТ “Оболонь” “Пивоварня Зіберта”, оперуючи цифрами та фактами, швидко переконає візаві у незаперечних досягненнях колективу пивзаводу.

Розшифровуючи динаміку виробничо-господарського курсу пивоварні, що народилася на початку минулого століття з легкої руки пруського підданого Юліуса Зіберта як невелика приватна броварня з обсягом 50 тис. декалітрів пива на рік, співставляючи її із масштабами сучасного виробництва, то хотілося б пригадати девіз одного із героїв книги Веніаміна Каверіна “Два капітани”: “Боротися – і шукати, знайти – і не здаватися”. В унісон цьому оптимістичному заклику із популярного твору літературного жанру фастівські пивовари як професіонали високого класу, звичайно ж, у практиці роботи керуються власним девізом, який з’явився з ініціативи ЗАТ “Оболонь”: “Жодного року без нового кроку!” А це означає не що інше, як постійна цілеспрямована робота над випуском нової продукції.

Досягти поставленої мети, що має тенденцію ускладнюватися та урізноманітнюватися відповідно до вимог часу, розширення внутрішнього та міжнародних ринків, всезростаючого попиту споживачів, допомогла реконструкція пивоварні, перший етап якої було розпочато у 2000 році. Загалом інвестиції у модернізацію підприємства склали понад 40 млн. євро. Із Німеччини, родоначальника пивоварної справи, в мікрорайон Заріччя було завезено найсучасніше обладнання для варіння підбадьорливого бурштинового напою, очищення води.

– Коли обладнання було транспортовано на завод, дехто із скептиків навіть сумнівався, чи буде воно встановлено фастівськими фахівцями, – ділиться спогадами директор ДП ЗАТ “Оболонь”, депутат Київської обласної ради Любов Онищук. – Особливо вражали всіх розміри циліндрично-конічних танків. Мовляв, це ж справжнісінькі ракети, як до них підступитися, як впоратися із такими велетнями?

– Але ж і не спасували перед такими масштабними роботами, справились? – перепитуємо у керівника підприємства, яка на заводі працює із 1986 року.

– Головне в будь-якій справі – віра, опора на кадри. А фахівці, робітники у нас – надійні, що й треба було довести під час реконструкції заводу, в чому нам допомагали спеціалісти головного підприємства, – так лаконічно і ясно підбиває підсумки напруженої роботи колективу пивоварні ділова жінка.

Узагальнюючим у плані зростання потенційних можливостей підприємства, що досягло кардинально нового рівня в результаті техніко-технологічних новацій, став 2008 рік: виробничі потужності заводу збільшені у 12 разів і складають 12000000 декалітрів пива в рік. Тобто, близько 2,6 л пива на кожного жителя України. Справді, переконлива статистика, чи не так?! Можемо, якщо захочемо! Мабуть, внутрішній голос кожного, хто має пряме чи посереднє відношення до пивоварної справи, підказував саме такі слова, підтверджував саме такі аргументовані висновки. Та й нам, пересічним громадянам, небайдужим до долі Фастівщини, діяльності трудових колективів, великих чи малих, успішних чи тих, хто переживає не кращі часи в умовах розбалансування економіки, дефіциту фінансових засобів, варто піддатися простому почуттю – радості й гордості за наших земляків, у яких слово ніколи не розходиться з ділом.

Ілюструючи мобілізуючий девіз пивоварів (пам’ятаєте – жодного року без нового кроку!?), які внесли вагомий вклад у стародавнє мистецтво варіння пива (якому, пригадаймо, вже понад 9000 років) – справді незамінному, цілющому й духмяному продукту, що здавна виготовлявся і донині виготовляється на радість людям, знову підтвердимо потенціал заводу ось таким прикладом.

Днями тут відбулася презентація торгової марки “ZIBERT”, в якій взяли участь представники засобів масової інформації України, регіональних, місцевих видань.

Про те, яку роботу було проведено, так би мовити, від “А” до “Я”, тобто від ідеї запропонувати споживачам свій продукт за невеликі кошти при високій якості, – і до випуску двох нових сортів світлого пастеризованого пива “Зіберт світле” та “Зіберт Баварське” під час прес-туру розповів зацікавленій аудиторії Віталій Ткаченко, заступник директора з маркетингу та продажу, начальник відділу маркетингу ринку пива компанії “Оболонь”. Передусім, відзначив доповідач, торгову марку було створено з метою “відвоювати” частину ринку у ТМ “Рогань” та “Янтар”. Бренд отримав назву на честь засновника підприємства Юліуса Зіберта. Нині на заводі запроваджено німецькі технології пивоваріння, що розроблялися німецькими пивоварами компанії “ZIEMANN”, зазначив фахівець.

У широкому спектрі інформації щодо нового продукту було зазначено, що пиво має тільки високоякісні складові: солод власного виробництва, що виготовляється в смт Чемерівці Хмельницької області (ДП ЗАТ “Оболонь), вважається найкращим в Україні. Вода як компонент пива видобувається із свердловин, проходить якісну підготовку на сучасних німецьких фільтрах. Хміль імпортується з Німеччини, де саме з такого хмелю вариться пиво. Важливо й те, що ТМ “ZIBERT” належить до марок недорогого пива, ціна на цей продукт знаходиться на перетині середнього та низького цінових сегментів. Тобто, споживачі можуть купувати якісне пиво за невеликі гроші.

На користь важливої комплексної роботи щодо випуску торгової марки говорить і те, що продукція побачила світ у період складної економічної ситуації в Україні, де привид криз став, на жаль, не ілюзією, а реальністю. Фастівські ж пивовари довели, що всупереч складним фінансово-економічним ситуаціям, від яких нині потерпають підприємства регіонів, населення, яке страждає від безробіття, можуть успішно працювати за непередбачувано-складних умов. Досить скористатися іще однією аргументацією “за” розширення підприємства. Тут додатково було створено 160 робочих місць, що фактично посприяло розвитку інфраструктури та забезпеченню понад 1900 робочих місць у сільському господарстві. Нині на заводі працює 376 осіб.

Який вигляд має реконструйоване підприємство в результаті техніко-технологічних новацій? Як забезпечується процес виготовлення продукції, яка сьогодні користується попитом не лише на внутрішньому ринку, а й у 20 країнах світу? Відповіді на ці та інші запитання допомогла прояснити екскурсія, яку провела Любов Прокоп’юк, директор з виробництва. А ще в ході знайомства із потенціалом виробництва, звичайно ж, інтригуючим моментом була дегустація нового сорту пива. Як свідчив обмін думками тих, хто смакував бурштиновим напоєм, його смакові якості високі, рідко хто може відмовити в задоволенні споживати його постійно.

І принагідно згадалася ситуація одного із ліричних героїв твору Олександра Блока, що дихав парфумами і туманами, образом привабливо-таємничої незнайомки. Перекликаючись із настроєм персонажу, який шукав істину в вині, гіпотетично можна сказати йому: “Не там шукаєш, хлопче, ти явно заблудився у пошуках. Істина, безперечно, знаходиться у фастівському пиві!”

Отже, пивоварна справа, яку досконало знають фастівські майстри, як і мальовнича природа щовесни, в чудовому мікрорайоні Заріччя, що понад сто років тому дав “притулок” невеличкій броварні, розвивається. А пріоритет роботи наших земляків полягає у мобілізуючому лозунгу ЗАТ “Оболонь”, що набув статусу фірмового: “Жодного року без нового кроку. Ніколи не зупинятися на шляху вдосконалення, і ваші споживачі, а також прибутки, позитивний імідж завжди будуть з вами!”. Так що інтригуюче – багатообіцяючі перспективи “далі буде”...”, як завжди в добрих традиціях пивзаводу, – попереду.

Ніна БАННІКОВА

Тільки факти

Фастівський міськрайонний суд знову з’ясовуватиме, законно чи не законно міська рада позбавила Володимира Тимофієва повноважень міського голови. І робитиме це наш суд вже вдруге. 29 грудня 2007 року він, визнавши рішення ради законним, відмовив Володимиру Тимофієву у задоволенні його позовних вимог. Колишній міський голова подав апеляцію до Київського апеляційного адміністративного суду, але нічого тим не добився – ухвалою, винесеною 28 серпня 2008 року, апеляційні вимоги позивача також задоволені не були. Тоді Володимир Тимофієв подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України. Мотивуючи своє звернення тим, що міськрайонний та Київський апеляційний суди не дослідили усіх його доказів, а відтак і не дали їм повної оцінки, він просив Вищий адміністративний суд визнати незаконним і скасувати їхні постанову та ухвалу і прийняти іншу постанову, якою задовольнити його позовні вимоги: зокрема, визнати протиправним і скасувати „рішення зборів депутатів” (так Тимофієв називає засідання міськради, на якому його було достроково позбавлено повноважень міського голови), поновити його на посаді мера і „зобов’язати депутатів коаліції не чинити фізичних перешкод у користуванні службовим кабінетом”. Днями Вищий адміністративний суд касаційну скаргу Володимира Тимофієва нарешті розглянув. І навіть частково задовольнив – скасувавши постанову Фастівського міськрайонного та ухвалу Київського апеляційного судів. Проте головного, чого прагнув відставлений міський голова – повернення до мерського кабінету – він так і не добився. Просто почалося нове судове коло: справу за позовом Володимира Тимофієва до міської ради направлено на повторний розгляд до суду першої інстанції. Скільки цей повторний розгляд триватиме, спрогнозувати складно. Але сміливо можна передбачати, що постанова міськрайонного суду, якою б вона не була, обов’язково знову оскаржуватиметься в апеляційному суді: або Тимофієвим (якщо суд знову не задовольнить його вимог), або радою (якщо суд визнає незаконним її рішення). В апеляційному суді справи розглядаються зазвичай ще довше, ніж у судах першої інстанції. А потім, напевно, знову буде касаційна скарга до Вищого адміністративного суду. На думку досвідчених юристів, все це разом знову забере півтора-два роки. А отже, дострокових виборів фастівського мера точно не буде – поки справа в суді, ніхто їх не призначатиме.

* * *

Роботу одного із фастівських дитячих садків – дитсадка №5, що на Казнівці, – тимчасово призупинено. Це – вимога санепідстанції. Причина – періодична відсутність у дитсадку гарячої проточної води для миття посуду, порушення температурного режиму в приміщеннях та протікання стелі у спальній кімнаті. Про закриття садочка санепідстанція попередила міську владу за кілька днів – давши час на усунення недоліків. Проте за ці кілька днів усіх проблем вирішити не вдалося. Температура в приміщеннях уже нормальна, та й з гарячою водою ситуація налагодилася (про це вже цього понеділка повідомив на апаратній нараді в міськвиконкомі виконуючий повноваження міського голови Віктор Сальніков), а от із ремонтом даху справи гірші. Бо – довші. Втім, начальник міського управління освіти Віктор Камінський сподівається, що з наступного тижня двері дитсадка знову будуть відкриті для вихованців. Перспектива теж начебто втішна. За словами Віктора Сальнікова, на найближчій сесії міськради (а вона скликається вже у наступний четвер) при розгляді питання про внесення змін до міського бюджету депутатам буде запропоновано проголосувати за виділення 200 тисяч гривень для остаточного вирішення всіх проблем п’ятого дитсадка.

Людмила УРЛАПОВА

Учнівське самоврядування – шлях до становлення та виховання особистості

Багато наших співвітчизників ще добре пам’ятають радянську школу, в якій велику роль відігравали піонерська й комсомольська організації. Вони були головними й єдиними формами об’єднань дітей і юнацтва у всій країні. Альтернатива не допускалась. Не будемо сьогодні аналізувати пропаговану таким способом ідеологію, відкинемо й культивований шаблонний фанатизм відданості організації, діяльність якої піддавати сумніву нікому й в голову не приходило. Психологічний вплив на дитячу свідомість і вразливу душу підсилювався яскравою атрибутикою: прапор, горн, барабан, галстук на шиї, салют, значок, форма одягу – усе підкреслювало значимість ролі цих утворень, незаперечність правильної їх суті й стратегії. Можливо, з позиції сьогоднішнього дня деяка бутафорія нам здасться зайвою. А якщо подивитися на неї як на своєрідну гру, в якій кожна дитина була переконана у величезній значимості її життя і її справ? Згадаймо ми, дорослі, з якою серйозністю складали плани роботи, проводили піонерські чи комсомольські збори, з яким трепетом і відчуттям причетності до великих звершень читали Сосюрине: “Я – комсомолець! Стріляй!”

Найголовніше і найкраще, що ми винесли з цього минулого – це почуття колективізму, переваги громадського над особистим, з чого й починається патріотизм: з відчуття відповідальності перед колективом, відповідальності за себе і за весь колектив. Егоїзм не просто засуджувався – він категорично відкидався.

Ностальгія за минулим з’являється, коли тяжіє невдоволення сучасним. Від старого ми відірвалися, а нової досконалої форми організації, яка дала б можливість найбільш повною мірою реалізувати бажання дітей самовиразитися, ще не знайшли. Але потреба в створенні дитячих колективів, які б об’єднувалися навколо справжньої мети, не зникла зі зміною державного устрою. Єдино правильного рішення тут, звичайно, бути не може – це вже обмежувало б самостійність, творчість. До радянського минулого повертатися не хочемо. Сьогодні кожна школа обирає свій шлях.

Втрата новим поколінням найважливіших моральних цінностей тому й відбувається, що молодь не згуртована для здійснення високої мети – формування нового високоорганізованого, розвиненого суспільства з високим рівнем життя, глибокими духовними запитами, стійкою загальнолюдською мораллю. Дорослі мусять допомогти молоді взяти на себе відповідальність за своє майбутнє і за майбутнє своєї країни. Ініціативні й активні діти не раз заявляли про те, що вони хочуть впливати на організацію навчального процесу в школах, на вирішення життєво важливих питань у своєму селі, місті, на вулиці – і це повинна бути не гра чи забавка, а реальні корисні справи.

Ось як розуміє головні цілі учнівського самоврядування одинадцятикласник Борівської ЗОШ І-ІІІ ст. Ярослав Кузьменко, про що він написав до газети:

1. Зробити навчальний процес більш цікавим, насиченим.

2. Підвищити рівень активності учнів школи.

3. Налагодити систему ознайомлення школярів з діяльністю школи, гуртків, секцій. Залучати більшу кількість учнів до участі в конкурсах, олімпіадах, різних святах.

4. Знайомити учнів з їхніми правами та обов’язками.

5. Виховувати найкращі моральні якості. Залучати до здорового способу життя.

6. Підвищувати рівень навчання.

7. Надавати всебічну допомогу людям з особливими потребами, ветеранам війни, малозабезпеченим родинам, дітям-сиротам.

8. Оберігати довкілля.

Серйозно попрацювавши, Ярослав запропонував і конкретний шлях, спосіб, принципи організації шкільного самоврядування. Він визначив структуру самоврядних органів, окреслив їхні повноваження та завдання.

Нещодавно у Фастівському районі був проведений семінар “Співпраця у реалізації програм та проектів діяльності органів самоврядування дітей та учнівської молоді Фастівщини”.

Учасниками семінару були заступник голови районної адміністрації Ю.В.Волков, заступник голови районної ради П.Ф.Хоменко, начальники відділів, головні спеціалісти, директори загальноосвітніх навчальних закладів, голови батьківських комітетів, голови учнівського самоврядування, спеціалісти відділу освіти.

У 2006 році було створено Районну асоціацію дитячих організацій Фастівщини, до складу якої входять дитячі організації всіх шкіл району. У межах цієї структури діти мають можливість виявляти та обговорювати найважливіші дитячі проблеми і спільно знаходити шляхи їх вирішення. Але така діяльність неможлива без підтримки дорослих: педагогів, методистів, батьків, керівників владних структур та громадських організацій. Виступаючи перед присутніми, координатор цієї асоціації Л.Г.Петльова зазначила, що про реальне самоврядування можна говорити тоді, коли воно забезпечене коректним керівництвом дорослих, що проявляється на принципі співпраці. Тому питання партнерства має бути пріоритетним у стратегічному плануванні органів самоврядування. Допомога чи підтримка партнерів може бути різною: консультаційна, інформаційна, методична, моральна, матеріальна, технічна, фінансова.

Запрошені гості і господарі заходу у виступах активно пропонували підтримку дітям у реалізації їхніх намірів і планів, радили, консультували. Керівники відділів адміністрації розповідали про свою роботу, вказували на можливі напрямки партнерських стосунків. Діти ставили запитання хоч і не дуже активно, зате зацікавлено, відчувались у цих зверненнях і довіра до старших, і готовність до активної роботи й співпраці, і відповідальність за покладену на них місію представляти свій дитячий колектив.

Поле діяльності для дитячих організацій величезне: вирішення екологічних проблем, пропаганда здорового способу життя, залучення творчо обдарованої молоді до різних конкурсів, профорієнтаційна діяльність, навчально-пізнавальна робота (участь у гуртках, наукові та краєзнавчі дослідження), громадянське виховання, захист прав дітей, волонтерська діяльність, висвітлення роботи в засобах масової інформації, випуск газет, бюлетенів...

Заступник голови Фастівської районної ради П.Ф.Хоменко висловив думку про те, що ланцюжок “школа – дитина – сім’я” має бути безперервним – це запорука успіху виховання, і основою всього розумного життя людини мусить бути праця і позитивна її мотивація, за якою на першому місці стоїть суспільна потреба і моральне задоволення від зробленого, а потім – матеріальна вигода. А органи учнівського самоврядування повинні готувати молодь до цього. Петро Франкович підтримав ініціативу представників учнівської молоді щодо участі дітей у роботі пленарних засідань районної ради.

Ю.В.Волков, заступник голови райдержадміністрації, привітав учасників семінару і наголосив на значенні подібних заходів у налагодженні співпраці між дитячими органами самоврядування та місцевою владою.

Найголовнішим результатом роботи семінару стало підписання угоди про співпрацю у реалізації проекту “Самоврядування дітей, молоді, педагогічної та батьківської громадськості” між начальником відділу освіти Фастівської районної державної адміністрації Іваном Дмитровичем Недогибченком, головою Фастівської районної асоціації батьківської громадськості Оленою Віталіївною Онищук та головою районної асоціації дитячих організацій Фастівщини Тетяною Михайлівною Кобзенко.

Відповідно до угоди співпраця буде здійснюватися на засадах добровільності, демократизму, співробітництва, партнерства, взаємодовіри, взаємоповаги.

Після офіційного закриття семінару його учасники не спішили розходитись, їм було про що поговорити – а це добрий знак усвідомлення значимості заходу і бажання здійснювати задумане.

Оксана СІДЬКО

№ 13 (26 березня 2009 року)

Дай, Боже, посіяти вчасно, щоб вродило рясно

Не змінити закон природи: завесніло надворі – плуг у землю. А це означає, що в сільгосппідприємствах успішно виконують виробничі завдання весняно-посівного комплексу. Адже згідно з оперативними даними станом на 24 березня у районі підживили майже 7 тисяч гектарів озимини, 1,4 га ріпаку та 88 га багаторічних трав, здійснюють підсів кормових угідь.

Організація весняної праці вимагає ретельної підготовки. Що зроблено, аби хлібороби Фастівщини працювали в полі за технологічними вимогами і таким чином отримали високі показники, обіцянками ж землю не обдурити? На це питання відповідають керівники і спеціалісти служб місцевого агровиробництва.

СЕКРЕТ УСПІХУ – У ТЕХНОЛОГІЇ

М.С.Кушнір, начальник районного управління агропромислового розвитку

Не лише я ще під впливом урожайних жнив 2008 року, адже вдалися рекордні намолоти зерна, високі показники валу, досягнувши ефективного господарювання на землі. А секрет успіху – у технології вирощування сільськогосподарських культур, та найприємніше – у нашому краї складаються сприятливі умови для розвитку хліборобської справи. Сільськогосподарська галузь вимагає мудрості, організаторського хисту, наполегливості на шляху удосконалення. Моя особиста позиція – небайдужість до утвердження у землеробстві високих технологій у вирощуванні сільськогосподарських культур. Чому моя душа цього щиро бажає? Бо я сам із селянської сім’ї, розпочав трудову біографію різноробочим у колгоспі, працював механізатором, здобув освіту, став фермером. А в посадове крісло, якщо бути об’єктивним, кинули мене зміни, що сталися у країні. Нині сучасні товаровиробники працюють на приватній основі, демократичне життя внесло корективи в їхню психологію.

Сьогодні хліборобські будні – зовсім не тихий плин течії, щоденний виробничий потік вимагає справжнього пошуку. Буває, що назрілі проблеми не виходить розділити на важливі і другорядні, бо все у буднях важливе – і формування кадрів, і ремонт техніки, і забезпечення паливно-мастильними матеріалами та добривами, а головне – фінансами.

Своїм набутком міцніє кожне господарство. Хтось, приміром, прямо за законами везіння легко здійснює важливий крок у піднесенні родючості землі, а для когось перша перемога – то дистанція з перешкодами.

Сформувалася і зміцніла ланка кращих господарників у агровиробництві. Вони в актив хліборобської справи Фастівщини внесли свої трудові здобутки. Зокрема, це стосується відомих імен – Л.Д.Майсак, керівника СТОВ “Відродження” (с. Малополовецьке), Л.М.Кельвича, керівника ФГ “Хорс” (с. Веприк), Е.Й.Гайсинського, керівника ПСП “Конкорд-Агро” (с. В.Мотовилівка), М.М.Пащенка, керівника СТОВ “Світанок” (с. В.Мотовилівка), О.О.Поляруша, СТ “Настуся” (с. Волиця). Є чому повчитися у М.В.Малієнка, керівника СТОВ “Перемога” (с. Малополовецьке), М.І.Гаркавенко, виконавчого директора ПСП “Фастівецьке” (с. Фастівець), В.І.Грека, директора ДГ “Оленівське” (с. Оленівка). Їм вдається утримувати високі рубежі в землеробській галузі, та й не заперечити значення у праці керівника інтуїції та вміння логічно мислити.

Від хліборобської “гавані” минулого року можна було відпливати з повними човнами здобутого, життєвого та професійного досвіду. А досвід – цінність неабияка для сьогоднішніх буднів хліборобів. Адже над трудовою весною 2009 року зависли “чорні хмари”. То так селяни кажуть про кризу, що гальмує економічне життя. Біда знижок для аграріїв не робить, вони звикли покладатися тільки на себе. І зовсім не хочуть, щоб криза зняла останню сорочку тільки через те, що натрапила на слабшого. У цій ролі ніхто не хоче побувати, а тому ретельно дбають про самозахист у праці: визначають програмні завдання весняно-посівного комплексу, дбають про організацію праці на високому рівні, що сприяє ефективній роботі трудових колективів.

Сьогодні мені приємно зазначити, що керівники господарств турбуються не лише про стан свого господарства, але намагаються вирішити спільно назрілі проблеми. Йдеться про будівництво елеватора місткістю 30 тис. тонн зерна. Активність проявляє у вирішенні цієї справи рада Спілки підприємців-сільгоспвиробників, вони готові його будувати за дольової участі щодо фінансування. У вирішенні цього питання справжню зацікавленість проявляє і В.О.Хрищенюк, голова райдержадміністрації. Він пообіцяв сприяти у наданні земельної ділянки для зведення цього важливого об’єкта.

Отже, на порозі – посівна. Скажу з цього приводу селянське побажання: “Дай, Боже, посіяти вчасно, щоб вродило рясно”.

ХЛІБ – УСЬОМУ ГОЛОВА

О.Б.Хмельницький, заступник начальника управління агропромислового розвитку

Виробнича програма вирощування сільськогосподарських культур базується на ретельних розрахунках сільгосппідприємств району. І вона об’єктивно віддзеркалює стан господарювання у сільськогосподарській галузі та продуктивну віддачу полів. Посівна площа збільшилася у 2009 році на 1600 га і становить 34,6 тис. гектарів, де 73% обсягів відведені під зернові культури. Бо хліб – усьому голова. Під основну хлібну культуру – пшеницю – відведено найкращі площі, вона займає 9565 га, що на 1356 га більше проти минулого року. Більше до минулого року посіяно озимого ячменю, а озимого жита – на 238 га менше, це ознака зменшення попиту на цю продукцію на ринку зерна.

Весняні трудові будні у сільгосппідприємствах розпочалися з підживлення озимини, ріпаку, багаторічних трав, провадиться підсів люцерни вівсом. Для цих потреб уже використовують аміачну селітру, якої заготовлено по району вдосталь, але через зростання цін все-таки на 39% менше, ніж у минулому році. Торік різко піднялися ціни на азотні добрива, а за реалізацію зерна платили мізер. Більшість сільгосппідприємств “законсервували” справу продажу зібраного збіжжя, аби на цьому не збагачувалися перекупники. Обігові кошти вимушені використовувати лише для закупівлі поживи, пального, насіння. Більшість господарств мають запаси аміачної селітри та азотних добрив, а у решті – вишукують фінанси та вигідного постачальника, щоб оперативно вирішити цю проблему.

Темпи і якість – то головні критерії виконання весняно- посівного комплексу. Посів ярих культур планується провести за 10 календарних днів згідно з робочим графіком. І тут потрібна чітка організація праці, адже ярі зернові культури займатимуть 15 тисяч гектарів, що становить вагому частку ярого клину в цілому.

Поки що популярністю користується пивоварний ячмінь, що займатиме майже п’ять тисяч гектарів, а це на 1150 га більше проти минулого року, значно збільшаться і посіви ярої пшениці та вівса.

Не залишаються поза увагою і круп’яні культури. Гречки планується посіяти в сільськогосподарських підприємствах району 700 га, це майже на 300 га більше до минулого року, а проса 450 га, тобто площа посіву має розширитися на 265 га, що становить 143%. Продовжує зростати площа посіву зернової кукурудзи. Качаниста займатиме більш ніж шість тисяч гектарів. Площі чималі, але є сумнів у товаровиробників, чи будуть вони з прибутком, адже торік ціна на зерно кукурудзи на період збирання знизилася до критичної позначки. І страждатимуть господарники, програючи у реалізації до тих пір, поки не відрегулюються ціни на вирощену продукцію. Адреси досвіду – СТОВ “Перемога”, ФГ “Хорс”, ФГ “Полісся”, інші сільгосппідприємства, де заздалегідь укладають партнерські угоди на оптовий продаж зернової кукурудзи.

Незважаючи на зменшення площі посіву авторитетною культурою у низки господарств залишається ріпак. Він дозріває ще до хлібних жнив, і за продаж вирощеного врожаю аграрії отримують перші “живі” гроші. Займає озимий ріпак 2579 гектарів. Через високі енергозатрати на вирощування та незбалансованість ринку сільськогосподарської продукції скорочуються посівні площі таких технічних культур, як цукровий буряк, соняшник, соя. Площі цих культур урізуються відповідно на 100, 660, 693 га і становитимуть: цукрових буряків – 1100 га, соняшнику – 770, сої – 300 га.

Через зменшення поголів’я ВРХ йде скорочення клину кормових культур. Передбачається до використання 4,5 тис. га площі, що на 3 відсотки менше минулого року. На 2100 гектарах використовуватимуться багаторічні трави, кукурудзу на силос планується посіяти на 1000 га, на 870 га – однорічні трави. Тобто, з природних і сіяних кормових угідь мають отримати 70 тисяч тонн зеленої маси, з якої, крім годівлі, планують заготовити 2,1 тис. тонн сіна, 5 тис. тонн сінажу та 13,5 тис. тонн силосу.

В підсумку слід зазначити, що незважаючи на прояв кризових явищ, аграрники району налаштовані оптимістично і до весни підготувалися відповідально.

Маючи найвищий ужинок у минулому році, за останні 17 років не вдалося отримати запланованих прибутків, тож прийшлося економити, а максимум коштів заблокувати для матеріально-технічного забезпечення проведення комплексу весняно-польових робіт.

ТЕХНІКА – НА ЛІНІЙЦІ ГОТОВНОСТІ

С.М.Здоровець, головний спеціаліст бухгалтерського відділу та матеріально-технічного забезпечення управління АПР

Третій рік беру участь в огляді технічних засобів у сільгосппідприємствах району у складі спеціалізованої комісії. Є порівняльні характеристики щодо побаченого. Основне навантаження лягає на трактори, які будуть використані у весняно-посівному комплексі, їх – 210 різних модифікацій. У цьому переліку немало старих агрегатів, які ретельно відремонтовані. Турбуються у сільгосппідприємствах і про оновлення технічного парку. Зокрема, окремі керівники надають перевагу тракторам вітчизняного виробництва. Це стосується ПСП “Відродження”, СТОВ “Світанок”, ТОВ “Агрофон”, ФГ “Полісся”, ДГ “Оленівське”, завдяки яким оновлений парк району становить 50%.

Є господарства, які взяли високу планку у зміцненні технічного потенціалу. Так, трактори, комбайни, причіпне знаряддя іноземного виробництва придбали у СТОВ “Перемога”, ПСП “Конкорд-Агро”, ФГ “Хорс”, ПСП “Фастівецьке”, ВП НУБІПУ О.В.Музиченка. Оцінивши стан тракторів у наявних сільгосппідприємствах, ми дійшли висновку, що вони готові до весняно-польових робіт у середньому на 87-92%.

А які висновки зробили про готовність грунтообробного знаряддя? Зокрема, відремонтовано 79 сівалок, що на 9 більше передбачуваного, 62 культиватори.

Щодо забезпечення паливно-мастильними матеріалами, поки що у сільгосппідприємствах їх нагромаджено 400 тонн при потребі 1070 тонн. Отже, така ситуація коментарів не потребує. Вочевидь, доведеться працювати, як кажуть, з “коліс”.

Разом з тим, проводимо розподіл дизельного палива та бензину, що виділене відповідною постановою Кабінету Міністрів на пільгових підставах.

ЩО ПОСІЄШ – ТЕ Й ПОЖНЕШ

В.Я.Прудкий, начальник районної державної насіннєвої інспекції

Як і завжди, нині також головним фактором в отриманні високих врожаїв зернових є наявність для сівби 2009 року кондиційного посівного матеріалу. Загальна потреба насіння зернових колосових і зернобобових культур становить 1455 тонн. Господарства заготовили, а наша служба перевірила 1851 тонну насіння, з яких кондиційного – 1621 тонна, що становить 112% до завдання. Запаси, як бачите, перевиконані.

Є певні зауваження працівників державної служби щодо перевірки якості посівного матеріалу у господарствах, центральні садиби яких знаходяться за межами району. Це – ПСП “Шевченківське” і ДП МОУ “Білоцерківський військовий торг” та інші, які зберігають та перевіряють посівний матеріал на місцях.

Особливу увагу приділяє служба забезпечення господарства насінням кукурудзи. Відомо, що це насіння закуповується, і в залежності від виробника коштує немалі гроші. Орієнтуючись на призначення посіву господарства мають домовленість на придбання насіння. Тож слід прискорити його завезення, щоб не мати ажіотажу під час сівби.

Кілька слів про сортооновлення. Лише за рахунок енергетичного потенціалу сорту приріст урожаю можна збільшити на 20%. У реєстрі озимої пшениці нараховується 500 сортів, а на ланах району культивується їх 28. Тобто, вибір є. Майже половина озимого клину відведена під сорт “Поліська-90”, поширеними також є “Крижинка”, “Фаворитка”, “Шестаківська”, “Одеська-267”, “Ятрань”, “Національна”.

Традиційний підхід і до оновлення ярих культур. Улюбленцями багатьох хліборобів є ячмінь сортів “Скарлет”, “Себастьян”, “Соборний”, “Гетьман”. Проте у цій програмі є що удосконалювати. Радує те, що за нинішньої скрути господарства знаходять кошти для придбання насіння еліти та супереліти. Так, ПСП “Колос” придбало еліту ярого ячменю в кількості 29 тонн. Це перспективні сорти “Водограй” та “Гетьман”, а ПСП “Конкорд-Агро” має елітну яру пшеницю “Струна миронівська”, насіння сої та супереліти “Легенда”. В цілому у нашому районі спостерігається тенденція у виборі перспективних сортів і перевага віддається південній селекції. Спеціалісти інспекції вчасно інформують хліборобів про наявність насіння в насіннєвих господарствах району та області.

Матеріали підготувала Марія ШЕВЧЕНКО

Життя – як чутлива струна

Життя Ольги Опанасівни Ліщенко (Онищенко), уродженки с. Липки Корнинського району Житомирської області, котилося бурхливою річкою: від буремного 1919 року, коли дівчинка народилася, річка та не була тихоплинною, не мерехтіли на гладенькій воді золоті переливи сонця, а доля не простилала барвистим килимком життєву стежину.

Народжена в сім’ї, що мала статус дореволюційної сільської інтелігенції. Батько Опанас Сильвестрович Ліщенко працював волосним писарем.

Пережила вона школяркою роки “чорного лихоліття” – віроломного більшовицького нападу на віками усталений устрій українського села, на національну українську культуру (НЕП, “закручування гайок”, насильницьку колективізацію), вижила в роки геноциду-Голодомору. Набралася знань і мудрості у рідного народу, здобула середню освіту у Фастівській середній школі №5 і одразу ж, у 1937 році, поринула у світ праці: почала працювати в редакції районної газети “Більшовицька будова”, віддавати свій запал і наполегливість суспільству, аби заробити обов’язкову на той час рекомендацію для вступу до УКІЖу (Українського комуністичного інституту журналістики) у Харкові.

Здавалося, що на небосхилі юної завзятої працівниці засвітилася зірочка щастя, та й не одна, а цілих три, бо випало побратися з коханим чоловіком Петром Родіоновичем Онищенком, працевлаштуватися у Житомирській обласній газеті “Червоне Полісся” (туди направили чоловіка) та народити двох донечок.

Гадалося, що доля повернулася привітним обличчям і розпочалося повнокровне життя, сповнене творчого ентузіазму й великого людського щастя, якому не буде кінця, попри те, що над Європою, над Україною небо було грозовим...

Щоправда, як і всі, жила в той час у невеликих статках, в атмосфері загальної підозри та недовіри, тотального насадження пролетарської ідеології: “Если враг не сдается, его уничтожают!” Тож знала, як чинять розправу з “инакомыслящими”, приміром, ні в чому невинними 40 простими трударями, мешканцями села Триліси, яких звинуватили в масовому знищенні колгоспних коней, котрі фактично загинули від недоїдання. А думки побивали одна одну: “За що? Чому? За яким правом?” Омріяний УКІЖ також було закрито.

Щоправда, постійно підганяло різке й вимогливе “даёшь”, і доводилося розриватися між працею і необлаштованим побутом, доглядом за маленькими дітьми і відрядженням чоловіка працювати в Тернопільській обласній газеті “Вільне життя”.

Усі тремтливі надії та сподівання на радісне завтра були розбиті жорстоким і безжальним словом “війна”. Тут почалася нова серія випробувань – життя в окупації. Мало того, що потрібно було підкорятися новому порядку, матеріально бідувати, випало певною мірою спонтанно приєднатися до небезпечної в тих умовах справи – до боротьби за вільну Українську державу, яку вело ОУНівське підпілля. Адже чоловік Петро Родіонович Онищенко після зустрічі з похідною трійкою ОУН, знаючи, яку небезпечну дорогу обрав (протягом 1942-1943 років був арештований німцями тричі), став очільником Фастівської районної організації ОУН.

Тож доводилося і приймати членів похідних трійок (їх пройшло близько ста), і на чатах стояти, коли в хаті збиралися, щоб обговорити випуск газети “За Самостійну Україну”, про що згадує О.Гай-Головко у книзі “Поєдинок з дияволом”. А в душі постійно жила тривога за дітей.

Повернення Червоної армії стало крахом мрій про самостійну Україну, обернулося арештом чоловіка, тепер уже органами НКВС, намаганнями вижити в голодні післявоєнні роки і постійним нещадним переслідуванням як дружини “ворога народу”.

З 1944 року долучилася до поновлення районної газети, котру перейменували з “Більшовицької будови” на “Перемогу”, в якій до 1946 року пропрацювала відповідальним секретарем. Коли після закінчення війни стали повертатися комуністи і “довірені” українці, роздивилися, що “неблагодійна” і вигнали. Посаду секретаря обійняв Фельдман.

– Знищена війною економіка, голодний 1946 рік, карткова система, а я без роботи, без засобів до існування, – розповідає Ольга Опанасівна, згадуючи минуле, – на мені відповідальність за життя двох дітей, старої матері та брата, що повернувся з війни інвалідом 2-ї групи і вступив учитися до Київського університету ім. Т.Г.Шевченка. На роботу не беруть, “не велено”.

Прихистили мене у Фастівському райземвідділі. Там була вільна посада агролісомеліоратора, на яку у зв’язку з матеріальними труднощами колгоспів (у господарстві 5-10 пар коней), а сталінський план перетворення природи треба виконувати, тверезомислячі не ризикували найматися. Я ризикнула. Працювала на посаді старшого агролісомеліоратора Фастівського району з березня 1946 по 1950 рр. Добивалась дозволу на відведення землі під організацію Фастівського лісорозсадника і відвела його особисто, організувала в багатьох колгоспах заліснення крутосхилів та лісових смуг (Веприк, Вишняки, В.Офірна та інші). Вигнали.

Згодом з 1950 р. чотири роки працювала завідуючою відділом агролісомеліорації Тернопільського обласного відділу сільського господарства.

Повернувшись до Фастова, змінила профіль праці – стала фінансистом, закінчила заочно Одеський фінансовий технікум, працювала в райдержстрасі, міськ- і райфінвідділах у м. Фастові, а в 1970 році знову, як особу, що не заслуговує довіри, звільнили. Довелося задовольнятися випадковими роботами (підмінного, сторожем та інше), дожити до пенсії і радіти, що вижила...

Проте всі життєві негаразди та удари долі не спроможні були зламати людської гідності, а роки – притупити дивовижну пам’ять, творче єство. А тут настали часи горбачовської перебудови, згодом – роки державницького відродження України. Продовжуючи справу чоловіка, який помер у 1978 році, вона вирішила своїм словом боротися за утвердження Незалежної Української держави. Тож виникла думка, оскільки за життя стільки епохальних подій пережито, стільки залишилося в пам’яті фактів, імен, потрібно записати “вузлики на пам’ять” для нащадків. Про ідеологію цього задуму сказано у вірші “Моїм критикам”:

“Хоч що кажіть мені,
а я писати буду,
Може писання те
когось чомусь навчить”.


Так з’явилися перші мініатюрки “Простаки”, “Поторгували”, “Незмазані борони” (згодом друкувалися в газетах “Наш час”, “Київська правда”, “Ваше здоров’я”) – образки з народного життя, написані вміло, тепло і гумористично.

Однак у час, коли світ відкривав Україну, треба було, як свідкові, розповісти правду про трагічні сторінки її історії. Так започатковується тема Голодомору, який Компартія, цей іноземний васал, заперечує і досі. Ще в 1993 році у польському часописі “Над Бугом і Нарвою” було опубліковано розповідь Ольги Опанасівни під назвою “Чорне лихоліття” про геноцид 1932-1933 pp. в українському селі Лучині. Тоді ж статтю надрукували в журналі “Сільські обрії”. Ця тема знайшла розвиток в оповідях-свідченнях “Повпред з могил невинно убієнних” (спочатку надруковано в газеті “Перемога”, а потім – “Сільські вісті” (2007 р.), “Українське слово” (2007 р.), варшавському “Нашому часі” (2008 р.) та “Моє село, розп’яте на чорній дошці” (вийшло друком 2008 р. у газеті “Ваше здоров’я”). “Люди, годі фальсифікувати історію?!” – запитує-стверджує автор у статті “Дешева ковбаса брежнєвського періоду не зробила нас жалюгідними манкуртами” (газета “Перемога”, 1997 р.)

В епоху утвердження української державності Ольга Опанасівна подала свій голос на захист суверенності й соборності України, правочинності розвитку національної культури та рідної мови, прищеплює любов до рідного краю. “Ми – українці, не раби”, – стверджує у вірші “Думка”.

Прикметно, що автор як допитливий краєзнавець спиняє увагу читачів на маловідомих сторінках історії рідного краю (перебування Кобзаря у Фастівці – стаття “Оберігаймо наші скарби, друзі” надрукована в “Київській правді”, 1999 р., упорядкуванні могили Січових стрільців у с. Дідівщина – “Дума про січових стрільців”), щоб невимушено, проте палко навчати патріотизму та втіленню його в життя. У “Думі”, яку декламували на громадському зібранні біля могили, закликає:

Вклонімося низько їх пам’яті світлій,
їхній прапор у руки візьмімо,
Щоб квітла в вінку
європейських народів
Соборна моя Україна!


Ольга Опанасівна Онищенко підтримує тісний зв’язок з міськрайонною газетою “Перемога”, відгукується публікаціями на теми дня. Так, на сторінках газети було надруковано статтю “Народжена у воєнні роки” – про перші кроки цього часопису, вірш “Фастову” (один з творів, поданих на конкурс на кращий гімн міста), рецензії на збірки нашого поета-земляка В.Косовського, статті “Культура наша – наші дії” (про фастівський краєзнавчий музей), “Під чоботом окупанта”, “За велінням серця” та ін., за що одержала подяку народного депутата України Григорія Бондаренка з нагоди 75-річчя фастівського часопису.

Багато зусиль доклала Ольга Опанасівна до відтворення історії Фастівської середньої школи №5 як випускниця першого випуску, 1937 рік, описавши події далекої передвоєнної епохи в нарисах “Як поживаєш, юносте моя далека?” (“Перемога”, 2004 p.), “Полеглі питають” (“Українське слово”, 1995 р.), у спогадах, що зберігаються в музеї школи.

З не меншим запалом обороняє через популярні газети рідну мову, яку й нині намагаються упослідити перевертні на зразок комуністів та соціалістів. Особливо обурює дволикість доморощених “вождів”, які безсоромно заявляють про легітимність двомовності (“А що за вивіскою?” – газета “Українське слово”, 2007 p., “Мова і закон” надруковано 2008 р. у газеті “Сільські вісті”).

Великою пошаною і глибоким сумом пронизана стаття “На сороковини вірного сина України, незабутнього Анатолія Погрібного”, захисника української мови, автора радіопередачі на українському радіо “Якби ми вчились так, як треба”, вміщена в газеті “Нація і держава” (2008 p.).

Велика частина прозових творів – це рецензії на книги, зокрема, оцінка літературного доробку поета-патріота, члена ОУНівського руху, з матір’ю якого ділила долю неблагодійних членів суспільства при “совітах”, з яким неодноразово брала участь у відзначенні громадських свят та культурних подій, веприківця Володимира Косовського (“У терні колючому”, “Повстанське ліра і “Тризуб”, “Я б сипав райські самоцвіти”, “Остання пісня продзвеніла”, “Дума за нас і про нас”, що опубліковані в місцевій газеті “Перемога”, тижневику “Ваше здоров’я” та польській газеті “Наше слово”, 1993-2004 рр.), на книгу “Час прощення” генерала медичної служби, начальника Військової медичної академії України, письменника Володимира Паська (стаття “Час прощення і покаяння”, “Ваше здоров’я”, 2001 р.).

У ряду оборони національної культури, зокрема, радіо- та телепростору, від низькопробних тем, навали чужинецької ідеології стали виступи на сторінках популярних газет, були надруковані “Культура наша – наші дії”” (“Перемога”, 2007 р.), “Ширпотреб – не високе мистецтво” (газета “Наш час”, 1997 р.), “Жлукто” (“Українське слово”, 2008 р.) тощо.

Хочеться хоч побіжно згадати чудові образки, що вийшли з-під пера Ольги Опанасівни: “Отака моя бабуся”, “Багаття пам’яті кличе до дій”, вірш, присвячений Євгенії Саківній Косовській, де образно й стисло подано ціле стражденне життя за радянського періоду української жінки.

А скільки в доробку цієї небайдужої людини поетичних творів – мудрих і повчальних звернень до молодих, “яким будувати державу”, до дітей та онуків.

За багаторічну творчу діяльність, дослідження Голодомору, за пропаганду творів нашого земляка В.Косовського, громадянську мужність та пристрасність Ольгу Опанасівну заслужено відзначено, згідно з Указом Президента України, орденом княгині Ольги III ступеня (2004 p.), літературно-мистецькою премією імені В.Косовського (2007 p.), дипломом за перше місце в літературній номінації у конкурсі “Тарасовими стежками”, присвяченому дню пам’яті Т.Г.Шевченка (2003 p.), подякою Фастівської міськради за активну участь у дослідженні Голодомору 1932-1933 pp. на Фастівщині та створенні книги “Чорні жнива на Фастівщині” (2003 p.), подякою міського голови Фастова за сумлінну працю в редакції газети “Перемога” (2004 p.), подякою народного депутата України Григорія Бондаренка з нагоди 75-річчя фастівського часопису (2005 p.), Подякою голови Союзу українок Лілії Григорович (2001 p.), Грамотою Всеукраїнського братства ОУН-УПА ім. генерал-хорунжого Тараса Чупринки з нагоди святкування 60-річчя Української повстанської армії і свята Покрови – заступниці Українського війська – за участь у боротьбі за волю України та активну діяльність у роботі братства ОУН-УПА (2002 р.), Грамотою Проводу Організації Українських Націоналістів за значний внесок у здобуття незалежності Української держави та щоденну працю в ім’я її розбудови та процвітання (2003 р., 2006 р.).

Отаким вийшов “портрет” Ольги Опанасівни Онищенко – молодої духом бабусі, мудрої і небайдужої людини, яка і в сімдесят, і в дев’яносто років подає приклад, як любити Україну і служити їй, приклад, що його у 2004 році гідно оцінено орденом княгині Ольги III ступеня.

Ольга Опанасівна виховала двох дочок, допомогла їм одержати вищу освіту. У неї шестеро правнуків, один із них – Любомир Андрійович Поліщук – став лауреатом літературно-мистецької премії ім. Володимира Косовського за дослідження діяльності ОУН у роки Великої Вітчизняної війни на Фастівщині.

За дорученням політичних партій і громадських організацій Галина Ковальчук

Милий серцю футбол

 

Багато із нас не раз пробували свої сили у маленьких футбольних поєдинках на дворових майданчиках. Поєдинках, які не вщухали до пізнього вечора та закінчувалися з величезними рахунками. Це був футбол і радісний, і неповторний. Чому ж ця гра така приваблива? Що робить її особливо популярною для людей різного віку та професій.

З ранньої весни до пізньої осені на футбольних полях відбуваються захоплюючі зустрічі. За нагороди, призи, просто хороший настрій, сперечаються багато прихильників цієї цікавої гри.

Пам’ятаю, як ці молоді люди з смт Кожанка ще з дитинства мріяли долучитися до цього виду спорту. Розпочинали самостійно займатися на шкільному спортивному майданчику. З часом стали відвідувати тренування на сільському стадіоні, де з ними заняття проводив тренер-викладач ДЮСШ “Колос” Володимир Куценко. З перших кроків він зумів залучити дітвору до спільних тренувань, до розумного та корисного відпочинку. Поступово, після регулярних тренувань, юні відчули себе впевненими у володінні м’ячем, ставали більш сильними, витривалішими. Ті, хто подавав надії, записалися до ФК “Олімп” (м. Фастів, тренер Віктор Денисюк).

З кожними змаганнями, турнірами пізнавали премудрості цієї гри. Знають, як правильно провести тренування, підготуватися до змагань, навчилися аналізувати свої помилки. В сезоні 2008 року кожанські футболісти стали переможцями чемпіонату району. Складати тест на зрілість було досить нелегко, але команда грала надійно, доклавши максимум зусиль для перемоги.

Ми щиро вітаємо з успіхом молоду перспективну команду смт Кожанка. Перемогу здобували: Микола Віговський, Валентин Нестеренко, Сергій Могиленко, Євген Мельниченко, Володимир Нудченко, Олександр Монастирецький, Антон Юр’єв, Олександр Кропивник, Олексій Відман, Артем Лабунський, Сергій Левіщенко, Ігор Томченко, Сергій Безштанько, Сергій Мартинюк, брати Микола й Олександр Дудки, граючий тренер Олександр Нестеренко.

Користуючись нагодою, хочу висловити вдячність директору ПП “Вирій”, депутату Фастівської міської ради С.П.Павловському, який подарував команді комплект футбольної форми. А чемпіонам бажаємо удачі в новому сезоні, щоб вони зібрали вагомий спортивний врожай.

Микола ЖУРБА, голова районної організації ФСТ “Колос”

Минулий рік був знаковим для культури Фастівщини

23 березня працівники культури відзначали своє професійне свято. Традиційна урочиста частина відбулася за участю голів сільських рад, директорів Будинків культури, керівників гуртків та художніх керівників. Нічого, здається, незвичного – підбиття підсумків, привітання, грамоти, подарунки, подяки, аплодисменти і море квітів. Та скільки б разів це не повторювалось – завжди з хвилюваннями, трепетом, піднесенням, радістю, посмішками. Хоча чого ж гріха таїти, культура в селах тримається на ентузіазмі невеликої кількості людей – у кожному закладі за штатним розписом трудиться один-два працівники, приміщення не опалюються, багато з них потребують ремонту. Та розуміють творчі особистості, що не можна жити в селі без пісні, без доброго гумору, без вишивки, народних звичаїв, традицій. У святковий день нікому не хотілося зосереджуватись на проблемах – тому про них говорили якось побіжно, тільки легко торкаючись лише там, де обминути не можна, де в нелегкій боротьбі з цими проблемами якраз найбільше й проявляється місцевий патріотизм культпрацівників. Усім присутнім було зрозуміло, що криза душі, від якої застерігала Т.В.Машовець, начальник районного відділу культури та туризму, ніколи не досягне відданих своїй справі професіоналів. Ознаками їхньої високопрофесійної діяльності є хороша організація свят, конкурсів, виставок у своєму селі й у районі, а також участь і перемога в заходах обласного рівня.

Маючи намір назвати сьогодні кращих працівників культури в районі, відзначених на святі, ми ризикуємо бути необ’єктивними, бо кращими, здається, є всі і довгий список заслужених зайняв би немало місця в газеті. Ю.В.Волков, заступник голови Фастівської райдержадміністрації, привітав учасників зібрання з Всеукраїнським днем працівників культури та аматорів народного мистецтва, побажав успіхів, творчого натхнення і разом з Т.В.Машовець вручив десятки грамот, винагород. Наважимось все ж відзначити хоровий колектив с. Томашівка, яким керує подружжя Жукових – Любов Михайлівна та Леонід Митрофанович – і який в минулому році на VІІ обласному конкурсі-огляді виборов ІІ місце серед хорових колективів Київської області; танцювальний аматорський народний колектив “Пролісок” с. Веприк під керівництвом Л.В.Рекун не раз радував душі глядачів під час різних свят; “Українські музики” районного Будинку культури (керівник М.П.Бондар) посіли ІІІ місце на Х обласному фольклорно-етнографічному конкурсі ім. П.Чубинського; немає рівних хоровому колективу “Фастів-діксі” під керівництвом Олега Верховського.

Оглядаючись на пройдений шлях, Тетяна Вікторівна відзначила, що минулий рік був знаковим для культури Фастівщини, адже район відзначив своє 85-річчя, і велика роль творчих колективів у всіх заходах незаперечна. 13 сіл відзначили День села. Надзвичайною подією стала виставка народних умільців Фастівщини “Руками створена краса”, у якій взяли участь 98 майстрів, доклавши руки й душу до своїх мистецьких витворів. Фестиваль народної творчості “Таланти Фастівщини” розчулив глядачів професійним рівнем багатьох виконавців. Важливим заходом було відкриття пам’ятника Герою Радянського Союзу Юрію Семеновичу Коваленку у Трилісах. Великим урочистим масовим святом відзначено відкриття та освячення пам’ятника Січовим стрільцям біля залізничної станції Мотовилівка (смт Борова). Проведено шість конкурсно-розважальних програм для різних вікових категорій, свято Масляної у селах Кожанка, Червоне, Ч.Мотовилівка, Мотслобідка, смт Борова. У кожному селі та селищі проведено заходи з вшанування жертв Голодомору 1932-1933 років у зв’язку з 75-ю річницею цієї жахливої події.

З вітаннями та напутнім словом молодим виступали досвідчені працівники та ветерани культури, які передають естафету достойним і відданим улюбленій справі спадкоємцям. Чарівною й доброю господинею в залі була Тетяна Вікторівна Машовець, їй теж говорили теплі слова, дарували квіти. Колишній начальник районного відділу культури Б.Н.Бєженов, по-батьківськи обнявши свою наступницю й послідовницю, сказав: “На цих маленьких плечах тримається культура нашого району, але я спокійний, бо Тетяну Вікторівну добре виховала мати – вона вміє шанувати людей, вона працьовита й талановита”, – і його слова потонули в найгучніших оплесках.

Привітанням і побажанням, здавалось, не буде кінця. Директор централізованої бібліотечної системи Л.В.Василенко та провідний бібліотекар районної бібліотеки для дітей В.В.Марченко, вручивши Тетяні Вікторівні батіг і пряник як засоби впливу на підлеглих, побажали не втрачати віри в завтрашній день і віддано працювати на благо району.

Ми виживемо в будь-яких умовах, якщо будемо сміятися над своїми проблемами – таке життєве кредо аматора народного мистецтва з Фастівця Володимира Пшонківського, і в цьому він переконав усіх, вітаючи культпрацівників дотепним гумором.

У кінці свята всі присутні співали пісню “Стежина” (муз. П.Майбороди, сл. А.Малишка), сольну партію виконав акапельно Борис Никифорович Бєженов.

Оксана СІДЬКО

На варті реалізації державної правової політики

10 років минуло відтоді, як на терені незалежної України було створено новий структурний підрозділ територіальних органів Міністерства юстиції – державну виконавчу службу, що дбає про організацію виконання рішень судів та інших органів відповідно до законів держави. І це стало одним із приводів, аби нашій газеті звернутися до актуальної сьогодні теми – зміцнення законності, надання громадянам правової допомоги.

Другий привід – це зміна у керівництві Фастівського міськрайонного управління юстиції: замість З.Б.Набокової, яка очолила відділ з питань внутрішньої політики, зв’язків з громадськими організаціями та засобами масової інформації Фастівської райдержадміністрації, міськрайонне управління юстиції очолив О.І.Кушнарьов. З ним і ведемо розмову про здобутки та проблеми, набутий за десятиріччя практичний досвід у роботі одного з підрозділів третьої влади в державі.

– Шановний Олександре Івановичу, сьогодні в Україні триває процес реформування вітчизняної судової системи. Одним з його елементів і було утворення в 1998 році окремої інституції – Державної виконавчої служби, на яку було покладено обов’язки колишніх судових виконавців. Як Ви оцінюєте ефективність такого кроку?

– Почнімо з того, що один із найважливіших принципів ефективного правосуддя полягає в тому, що правосуддя не вважається здійсненим, якщо не виконуються його рішення. У цьому сенсі ситуація у нашій державі досить серйозна, бо виконання рішення суду часто стає великою проблемою. Щоб бути переконливим, скажу, що у 2008 році порівняно з попереднім роком кількість виконавчих впроваджень у відділі виконавчої служби Фастівського міськрайонного управління юстиції збільшилося на 2409, або майже на 19 відсотків. З 12836 виконавчих впроваджень на суму понад 32 млн. грн. минулого року вдалося завершити 68 відсотків.

– Не є секретом, якого характеру виконавчі документи надходять до Фастівського міськрайонного управління юстиції?

– Якщо проаналізувати категорію виконавчих документів, що перебували на виконанні станом на 01.01.2009 року, то найбільший відсоток – 38 – складають виконавчі впровадження про стягнення до бюджету. 30% – становлять виконавчі документи про стягнення заборгованості з адміністративних правопорушень, 16,3% – про стягнення мита, штрафів, фінансових санкцій на користь держави. Є на виконанні й документи про стягнення заборгованості із заробітної плати та інших виплат, пов’язаних з трудовими відносинами, про конфіскацію майна, про стягнення на користь Пенсійного фонду України, про виселення.

– Можете зупинитися на якихось конкретних фактах?

– Конкретних фактів чимало, їх вистачило б не на один газетний матеріал. Важливіше інше: за кожним виконавчим впровадженням стоїть кропітка робота апарату управління юстиції. Приміром, минулого року примусовому виконанню підлягало 57 виконавчих документів про стягнення коштів на користь держави в інтересах органів Пенсійного фонду України. 49 виконавчих документів, або 86%, завершено: на користь Пенсійного фонду стягнено майже 1,4 млн. грн.

– На Вашу думку, які важелі могли б вплинути на поліпшення виконавчої дисципліни громадян?

– Ви торкнулися дуже актуального питання. Відповідь на нього, по суті, є одним із провідних завдань управління юстиції – це розвиток правової інформатизації і координація правової освіти населення, формування у громадян правової культури. Адже більшість виконавчих впроваджень так чи інакше пов’язані з правовою необізнаністю громадян. Взяти хоча б ті, що стосуються стягнення заборгованості з комунальних платежів. Якби людина добре знала свої правові зобов’язання та можливості, то вона б скористалася, приміром, укладанням мирової угоди з підприємством, якому заборгувала певні кошти, і тоді б уникла чималих неприємностей, пов’язаних з відносинами з державною виконавчою службою. Достатньо того, що цим кроком вона б зекономила 15-20 відсотків від суми, що буде обов’язково стягнута з боржника при примусовому виконанні судового рішення.

Сьогодні люди, особливо в сільській місцевості, потребують правових знань у сфері земельних стосунків, роз’яснення норм трудового, пенсійного, сімейного, житлового законодавства, питань, що стосуються соціального захисту населення, розгляду звернень громадян.

– То, очевидно, для сприяння надання правової допомоги населенню потрібні якісь спеціальні заходи?

– Так, і вони системно нами проводяться. Зокрема, минулого року було здійснено 15 консультаційних виїздів до сіл та селищ району – Триліси, Кожанка, Борова, Мала Снітинка, Червоне, Веприк, Дорогинка, а також до мікрорайонів міста – Кадлубиця, Казнівка, Снігурівка, Потіївка, Журавлівка, Завокзалля та Заріччя.

Крім цього, працівниками управління юстиції протягом 2008 року було проведено 20 лекційних виступів з питань виконання чинного законодавства на різних підприємствах, установах та організаціях міста та району, а також розроблено 8 методичних рекомендацій на тему: “Як не стати жертвами злочину та насильства”, “Попередження грабежу та розбою” тощо.

– В плані правової освіти, певно, вагоме місце займає робота з неповнолітніми та молоддю...

– Звичайно. Працівники управління юстиції завжди готові брати безпосередню участь у проведенні місячників, тижнів та днів правових знань у різних загальноосвітніх школах та дитячих дошкільних установах Фастівщини. До слова, минулого року ними для учнів були прочитані лекції на правову тематику: “Кримінальна відповідальність неповнолітніх”, “Право на захист від будь-яких форм насильства”, “Міжнародні організації, що захищають права дітей та молоді”. З дошкільнятами проводилися заняття “Діти мають право”, в шкільних лекторіях для батьків – бесіди на тему “Законодавче врегулювання захисту основних прав дітей”.

Окрім цього, проведено 8 перевірок стану викладання правознавства та право виховної роботи в ЗОШ I-III ст. №№1, 2, 4, 5 м. Фастова та в Дорогинській, Борівській, Веприцькій та Кожанській ЗОШ I-III ст. Фастівського району.

– Згідно з положенням про міськрайонні управління юстиції вами повинна здійснюватися легалізація місцевих громадських організацій, місцевих осередків всеукраїнських та міжнародних громадських організацій та реєстрація місцевих благодійних організацій.

– Так. Минулого року міськрайонним управлінням юстиції зареєстровано 3 громадські організації, 2 структурних утворення політичних партій з правом юридичної особи та 2 – без права юридичної особи. Легалізовано 66 осередків політичних партій. Крім цього, зареєстровано 4 місцевих благодійних фонди та легалізовано 2 організаційні ланки профспілкових організацій. Управлінням юстиції згідно з положенням про його роботу використано право перевірки низки виконкомів сільських рад району щодо делегованих повноважень стосовно додержання вимог чинного законодавства з легалізації об’єднання громадян. З представниками громадських організацій та благодійних фондів нами було проведено минулого року 13 семінарів та 2 засідання “круглого столу” із законодавства про реєстрацію (легалізацію) об’єднань громадян.

– У структурному підпорядкуванні управління юстиції знаходяться також відділ реєстрації актів цивільного стану та установи нотаріату. Будь ласка, декілька слів про їхню роботу.

– Діяльність відділу РАЦС проводилася відповідно до планів роботи Головного управління юстиції в Київській області та Фастівського міськрайонного управління юстиції. У 2008 році ним було зареєстровано 1047 актів про народження, шлюб – 594, розірвання шлюбу – 389 та зміну імен – 22, а також відділ РАЦС також надає відомості про виборців, на підставі яких здійснюється оновлення Державного реєстру виборців.

Стосовно установ нотаріату, то управління юстиції сприяє діяльності трьох державних нотаріусів, які обслуговують потреби громадян Фастівщини. Втім, питання організації та діяльності нотаріату – це окрема і досить об’ємна тема для розмови. Як відомо, чинний Закон України “Про нотаріат” поділяє нотаріат на державний і приватний. На мою думку, такий розподіл є штучним, оскільки документи, посвідчені як державними, так і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу. Є певні проблеми і в розмірах оплати нотаріальних дій, встановленні пільг для незахищених верств населення при обслуговуванні приватними нотаріусами, цивілізованому врегулюванні питань державного контролю за нотаріальною діяльністю.

Користуючись нагодою, хочу подякувати головам Фастівської райдержадміністрації В.О.Хрищенюку, районної ради П.Г.Кулішу, Фастівському міськвиконкому, голові Фастівського міськрайсуду В.М.Бартку за підтримку та допомогу, яку вони постійно надають Фастівському міськрайонному управлінню юстиції.

– Дякую за розмову. Сподіватимемося, що відверті і гострі парламентські слухання про необхідність нагальних змін у системі третьої гілки влади, що відбулися минулої середи, наблизять нас до того, чого прагне демократичне українське суспільство.

Розмову вела Зоя ЗІНОВ’ЄВА

Резонанс

Земля завжди була годувальницею. Ще з давніх часів за неї точилися міжусобні війни. Вона була предметом ворожнечі між сусідами (це в малому масштабі) та між країнами.

Цю ситуацію можна спостерігати і тепер. З тією тільки різницею, що методи боротьби стали ще більш цинічними, ніж були раніше. Обман, фальш і наклепи перетворилися на інструменти для досягнення політичної та бізнесової мети.

ВІКТОР САЛЬНІКОВ: “Я ЗА ТЕ, ЩОБ ЗЕМЛЮ ОТРИМАЛИ ПЕРЕСІЧНІ ФАСТІВЧАНИ, А НЕ ПРИВАТНІ ІНВЕСТОРИ “

На жаль, Фастів не тільки не став винятком, а й увібрав у себе найбільш активні методи боротьби з вищевказаного арсеналу, тим паче, коли розглядаються земельні питання.

Метод простий. Для того, щоб вирішити свій бізнесовий інтерес – треба облити опонента брудом, тобто створити у людей думку, що опонент – нечесна людина, дбає тільки про своє збагачення, про людей взагалі не думає, а себе виставити в образі рятівника від такого нехорошого посадовця. Чим більше бруду, тим краще, бо для політика чи депутата найважливішим є те, що думають про нього люди. І хочу завірити, що чим порядніша людина, тим порція бруду, вилитого на нього, більша.

Я дуже рідко виступаю, а тим паче даю інтерв’ю. Це не від того, що мені нічого сказати чи похвалитися своїми здобутками, тим більше місто Фастів за соціально-економічними показниками за час моєї каденції зайняло 2-е місце серед населених пунктів Київської області, а від того, що, на моє глибоке переконання, міський голова повинен бути господарником, а не політиком, тобто він повинен робити, а не говорити, а люди самі дадуть оцінку його роботі.

Але, коли ллють бруд не тільки на мене, а й на людей, які не шкодуючи свого часу працювали, щоб вирішити найважливішу проблему мешканців міста – забезпечення земельними ділянками, я мовчати не маю права.

Мова піде про земельну ділянку ДП ДГ “ Фастівське”, яка знаходиться в мікрорайоні Завокзалля і передена до земель Фастівської міської ради.

Я хочу зазначити, що питання отримання земельної ділянки під індивідуальну забудову чи для інших потреб сьогодні є найбільш актуальним для кожного жителя міста Фастова. В мене не було ще жодного прийому громадян, де людьми не піднімалося б це питання. І тому одним із основних завдань, які я поставив перед своєю командою, було вирішення саме цього наболілого питання. Але, на жаль, вільних земельних ділянок, які можна б було роздати людям, не було. Єдиним виходом з цієї ситуації було повернути до комунальної власності міста Фастова ту землю, яку ще в 1995 році було віддано в постійне користування ДП ДГ “Фастівське” і яка ним ефективно не використовувалася.

Я не хочу розповідати, яких нам зусиль коштувало вирішити це питання, але було зроблено майже неможливе: Академія Аграрних Наук України все ж таки передала нам частину земель, але з певними умовами: що земельні ділянки, нарівні з фастівчанами, отримають і їхні працівники та установи. Оскільки іншого виходу не було, після розгляду цього питання на погоджувальній раді депутатських фракцій ми погодилися. Все ж таки зробити подарунок для понад тисячі сімей пересічних фастівчан – це неабиякий здобуток, і краще, чим нічого.

Але гіркою пігулкою для нас було те, що після того, як була розроблена технічна документація, ми побачили, що через сусідство цієї земельної ділянки з міським сміттєзвалищем, очисними спорудами, з газопроводом високого тиску земельні ділянки під індивідуальну забудову міська рада виділяти не може.

Що ж робити? Фактично виходів з цієї ситуації було два. Перший – це надати землю в приватну власність простим людям для ведення особистого селянського господарства, тим самим хоч трішки підтримати їх в умовах фінансової кризи, тим паче, що ця земля Академією Аграрних Наук України площею 135 га фактично була виділена для сільськогосподарських потреб колективам 14 фастівських підприємств, установ та організацій згідно з клопотанням їхніх керівників. Другий – віддати землю приватним інвесторам невідомого походження для будівництва промислових об’єктів у мікрорайоні Завокзалля. Цю позицію активно відстоювали окремі представники фракції БЮТ.

Безумовно, нами був обраний перший варіант, який передбачає надання земельних ділянок у приватну власність громадянам для ведення особистого селянського господарства. Приймаючи це рішення, ми виходили насамперед з того, що землю повинні отримати люди, які багато років пропрацювали за мізерну заробітну плату в місті Фастові і ніколи нічого від влади не отримували – двірники, водії, лікарі, вчителі, пенсіонери, сантехніки та інші, а не заможні дяді, які обіцяють зробити в місті Фастові “Нью Васюки” – тільки дайте землю.

На жаль, така наша позиція не сподобалася багатьом. Розпочалася боротьба, яка в Фастові є традиційною, коли вирішуються земельні питання, відверто схожа на бої без правил. Відстоюючи свою позицію, що землю треба роздати приватним інвесторам для будівництва заводів, окремі представники фракції БЮТ провалили голосування з цього питання та фактично розпочали інформаційну війну. Кого ж було позбавлено права отримати земельні ділянки? Депутатів – ні, заможних дядь – ні, а кого ж тоді?

А було позбавлено права отримати земельні ділянки працівників Фастівського комбінату комунальних підприємств, Фастівської ЦРЛ, одного з найбільших бюджетоутворюючих підприємств міста – “Укррефтранс” та інших комунальних підприємств, а також більше тисячі громадян, які правильно, згідно з нормами Земельного кодексу України, написали заяви, правильно вказавши цільове використання земельної ділянки. Але дивна річ, таке голосування проти людей називають принциповою позицією фракції БЮТ. То чиї ж інтереси вони відстоюють?

Хочу зазначити, що список громадян, які виявили бажання отримати земельні ділянки, формувався відкрито і прозоро. Принцип був простий. Якщо форма заяви відповідала нормам Земельного кодексу України і до заяви долучено всі необхідні документи, то прізвище такої особи заносилося в список і їй повідомлялося, що її питання буде розглянуто на засіданні профільної депутатської комісії; якщо ні, то приходила відмова. Але це не означало, що відмовлено остаточно і позбавлено її права отримати земельну ділянку. Якщо заяву було переписано, тобто вона була приведена до вимог, які встановлено Земельним кодексом України, або доносилися відповідні документи, то прізвище людини заносилося до списку, але з моменту правильної подачі заяви. Чим і скористалося багато фастівчан. Реєстрація в списку ведеться виключно за часом надходження правильно написаної заяви. Відкритість і прозорість формування списків можуть підтвердити багато жителів міста Фастова, які, цікавлячись номером реєстрації своєї заяви, завітали до відповідних фахівців Фастівської міської ради.

Але не обійшлося без прикростей. Деяким людям було відмовлено, бо форма їхніх заяв не відповідала нормам чинного законодавства України. Це сталося не з нашої вини, а з вини “політичного проходимця”, який вирішив на бажанні людей отримати земельну ділянку здобути собі політичний капітал. На цьому я хотів би зупинитися детальніше, оскільки від його дій постраждали люди.

А розпочалося все з того, що колишній Фастівський міський голова, повноваження якого достроково були припинені міською радою в 2007 році за вчинення ним злочину і який зараз судиться з радою (з етичних міркувань прізвище його називати не буду), вирішив на наступні вибори заробити собі політичний капітал, щоб у черговий раз, ошукавши фастівчан, посісти посаду міського голови, яку він чомусь називає дивним словом “корито”.

Для цього він зробив наступне. Отримавши на руки постанову Академії Аграрних Наук України, де повідомлялося про передачу земельної ділянки до земель Фастівської міської ради, він на зворотній стороні цієї постанови помістив свою фотографію та текст, який чомусь назвав інструкцією “Як отримати 10 соток для будівництва житла та городництва”.

Цих листівок він віддрукував велику кількість та пішов поширювати їх серед людей, не тільки фастівчан, а й жителів навколишніх міст та сіл, які приїжджали до Фастова торгувати на базарі. Але зразок заяви для отримання земельної ділянки, що був вміщений у його інструкцію, був складений неправильно, тобто не відповідав нормам чинного законодавства. І тому тим громадянам, які не дізналися, як правильно написати заяву у фахівців міської ради, а скористалися “послугами цього пройдисвіта”, було відмовлено. На щастя, таких випадків було небагато.

І насамкінець, я хотів би звернутися до своїх колег, що представляють фракцію БЮТ і які блокують розгляд цього питання.

Шановні! Пригадайте те, що депутати повинні відстоювати, насамперед, інтереси територіальної громади, а не приватних інвесторів. Пригадайте те, що ви обіцяли людям, йдучи на вибори, і те, що ви – фастівчани. Припиніть постійні брутальні протистояння, хамські звинувачення, дикунські чвари.

Поставте на перше місце людину з її проблемою, а не власні інтереси чи свій політичний рейтинг. Замість того, щоб приписувати свої гріхи комусь, зробіть хоч щось для людей, а не для себе. Не беріть гріх на душу. Дайте можливість тим людям, яких неодноразово ошукала держава – вчителям, лікарям, пенсіонерам, двірникам, водіям, які виявили бажання займатися особистим селянським господарством, – отримати хоч тих десять соток, щоб в умовах фінансової кризи елементарно прогодувати власну родину. Не перешкоджайте цьому. І тоді про вас скажуть, що ви недаремно прожили життя.

Завжди ваш та з любов’ю до фастівчан Віктор Сальніков, в.о. Фастівського міського голови

 

МІСЬКІЙ ВЛАДІ СЛІД ДОСЛУХАТИСЯ ДО ДУМКИ ГРОМАДИ

Прочитавши в “Перемозі” від 5 березня 2009 року звернення до фастівчан народного депутата України Валерія Писаренка “Реалізація конституційного права громадян по-фастівськи”, не можу не відреагувати на нього, бо депутат у ньому порушив справді болючі для фастівчан питання.

Розподіл землі у Фастові депутати-підприємці роблять на свій розсуд без врахування думки його мешканців. Сьогодні тут більше питань, аніж відповідей. Кому до вподоби розриті біля міського Палацу культури траншеї? Кому належить більшість кіосків біля “Вечірнього ринку”? А в кого руки тягнуться вже й до землі на Соборній площі? Хіба не можна було б питання про землю обговорювати попередньо на міських громадських слуханнях, але ж їх не було в місті понад рік. Бо хіба владі цікаво сьогодні чути думку громади про землю або, приміром, про тарифи на комунальні послуги?

Вважаю, що в статті цілком правильно порушене й питання про те, чи відповідає вимогам теперішня міська влада у Фастові? Я один з тих, хто вважає, що – ні! Пройшло понад півтора року, як міського голову знято з посади. Після нього вже змінилося троє секретарів міської ради, а хіба щось змінилося в місті на краще? Депутати міської ради відчувають тимчасовість влади і поспішають все зробити на свою користь. Саме тому я неодноразово звертався і до громадськості міста, і безпосередньо до міської ради про необхідність проведення дострокових виборів Фастівської міської ради. На моє переконання, чим більше буде діяти міська рада у нинішньому складі, тим більше наше місто втрачатиме. Тому я – за конституційне рішення зміни фастівської міської влади.

Микола ХРОМОВ, мешканець м. Фастова

 

БУДЬ-ЯКА ВЛАДА ПОВИННА ДІЯТИ ПРОЗОРО

Прочитав у одному з останніх номерів „Перемоги” звернення до фастівчан народного депутата України Валерія Писаренка – і не зміг втриматися, щоб не висловити своєї думки. Валерій Писаренко пише про 270 гектарів у мікрорайоні Завокзалля – про ту землю, яка належала ДГ „Фастівське” і яку тепер міська влада хоче роздати людям під городи. На думку народного депутата, цю земельну ділянку краще було б віддати інвесторам – аби там будувалися „технопарки, науково-технічні та промислові об’єкти”, внаслідок чого створювалися б нові робочі місця і надходило більше коштів до міського бюджету. Воно, може, й так, але чи можна з упевненістю сказати, що ті нові підприємства з’являться найближчим часом (бо криза не на один рік до нас прийшла), що на тих майбутніх підприємствах буде справді багато робочих місць, на яких працюватимуть фастівчани, і що міський бюджет від того дійсно стане багатшим? Сам же Писаренко згадує про „Кнауф” і виділені йому 45 гектарів землі – а скільки там буде створено робочих місць для фастівчан? Знаю, що зовсім небагато як для такої великої земельної ділянки. Та й чи міський бюджет вже зараз від „Кнауфа” збагачується (хоча б від орендної плати за землю), я щось і досі не чув, хоч земельну ділянку йому було надано досить давно. І ще один нюанс – а якщо на колишні землі ДГ „Фастівське” знову буде претендувати інвестор, який захоче звести не зовсім екологічно безпечне підприємство, і міська рада погодиться – що, знову буде у Фастові така ж колотнеча, як була із „Кнауфом” (не без участі того ж Писаренка)? Так що нехай краще люди – реальні фастівські люди – ту землю отримають. А якщо з’явиться справжній, нормальний і вигідний для міста інвестор, який захоче ту землю забудовувати, то не сумніваюся, ті, хто отримає там городи, залюбки продадуть йому свої земельні ділянки.

Але саме з огляду на таку можливість я цілком і повністю поділяю думку Валерія Писаренка про необхідність прозорості дій міської влади. Він пише про вже сформований список претендентів на землю, і мені теж цікаво, як той список складався і чому про те, що є можливість отримати ділянку (а право на це, як я розумію, мають усі, хто землі ще не має) ніде не оголошувалося. Я регулярно читаю „Перемогу” і слухаю „Весту” – тож, якби таке оголошення було, я б його не пропустив. Один тільки Тимофієв про це всім і скрізь розказував...

А от із тим, що фастівчани, дізнавшись із статті Писаренка про те, що у списку потенційних „землевласників” є багато депутатів міськради та чиновників (у тому числі перших осіб міста), повинні самі вирішити, що таку міську раду треба достроково переобрати, я не згоден. Вірніше, згоден, але вважаю це недоцільним. І саме тому недоцільним, що вирішують все одно не фастівчани, а Верховна Рада, яка призначає дострокові вибори. А наша Верховна Рада – це щось! Адже перевибори у Тернополі теж призначала вона – а потім передумала. До того ж передумала (з подачі БЮТу, членом якої є і Валерій Писаренко) вже тоді, коли на ці перевибори були витрачені великі кошти. Так може бути і з фастівськими достроковими виборами. Зараз БЮТу перевиборів хочеться, а коли процес піде і бютівці раптом дізнаються, що рейтинг їхнього блоку у Фастові впав (а тому місць у раді їм дістанеться менше, ніж мають зараз), вони дадуть задній хід і все зроблять для того, щоб вибори скасувати. А на це вже й гроші підуть, і помиями один одного кандидати пообливають, і люди між собою розсваряться, як це не раз було на виборах минулих... То вже нехай буде, як є. А тим, хто і хотів би землі, та не встиг заяви на неї написати (бо не знав, що є така можливість), нехай ця ситуація буде наукою. Знаючи, хто зараз у Фастові при владі і хто так кулуарно вирішує земельні питання, вони на наступних чергових виборах добре подумають, чи голосувати за партії, представлені у нашому місті такими людьми.

Г.Савченко, м. Фастів

Стоїть в селі Мазепине погруддя

Серед сімнадцяти українських гетьманів постать Івана Мазепи залишається чи не найсуперечливішою. З одного боку про нього говорять як про видатного будівничого української державності, провідника української нації, мудрого політика, дипломата, полководця, талановитого поета, покровителя освіти та мистецтва і захисника православної віри. З іншого – ось вже майже три століття його ім’я намагалися зганьбити, стерти з народної пам’яті, навіть піддавали анафемі.

Цими словами розпочав свій виступ Президент України Віктор Ющенко, виступаючи на велелюдному мітингу з нагоди 370-ї річниці від дня народження українського гетьмана Івана Степановича Мазепи у його рідному селі Мазепинцях, що на Білоцерківщині. Сюди, до його батьківщини, 20 березня з’їхалися представники усіх міст і районів Київщини. У ювілейному відзначенні пам’ятної дати видатної історичної особистості взяла участь і численна делегація з Фастова і Фастівського району.

Мазепинці (колишній хутір Каменець), як і більшість українських сіл, багато пережили і багато чого бачили на своєму віку. Волею долі цьому селу судилося стати малою батьківщиною людини, яка очолювала понад два десятиліття українську козацьку державу. “Це були особливі роки”, – сказав глава держави, наголосивши, що Мазепі вдалося об’єднати Україну, за його правління розбудовувалися міста і села, зводилися церкви. Мазепинці бачили радість хліборобської праці за щедрі врожаї на родючій землі, але були й свідками лихоліття, коли на Лису гору, що неподалік від села, привели закутих у кайдани козаків й катували на очах у місцевих мешканців за свободолюбний дух. За те, що разом зі своїм гетьманом Іваном Мазепою вони у вирішальний час зі зброєю повстали за незалежність України.

Президент України Віктор Ющенко, голова Київської обладміністрації Віра Ульянченко, міністр оборони Юрій Єхануров, міністр у справах сім’ї, молоді та спорту Юрій Павленко, народні депутати України Лілія Григорович та Павло Жебрівський взяли участь у молебні у дерев’яній козацькій церкві святого Миколая Чудотворця, що стоїть на в’їзді до села, та поклали квіти до пам’ятника Івану Мазепі.

Маленьке село з великою історією. Ще один дотик до минулого. Цього разу – минулого, навколо якого точаться гострі суперечки, схрещуються різні, часто полярні думки. І то добре, що у складі фастівської делегації були старшокласники шкіл міста і району. Певно, не в одного з них під час перебування на прадідівській землі Мазепи прокинулися думки: “Що спонукало його перейти від одного правителя до другого? Чому улюбленець Петра I, удостоєний небувалих царських щедрот, став його заклятим ворогом?”. Вони – молоді учасники урочистостей – будуть шукати відповідь на ці питання і обов’язково знайдуть. Бо живуть в інший час. Це насамперед для них Президент сказав: “Прийшов час донести правду до народу і розвіяти міфи про те, що Іван Мазепа нібито був зрадником”.

Зоя ЗІНОВ’ЄВА

№ 14 (2 квітня 2009 року)

Вісник фастівської райдержадміністрації та районної ради

НА СПІЛЬНОМУ ЗАСІДАННІ КОЛЕГІЇ І КООРДИНАЦІЙНОЇ РАДИ

Відбулося засідання колегії райдержадміністрації спільне з координаційною радою з питань місцевого самоврядування. У порядку денному розглянуто такі питання: про виконання рішення спільного засідання координаційної ради з питань місцевого самоврядування та колегії РДА від 20.06.2008 р. №6/3 “Про стан здійснення виконавчим комітетом Триліської сільської ради делегованих повноважень органів виконавчої влади”; про санітарну очистку та проведення двомісячника благоустрою на території району; про роль, функції та завдання органів виконавчої влади та місцевого самоврядування у захисті житлових та майнових прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Засідання провели голова РДА В.О.Хрищенюк за участю голови районної ради П.Г.Куліша. Участь у засіданні взяли члени колегії, члени координаційної ради, заступники голів адміністрації і районної ради, керівники підрозділів адміністрації, підприємств, організацій, установ району, сільські, селищні голови.

ТЕМУ “НАТО ТА УКРАЇНА” ОБГОВОРЮЄ ГРОМАДСЬКІСТЬ

Зважаючи на актуальність проблематики, пов’язаної з розвитком зовнішнього політичного курсу України на найближчі роки, та з метою ширшого інформування громадськості про співпрацю України з міжнародними організаціями, серед яких і НАТО, проведено засідання “круглого столу” на тему “Військово-політичний блок НАТО. Історія створення союзу і співпраці з Україною”. Захід організований відділом з питань внутрішньої політики, зв’язків з громадськими організаціями та засобами масової інформації апарату райдержадміністрації, районним методичним кабінетом відділу освіти.

Участь у засіданні взяли заступник голови райдержадміністрації Юрій Волков, заступник голови районної ради Петро Хоменко, керівники (представники) районних партійних і громадських організацій, сільські і селищні голови.

Свою науково-дослідну роботу за однойменною тематикою презентував дійсний член Малої Академії наук України Богдан Дяченко. Між учасниками засідання відбувся обмін думками щодо доцільності вступу України до НАТО.

НА ЗАСІДАННІ ПОЛІТИЧНО-КОНСУЛЬТАТИВНОЇ РАДИ

Відбулося засідання політично-консультативної ради при голові Фастівської райдержадміністрації спільне з громадською радою з питань формування та ефективної реалізації державної політики.

Участь у засіданні взяли заступник голови райдержадміністрації Юрій Волков, заступник голови районної ради Петро Хоменко, керівники підрозділів адміністрації, керівники та представники районних партійних організацій (СПУ, УСДП, ВО “Свобода”, ВО “Батьківщина”, “Реформи і порядок”, УРП “Собор”, Народної партії, Народного Руху України), окремих громадських організацій, сільські і селищні голови.

У порядку денному розглянуто такі питання: про підсумки соціально-економічного та культурного розвитку району за 2008 рік та Програму соціально-економічного та культурного розвитку району на 2009 рік; про виконання районного бюджету Фастівського району за 2008 рік та районний бюджет на 2009 рік; про виконання Закону України “Про звернення громадян” у Фастівській райдержадміністрації.

Доповідали начальник управління економіки РДА Катерина Прохватило, начальник відділу фінансового управління РДА Василь Томіленко, завідуючий сектором контролю та роботи зі зверненнями громадян апарату РДА Юрій Незола.

Представники політичних сил району цікавилися станом районного ринку праці, рівнем безробіття та антикризовими заходами в районі, вчасністю виплати заробітної плати та соціальним захистом сімей з дітьми, громадян похилого віку, малозабезпечених громадян у період економічної кризи, іншими проблемними питаннями.

ЗВЕРНУЛИСЯ ЗА ТЕЛЕФОНОМ

Прямий телефонний зв’язок з населенням району провів заступник голови Фастівської райдержадміністрації Юрій Волков. У телефонному режимі він докладно відповів на запитання щодо організації дозвілля учнів на період весняних канікул, стану соціальної сфери (робота бібліотечних і клубних закладів), соціального та пенсійного забезпечення, надання матеріальної допомоги на побутові потреби.

ДЕРЖАВНА СОЦІАЛЬНА ПІДТРИМКА – ЛЮДЯМ З ОБМЕЖЕНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ

На виконання листа Фастівської РДА від 10.03.2009 р. №06-18/598, управлінням праці і соціального захисту населення організовано та проведено засідання комітету з питань забезпечення доступності інвалідів та інших маломобільних груп населення до об’єктів соціальної інфраструктури.

Комітетом розглянуто завдання зі створення сприятливих умов життєдіяльності осіб з обмеженими фізичними можливостями (а саме: створення в районі громадської організації інвалідів; проведення моніторингу об’єктів, де першочергово слід облаштувати пандуси та регульовані пішохідні переходи для людей з вадами зору та слуху).

Зі своїми пропозиціями щодо порушеної проблематики виступили заступник головного лікаря ЦРЛ Володимир Сташкевич, начальник районного дорожнього управління Анатолій Новицький, начальник управління праці і соцзахисту населення РДА Валентина Дюденко. Засідання провів заступник голови райдержадміністрації Юрій Волков.

ПРОЙШОВ ЄДИНИЙ ДЕНЬ ІНФОРМУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ

Його тема – “Соціальний захист населення – пріоритетний напрямок діяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування”. Заходом було охоплено сім населених пунктів та сім трудових колективів, 500 жителів району. Лекторами виступили керівники підрозділів адміністрації.

Основні питання, які порушували слухачі, стосувалися соціальної підтримки малозабезпечених та соціально вразливих верств населення (зокрема, одиноких престарілих громадян, багатодітних сімей, пенсіонерів). Разом з тим, слухачі висловили стурбованість зростанням цін на продукти харчування та товари першої необхідності, кризовими явищами в економіці через нестабільність долара.

Відділ з питань внутрішньої політики, зв’язків з громадськими організаціями та засобами масової інформації апарату райдержадміністрації

Екологія і ми

ВІД ЕКОЛОГІЇ ДОВКІЛЛЯ ДО ЕКОЛОГІЇ ДУШІ

Фастівська сьома школа тепер є осередком екологічної освіти та виховання усіх школярів міста. Саме тут обладнано екологічний клас-музей, створення якого було передбачено відповідною міською програмою.

Подібного цьому класу немає якщо не у всій Україні, то в Київській області – точно. У ньому представлено не лише наукові матеріали, що розповідають про екологічні проблеми на рівні планети, держави та нашого міста і шляхи їх вирішення, а ще й комп’ютерні копії картин відомих художників, підібрані за основними напрямками природного середовища – вода, повітря, земля, зелені насадження. Бо важлива не тільки екологія довкілля, а й (і, можливо, насамперед!) екологія душі – переконана автор ідеї створення класу-музею, спеціаліст міського відділу з питань надзвичайних ситуацій, цивільного захисту населення та екології Людмила Ясінська. Вона, до того ж, є ще й членом товариства жінок Фастова, яке саме екологію душі ставить на перший план у духовному розвитку людини і яке радо долучилося до розширення самого поняття “екологічне виховання школярів”.

І презентацію стендів з науковими матеріалами, і розповіді про художників-пейзажистів та їхні полотна було довірено ученицям сьомої школи. Першу екскурсію в класі-музеї вони провели для почесних гостей. На урочисте його відкриття було запрошено і учасників проекту, і представників обласних екологічних структур, і, звісно ж, керівництво міста та спонсорів – адже клас створювався не тільки за рахунок коштів міського фонду навколишнього середовища, а й за фінансової підтримки доброчинців. На прохання посприяти у новій і, без сумніву, корисній справі відгукнулося дев’ятнадцять фастівських підприємств та підприємців. Усі вони почули щирі слова подяки і отримали пам’ятні подарунки.

Пам’ятною буде вже й сама участь у відкритті екологічного класу музеї у Фастівській ЗОШ №7 для помічника-радника голови постійної комісії Київської обласної ради з питань екології Олександра Кучеренка. Екологічними проблемами він займається багато років, є навіть автором кількох десятків постанов Кабміну, тож із повним на те правом може стверджувати, що запроваджений у Фастові напрямок роботи в екологічному вихованні учнівської молоді – перспективний. Олександр Кучеренко був настільки вражений побаченим, що пообіцяв працювати над тим, аби цей фастівський досвід поширився по всій Київщині. На його думку, в навчальних закладах взагалі треба ввести новий предмет – “екологія душі”, і зробити його головним. Бо саме від того, що у людських душах, залежить не тільки здоров’я нації, а й здоров’я природи. Якщо діти змалечку навчаться бачити й розуміти її красу так, як бачили і розуміли її класики, то згодом, коли ці діти виростуть, екологічних проблем поменшає.

Пройнятися величчю мистецтва і перейнятися проблемами екології зможуть у класі музеї сьомої школи учні всіх фастівських шкіл, бо цей клас – для всіх. Так само всі охочі матимуть можливість спробувати себе у ролі екскурсовода. Людмила Ясінська саме так і бачить майбутню діяльність: вона навчає зацікавлених у цьому школярів, а вони проводять екскурсії для учнів своїх шкіл.

Відвідини класу музею продовжуються. Нещодавно тут побували вчителі біології, працівники міського управління освіти та представники учнівського самоврядування. Ця екскурсія також була презентаційною. Тепер – час для буденної роботи. Втім, навряд чи шлях від екології довкілля до екології душі можна назвати буденним, адже плекання в юних душах усвідомлення того, що світ – прекрасний, і вберегти його таким не тільки для себе, а й для наступних поколінь є обов’язком покоління нинішнього, вже саме по собі є святом.

Людмила Урлапова

 

ЦІКАВИЙ ВІДПОЧИНОК – ВИНАГОРОДА ЗА АКТИВНІСТЬ У ПРИРОДООХОРОННИХ ЗАХОДАХ

Ось уже вкотре Національний еколого-натуралістичний центр відкрив свої двері вихованцям учнівських лісництв Фастівського району. За активну участь у природоохоронних заходах, акціях, конкурсах та допомогу лісовому господарству ми були винагороджені п’ятиденним відпочинком у столиці України.

Стіни НЕНЦу об’єднали юних натуралістів із різних куточків України – Автономної республіки Крим, Київської, Сумської, Миколаївської, Одеської та інших областей.

Нас привітно зустріли у дитячому таборі “Юннат”. Обігріті теплом гостинності, всі поринули у безтурботний відпочинок. З першого дня нами опікувалися заступник директора з виховної роботи Тетяна Анатоліївна Вербицька та вожаті. Відразу нам організували екскурсію по території Національного еколого-натуралістичного центру. Своїм наповненням нас вразив музей хліба (понад 2000 експонатів), які розповідають про історію хліба: це і точна копія нормованого хліба блокадного Ленінграда, і понад 150 красивих короваїв з різних регіонів України, і колекція національних хлібів різних республік СРСР, і хліб космонавтів та багато іншого. Ще ми побували у зимовому саду з тропічними рослинами, у живому куточку, ознайомилися з підводним царством і рідкісними рептиліями, оглянули дитячу виставку новорічних композицій.

Організація відпочинку була на високому рівні. В першу половину дня нам влаштовували зустріч із вченими, екскурсії до Київського зоопарку, Києво-Печерської лаври, музею Чорнобиля, Планетарію. А ввечері ми налаштовувалися на культурну програму: відвідування дельфінарію, цирку “Кобзов”, вистави в Будинку художника, театру оперети та молодіжної дискотеки. Ну і, звичайно, відпочиваючи, ми мали можливість ближче познайомитися із ровесниками, поділитися з ними досвідом, дізнатись про щось цікаве і нове у нашій спільній роботі.

Наостанок було вирішено провести прощальний вечір відпочинку. Ініціаторами виступили делегації Василькова, Васильківського та Фастівського районів. Ми разом з керівниками вигадували різні жартівливі ігри, конкурси і брали в них активну участь. Мені випала честь бути ведучим, Діма Коваленко був кращим у конкурсі “Знайди свою пару”, а Аліна Палієнко підготувала цікавий фотоматеріал.

Хочеться висловити особливу подяку керівнику фастівської делегації Леніні Петльовій, яка в черговий раз супроводжувала нашу делегацію і завжди налаштовувала тільки на позитив.

Я нинішнього року закінчую школу, тож для мене ця поїздка в якості учня, напевне, остання, але я вірю в те, що юннати Фастівського району завжди будуть у числі кращих і ще не один раз будуть винагороджуватися цікавим і змістовним відпочинком.

Богдан ДЯЧЕНКО, вихованець Веприцького учнівського лісництва

 

ЗМАГАЛИСЯ УЧНІВСЬКІ АГІТБРИГАДИ

Районний етап Всеукраїнського конкурсу учнівських екологічних колективів-агітбригад відбувся на базі Веприцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. Конкурсантами стали сім агітбригад: “Сполох” (Веприцьке учнівське лісництво), “Земляни” (Дмитрівське учнівське лісництво), “Довіра” (Дорогинське учнівське лісництво), “Щаслива планета” (Снітинське учнівське лісництво), “Динаміт” (Дідівщинська ЗОШ І-ІІІ ст.), “Вітаміни” (Фастівецька ЗОШ І-ІІІ ст.), “Сполох” (Кожанська ЗОШ І-ІІІ ст.). Кожна з команд показала своє ставлення до природи і розповіла, яка чудова природа рідного краю, які багатства дарує людям. Було порушено проблеми, що існують у районі та подано “рецепти” щодо їх вирішення.

Журі, очолюване начальником відділу освіти райдержадміністрації Іваном Недогибченком, відзначило, що молоде покоління підростає небайдужим до оточуючого світу, показує чудові зразки самостійного мислення та аналітичного ставлення до підмічених недоліків та упущень. Почесними членами журі були також заступник голови райдержадміністрації Юрій Волков, представники державного підприємства “Фастівське лісове господарство” – лісничий Дорогинського лісництва Олександр Стукал та провідний інженер лісових культур Ганна Мудрак.

Юні учасники конкурсу сповна виконали завдання щодо популяризації такої форми навчально-просвітницької і виховної роботи, як агітбригади. Переможцями змагання названі колективи з Дорогинського і Веприцького учнівських лісництв (перше та друге місця), Фастівецької ЗОШ І-ІІІ ст. Решту команд нагороджено грамотами за активну участь.

Ольга ДЕЙНЕГА

Змагалися юні техніки Київщини

ПЕРШЕ І ДРУГЕ МІСЦЯ У КОМАНДНОМУ ЗАЛІКУ – ЗА ЮНИМИ ФАСТІВЧАНАМИ

Сонячного березневого дня Фастівська міська станція юних техніків запросила до себе в позашкільний заклад обдаровану юнь області на змагання з радіоелектронного конструювання, щоб гідно оцінити творчу працю і наполегливість гуртківців-радіоаматорів.

Ще задовго до початку змагань на станції, мов у бджолиному вулику, роїлися групами дівчатка і хлопчаки, де проводилися показові виступи судномодельного гуртка та діяла виставка робіт гуртківців СЮТ, на якій було представленовсі види діяльності закладу: початкове технічне моделювання (ПТМ), судномоделювання, моделювання вітрильників, радіоелектронне конструювання, випилювання та випалювання, паперопластика. У навчальному класі ПТМ була розташована виставка дитячих робіт “Космічні фантазії” – переможців обласних та Всеукраїнських конкурсів. Та найцікавішою для дітей була екскурсія до музею техніки, що функціонує в закладі. Діти ознайомилися з експонатами – одними з перших радіоприймачів, телевізорів, кінопроекторів, фотоапаратів та кінокамер.

Змагання урочисто відкрила завідуюча відділом науково-технічної творчості Центру творчості дітей та юнацтва Київщини Л.Д.Карлінська. З великою увагою присутні вислухали вітальне слово начальника управління освіти Фастівського міськвиконкому В.М.Камінського. А директор СЮТ Г.Л.Майданюк зауважила, що стійкий інтерес дітей до радіоелектроніки викликаний масовим впровадженням електронних приладів в усі сфери життя: науку, виробництво і побут. Радіоаматорство допомагає школярам поглиблювати знання шкільних предметів, залучає їх до суспільно корисної праці, розширює загально-технічний кругозір. Через радіоаматорство учні роблять перші кроки до пізнання спеціальностей, пов’язаних з радіотехнікою та електронікою.

В змаганнях взяли участь такі команди: Васильківського ЦДЮТ, Переяслав-Хмельницького КЮМ, Ставищанського ЦДЮТ, Фастівської СЮТ, Яготинського БДЮТ. Змагання проводилися у три етапи: І етап – теоретичний залік, ІІ етап – розробка і виготовлення плати, ІІІ етап – монтаж радіоелектронного пристрою та його налагодження. Керівники гуртків радіоаматорів відвідали з екскурсією Фастівський краєзнавчий музей.

Церемонію нагородження переможців грамотами та медалями проводив головний суддя змагань, завідуючий відділом УДЦПО Г.С.Калита.

Після напружених змагань у особистому заліку в старшій віковій категорії вибороли: І місце – Володимир Андрієнко, вихованець гуртка Фастівської СЮТ , ІІ місце – Дмитро Васильєв з Яготина, а у молодшій категорії І місце – вихованець з Василькова Григорій Рожков, ІІ та ІІІ місця посіли юні фастівчани Денис Морозенко та Богдан Захарчук. Переможцями у командному заліку визначено дві команди Фастівської СЮТ (І та ІІ місця) та команду Яготинського БДЮТ (ІІІ місце).

Значну допомогу в організації та проведенні змагань надало управління освіти Фастівського міськвиконкому та громадська організація “Союз українок”.

Майбутнє нашої держави значною мірою залежить від науково-технічного прогресу. Сьогодні Україні, як ніколи, потрібні молоді фахівці, які розвиватимуть вітчизняну науку і техніку. Але таких спеціалістів треба плекати змалечку, зацікавлювати їх технічними ідеями, підтримувати в них бажання винаходити і творити. Тому так важливо допомагати юним та допитливим, які згодом сприятимуть відродженню й розвитку науки і техніки нашої незалежної держави.

Наталія МОСКАЛЕНКО, методист фастівської СЮТ

На знімку: 25 років працює керівником гуртка радіоелектроніки СЮТ В.Ф.Макаревич

Мета – разом здобути перемогу

Нещодавно в шаховому клубі СК “Машинобудівник” (директор І.В.Шевчук) відбулося цікаве дійство. Відомі в місті юні шахісти Богдан і Руслан Гіраки – чемпіони і призери Київської області, переможці і призери міжнародних турнірів “Київська весна”, “Козацькі забави”, “Подільська осінь”, “Парус на Подолі”, “Студентські канікули на Оболоні”, провели сеанс одночасної гри. Кожний грав з 10 опонентами.

Богдан виграв зустріч з рахунком 9:1, а Руслан – 9,5:0,5. За високі результати хлопці отримали цінні призи. А суперники Богдана і Руслана розіграли між собою три заохочувальні призи. Першим приизером став Олександр Савченко, другим – Євген Мецак, третім – Михайло Котляр.

Серед гостей на шаховому святі був присутній голова районної організації ФСТ “Колос” М.В.Журба, який від спортивного товариства вручив призи в номінаціях: за відданість шахам – Семену Котляру, за прогрес у грі – Володимиру Ковтуну і Назару Пилипенку.

Всі учасники отримали солодкі призи. Спонсорами заходу виступили батьки братів Гіраків.

Тетяна МАНЬКОВА, учениця 11-Б класу ЗОШ №4

Міська рада: чергове перезавантаження

Фастів знову має першу посадову особу – вже аж п’яту за рахунком від березня 2006-го, коли проводилися чергові вибори міського голови. На тих чергових виборах перемогу здобув Володимир Тимофієв, але через півтора року, у жовтні 2007-го, міська рада дочасно припинила його повноваження і, переобравши секретаря ради (ним тоді був депутат від БЮТу Юрій Болілий), поклала обов’язки міського голови на новообраного секретаря – Володимира Смірнова, члена фракції „Відродження”. Керував містом Володимир Миколайович недовго – всього лише до лютого 2008-го. У відставку він пішов добровільно – пояснивши цей свій крок категоричною незгодою з деякими рішеннями, прийнятими на одній із земельних сесій міськради. Відтак депутатам довелося знову шукати поміж себе нового очільника. Кандидатур тоді було дві – бютівець Богдан Короленко та нашоукраїнець Віктор Сальніков. Більшість голосів отримав Богдан Короленко. Але і цьому виконуючому повноваження міського голови не судилося довго протриматися у головному фастівському кріслі. І вже не з власної волі – у червні того ж року міська рада 26-ма голосами відсторонила його від посади, закидаючи Богдану Анатолійовичу „систематичне перевищення службових повноважень”. Короленко подав позовну заяву до суду, бо вважає ці звинувачення (а відтак і формулювання причини звільнення) безпідставними. А містом тим часом почав керувати Віктор Сальніков, обраний секретарем ради (з покладанням на нього обов’язків мера). Але і Віктор Вікторович уже не при владі... Фастів б’є власні ж рекорди!

Нове побиття рекорду відбулося на 50-й сесії міськради. Вона стала не тільки ювілейною, а й революційною. Про те, що щось таке неординарне на ній відбуватиметься, можна було зрозуміти з першого ж погляду на сесійну залу. Давненько у ній не збиралося аж стільки депутатів. Прийшли навіть ті, хто останнім часом засідання ігнорував. Підстави прогнозувати неординарність сесії дали й зміни до її порядку денного – частину додаткових питань, які зазвичай розглядаються останніми, депутати більшістю голосів вирішили обговорити на самому початку засідання. Спершу вони прийняли рішення про те, що інтереси ради у судах із резонансних питань (насамперед по справі підприємця Чижика, який через суд хоче змусити міськраду таки продати йому частину Привокзальної площі) представлятиме Сергій Зілов. Потім був розгляд питання про діяльність виконавчого комітету, до окремих рішень якого велика частина депутатського корпусу має так само великі претензії. Зокрема, до тих, ще жовтневих, рішень, якими надано дозволи підприємцю Аліні Орловській, депутату міськради від „Нашої України” і дружині голови цієї ж фракції Сергія Чижика (кумом якого, як згадувалося на сесії, є Віктор Сальніков), на будівництво готельного комплексу з дитячим кафе за міським Палацом культури; самому Сергію Чижику, котрий теж є підприємцем, – на проведення передпроектних робіт із надбудови мансардних поверхів над офісними будівлями по вул. Орджонікідзе, 65, Орджонікідзе, 67 та Соборній, 8-а, де можна було б розмістити приміщення готельно-офісного призначення; та підприємцю Олені Сальніковій (дружині секретаря міськради, виконуючого повноваження міського голови) – на проведення передпроектних робіт із надбудови мансардного поверху над будівлею по вул. Семена Палія, 8, з розміщенням приміщень офісного призначення. Віктор Сальніков спробував довести опонентам, що всі ці рішення приймалися виконкомом без жодних порушень: мовляв, готель за Палацом культури був у переліку об’єктів, що докладався до рішення міськради, яким Фастів заявив про свою готовність долучитися до програми „Євро-2012”, а дозволи виконкому з мансард давалися Сергію Чижику та Олені Сальніковій за умови (і це в рішеннях зазначено) отримання ними погодження міської ради – власника будівель, над якими ці мансардні поверхи планувалося зводити. Рішення ж із надбудови мансарди над будівлею по вул. Орджонікідзе, 65 Віктор Сальніков і взагалі назвав необхідним – оскільки стеля колишнього Будинку культури заводу „Червоний Жовтень”, де зараз спортзала, ледь тримається, а місто, не маючи достатніх для ремонту коштів, може покладатися тільки на інвестора, який від зміцнення перекриття приміщення матиме вигоду й для себе.

Проте депутатів ці пояснення не задовольнили. Вони були обурені непрозорістю дій виконавчої влади і тим, що у рішеннях фігурують прізвища саме цих підприємців – підприємців, близьких виконуючому повноваження міського голови. Віктор Сальніков заявив, що після того, як пішла хвиля невдоволення, він і іншим депутатам запропонував долучитися до планів мансардних надбудов, але вони відмовилися. Проте і цей аргумент на обурених депутатів не вплинув – кажуть, слід було конкурс оголосити, щоб усе було по-чесному, бо, власне, не одні ж депутати бізнесом займаються, тож, якщо вже десь щось надбудовувати, то із максимальною вигодою для всього Фастова, а не тільки для вибраних... Та й із самою радою треба було заздалегідь порадитися – бо якщо підприємці, яким виконком дав дозволи на передпроектні роботи, ці роботи здійснять, назад шляху вже не буде, а відтак, якщо міська рада колись вважатиме за необхідне продати земельні ділянки, на яких розміщені будівлі з мансардами (або навіть ще без мансард, а лише з натяком на них) або збудувати там щось інше, це неможливо буде зробити.

Розмова навколо рішення виконкому з будівництва готельного комплексу за Палацом культури була ще гарячішою. Депутати, які протестують проти такого дозволу, щось не пам’ятають, щоб своїм сесійним рішенням благословляли Аліну Орловську на будівництво на цій земельній ділянці (яка надавалася їй в оренду для зведення дитячого кафе та облаштування дитячого майданчика) ще й готелю. Натомість депутат Петро Шеремета добре пам’ятає (і про це він заявляв не на одній сесії), що тоді, коли голосувалося рішення про надання землі, пройшла саме його поправка, за якою підприємець мала право зводити на цій ділянці лише тимчасові споруди. А депутат Станіслав Онищук ще й на інше вказував: у рішенні виконкому про надання Аліні Орловській дозволу на будівництво готельного комплексу є пункт про те, що приступати до початку робіт вона може лише за умови виготовлення проектно-кошторисної документації та отримання дозволу на початок будівельних робіт – а будівництво вже ведеться, без дозволу, з порушенням містобудівних норм. До того ж, за словами Станіслава Онищука, головний державний інспектор пожежного нагляду змушений був винести постанову про призупинення будівництва – бо споруда зводиться впритул до трансформаторної підстанції.

Словом, обговорення питання про діяльність виконавчого комітету було бурхливим та емоційним. Згадано було не тільки про порушення, яких, на думку частини депутатського корпусу, припустився виконком, а й про погрози, що їх чули окремі депутати та члени виконавчого комітету, які із сумнівними рішеннями не погоджувалися і відкрито про це говорили.

Бурхливий розгляд питання про діяльність виконавчого комітету продовжився інформацією Сергія Павловського – голови постійної депутатської комісії з питань інвестиційної діяльності, земельних відносин та містобудування, якому було довірено очолити й створену на одній із останніх сесій тимчасову контрольну комісію з питань перевірки законності будівництва об’єктів та споруд у Фастові. Він озвучив чималий список порушень, на які виконавчий комітет так і не зреагував, хоч мав би це зробити обов’язково – адже якщо не карати за незаконність дій одних, інші братимуть це за приклад, і тоді ладу в місті не навести.

І вже після розгляду цього питання вирішено було, як сказав депутат Віктор Ситнік, „зробити перезавантаження” – бо частині депутатського корпусу терпець урвався. Перезавантаження виглядало так: депутати більшістю голосів скасували рішення виконавчого комітету міськради, які стосувалися готельного комплексу за Палацом культури і мансардних приміщень за вище згаданими адресами; роботу виконкому визнали незадовільною; а Віктору Сальнікову висловили недовіру і припинили його повноваження як секретаря міськради, виконуючого обов’язки міського голови.

У таємному голосуванні взяли участь лише 28 депутатів, оскільки фракція „Наша Україна” голосувати за відставку свого однопартійця відмовилася, вважаючи це порушенням закону і регламенту ради; услід за нашоукраїнцями відмовився від голосування й депутат від УНП Іван Неживий, який заявив, що спроба відсторонити від виконання обов’язків Віктора Сальнікова є водночас спробою повернути у мерське крісло Володимира Тимофієва; а регіонали свою відмову від голосування пояснили там, що їх завчасно не поставили до відома про те, що відбуватиметься на цій сесії. Втім, голосів для відставки Сальнікова вистачило і без них – бо всі 28 депутатів, які взяли бюлетені, висловилися за те, щоб Віктор Вікторович містом більше не керував. Сам Віктор Сальніков буквально за мить після підрахунку голосів прочитав проект свого розпорядження про призупинення від самого моменту прийняття рішення ради про дострокове припинення його повноважень і скликання у двотижневий термін ще однієї сесії – для повторного розгляду питання. Богдан Короленко його присоромив, нагадавши, що тоді, коли рада проголосувала за його відставку, він відразу ж пересів із крісла головуючого у депутатські ряди. Але ні це, ні ще раніше сказані Володимиром Смірновим слова про те, що секретар ради, який бачить, що більшість депутатів йому не довіряє, мусив би добровільно скласти повноваження, Віктора Сальнікова не надихнули ні на що інше, аніж залишити сесійну залу разом із печаткою міськради.

Тож бюлетені для голосування за нового секретаря довелося завіряти печаткою не ради, а виконкому. Бо що було робити? Не у присутнього ж у залі Тимофієва радівську печатку позичати! (Нагадаємо, колишній міський голова після того, як депутати зняли його з посади, печаток так і не віддав, тож довелося виготовляти нові, а попередні визнавати недійсними).

Голосування за нового очільника відбувалося вже при іншому головуючому на сесії – ним обрали Володимира Смірнова, екс-секретаря. Подання вносилося іншим колишнім секретарем – Богданом Короленком, але за підписами 26-ти депутатів. І було це подання на єдину кандидатуру – депутата від Соцпартії України, директора Фастівської дитячої музичної школи Галину Поліщук. За цю кандидатуру проголосували (знову ж таки при таємному голосуванні) усі, хто залишився у залі: не лише ті, хто відставляв Сальнікова, а ще й троє від Партії регіонів – загалом 31 депутат.

І всі 31 на прохання новообраного секретаря, виконуючого повноваження міського голови продовжили працювати без перерви – щоб розглянути решту питань порядку денного. Рішення було прийнято майже з усіх питань і без особливих дебатів. Детально мова йшла тільки про нормативну грошову оцінку фастівських земель, яку рада не могла затвердити впродовж трьох місяців. На цій сесії – затвердила. Орендна плата за земельні ділянки поки що – принаймні, до наступної земельної сесії – обраховуватиметься для всіх без винятку орендарів за одним і тим же коефіцієнтом – найменшим, що його дозволяє закон.

Злагоджена робота депутатів (бо за відсутності у залі фракції „Наша Україна” та депутатів від УНП суперечки припинилися), безсумнівно, принесла користь. А чи принесе користь – а точніше, чи не завдасть шкоди – місту така часта зміна керівників? Ось що думають про це самі депутати.

Сергій Павловський, депутат від Блоку Литвина:

– Більшої шкоди, ніж її вже завдано, вже не буде. Цей безлад у місті треба було зупинити. У нас безліч проблем, а люди, які керували Фастовом останнім часом, вирішували свої особисті питання або питання своїх кумів та родичів. Тому рішення, прийняте прогресивною частиною депутатського корпусу, я вважаю таким, що піде на користь місту. Хоча, повірте, особисто мені дуже прикро, що у нашій міській раді склалася така ситуація. Рада повинна працювати на фастівчан. А якщо окремі депутати власні інтереси ставлять вище за інтереси виборців – це потрібно припиняти, хоч як би неприємно це не було. Ми повинні працювати чесно й прозоро – правильно! У те, що Галина Федорівна працюватиме правильно, на користь місту, я вірю.

Олександр Пеньковий, депутат від партії „Відродження”:

– Віктор Вікторович не врахував ситуації, яка склалася, і не надав депутатам чесної та відвертої інформації, яку вони від нього очікували. Якби ми побачили, що він розуміє свої помилки, і почули від нього програму дій щодо того, як наводити лад у місті, то, можливо, результат був би іншим. Але цього не сталося. Тому, вважаю, ми прийняли правильне рішення, аби покласти край розбазарюванню майна. Галина Федорівна, я впевнений, не припускатиметься тих помилок, що їх мав у своїй роботі Віктор Сальніков. І це перш за все. А чи буде вона працювати краще – час покаже...

Іван Неживий, депутат від Української Народної Партії:

– Сьогоднішнє рішення ради щодо зміни керівника, однозначно, піде на шкоду місту. Депутати від УНП і на сесії про це заявили, і зараз я те саме повторю – те, що робиться, ми вважаємо спрямованим на поновлення на посаді Володимира Тимофієва. Я переконаний, що той депутат, якого обрали представляти інтереси ради в суді, просто на судовому засіданні укладе угоду про перемир’я і визнає таким чином неправоту міськради, яка відправила Володимира Опанасовича у відставку. Тому ми й заявили, що не братимемо участі у цьому фарсі. Що ж до звинувачень, які лунали на адресу Віктора Сальнікова, моя позиція така. Виконавчий комітет – такий само колегіальний орган, як і міська рада. І якщо виконком прийняв рішення, головуючий зобов’язаний його підписати. Не можна ж звинувачувати секретаря ради тому, що він підписує рішення, прийняті більшістю депутатських голосів на сесії! Так само не треба звинувачувати його і в підписанні рішень, прийнятих більшістю голосів членами виконавчого комітету. Рішення про припинення повноважень Віктора Сальнікова не набуло чинності – він наклав на нього вето, зареєструвавши своє розпорядження в офіційному порядку. Тож чинним секретарем міськради, виконуючим повноваження міського голови є Віктор Вікторович Сальніков. І те, що це так, найближчими днями буде підтверджено правоохоронними органами.

Богдан Короленко, депутат від Блоку Юлії Тимошенко:

– Звичайно, це не дуже добре, коли перші особи міста міняються так часто. Але я вважаю, що припинення повноважень Віктора Сальнікова піде лише на користь Фастову, тому що та вакханалія, яка тривала, той стиль і той напрямок роботи, що провадився цим секретарем міськради, завдавав місту шкоду. Чого варті тільки оті рішення виконавчого комітету, у яких фігурують знайомі прізвища! Тому задля того, щоб припинити цю вакханалію, об’єдналися ті сили, які важко запідозрити в якійсь любові одна до одної. Але вони об’єдналися – бо далі так продовжуватися не могло. Розкрадання міста необхідно було припинити – і в цьому ми були одностайні. На жаль, дати стовідсоткову чи хоча б п’ятдесятивідсоткову гарантію того, що депутатські фракції, які у цьому питанні проявили таку одностайність, і далі працюватимуть в унісон, я не можу. Бо часом виникають питання, які нас роз’єднують. Але ось на цій сесії символом надії на подальшу співпрацю стало позитивне голосування з нормативної грошової оцінки землі, яку так довго не могли затвердити. Є питання, які ми просто мусимо вирішувати усі разом. І я сподіваюся, що з новим секретарем ці питання вирішуватимуться, бо Галина Поліщук – людина поміркована і нейтральна, в кращому розумінні цього слова.

* * *

Отже, знову будуть суди – бо одні депутати чинним секретарем міської ради, виконуючим повноваження міського голови вважають Віктора Сальнікова, інші (більшість) – новообрану на цю посаду Галину Поліщук.

Втім, суди за право керувати містом тривають вже більше двох років. Одразу ж потому, як його було дочасно усунуто від влади, подав позов на міську раду Володимир Тимофієв – і, не задовольнившись постановою Фастівського міськрайонного та Київського апеляційного судів, дійшов аж до суду Вищого Адміністративного, який повернув справу на повторний розгляд до суду першої інстанції. І тут доречно буде згадати підозру Івана Неживого щодо того, що із колишнім міським головою може бути укладена мирова угода, а відтак Володимир Тимофієв повернеться у мерське крісло. Сергій Зілов, якого рада обрала своїм представником у суді і про можливість підписання яким такої мирової угоди з колишнім міським головою з переконливістю говорив Іван Неживий, вважає його заяву абсурдною. Він взагалі був упевнений, що йому довірено представляти інтереси ради лише в суді з Привокзальної площі. Але каже, якщо випаде бути представником міськради і в суді за позовом Тимофієва, діятиме виключно так, як доручить йому рада. Якщо депутати більшістю голосів не уповноважать його укладати мирову угоду з відставленим ними ж міським головою, він у жодному разі цього не зробить.

Судиться з міською радою, як уже згадувалося, і Богдан Короленко. Головне, чого він прагне, – поновити своє добре ім’я, спаплюжене рішенням про відставку у зв’язку із систематичним перевищенням службових повноважень. Тож навіть після того, як секретарем міськради обрано Галину Поліщук (за яку і він сам голосував), забирати своєї заяви не збирається. І зізнається, що ще не знає, що саме робитиме, якщо суд прийме рішення на його користь і поновить на посаді. Однак, швидше за все, знову сідати у владне крісло Богдан Короленко не буде – бо свідомий того, що не знайде достатньої депутатської підтримки, а без цієї підтримки більшості депутатів роботу секретаря міськради вважає неможливою.

А робота самої міської ради і зараз є, за великим рахунком, неможливою – у тому плані, щоб вважатися повноцінною. Бо рада не має печатки – Віктор Сальніков її не віддав ні відразу після сесії, ні у наступні дні. Тож у розпорядженні міської влади і її нового очільника – лише печатка виконавчого комітету, а нею рішень ради не затвердиш... Чергове перезавантаження ради знову вийшло скандальним.

Людмила УРЛАПОВА

Про проведення загальноміського весняного двомісячника благоустрою

ФАСТІВСЬКА МІСЬКА РАДА
КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ВИКОНАВЧИЙ КОМІТЕТ
Р О З П О Р Я Д Ж Е Н  Н Я

Від         25.03.2009 р.                                    м. Фастів                          № 102



Про проведення загальноміськоговесняного двомісячника благоустрою м. Фастів

            На виконання Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Указу Президента України від 04.11.2008р. № 995/2008 «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів і зелених насаджень», розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 18.03.2009р. № 177 «Про проведення в Київській області двомісячника благоустрою населених пунктів», з метою поліпшення стану навколишнього природного середовища, благоустрою, озеленення міста, відповідно до діючих у місті Правил благоустрою території м.Фастів, на виконання рішення Фастівської міської ради від 08.06.2007р. № 7-ХХІІ-У «Про внесення змін та доповнень до рішення Фастівської міської ради від 29.08.2003року № 11-ХІУ-У «Про затвердження Правил благоустрою території м.Фастів», керуючись п.п.20 п.3 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»:

  1. Провести з 25 березня по 25 травня 2009 року загальноміський весняний двомісячник благоустрою, озеленення, поліпшення санітарного стану (далі – двомісячник благоустрою) та затвердити план заходів (додаток № 1).
  2. Створити штаб з питань організації проведення весняного двомісячника благоустрою (відповідно до складу штабу в додатку № 2).
  3. Керівникам підприємств усіх форм власності, організацій, підприємницьких структур, головам комітетів самоорганізації населення всіх мікрорайонів міста, головам будинкових та вуличних комітетів, громадянам, які  мають приватні будинки, провести благоустрій, озеленення та санітарну очистку закріплених за ними територій згідно з додатком до рішення виконкому від 25.03.2003 року № 52 «Закріплення територій по санітарній очистці міста  між підприємствами та установами міста».
  4. Комбінату  комунальних підприємств (начальник – Юшков Д.М.) забезпечити:
  5. безкоштовний прийом сміття на сміттєзвалище на період проведення двомісячника в межах коштів бюджетного асигнування на 2009 рік;
  6. ліквідацію стихійних сміттєзвалищ;
  7. очищення водних джерел, в першу чергу криниць з високим рівнем ґрунтових вод;
  8. комплекс заходів щодо  упорядкування кладовищ, братських могил, меморіалів, пам’ятників.
  9. КП КОР «Фастівводоканал» (директор - Решетиловська Н.В.) привести в належний стан джерела питного водопостачання та водорозбірні колонки в місті.
  10. Залізничним підприємствам, що знаходяться в місті, забезпечити упорядкування закріплених за ними територій та смуг відводу.
  11. Зобов’язати керівників підприємств, установ, організацій, об’єктів торгівлі, громадського харчування укласти (продовжити) договір з комбінатом комунальних підприємств на вивіз сміття та договір з районним госпрозрахунковим відділенням профілактичної дезінфекції при рай СЕС на проведення дезинсекційних, дератизаційних робіт на період 2009 року.
  12. Начальнику управління освіти міськвиконкому Камінському В.М. взяти під особистий контроль проведення двомісячника на території шкіл та дитячих дошкільних і позашкільних закладів.
  13. Залучити до участі  в заходах волонтерів, громадські організації, студентську молодь з відзначенням найбільш активних учасників двомісячника благоустрою через місцеві ЗМІ.
  14. Директорам ринків:
  15. Центрального, Завокзалля (Михайлюк Г.В.);
  16. Вечірнього ринку (Войтенко М.В.);
  17. ПП «Бор-ка» (Костючок І.А.);
  18. систематично проводити прибирання закріпленої території, виконати поточний ремонт туалетів та контейнерів для збору сміття.
  19. Інформацію про проведену роботу надати в міський штаб по проведенню загальноміського двомісячника, а саме: до 4 квітня, 18 квітня, 5 травня та

24 травня 2009 року.

  1. Про хід проведення двомісячника благоустрою в місті міському штабу регулярно інформувати головне управління житлово-комунального господарства і паливно-енергетичного комплексу облдержадміністрації до зазначених термінів.
  2. Дане розпорядження опублікувати в газеті «Перемога» та оприлюднити через радіостудію «Веста».
  3. Рекомендувати ЗМІ широко інформувати населення про хід проведення двомісячника благоустрою.
  4. Дане розпорядження  розглянути на засіданні виконавчого комітету з метою його затвердження.
  5. Контроль за виконанням даного розпорядження покласти на заступника міського голови Цвібеля О.Й.

 

В.о.міського голови,

секретар міської ради                                                   В.В.Сальніков

 

 

                                                                                                            Додаток 1

          

С К Л А Д

 штабу з питань проведення

двомісячника благоустрою

Голова штабу:

Цвібель Олексій Йосипович                   -         заступник міського голови

Заступник голови штабу:

Коваленко Зінаїда Олександрівна    -         начальник відділу з житлово-

комунальних питань

Члени штабу:

Бондаренко Петро Алімович            -         старший дільничний  інспектор

Фастівського МРВ ГУ МВС України в Київській області

( за згодою)

Васильєва Тетяна Дмитрівна           -         начальник відділу благоустрою

комбінату комунальних підприємств ( за згодою)

Грищенко Ігор Леонідович                  -         начальник станції Фастів-1

( за згодою)

Камінський Віктор Михайлович       -         начальник управління освіти

Мірошніченко Віктор Васильович         -         начальник  відділу

містобудування та архітектури        

Наливайко Федір Михайлович       -         старший інженер служби експлу-

атації та утримання доріг комбінату

комунальних підприємств

( за згодою) 

Савочка Микола Миколайович     -         начальник ЖЕК (за згодою)

Семенченко Олена Володимирівна   -         завідуюча санітарно-карантинним

пунктом Козятинського відділу залізниці ( за згодою)

Ткаченко Віра Іванівна                        -         головний державний санітарний

лікар Фастівського району

(за згодою)

Юшков Дмитро Миколайович     -         начальник комбінату комунальних

підприємств (за згодою)

Ясінська Людмила Андріївна            -         головний спеціаліст  з питань

екології  відділу з питань НС, ЦЗН

та  екології міськвиконкому

Керуючий справами виконкому                                     В.С.Петренко

 

Додаток 2

План заходів

щодо проведення двомісячника благоустрою міста

         1. Жителям міста, трудовим колективам організувати та здійснити заходи з благоустрою та озеленення території міста з висаджуванням саджанців дерев і кущів, упорядкувати та привести до належного естетичного та санітарного стану прибудинкові території, дитячі та спортивні майданчики, парк, сквери, інші об»єкти масового перебування та відпочинку населення, а також  спільними силами створити нові дитячі та спортивні  майданчики.

2. На виконання Правил благоустрою території м.Фастів ( п.5,8.4):  «Закріпити за кожним підприємством, офісом, торгівельною точкою, розташованих на вулицях міста, не менше, ніж 10 кв.м квітника, 10 м парапету, не менше, ніж 1 сміттєзбірник відповідного зразка. Зобов'язати всі  торгівельні точки, які здійснюють торгівлю напоями, морозивом та солодощами, кожного свята, яке передбачає масові гуляння, вносити відповідну суму коштів до міського бюджету з метою наведення порядку після святкування. Суму коштів вирішує постійна комісія міської ради з питань житлово-комунального господарства та благоустрою міста з наступним затвердженням на сесії міської ради».

3. Здійснити комплекс заходів по приведенню у належний санітарний стан територій, закріплених між підприємствами, організаціями та установами, згідно з додатком до рішення міськвиконкому від 25.032003р. № 52 «Закріплення територій по санітарній очистці міста між підприємствами, організаціями та установами міста».

         березень-травень                                 відділ благоустрою комбінату комунальних підприємства (ККП)

4. Здійснити комплекс заходів щодо:

- упорядкування, очищення від сміття, благоустрою вулиць, майданів, скверів, парків, джерел питного водопостачання.

         до 1 травня                                   відділ благоустрою ККП, ЖЕК, дирекція міського парку культури та відпочинку ім..Ю.Гагаріна, КП КОР «Фастівводоканал»

- ремонту автопавільйонів, турнікетів, дорожніх знаків, розмітки вулиць міста.

до 1 травня                                            відділ благоустрою ККП

- виконання  запланованого обсягу робіт з ремонту дорожнього покриття окремих вулиць міста (при своєчасному надходженню коштів)

до кінця двомісячника                                 комбінат комунальних підприємств

- упорядкування кладовищ, братських могил, пам'ятників, меморіальних комплексів.

         до 21 квітня                                    відділ благоустрою ККП

5.  Провести в навчальних закладах міста:

-  акцію «Посади своє дерево ».

         до 15 квітня

- відкритий урок в школах міста щодо проведення двомісячника

Благоустрою та важливості підвищення рівня культури підростаючого покоління в місцях загального користування.

         до 18 квітня                                             управління освіти

         6. Для проведення прибирання всього міста від накопиченого сміття встановлюється єдиний санітарний день – кожна п»ятниця ( з 15-ої години).

7. Забезпечити широке висвітлення у засобах масової інформації про хід проведення двомісячника благоустрою.

         березень-травень                                          газета «Перемога», інші ЗМІ міста, відділ з питань внутрішньої політики та по роботі з органами самоорганізації населення міської ради

         8. Регулярно проводити комісійні об'їзди міста для підведення підсумків та визначення об'ємів виконаних робіт (по п’ятницях щотижня).

         березень-травень                                          члени  штабу з питань проведення двомісячника благоустрою

         9. По завершенню двомісячника благоустрою міста підвести підсумки об'ємів виконаних робіт.

         травень                                                   члени  штабу з питань проведення двомісячника 

         Керуючий справами виконкому                                     В.С.Петренко

№ 15 (9 квітня 2009 року)

Вітаємо чемпіонів та відданих прихильників волейболу

Завершився районний чемпіонат з волейболу серед чоловічих команд.Фінальні змагання відбулися у спортзалі Фастівської ЗОШ №2 за участю п’ятьох команд. Найкращий результат показали гравці малоснітинської команди, які у фіналі з рахунком 2:0 (27:25, 25:20) здобули перемогу над томашівськими волейболістами. Привів команду до перемоги її незмінний капітан Віктор Дармостук.У боротьбі за третє місце команда села Фастівець з рахунком 2:0 обіграла дідівщинських спортсменів. До п’ятірки кращих команд району потрапили волейболісти с. Дорогинка.

Прихильників волейболу привітав голова районної організації ФСТ “Колос” М.В.Журба, який вручив переможцям нагороди. Медалі отримали Віталій Лебединець, Дмитро Петренко, Олексій Мангер, Олег Олішанський, Роман Степаненко, Віктор Дармостук, Руслан Анфалов. Призами були відзначені кращі гравці чемпіонату – Олег Олішанський (с. Мала Снітинка), Петро Мартинчук (с. Томашівка), Сергій Хоменко (с. Фастівець), Руслан Чалий (с. Дідівщина), Олексій Андрійченко (с. Дорогинка).

Тетяна МАНЬКОВА, учениця 11-Б класу ЗОШ №4

На знімках: надійно грав ветеран волейболу Олексій Андрійченко (с. Дорогинка); команда з с. М.Снітинка.

Місту потрібна програма з розвитку та зміцнення безпеки дорожнього руху

Перший заступник міського голови В.С.Цюник та заступник міського голови О.Й.Цвібель провели засідання координаційної ради з питань безпеки дорожнього руху на території м. Фастова. О.Й.Цвібель, доповідаючи про стан дорожнього покриття проїзної частини вулиць міста, зазначив, що в 2009 році фінансування на ремонт та благоустрій доріг значно покращиться. З міського бюджету заплановано виділити 60 тис. грн. на встановлення біля ЗОШ І-ІІІ ст. №4 і №5 пристроїв примусового зниження швидкості руху автотранспорту, 1 млн. 300 тис. грн. мають виділити з обласного бюджету, 790 тис. грн. надійде з транспортного збору. Всього очікуємо фінансування не менше 2 млн. грн. (у 2008 році було використано на ремонт доріг лише 300 тис. грн.). Загальна ж потреба на ремонт та благоустрій доріг у місті складає близько 15 млн. грн. Олексій Йосипович зачитав список вулиць, дорожнє покриття яких особливо потребує негайного ремонту. Він зазначив, що на такі кошти можна відремонтувати дорожнє покриття на 15 вулицях. На його думку, це мають бути центральні вулиці міста, а також, як мінімум, по одній вулиці в кожному мікрорайоні. Присутніми було підтримано такий підхід до визначення переліку вулиць, що ремонтуватимуться в поточному році.

Щодо основних проблем, пов’язаних з порушенням водіями автотранспорту правил дорожнього руху, начальник Державтоінспекції з обслуговування території Фастівського району УДАІ ГУ МВС України в Київській області С.А.Маринич наголосив, що проблеми порушення водіями автотранспорту правил дорожнього руху та правил благоустрою міста є постійними. Особливо проблемні місця – біля Вечірнього ринку та на Привокзальній площі. Працівники Державтоінспекції щоденно складають по 10-15 протоколів на порушників. Це – єдиний вид боротьби, який на сьогодні існує, але він не вирішує всіх проблем. У таких проблемних місцях потрібно облаштувати стоянки транспорту, на які зможуть стати не менше 30-40 машин. До того ж, в службі ДАІ з обслуговування території Фастівського району у складі спецДНД для боротьби з порушниками налічується всього 5-6 осіб, а це – дуже мало.

О.Й.Цвібель одним із методів боротьби з порушниками правил дорожнього руху вважає введення талонної системи, що дозволить притягувати до адмінвідповідальності водіїв-порушників, які заїжджають на тротуари і зелену зону. Відповідні положення, умови та правила введення талонів вже розроблені. Але допомога в реалізації цих задумів повинна йти від усіх. Доповідач назвав також й інші міркування щодо шляхів подолання зазначених проблем, а саме: розроблення правил паркування автомобілів, схем паркування; виготовлення пам’яток для водіїв таксі; запровадження системних рейдів з метою перевірки порушень водіями правил благоустрою міста. Усі пропозиції повинні лягти в основу заходів, які потрібно винести на розгляд та затвердження сесії міської ради.

В.С.Цюник підкреслив готовність міської влади до врахування та виконання необхідних рекомендацій ДАІ, координаційної ради, аби забезпечити порядок на центральних вулицях міста та на прилеглих до них тротуарах і зелених зонах. Він наголосив, що надходженнями від штрафів, сплачених порушниками, можна відчутно наповнювати міський бюджет. Володимир Степанович також висловив думку щодо доцільності придбання для ДАІ ще одного нового автомобіля (один уже був закуплений для інспекції в 2008 році) за кошти, що надходитимуть від штрафних санкцій, у розмірі 10 відсотків від такого роду бюджетних поповнень. Він запропонував присутнім створити робочу групу з комплексного вивчення стану доріг, благоустрою, проведення їх необхідного аналізу та розробки міської Програми розвитку та зміцнення безпеки дорожнього руху на території м. Фастова на 2009-2012 роки, розробити заходи, які ляжуть в основу цієї Програми.

Під час дискусії члени координаційної ради висловили своє бачення щодо визначення місць для автостоянок, запропонували запросити на наступне засідання координаційної ради колег з Білої Церкви чи Василькова для обміну досвідом у боротьбі зі злісними порушниками правил благоустрою та правил дорожнього руху. Разом з тим, вони відзначили надзвичайно низький культурний рівень водіїв транспорту, їхню грубість поведінки та неадекватну реакцію на зауваження чи складання адмінпротоколу. Порушники вперто ігнорують відведені для стоянки транспорту платні місця, заїзні кармани, дорожні знаки. Тому було запропоновано і вирішено винести на більшу відстань стоянки для транспорту біля ДП ЗАТ “Оболонь” “Пивоварня Зіберта” та митного посту, розробити та подати в.о. міського голови на розгляд та підпис проект розпорядження про обмеження руху великогабаритних вантажівок; міській владі сприяти закупці спеціального медичного обладнання для перевірки водіїв на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого виду сп’яніння. Крім того, необхідно забезпечити якісний рівень освітлення перехресть та інших проблемних відрізків доріг у вечірні (нічні) години, розширити проїзну частину центральної вулиці Соборна не менше, ніж на 1 метр як справа, так і зліва, зменшити частку ямкового ремонту дорожнього покриття вул. Соборної, натомість підготувати рівну поверхню до капітального ремонту та по максимуму встановити на вул. Соборній невеличкі “заїзні кишені”.

Присутні коротко обговорили перспективи встановлення 5-6 пристроїв примусового зниження швидкості руху автотранспорту у місті в 2009 році, що може бути виконано лише в разі задовільного фінансування. Також вони ознайомилися з першими підготовленими пропозиціями та матеріалами для розроблення Програми розвитку та зміцнення безпеки дорожнього руху на території м. Фастова на 2009-2011 роки. На засіданні вирішено створити робочу групу, яка візьме на себе функції проведення детального аналізу стану доріг, їх благоустрою, підготовки матеріалів та розроблення такої Програми.

Окремо заслухано скарги та листи жителів міста, які надійшли на адресу міської влади після останнього засідання координаційної ради. Скаржилися фастівчани на паркування таксі у невідведених для цього місцях; просили встановити автозупинку в мікрорайоні Снігурівка навпроти автозаправки, обладнати пішохідний перехід та встановити пристрій примусового зниження швидкості руху автотранспорту біля ЗОШ І-ІІІ ст. №9 та інші.

Завідуючий відділом сфери обслуговування населення, розміщення реклами та захисту прав споживачів М.І.Синельник прокоментував Закон України “Про автомобільні дороги” та заходи, які координаційна рада може застосувати у своїй роботі для зміцнення безпеки дорожнього руху. Микола Іванович відзначив, що рішенням виконавчого комітету ще раніше було визначено три місця для стоянки автотранспорту, та запропонував розробити перелік інших стоянок для таксі, створити робочу групу з визначення місць для стоянок приватних таксі.

Члени координаційної ради вважають за необхідне зробити “заїзні кишені” навпроти автозаправки в мікрорайоні Снігурівка та між гуртожитками по вул. Шевченка, №20, 22 з урахуванням існуючої “заїзної кишені” біля магазину “Кульбаба”, перенести автозупинку по вул. Г.Танкістів вище (до магазину) та встановити відповідний знак, встановити пішохідний перехід біля ЗОШ І-ІІІ ст. №9. Потрібно провести комісійне обстеження та впорядкувати правила посадки і висадки пасажирів на Привокзальній площі, встановивши на ній відповідні знаки. Вони вважають за доцільне облаштувати пішохідний перехід біля Вечірнього ринку та по вул. Чапаєва біля магазину, встановити дорожній знак “Проїзд заборонено” біля пам’ятника танка Т-34 (з вул. Соборної вниз до ДП ЗАТ “Оболонь” “Пивоварня Зіберта”).

Начальник відділу з житлово-комунальних питань З.О.Коваленко ознайомила присутніх з положеннями Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху”. Вона акцентувала увагу на розділі про державне управління у сфері дорожнього руху та його безпеки, функціях місцевої виконавчої влади, обов’язковості погодження рішень щодо запровадження необхідних заходів із забезпечення безпеки дорожнього руху відповідно до усіх державних стандартів, норм та правил з відповідними керівними підрозділами Державтоінспекції МВС. Наголошено, що функція забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні покладається на Державтоінспекцію МВС в Україні. Окремо прокоментовано встановлення високого рівня штрафів, які сягають від 20 до 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Члени координаційної ради вирішили підтримати пропозиції щодо створення робочих груп з вивчення стану дорожнього покриття проїзної частини вулиць міста, надання висновків та розроблення проекту міської Програми з розвитку та зміцнення безпеки дорожнього руху на території м. Фастова на 2009-2011 роки, а також з визначення місць розташування стоянок для приватних таксі. В подальшому всі розроблені пропозиції від двох робочих груп у вигляді комплексних заходів будуть покладені в основу проекту важливої для міста Програми, яка розглядатиметься на сесії міської ради.

Людмила НЕДЗВЕЦЬКА

Офіційне знайомство

Галина ПОЛІЩУК: “Не будьте байдужими, не замикайтеся в собі, йдіть до влади з пропозиціями.

Разом дбаймо, щоб наше місто стало кращим”

Як повідомила наша газета тиждень тому, чергове, вже п’яте за одне скликання, перезавантаження міської влади відбулося: на 50-й сесії Фастівської міської ради секретарем міської ради, а за відсутністю чинного міського голови – виконуючим його обов’язки, було обрано депутата міської ради Галину Федорівну Поліщук.

Галину Федорівну у Фастові знають добре. Знають як директора міської дитячої музичної школи, як активну городянку – депутата міської ради, лідера фастівських соціалістів, розумну, енергійну, добру та чуйну людину. Та сьогодні ми пропонуємо читачам “Перемоги” дізнатися про точку зору, плани, наміри, сподівання Г.Ф.Поліщук в новій для неї іпостасі – очільниці міста з 50-тисячним населенням.

– Шановна Галино Федорівно, як депутат міської ради Ви, певно, як ніхто добре знали, які перипетії доводилося за останні три роки переживати міській раді. Що стало визначальним у Вашому остаточному рішенні дати згоду на обрання на посаду секретаря міської ради?

– Якщо відверто, то рішення для себе я прийняла раніше. Ще рік тому я вирішила, якщо будуть дострокові вибори Фастівського міського голови, то я буду пропонувати фастівчанам свою кандидатуру на цю посаду. Чому? А тому що набридло спостерігати той безлад, що відбувається в місті. Неодноразово на зустрічах з виборцями, а я їх на своєму окрузі проводила регулярно, мене питали: “Куди йде місто? Чому Фастів останнім часом на тлі інших міст області виглядає все убогіше? Чи не пора містом керувати по-справжньому: так, щоб у ньому було добре не купці можновладців, а його жителям?” Тому, зваживши на свій життєвий та громадський досвід, усвідомивши необхідність позитивних змін у життєдіяльності міста, я й вирішила: разом з фастівчанами у спільній копіткій щоденній праці у цей непростий час зміцнювати позиції нашого міста.

– Цікаво знати, яким досвідом керівної та депутатської діяльності Ви володієте?

– Маю двадцятирічний досвід керування трудовим колективом, а депутатом міської ради працюю вже третє скликання.

– Сьогодні закінчується Ваш перший тиждень роботи в якості виконуючого обов’язки міського голови. Як він пройшов? Які враження?

– Якщо стисло, то – насичено і плідно. Я б не сказала, що перші дні роботи на новій посаді супроводжувалися якимись незрозумілостями. Певно, спрацював попередній кількарічний досвід депутатської роботи у міській раді. Було б значно складніше, якби довелося починати з чистого аркуша.

– Минулої середи Ви провели перший для себе прийом громадян. Які проблеми він окреслив?

– Однозначної відповіді тут, певно, не може бути. З одного боку, під час прийому мешканців міста я бачила конструктив у діях: ось проблема, а – ось її рішення. І це дуже важливо, бо люди нарешті повинні повірити у владу, її наміри працювати на благо громади. З іншого боку, повторні звернення людей примушують задуматися: оскільки громадяни звертаються по декілька разів, значить, на їхні попередні звернення як слід не зреагували. А так не повинно бути! На мою думку, чиновники, які працюють у владних структурах, насамперед, – слуги народу, а слуги що повинні робити? Служити! А якщо хтось має іншу точку зору, то повинен просто піти з державної служби. І я буду дотримуватися саме такої позиції: чітке виконання службових обов’язків усіма працівниками апарату виконавчого комітету, спрямоване на захист мешканців нашого міста, їх прав, їх потреб. Приміром, серед інших було колективне звернення мешканців будинку по вул. Горького, 2: посеред опалювального сезону один з мешканців надумав собі встановити індивідуальне опалення, через що постачання тепла у будинок було припинене. Чому ж, питається, інші сусіди, в яких маленькі діти, повинні мерзнути дві-три доби у власних оселях! Хтось же, певно, дуже зацікавлений, давав дозвіл на виконання цих робіт? Для мене було шокуючим, коли під час прийому дехто з чиновників намагався окриком відреагувати на звернення заявників. З добра людина не прийде зі своїми проханнями до виконкому, то хоча б на кваліфіковане тактовне роз’яснення вона може розраховувати? Тому один із висновків першого прийому: практику неуважного ставлення до людей міста доведеться ламати. Будемо працювати за принципом: влада для людей, а не люди для влади.

Хочу додати, що найбільше питань під час прийому громадян стосувалося стану житлово-комунального господарства міста. Проблеми утримання 220 багатоповерхівок не повинні бути проблемами лише їхніх мешканців, а насамперед – чиновників, які за це відповідають згідно зі своїми функціональними обов’язками. Байдуже ставлення до людей у сфері їх обслуговування неприпустиме, і я намагатимуся, щоб працівники відповідних служб обличчям повернулися до людей з їхніми потребами.

– У продовження означеної теми буде логічним запитати, чи є наміри переглянути кадри, задіяні у міському управлінському апараті?

– Ні, я налаштована дещо по-іншому: маю намір примусити кадри правильно розуміти своє завдання у владі. Якщо ж якийсь чиновник цього не засвоїть, однозначно – його доведеться міняти на більш відповідального.

– Галино Федорівно, якими будуть Ваші конкретні перші дії як виконуючого обов’язки міського голови?

– Перший крок зроблено у напрямку благоустрою міста: міськвиконкомом видано розпорядження “Про проведення загальноміського весняного двомісячника благоустрою м. Фастова”.

По-друге, однією з найсерйозніших проблем у місті є сміттєзвалище, і нам найближчим часом слід визначитися, що з ним робити. Адже досить закривати очі на те, що населення мікрорайону Завокзалля потерпає від сусідства з ним.

Крім цього, життєво необхідним і, при цьому нагальним, є питання забезпечення фастівчан якісною водою: треба думати, яким чином, за які кошти відновлювати міську водопровідну мережу.

І нарешті, вже сьогодні треба розпочинати підготовку до опалювального сезону 2009-2010 рр., що з відомих причин буде дуже складним. На недавній нараді голова облдержадміністрації Віра Ульянченко орієнтувала на 15-відсоткову економію енергозберігаючих ресурсів, а це буде зробити, всі розуміють, ой як нелегко.

– Предметом особливої уваги останнім часом у Фастові, втім, як і повсюдно в Україні, стала земля. Ще не забулося звернення народного депутата України Валерія Писаренка стосовно непрозорості у земельних питаннях, як вже на слуху звістка про списки претендентів на фастівську землю в особі київських студентів? Ваша позиція у цьому питанні?

– Не можу не погодитися, що земля – справді дуже болюче для фастівчан питання. Перше, що нам треба зробити, це – оформити юридичні документи на усі міські землі, щоб знати, чим ми володіємо, які землі є у нашому розпорядженні. Не думаю, що хтось у місті бачив документи на ті 270 га, над якими вже який рік вирують земельні пристрасті.

По-друге, і на хвилину нікому не слід забувати, що земля у Фастові належить міській громаді, а не якимось окремим особам чи кланам. Тому я не допущу жодних закулісних ігор щодо її розподілу: все буде робитися прозоро, після дорадчих консультацій з громадою.

– А у Вас, вибачте, є земля?

– Так, моя сім’я володіє 4,7 сотки землі по вул. Гагаріна, до речі, купленої, а не виділеної міською радою. Якщо вже мова зайшла про мої земельні інтереси, то я хочу, щоб фастівчани знали, що жодних заяв на виділення землі я не писала і писати не буду, і жодного сантиметра землі я не візьму ні особисто для себе, ні для своєї сім’ї.

– Після знакової для Вас сесії міської ради пройшло вже понад 10 днів. Чи віддав Ваш попередник Віктор Сальніков печатку міської ради?

– Ні, і я вважаю це його помилкою. Якщо він так висловлює свій протест, то це, принаймні, неоригінально, бо ображатися йому немає на кого, окрім себе. Депутати міської ради його неодноразово попереджали бути секретарем міської ради, а не лобістом інтересів своїх однопартійців. Можна судитися, можна доводити свою правоту, але ж, вибачте, печатка тут до чого? Втім, я впевнена, що у Віктора Вікторовича вистачить здорового глузду, щоб повернути її до міської ради.

– Хотілося б знати Вашу особисту думку стосовно аж занадто частої зміни міської влади у Фастові.

– На мою думку, на зміну влади міста насамперед впливав вагомий фактор: це – дуже складний депутатський корпус. Навіть в обласній раді під час бесіди зі мною зауважено, що такої кількості бізнесменів, як у Фастівській міській раді, немає у жодному місті Київщини. Зрозуміло, що кланові інтереси заважають нашій раді нормально працювати. І це – серйозний сигнал нашим виборцям: треба принципово ставитися до тих, хто йде до міської ради, вивчати їхні біографії, знати їхні інтереси.

– Галино Федорівно, на останній сесії міської ради робота виконкому була визнана незадовільною. Яка його подальша доля?

– Сьогодні я можу сказати одне, що більшість депутатів схиляється до думки про розпуск виконкому. Певно, що саме так воно й буде.

– У своїй діяльності Ви будете більше політиком чи господарником?

– Я б не розділяла цих понять, бо як виконуюча обов’язки міського голови я буду здійснювати господарські функції, а як секретар міської ради, ким я й є, повинна працювати з усіма депутатами, які, як відомо, входять до різних фракцій. Отже, і від політики не можна повністю відійти.

– А якщо парламентські вибори таки відбудуться достроково, а, як нам відомо, Президія СПУ рекомендуватиме Вас до виборчих списків партії до Верховної Ради України, чи братимете участь у цих виборах?

– Будемо об’єктивними: якщо я й буду в партійних списках під якимось далеким від прохідного номером, то це нікому не завадить. У цей період понад усе для мене – моя основна робота.

– Який стиль роботи керівника Вам більше до вподоби: кабінетний чи публічний?

– В жодному разі – не кабінетний! Вже наступного тижня маю намір зустрітися з керівництвом та трудовими колективами швейної фабрики “Козак” та хлібокомбінату. Повсякденно буду намагатися вести діалог з усіма адміністраціями підприємств, що розташовані на території міста, щоб з’ясувати, чим місто може допомогти в їхній діяльності.

– А на чию підтримку розраховуєте: області, міських депутатів чи територіальної громади?

– Насамперед, я буду апелювати до громади міста, бо люди – це головне. По-друге, буду сподіватися на підтримку своїх колег – депутатів міської ради. І, звичайно, шукатиму підтримки і в обласних структурах. Приміром, зможемо ми закрити питання з води одноосібно, без області? Звісно, ні, тому намагатимусь залучити до співробітництва і депутатів обласної ради, і керівників структур облдержадміністрації, щоб знали слабкі місця нашого міста і допомагали.

Але основні мої сподівання все-таки на людей: їхня думка буде для мене вирішальною. Через газету хочу звернутися до всіх фастівчан: не будьте байдужими, не замикайтеся в собі, йдіть до влади з будь-якими пропозиціями. Разом дбаймо, щоб наше місто стало кращим.

– Дякую за можливість читачам нашої газети першими дізнатися про думки і сподівання нового керівника міста. Щиро бажаємо успіхів на шляху до стабілізації та покращення життя фастівчан.

Розмову вела Зоя ЗІНОВ’ЄВА

Погляд з фастівського “п’ятачка”

Вітер перемін. Чи скоро він стихне у Фастові?

Схоже, що у нашій міській раді йде постійне опробування фастівських депутатів на придатність керування містом або перевірку людських якостей. Певно, до кінця каденції хочуть перепробувати усіх і визначити найгіднішого для носіння, віримо, ну дуже важкого мерського портфеля. Кажуть-бо мудрі: якщо хочеш пізнати людину, пообіцяй їй владу і почекай. Потім дай владу і почекай. А потім – відбери і почекай. Якщо людина всі три етапи пройде гідно, то їй можна довіряти. Пошукаймо десь по всій Україні місто, де б за три роки крісло мера “примірили” на себе аж п’ятеро осіб! Почнеш встановлювати хронологію подій, не всіх і згадаєш одразу. Встанови сьогодні у державі номінацію на “Найоригінальніше місто в Україні”, переможця буде визначено у цю ж мить. Бо де ще аж двоє колишніх можновладців ходять з печатками міської влади та службовими посвідченнями, користуючись якими можна дійти аж до самого Президента?! Сторінки нинішніх газет аж вгинаються під вагою слів про бажання швидше стати повноцінною правовою державою, а тут простісіньке завдання про дотримання законності стало чомусь для правоохоронних органів важким іспитом. А, може, думають: хай граються хлопці, аби не завадили місту жити своїм життям?

А місто й живе собі. Базар вирує, накручуючи найдорожчі на Київщині ціни. Все частіше останнім часом сидить народ біля кранів з тарою для води, дивись – потече, то й запасемося аж на цілу добу. А з відсутністю хоча б одного путнього міського туалету люд давно змирився, хоча десь у душі заздрить заповзятому Поплавському, який і співати встигає, і п’ятизіркові туалети не те, що в місті, а “серед поля широкого” – по усій трасі Київ–Одеса вибудувати.

Та й 1 квітня фастівчани не нудьгували, а сміялися, як і всі українці, за принципом: “Сміються всі: народ з політиків, політики з народу”. А найприкольнішим жартом став такий:

– Ой, біжіть швидше до міської ради, там – таке!

– А що ж там?

– Турнір з армреслінгу: змагаються всі очільники міста цього скликання, і хто переможе, той і керуватиме Фастовом вже до кінця каденції ради.

За внутрішньоміськими подіями фастівчанам якось тьмянішими видалися зовнішні: сенсаційна заява Президента України, в якому, за словами спікера Володимира Литвина, одна з палат стане “заповідником українських олігархів”. Не таким вже й цікавим здалося й те, що мер столиці Леонід Черновецький протягом року поповнив власну казну 268 мільйонами гривень (майже три фастівських річних бюджети!). Що з того, що модним побажанням українців росіянам стало: “Кожному російському місту – по Черновецькому!”. Люд сміється, то йому й криза – не криза, знай собі багатіє. На тлі фастівських подій навіть новина про те, що в самісінький день сміху парламентарі скоротили час перебування Президента на посаді, призначивши президентські вибори на 25 жовтня цього року, залишилася без особливого реагування.

Хоча справедливості заради, далеко не всім фастівчанам за повсякденними турботами цікаво й те, що відбувається в місті. Втомилися.

Певно, від втоми не відразу знайшлися й ми з потрібними питаннями, вийшовши на фастівський “п’ятачок” цього разу. Хотілося запитати людей, що вони очікують від нової влади, але це вже було. Запитати поради в них, що слід першочергово зробити владі, щоб у місті жилося комфортніше? Але й це вже було. Як сприймають вони часту зміну перших осіб міста? Та знову ж таки: й цим ми вже цікавилися на нашому “п’ятачку”. Спробуй тут щось нове запропонувати і нашим респондентам, а заодно і читачам, коли у владних коридорах такі часті зміни.

Зрештою ми запитали у людей:

1. Чи знаєте ви, що у місті сталися владні зміни?

2. Які сподівання пов’язуєте зі зміною влади?

3. Який стиль управління вам більш до вподоби: “сильної руки” чи демократичного начала?

У відповідь почули:

Анатолій Олександрович Сіманкін, пенсіонер:

1. Так, про обрання нового секретаря міської ради знаю.

2. Давати якісь конкретні прогнози в такий складний час, вважаю, невдячною справою. Час покаже, чи справиться нова влада з своїми обов’язками. Знаю одне: новому керівникові містом, та ще й жінці, буде непросто. Лише проблема забезпечення фастівчан якісною водою чого варта: доводиться раз на тиждень міняти фільтр для її очищення.

3. На мою думку, слід поєднувати демократичні й авторитарні принципи управління.

Валерій Коваль, машиніст:

1. Про зміну влади у Фастові навіть не чув.

2. Вважаю, сьогодні хоч яку владу постав, на краще сподіватися марно.

3. Віддаю пріоритет демократичній владі.

Олена Володимирівна, менеджер:

1. Так, знаю.

2. Звичайно, хотілося б жити у місті, яке було б схоже на недалеку від нас Ковалівку. Нагадаю, там теж господарює жінка.

3. Підтримую тільки демократичний стиль керівництва.

Юлія, тимчасово не працює:

1. На жаль, не довелося почути про зміни у місті.

2. Сподіваюся, що нарешті у Фастові звернуть гідну увагу на організацію дозвілля дітей та молоді, а то – жодного кінотеатру, обмаль облаштованих дитячих майданчиків. На моє переконання, якщо до влади прийшла нормальна людина, то треба її всіляко підтримувати.

3. Схиляюся до думки, що тільки “сильна рука” може навести порядок і в Фастові, і в державі.

Зоя ЗІНОВ’ЄВА

Село базарне…

Сьогоднішня фінансова й економічна криза стала найбільшою проблемою для влади на всіх рівнях, для кожної людини, кожної сім’ї. Крім того, вона є головною темою не лише суспільно-політичних телепередач і газетних статей, а й змістом розмов між дорослими і між дітьми вдома, на вулиці, в установах і на базарах. Про курс долара говорять навіть у дитячому садку. Не будемо зараз аналізувати становище різних суспільних шарів і прошарків – взявши за основу територіальний принцип висвітлення питання, відвідаємо село N Фастівського району.

– Як виживаєте в умовах кризи?– звертаємось до немолодого чоловіка.

– Якої кризи?

– Хіба не чули, дорожнеча на всі товари, долар підскочив? Та й по телевізору тільки про неї й говорять.

– Мені до цього діла нема.

– А пенсії вам на прожиття вистачає? Адже продукти подорожчали, одяг, побутові прилади та й все інше…

– Пенсії вистачає. Я за неї купую хліб, сіль, мило, сірники, цукор. Оплачую газ, електроенергію. Усе решта в мене є: картопля, буряки, морква, огірки в діжці, варення до молока, консервовані вишні, сливи (дружина, спасибі їй, вчасно подбала). Корівка не підводить – маємо сир, масло, сметану. Кури яйця несуть. Добре живемо, трудимось на своєму господарстві і всім бажаємо. Одягу, меблів не купую – на мій вік вистачить і того, що раніше надбав. Головне, щоб здоров’я не підвело, а коли людина здорова, то що для неї гроші – так, дим. Про кризу, звичайно, я чув, та, мабуть, з нею більше пов’язано даремного галасу та політичних спекуляцій. Замість того, щоб у владі всі разом думали, як побороти цю прикрість, то починають звинувачувати один одного, причому ті, що найбільше кричать, нічого не роблять і нічого конкретного не пропонують.

Невибагливі й загартовані сільські пенсіонери можуть дозволити собі й далі жити аскетичним способом, як звикли вони ще в радянські часи, коли розкіш вважалась аморальною, а прагнення достатку – ворожим буржуазним проявом. Вони навчились на всьому заощаджувати, приберігати копійку на чорний день, бо якщо їм справді на все вистачає грошей, то як тоді пояснити той факт, що у дні, коли рейсовий автобус безкоштовно везе пенсіонерів до Фастова й назад, він просто стогне від перевантаження, всередині тіснява неймовірна, а на роботу цими рейсами ніхто й не намагається потрапити.

У сім’ях з дітьми ситуація набагато складніша. Видатки сімейних бюджетів зросли вдвічі, а то й більше, а прибутки – добре, якщо не зменшились, адже батьки втрачають роботу, у селі зайнятися нічим. Найголовніша сфера застосування робочої сили – земля – від селян відібрана прямо чи опосередковано (через договори оренди). Влаштуватися на роботу в сільськогосподарському товаристві чи агрофірмі неможливо – постійні працівники там не потрібні, використовується невелика кількість найманих сезонних робітників (більшість процесів механізовані). Що ж залишилося тим, хто втратив роботу в зв’язку з кризовими явищами?

Селяни знаходять один вихід – на базар, де можна продати здобуте, вирощене, зароблене надзвичайно тяжкою, нецивілізованою працею.

Шановні читачі-покупці, ті, хто купує сільськогосподарську продукцію, ви ніколи не намагались не просто купити щось якнайвигідніше, якнайдешевше, а подивитись уважно на цих продавців? Не на збувачів-перекупників ковбаси і курячих стегенець, а на виробника? Які почуття викликають у вас десятки простягнутих рук з пакетиками сиру в них і пляшками молока, коли підземним переходом добираєтесь до базару Завокзалля?

Відкладемо звинувачення на адресу правоохоронних органів, які допускають торгівлю продуктами харчування у недозволеному місці, до наступних публікацій в газеті. Спробуємо з’ясувати, що примушує охайних господинь продавати (а інших – купувати) молочні продукти, птицю, яйця в антисанітарних умовах, де не захищені ніякими законами чи рішеннями ні права покупців, ні продавців. Відповідь проста і жахлива – злидні. Люди мусять економити навіть на оплаті торговельного місця на території ринку і лабораторного аналізу продукції.

А ціни! Тут вражає не дорожнеча, а дешевизна! Літр молока продають по 4 гривні, за кілограм картоплі просять 1.50 грн. (така ціна тримається щонайменше 5 років). Яблука дешевші, ніж будь-коли – 4-5 грн. за кілограм. У магазині все у два-три рази дорожче, і там є умови для зберігання продукції – селянці ж треба все якнайшвидше продати – ще й тому зупиняється в підземці з надією, що тут це вдасться зробити: потоком люд тече – комусь знадобиться дешевший сир та сметана.

Приїжджають торгувати до Фастова селяни з Житомирщини – там купівельна спроможність населення нижча, а худоби в людей більше, бо ще вищий відсоток безробіття. Цей факт порушує баланс між пропозицією і попитом – до кінця дня ціна на молочні продукти падає вдвічі, а то й взагалі продавці віддають привезене за безцінь.

Молода жінка складає усе в кошик:

– Сьогодні погана торгівля: половину всього повезу назад додому. Доведеться вершками, що так нелегко дістаються, свиней годувати.

– Грошей хоч трохи вторгували? – нескромно цікавимось.

– 60 гривень, – зітхає жінка. – Та що за них купиш? А це заробіток усієї сім’ї за два дні: годували корову, вивозили гній, доїли, робили сир, збирали сметану, перемивали відра-банки – старались. Влітку не знали відпочинку ні ми, ні діти наші – корми заготовляли.

– То, може, хоч свинину пощастить добре продати?

– Поросят живцем продаємо перекупникам. Можна було б і м’ясом, та незвична це для нас справа – клопоту багато, затрат, та й заколоти порося, підготувати так, щоб м’ясо мало товарний вигляд, не всякий зможе.

Ось так. Тільки ожило село за останні два-три роки, прибралося в нові паркани, подекуди й будівлі почали зводитись, люди повеселішали – стали заможнішими: автомобілі по дворах заблищали дзеркальними боками, – як знову раптом все стало недоступним: і одяг пристойний, і техніка, і їжа. Підприємці теж руками розводять – малий бізнес став невигідним.

Терпить село. Не вперше. Що ж робити? Може, знову на Майдан? Майдани, кажуть селяни, зараз не на часі. Працювати треба. І працюють.

Оксана СІДЬКО

Смійтесь на здоров’я

Відомий факт:

хто від душі сміється,
Для того зайві ліки й лікарі.
Відтак, ми в клубах, як ведеться,
На вахті від зорі і до зорі.
Хто добре й чесно працювати вміє,
Тому і посміхнутися не гріх.
Нехай же сміх ніколи не старіє,
Нехай живе здоровий, щирий сміх!


Важко сказати, звідки з’явився День сміху. Та він завжди наповнений дотепним гумором і щирими посмішками.

Таке веселе свято завітало в село Кищинці до сільського клубу, двері якого привітно відкрилися для всіх учасників районого фестивалю “Фастівщина сміється”. Фестиваль гумору на Фастівщині проводиться не вперше, тому гумористи-аматори завзято готувалися, щоб показати свою майстерність та вміння поліпшувати людям настрій.

День видався чудовий, здається, навіть весняне сонце привітно посміхалося, зустрічаючи гостей на кищинській землі. “Ми будем жити, і не тужити, і будем святкувати...” – як позивні свята прозвучали слова із пісні у виконанні Якова Бургело, художнього керівника клубу села Кищинці. Ці слова нагадали, мабуть, кожному із нас, що завжди потрібно оптимістично вірити в краще і не зважати на труднощі й буденні проблеми.

Довго не відпускали глядачі зі сцени гумористичний колектив “Пародіз” Будинку культури села Веприк (художній керівник О.Круглякова). Номери в їхньому виконанні “Дитячий садочок” та “Принц на блакитному коні” зірвали просто шквал аплодисментів.

Завітали на свято гумору і юні гумористи В.Морозов (с. Пилипівка) та О.Бобруйко (с. Фастівець). Приємно було зазначити, яка чудова підмога росте в нашому районі. Дітей завжди любить публіка і вони намагаються донести все тепло своєї душі. Як ось брати Нестеренки з Кищинців. Коли звучать пісні у їхньому виконанні, здається, що вся зала співає разом з ними. Ну, а коли виступає самодіяльний народний танцювальний колектив “Пролісок” із Веприка (керівник Л.Рекун) – повірте, усидіти на місці дуже важко. Кожний виступ цих талановитих дітей визивав захват їхньою майстерністю.

Чудові гуморески прозвучали в виконанні Н.Петренко (с.Пилипівка), С.Петрушко (с. Червоне), О.Радченко (с. Яхни), В.Мартинчука (с. Томашівка), І.Андрійчук (с. В.Снітинка), В.Пшонківського (с. Фастівець), який читав свої гумористичні твори. А наші кищинські молодички (Н.Кириленко, Н.Степаненко, О.Солом’яна) поділилися своїми рецептами молодості у мініатюрі “Давайте разом молодіти”. Була на святі і знахарка Марія Степанида з Дідівщини, яку майстерно зіграв О.Добровольський.

Ветеранів та аматорів сцени, професійних гумористів вітали начальник відділу культури і туризму Т.В.Машовець та Кищинський сільський голова Т.В.Приходько.

Гуморина добігала свого кінця, всюди панувала теплом зігріта атмосфера, і посмішками розквітнула вся зала. Відомо, що хвилина сміху продовжує життя. Тож смійтесь на здоров’я, незважаючи на всі кризи і негаразди. Нехай вам всім посміхається доля!

Олена Солом’яна, завідуюча установою “Клуб-бібліотека” с. Кищинці

№ 16 (16 квітня 2009 року)

Державна підтримка багатодітних сімей – вимога часу

У Фастівському районі створені всі передумови для реалізації соціально направленої державної політики, в центрі якої – сім’я, дитина, молодь. Пріоритети діяльності районної влади – підвищення соціальних стандартів у цій роботі, надання всебічної підтримки тим категоріям населення, які у соціальному плані виявилися найменш захищеними.

Одним із найважливіших, специфічних напрямків державної сімейної політики є підтримка багатодітних сімей. Саме про реалізацію такої політики у районі наше інтерв’ю з головою Фастівської районної державної адміністрації Володимиром Хрищенюком.

– Володимире Олександровичу, якими видами соціальної допомоги користуються багатодітні сім’ї району?

– Багатодітні сім’ї користуються декількома видами державної допомоги, а саме: допомогою, передбаченою для малозабезпечених сімей; допомогою при народженні дитини; допомогою на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; допомогою на дітей одиноким матерям та іншими.

Не хочу стомлювати цифрами, але вони, як і факти, – річ уперта. Тому деякими з них оперуватиму.

Минулого року державною допомогою, передбаченою для малозабезпечених сімей, скористалися 48 сімей (їм виплачено кошти на суму 407,5 тис. грн.), а серед них – 28 багатодітних (278,5 тис. грн).

Важливий вид – допомога при народженні дитини. У 2008 році зареєстровано 384 отримувачів такої допомоги на загальну суму 4 млн. 844 тис. 200 грн. Із них багатодітних сімей – 54 (на 769,8 тис. грн.).

Допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, отримували 37 опікунів (на суму 501,4 тис. грн.), з них 14 – багатодітні опікуни; допомогу на дітей одиноким матерям було призначено 28 багатодітним одиноким матерям району на суму 145,9 тис. грн.

Також державою встановлено державну допомогу на дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебувають під опікою, піклуванням і проживають у сім’ях опікунів. Таким видом допомоги скористалися 14 багатодітних родин на суму 140 тис. 500 грн.

Ще один вид державної допомоги – це державна соціальна допомога на дітей-сиріт, на дітей, позбавлених батьківського піклування, грошового забезпечення, батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях. Таку адресну допомогу виплачено на суму 637 тис. грн.

– Яка робота проводиться райдержадміністрацією з відзначення багатодітних матерів почесним званням “Мати-героїня”?

– Відповідно до Закону України “Про державні нагороди” почесне звання України тлумачиться як державна нагорода і як вища форма відзначення громадян за видатні заслуги перед Україною.

Згідно з Положенням про почесні звання України, затвердженого Указом Президента України від 29 червня 2001 року №476/2001, почесне звання України “Мати-героїня” присвоюється жінкам, які народили та виховали до восьмирічного віку п’ятьох і більше дітей, у тому числі дітей, усиновлених в установленому законодавством порядку, враховуючи вагомий особистий внесок у виховання дітей у сім’ї, створення сприятливих умов для здобуття дітьми освіти, розвитку їхніх творчих здібностей, формування високих духовних і моральних якостей.

Звичайно, Фастівщина має багатодітні родини. На сьогодні сільськими, селищними радами разом із відповідними службами райдержадміністрації проведено кропітку роботу зі збору, обробки відповідних відомостей. І вже подані необхідні документи до Київської обласної державної адміністрації з клопотанням про присвоєння Почесного звання “Мати-героїня”. А носити таке звання гідні 40 матерів нашого району.

– У нашій державі формою державних форм сімейного виховання є дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім’ї. Фастівський район в Україні був серед піонерів започаткування таких соціальних закладів. Розкажіть, будь ласка, про механізм їх функціонування.

– Наразі на території району функціонують унікальні багатодітні сім’ї – це чотири дитячі будинки сімейного типу та три прийомні сім’ї. В цілому це – найвищий регіональний показник по Київській області. Вони були створені спільними зусиллями батьків-вихователів, районної державної адміністрації та за сприяння Міжнародної благодійної організації “Надія і житло для дітей”.

Дитячі будинки сімейного типу створені родиною Шамраїв (смт Кожанка), яка виховує 8 дітей, родиною Кравченків (с. Ставки) – 11 дітей, родиною Бурдюженків (с. Велика Мотовилівка) – 10 дітей, родиною Цибульських (с. Фастівець) – 8 дітей. Родинне тепло та турботу діти мають у прийомній сім’ї Бондарів (смт Борова) – 4 дітей, Міхнів (смт Кожанка) – 6 дітей, Машляківських (с. Бортники) – 5 дітей.

Наприкінці 2008 року Миколу Івановича Бондаря нагороджено Почесною відзнакою Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту “За сумлінне батьківство”.

Райдержадміністрація підтримує ініціативу подальшого створення прийомних сімей на Фастівщині і буде підтримувати такі сім’ї.

У 2008 році за сприяння районної влади в дитячому будинку сімейного типу родини Кравченків (с. Ставки) проведено реконструкцію опалення, ведуться роботи з підведення газу до будинку родини Шамраїв (смт Кожанка).

– А яку ж допомогу багатодітні сім’ї отримують від райдержадміністрації?

– За період 2008 року 8 багатодітним родинам, враховуючи їхнє звернення до райдержадміністрації та складність обставин, в яких опинилися ці родини, було виділено допомогу в розмірі 3800 грн.

Крім того, слід сказати, що протягом 2008 року відповідними службами райдержадміністрації було проведено паспортизацію соціально-побутових умов багатодітних сімей. Було охоплено 306 сімей. В результаті проведеної роботи багатодітні сім’ї, в яких виховується 5 і більше дітей, отримали допомогу за кошти районного бюджету на суму 15 тис. 500 грн. 52 першокласники району з числа багатодітних родин отримали “Подарунки першокласника” на суму 5 тис. 967 грн.

– Для підтримки багатодітних сімей проводяться акції. Розкажіть, будь ласка, які плануються на поточний рік.

– Задля підтримки багатодітних сімей у районі організовуються благодійні акції з надання гуманітарної та матеріальної допомог. Щорічно в рамках святкування Міжнародного жіночого дня, Дня Матері, Дня сім’ї нагороджуємо кращих трудівниць району, а серед них – і багатодітних матерів.

Що ж до планів райдержадміністрації на 2009 рік, то маємо чимало задумок для реалізації державної сімейної політики, у контексті якої – й підтримка багатодітних сімей району. Тому “наріжним каменем” у роботі постає питання про фінансування.

А першочерговим завданням було й залишається оздоровлення дітей. Особлива увага – дітям із сімей соціально вразливих категорій, багатодітних родин. Для прикладу скажу, що у 2008 році спільними зусиллями адміністрації, благодійних організацій, релігійних громад різних конфесій оздоровлено майже 3000 дітей району, в числі яких були й діти із багатодітних родин.

А в нинішньому році ставимо за мету вирішити питання щодо виплати щомісячної стипендії голови райдержадміністрації молоді з багатодітних сімей району, яка вчиться у навчально-освітніх закладах різних рівнів акредитації.

Ми радіємо за успіхи молодого покоління району, пишаємося, що і діти, і молодь у нас справді талановиті, неординарні, націлені на здобуття важливих для них життєвих перемог.

З метою пошуку та підтримки обдарованої молоді щорічно в районі проводяться конкурси учнівської та молодіжної творчості. Виявити свої таланти молоде покоління може у таких творчих змаганнях, як конкурси “Журналістський первоцвіт”, “Гранослов”, “Молоде обличчя України”, “Палітра тисячоліть”, через участь у конкурсах-захистах науково-дослідницьких робіт Малої Академії Наук України, огляді-конкурсі дитячої художньої самодіяльності “На струнах веселки”, художніх виставках “Дивосвіт”, “Світ очима дітей”, у щорічній акції “Збережемо пам’ять про подвиг”, військово-патріотичних спортивних іграх та інших заходах.

Молодь була і є особливо активною частиною суспільства. Треба лише спрямовувати її творчу енергію у потрібне для суспільства русло, допомагати в особистому розвитку.

Тож Фастівська райдержадміністрація не залишається осторонь проблем молоді, у тому числі з багатодітних сімей, і робить усе необхідне для всебічної підтримки сімей як найважливіших ланок суспільства.

Ольга Петрунько

Державний прапор України ще достатньо блакитний і не занадто жовтий?

Недавно в одному третьосортному журнальчику (його, кажуть, у київських підземних переходах безкоштовно роздають) довелось побачити брудну карикатуру на Прем’єр-міністра України Ю.Тимошенко. Такі сюжети можна побачити на будь-кого з керівників держави. Звична ситуація. Політологи часто нагадують, що політика – брудна справа. Але ж поважливе ставлення громадян до своєї держави, її влади – це їхній громадянський обов’язок. А Юлія Володимирівна може захищати право на повагу до її гідності в суді відповідно до ст.28 Конституції України.

Якщо у Фастові вам потрапить до рук поетичний “шедевр” місцевого походження – гидкий віршик про Президента України В.А.Ющенка,– подумайте, що з ним зробити: показати ще комусь чи викинути на смітник.

Ми, звичайно, можемо бути незадоволені діяльністю можновладців, висловлювати незгоду щодо конкретних заходів чи їхньої поведінки в цілому (навіть без надії, що вони нас почують), але робити це треба, не принижуючи гідності людини. Неповага, словесна й образотворча наруга над державними особами – це найбільший вияв космополітизму. Тим більше, що сьогоднішню владу породив український народ своїм волевиявленням на Майдані! Як же ми тоді пишалися перемогою! І якщо хтось із державних діячів не оправдав народних сподівань, це має бути нашим болем, а не предметом глузувань і кепкувань. Як тут не згадати слова класика: “Над ким смієтесь, панове? Над собою смієтесь…”. Що ми робимо, коли народжена нами дитина не радує батьків своєю поведінкою? Мовчимо і страждаємо, намагаємось допомогти їй стати іншою. Щодо політиків – мовчати не мусимо, вимагаймо від них чесного виконання обов’язків, дбайливого ставлення до народу. Але якщо вони не виконують цих вимог, то будемо страждати достойно чи вживати законних заходів і засвоювати уроки на майбутнє. І не критикуймо навмання, лінуючись або не маючи змоги вникнути в суть справи, типу: “Та всі вони там однакові… Про себе думають, а не про народ”.

Політичні суперники видають низькопробні журнали, спрямовані проти конкурентів, противників. Політика справді брудна справа, і її представники часом не гребують ніякими засобами, лиш би скомпроментувати протилежну сторону, очорнити, забруднити, викликати до неї негативне ставлення народу, а то й знищити, особливо тоді, коли йде боротьба за владу, за вплив. А ми, простий народ, не даймо водити себе за ніс і не ковтаймо масну наживку. І щоб цього з нами не сталось, намагаймось уважніше дивитись політичні телепередачі, читати різні періодичні видання, щоб зрозуміти, чи “всі вони такі”, чи, може, не всі. Аналізуймо для себе конкретні кроки державних діячів, виробляймо свідомо свою позицію, своє ставлення до подій у країні.

Керівники держави, депутати, міністри, безперечно, винні в тому, що відбувається, вони часто принижують себе недостойною поведінкою: сваряться у прямому ефірі на телебаченні, прилюдно з’ясовують особисті стосунки, спрямовують безкінечні звинувачення один проти одного, зраджують соратників і друзів, змінюють свої ідейні погляди для власної вигоди.

Зацитую Наталку Поклад:

І засвітиться істинна суть

Отієї ще прапрограми:

Президенти приходять і йдуть,

А Вітчизна лишається з нами.

Не забуваймо, що ми – громадяни України. А то раптом комусь здасться, що прапор у нас не достатньо блакитний і занадто жовтий, або мелодія державного гімну почне різати слух… А ще як про це напишуть у якійсь газетці… Що тоді?

Оксана СІДЬКО, депутат Фастівської районної ради

До відома депутатів районної ради

28 квітня 2009 року о 10.00 відбудеться пленарне засідання 24-ї сесії районної ради V скликання в приміщенні за адресою: м. Фастів, вул. Суворова, 1 (актова зала).

На розгляд сесії передбачається винести питання:

1. Про затвердження звіту про виконання районного бюджету Фастівського району за І квартал 2009 року.

2. Про внесення змін до рішення районної ради від 13.01.2009 р. №01-22-V “Про районний бюджет Фастівського району на 2009 рік”.

3. Блок питань щодо землекористування, комунальної власності та інші.

Петро Куліш, голова районної ради

Закладено Шевченківський парк

9 квітня у селі Мала Снітинка закладено парк імені Тараса Шевченка. У цих місцях бував великий поет – у зв’язку з 195-річчям від дня його народження і проведено багатолюдний захід, в якому взяли участь голова Київської обласної ради В.В.Майбоженко, перший заступник – О.С.Качний, заступники голови облради О.І.Камлик, Л.М.Піотрович, керівник апарату обласної ради Т.Г.Жуль та працівники виконавчого апарату Київської обласної ради.

Головна ініціатива у цій справі належить Державному управлінню охорони навколишнього середовища у Київській області і безпосередньо його начальнику О.І.Чабанову.

Долучилися до благородної справи депутати, працівники апарату Фастівської районної ради та районної адміністрації під керівництвом голови ради П.Г.Куліша, голови адміністрації В.О.Хрищенюка та їхніх заступників.

У центрі села на території площею 2 га посаджено 500 дерев. У недалекому майбутньому забуяють зеленню червоний дуб, сосна, ялина, береза, горобина, цвістиме бузок.

План розташування дерев у парку розробив голова Малоснітинського осередку “Просвіта”, художник і скульптор Михайло Андрійович Дмитрів. Він пообіцяв установити в центрі погруддя Т.Г.Шевченка, витесане ним із каменю.

Дружно працювали всі учасники акції під звуки українських народних пісень, що линули із гучномовця і заповнювали село.

Козацька чайка “Пресвята Покрова”

Шановні читачі, чи задумувались ви іноді, що історичні події повторюються в тій чи іншій формі, та так, що ми і самі того не помічаємо. Приймаємо за належне.

Ішов тяжкий 1919 рік. Знекровлена в боях, поріділа від епідемій, армія Української Народної Республіки залишала Україну. Генеральний отаман Симон Петлюра запросив до себе на розмову талановитого диригента і композитора Олександра Кошиця. Як люди культури, вони один одного добре знали і розуміли.

Боротьба за українську Україну не завершується, а тільки починається... Необхідно негайно з республіканською хоровою капелою виїхати до Європи, щоб презентувати Україну – сказати всім, що Україна була, є, буде, і вона бореться.

Обіцяних коштів спочатку не знайшлося, але О.Кошиць, не вагаючись, приступив до справи.

Перші ж виступи у Празі принесли шаленний успіх. Далі був Париж, великі міста Старого Світу. Подорож за океан до Північної і Південної Америки принесли ще більшу славу й авторитет українській культурі.

Все було б добре, та на 1/6 земної суші змінилася влада, опустилася залізна завіса. Звідти, як проліски крізь асфальт, проривались пісні Івасюка, Мареничів, Золотих Ключів... Все ж решта було радянським, російським, а для заклопотаного європейця просто “раша”.

Місію хору Кошиця через 70 років випала нагода повторити патріотичним непосидющим хлопцям з козацького товариства “Кіш” міста Лева.

А розпочиналось все ще в 1986 році під час горбачовської “відлиги”. Хлопці, попередивши знайомих, пішли “пробивати кригу”, колядувати з вертепом, до тих пір це робити було суворо заборонено.

У 1988 р., ще більше згуртувавшись, вирушили на байдарках по річці Тясмин до Холодного Яру. Там, біля Суботова, виникла ідея побудувати козацьку чайку, здійснити на ній похід по Дніпру, а там, як Бог дасть.

Робота закипіла. Купили в Дрогобичі 5 кубів дуба і 18 лютого біля Брюховичів освятили кіль майбутнього човна.

Одночасно шили козацький одяг, відливали гармати, і одну з найкращих – “Василь Стус”. Брали участь в студентському голодуванні, бували на всеукраїнських заходах. 14 жовтня чайку освятили, дали їй ім’я “Пресвята Покрова”.

Коли закінчилися кошти, ще не зовсім готову чайку поставили на автомобільний причеп, привезли в центр Львова до оперного театру, поставили, хай люди дивляться. Люди приходили, схвалювали, козакам гроші в шапки клали. А то і через борт в човен кидали (сам бачив).

Перше випробування чайка пройшла на озері Галина Наварія поблизу міста, там їй і весла підігнали по довжині, звідти й до Києва переправили.

7 липня 1992 року, на Івана Купала, на “Пресвятій Покрові” було піднято перший військово-морський прапор України.

Загриміли 8 бортових гармат салютом, впали весла на воду, козацька залога із 45 козаків, поголених під “оселедець”, в козацьких строях, вирушила в похід. Шлях випадав не близький – Картахен (Іспанія). Змінюючи через кожні дві години один одного, на важких веслах козаки дійшли до Херсону і там зупинилися на непередбачений відпочинок. Виявилось, у козаків немає морських паспортів (щасливі наші предки запорожці, не було в них таких проблем). Виручив капітан Маріупольського порту пан Бандура – виписав паспорти.

Море зустріло штормом…У критичний момент допомогла яхта “Батьківщина”, а через три дні козацькі гармати “вдарили” по Стамбулу. Історична пам’ять у турків виявилася доброю, місцеві газети вийшли під заголовками “Козаки знову обстрілюють Стамбул”.

Погода налагодилася, через протоку Босфор пішли на відвідини до Греції, Італії, Монако, Франції. Скрізь із великою радістю і пошаною зустрічали наше чубате товариство, бо, як говорили древні: “Хто вийшов у море, того не можна вважати ні живим, ні мертвим”, тим більше на такому човні. Хлопці бували на екскурсіях, різних концертах, самі виступали, співали, слово “Україна” було у всіх на вустах.

Того літа “Пресвята Покрова” не дісталася Іспанії. Літо закінчувалося, добігали кінця відпустки, починався період штормів. Човен залишили на стоянку в містечку Сан-Тропе у Франції, а самі автобусом повернулися додому.

1993 року, поставивши мотор і гвинт на човен, залога із 17-ти козаків вирушила із Сан-Тропе до Англії. З непередбачуваними пригодами у відкритому морі дійшли до Марселя, а далі – по річці Роні до Ліону. Привітавши Ліон салютом гармат, аж луна покотилась кварталами, через 290 шлюзів, по каналу зайшли в р. Сену і, як Марсель, вітали Париж.

На екскурсії часу не було, знову – каналами до Руана, Гавра і в протоку Ла-Манш. Привіт тобі, Володарко Морів. В Англії відбувалося відкриття всесвітньої вітрильної регати.

Туди з дружнім візитом завітав наш крейсер “Гетьман Сагайдачний”. Була приємна зустріч з українськими моряками. На військовий англійський корабель піднялася королева Англії, козаки привітали її гарматним салютом. Зустрілися з українською діаспорою, відвідали морський музей в Портсмуті.

Сподівались при поверненні відвідати Дюнкерн, де наші предки-козаки виручили французького короля, звільнивши його фортецю від іспанців. Та часу на те не було.

На шляху до Франції чайка потрапила у восьмибальний шторм (розрахована на шторм до чотирьох балів). І коли хлопці живі-здоровівийшли на французький берег, ніхто в це не повірив. Були ще відвідини Амстердаму, Аркшону, Барселони...

У 2005 році після мандрів по Балтиці “Пресвята Покрова” стала на якір у Гданську. Там святкувала свою річницю “Польська Солідарність”. Приїхав її засновник Лех Валенса, Президент України Віктор Ющенко та Президент Польщі Александр Квасневський. Були великі урочистості, чайка і козаки – в центрі уваги.

Бути козаком у Польщі нині досить модно, престижно, записатися на посвячення та взяти участь в інтернаціональному поході на веслах – велика черга.

В цьому році за задумом чайка пройде по Рейну і Дунаю до Чорного моря, шляхами героїчного епосу, “Пісня про Нібелунгів”. Від Касатена до Вормсу, далі – на Відень, місцями перебування гунського імператора Аттілли.

Час іде, побажання генерального отамана УНР Симона Петлюри виконується. В Європі звучать українська пісня, мова, майорять українські прапори.

P.S. Автор дякує активному учаснику походу, писарю товариства “Кіш” Юркові Волощаку.

Андрій МОРОЗ, краєзнавець, хорунжий Фастівського козацтва

Міськвідділ внутрішніх справ повідомляє про злочини, скоєні на території міста і району з 3 по 10 квітня

Аж 52 тисячі гривень зникло з помешкання у Великій Снітинці. Злодій заліз до квартири через балкон. І аж зовсім не під покровом темряви: власниця запевняє, що крадіжку скоєно з 8 до 11 години ранку.

Так само серед білого дня скоєно крадіжку у Веприку. Шлях злодія до 8 тисяч гривень там пролягав через кватирку. Але особу цього крадія, на відміну від попереднього, вже з’ясовано.

До техніки зловмисники теж минулого тижня були ласі. З будинку у Мотовилівській Слобідці вкрадено ноутбук, а троє фастівчан залишилися без своїх мопедів “Хонда”.

Пограбування минулого тижня скоєне одне: у Боровій близько третьої години дня 4 квітня невідомий зловмисник силою відібрав у місцевої мешканки гроші, золоті прикраси та мобільний телефон. Працівники міліції встановили особу грабіжника. Йому всього лише 16 років.

А ось шахрая, який того ж дня близько 16 години у Фастові на вулиці Шевченка так задурив голову жительці міста, що вона залишилася без золотих прикрас, мобілки та 3250 гривень, ще розшукують.

Придивляйтеся до купюр, щоб часом не взяти від когось фальшивку. 7 квітня у кіоску по вулиці Шевченка у Фастові затримано мешканця Великих Гуляків, який збув стогривневу купюру приватному підприємцю – достеменно знаючи, що вона підробна.

В ніч на 5 квітня довелося понервувати господарю автомобіля Опель-Аскона. Його автівка зникла з-під вікон будинку на вулиці 9 Січня. Але нервував власник Опеля недовго – в ході оперативно-розшукових заходів автомобіль знайдено і повернуто.

Міськрадівські перипетії: далі буде?

І яким воно буде, те „далі”, точно сказати не візьметься, певно, ніхто. Бідолашний наш Фастів... Він обрав собі таку раду, яка й сама собі ради дати не може.

Депутатський корпус Фастівської міської ради п’ятого скликання залишається роз’єднаним. Власне, монолітно єдиним він, на жаль, ніколи й не був, але після 26 березня конфронтація ще більше поглибилася. Нагадаємо, саме 26 березня 28 депутатів (а всього їх у нашій міськраді – 46) висловили недовіру секретареві ради, виконуючому обов’язки міського голови Віктору Сальнікову і достроково припинили його повноваження, мотивуючи це тим, що він „під час перебування на посаді допустив низку вчинків, несумісних з інтересами міської громади”. Рада мала таке право, адже секретар – це посада виборна, і вирішується, кому ним бути, самими депутатами. На тому ж таки сесійному засіданні 31 депутатським голосом новим очільником ради і Фастова (за відсутності у ньому міського голови) було обрано Галину Поліщук. Але ні сам Віктор Вікторович, ні його прихильники із цим не погоджуються і здаватися не збираються. Постійна депутатська комісія з питань розвитку місцевого самоврядування, забезпечення свободи слова, ідеологічних переконань і віросповідання та гласності в роботі міської ради, очолювана депутатом від УНП Іваном Неживим (одним із тих, які відмовилися навіть від самої участі в голосуванні за відставку Віктора Сальнікова), ініціювала скликання 9 квітня позачергової, 51-ї сесії міської ради. На цій позачерговій сесії комісія пропонувала повторно розглянути питання про недовіру Віктору Сальнікову та дострокове припинення його повноважень, а також питання про відхилення розпорядження, яким усунутий із посади секретар міської ради це рішення заветував „по гарячих слідах” – у наступну ж хвилину після оголошення результатів голосування.

На 10 квітня новообраний секретар міськради Галина Поліщук призначила також позачергову сесію – з таким само номером, але з іншим порядком денним. Те, що постійна депутатська комісія спрацювала на випередження і навіть не припускала можливості включити пропоновані нею питання до порядку денного сесії, скликаної Галиною Поліщук, Іван Неживий пояснює так: просто саме 9 квітня було останнім днем із визначеного законом двотижневого терміну для подолання вето. Втім, 9 квітня до сесійної зали прийшли лише ті, хто за відставку Сальнікова не голосував. Та й то не всі – лише обидва депутати від УНП та п’ятеро із восьми нашоукраїнців – однопартійців Віктора Вікторовича. Інші – або не знали (бо, власне, офіційно були повідомлені лише про сесію, яка мала відбутися наступного дня), або (і це швидше за все) із принципових міркувань: адже у рішенні про відставку Віктора Сальнікова значилося, що воно чинне з моменту прийняття, а відтак, на переконання тих, хто його приймав, той уже не мав ніякого права це рішення призупиняти. Про те, що ініційована постійною депутатською комісією сесія не відбулася, а відтак вето Сальнікова на рішення про його відставку не подолано, присутні семеро депутатів склали відповідний акт. Іван Неживий стверджує, що цей задокументований в акті факт свідчить про одне – про те, що діючим секретарем ради, виконуючим повноваження міського голови залишається Сальніков.

Сам Віктор Сальніков теж вважає точно так. І саме у продовженні свого перебування на посаді вбачає єдиний вихід із непевної ситуації, в якій опинилася міська рада. Стверджує – його було знято за незадовільну роботу виконавчого комітету, а виконком уже й після цього збирався на засідання і ухвалював рішення, а отже, цей орган є працездатним. На переконання Віктора Сальнікова, це підтверджує, що позбавлено повноважень його було незаконно. На запитання ж про те, чи вважає він за можливе бути секретарем ради, у якій більшість депутатів йому не довіряють, відповідає так: „Я знаю, як працювали із цими депутатами – використовуючи політичні ресурси, задіюючи навіть міністрів. На багатьох із тих, хто проголосував за мою відставку, чинився тиск, і вони просто не могли ні не прийти на ту сесію, ні не проголосувати проти мене. Приблизно місяць тому я мав зустріч із народним депутатом України, який часто приїздить до нашого міста. Мені було поставлено умову: відмінити рішення з будівництва у Фастові підприємства компанії „Кнауф” і рішення із земель дослідного господарства „Фастівське”, що їх ми хотіли розділити між людьми для ведення особистого селянського господарства. Я відмовився – бо перше питання вже вирішене остаточно, а з другого, якщо є якісь інші пропозиції, треба організувати громадське обговорення чи навіть провести референдум. Тоді партія, представником якої є цей народний депутат, почала тиснути на інших. І сталося так, як сталося”.

Так чи інакше, але переобраним секретарем міської ради Віктор Сальніков себе не вважає, а тому міськрадівської печатки новообраному секретареві не віддає. І свою правоту (а заодно і правоту виконавчого комітету, роботу якого на тій же сесії ті ж само 28 депутатів визнали незадовільною) відстоює в суді, куди звернувся з адміністративним позовом до Фастівської міської ради про скасування її рішень про висловлення йому недовіри та дострокове припинення його повноважень, а також рішення про обрання секретарем ради Галини Поліщук – називаючи ці рішення незаконними. Разом із пред’явленням позову Сальніков звернувся до суду з клопотанням про зупинення оскаржуваних рішень, вважаючи, що усунення його від виконання посадових обов’язків „може призвести до невиплати зарплати працівникам бюджетних установ міста, паралічу роботи комунальних підприємств та заподіяти значну шкоду громаді Фастова”.

На це клопотання Фастівський міськрайонний суд зреагував напрочуд оперативно (на відміну від реакції на позов попередника Віктора Сальнікова – Богдана Короленка, якого влітку минулого року теж було знято з посади і який, категорично не погоджуючись із формулюванням „за систематичне перевищення повноважень”, з літа ж і судиться з радою). Вже 9 квітня було винесено ухвалу, якою клопотання Віктора Сальнікова про забезпечення його позову задоволено, а дію рішень, які той просив скасувати, до вирішення судом цієї справи зупинено.

Цю ухвалу Галина Поліщук отримала 10 квітня – за десять хвилин до початку сесії. З нею й прийшла на засідання – аби тепер депутати визначалися, що з усім цим робити. Депутатська більшість (а меншість, як нескладно було передбачити, це засідання проігнорувала) була відверто обурена – і навряд чи „під примусом”. Тож хоч у судовій ухвалі вказувалося, що вона є обов’язковою до виконання, депутати вирішили просто взяти її до відома, підготувати щодо неї апеляційну скаргу, а першим пунктом у тому рішенні записали такий: „Вважати легітимно обраним секретарем міської ради Галину Поліщук”. За що й проголосували одностайно. Як і за решту питань порядку денного.

А цей порядок денний вони, до речі, доповнили ще одним питанням – на пропозицію Петра Шеремети, котрий висловив занепокоєння роботами, що ведуться у підвальному приміщенні будівлі по вулиці Шевченка, 37. Ця будівля передана містом в оперативне управління Фастівської центральної районної лікарні, яка облаштовує там нове приміщення станції швидкої допомоги. Але у підвалі лікарня ніяких робіт не веде. А там вибиваються стіни, поглиблюється підлога... Тож Петро Шеремета і захотів просто на сесії з’ясувати, ким і для чого там переплановується. Бо з приводу „для чого” вже поповзли чутки – для чергового „генделика”. А щодо того, „ким”, то ніхто із присутніх на сесійному засіданні посадовців відразу сказати цього не зміг. Тому й вирішено було послати на об’єкт „гінців” – заступника міського голови Олексія Цвібеля та головного архітектора міста Віктора Мірошниченка. Втім, поки вони їздили, все з’ясувалося – завдяки заступнику міського голови з фінансово-господарських питань Людмилі Хабібуліній. Вона принесла до сесійної зали документи, які все прояснили. Виявляється, це підвальне приміщення віддано в оренду ТОВ „А.В.А. – Олександрія”, яке належить приватному підприємцю Андрію Заграничному, депутату міськради від „Нашої України”. Під тристоронньою угодою про оренду стоять підписи самого підприємця, головного лікаря центральної районної лікарні та секретаря міськради, виконуючого повноваження міського голови Віктора Сальнікова. А датована ця угода 26 березня – себто днем, коли Віктора Сальнікова було зміщено з посади.

З’ясування всього цього ще більше упевнило депутатів, які проголосували за його відставку, у тому, що були праві у своїй йому недовірі. Адже цей факт додався до переліку тих, якими аргументувалася та депутатська недовіра на сесії 26 березня. Тоді йшлося передовсім про рішення, прийняті 31 жовтня минулого року на засіданні виконавчого комітету під головуванням Сальнікова: рішення про надання дозволів на проведення передпроектних робіт з надбудови мансардних поверхів над будівлями міської комунальної власності приватному підприємцю Олені Сальніковій (дружині Віктора Вікторовича) та приватному підприємцеві Сергію Чижику (голові фракції „Наша Україна” у міськраді), а також дозволу на будівництво готельного комплексу з дитячим кафе за міським Палацом культури Аліні Орловській (депутату міськради від „Нашої України”, дружині Сергія Чижика). А тепер випливло, що й про інших нашоукраїнців Віктор Сальніков дбає – віддавши Андрію Заграничному приміщення в оренду без відома депутатського корпусу.

“Так бути не повинно”, – сказала депутатська більшість. І вирішила скасувати цей договір оренди. Тим паче, що й головний лікар ЦРЛ Ольга Новицька про це попросила – бо при підписанні нею орендної угоди не йшлося про перепланування підвального приміщення та його перебудову, а те, що почало там робитися, Ольгу Олександрівну неабияк занепокоїло: по-перше, аж такі масштабні роботи могли бути небезпечними для всього приміщення, а по-друге, під час їх проведення захаращувалося подвір’я, що заважало проведенню ремонту в приміщенні станції швидкої допомоги та ремонту комунікацій. Іншим пунктом цього рішення міська рада заборонила центральній районній лікарні в подальшому укладати взагалі будь-які договори суборенди на об’єкти та споруди, балансоутримувачем яких є Фастівська міськрада.

Втім, Віктор Сальніков може вимагати скасування і цього рішення – як вимагає скасувати всі, прийняті на сесіях під головуванням Галини Поліщук. Бо, як уже згадувалося, переконаний, що зараз саме він є діючим секретарем міськради, виконуючим повноваження міського голови. Особливо зараз – після винесення судової ухвали про призупинення дії рішень про припинення його повноважень та обрання нового секретаря.

Але раділи ухвалі Віктор Сальніков та депутати, які залишилися на його боці, зарано. Бо інша сторона конфлікту теж здаватися не збирається й ухвали не виконує. Та й, власне, як може виконувати? Бо ж рішення про відставку Сальнікова і обрання Поліщук „служителями Феміди” не скасовано, а лише зупинено. То хто на цей момент є хто і хто з них головніший? Рада не знає. Але знати хоче. Тому того ж дня, коли отримала ухвалу, звернулася до суду із проханням надати роз’яснення. Ось текст заяви: „Зупинивши дію цих рішень до вирішення судом зазначеної справи, суд залишив міську раду на невизначений термін фактично бездіяльною, тобто вивів її з робочого стану. Це ще більше впливає на напруженість політичної та господарської ситуації в місті як в нормальній обстановці, так є недопустимим і в обстановці критичній. За таких обставин міська рада, як законослухняний орган місцевого самоврядування, просить дати роз’яснення виконання вимог суду, викладених в ухвалі від 9.04.2009 року, тобто пояснити, якими вчиненими діями міська рада повинна виконати ухвалу суду?”

Заява, як бачите, коротка, але справа може тягнутися довго. Адже на момент, коли цей номер газети здавався до друку (це був вівторок), суд так і не спромігся розтлумачити раді, яким чином вона мусить задовольнити вимоги, викладені в ухвалі. А тим часом завідуючий юридичним відділом міськвиконкому Анатолій Єпішкін (представник міської ради у суді за дорученням) подав до суду ще одну заяву – вже не про роз’яснення, а взагалі про скасування ухвали щодо забезпечення позову Віктора Сальнікова. Але в будь-якому разі позов Сальнікова судом розглядатиметься (звісно, якщо він сам не передумає відстоювати свою позицію, що сумнівно). А потім знову будуть апеляції, і знову – суди... Бідолашний наш Фастів! Хоча... Навіть цим конфліктом, який однозначно не йде на користь городянам, наше місто, яке від самого початку Незалежності української держави стало таким собі „зрізом” загальноукраїнських подій, проблем і тенденцій, може прислужитися Україні. На нашому досвіді варто навчати юристів та законотворців. Бо навряд чи яке інше місто в Україні дає аж таку поживу для правових суперечок навколо влади і аж так наочно засвідчує, що закон про місцеве самоврядування враховує далеко не всі слизькі моменти, які можуть виникнути у цьому самому самоврядуванні. Якщо так ітиме й далі, то фастівчани справді самоврядовуватимуться, бо не віритимуть нікому. І тоді нову владу на чергових виборах обирати буде нікому – бо хто ж піде на вибори без віри у тих, кого мусить обрати? Вірніше, вибиратиме нову владу жменька тих, хто вірить комусь сліпо. А це ми вже проходили. Все-таки бідолашний наш Фастів...

Людмила Урлапова

Особливе багатство Федчуків

Був звичайний день, але запам’ятається він надовго. Бо подарував справжнє свято. Мова йде не про щасливий лотерейний виграш чи безкоштовну мандрівку до екзотичних країн.

... Завітала до селянської хати спочатку у Федорівці, а потім – у Великих Гуляках з однієї обставини. Я – у сімейному колі братів Федчуків. Навколо мене, о, диво Господнє, вінок незрівняної краси – діти, разом їх двадцятеро. Подружжя Володимир Степанович і Ольга Леонідівна та Олексій Степанович і Ганна Андріївна не приховують радості. Ще б пак! Володіють таким багатством...

ЙШОВ НАЗУСТРІЧ ДОЛІ

Хто працює, той не бідує. Тоді у колгоспі батьки трудилися, не покладаючи рук. Тож чотирьох дітей вчило важке життя.

Після восьмирічки Володимир пішов на заробітки. Для підлітка, чого лукавити, самостійний трудовий крок – випробування. Та мати у синові не сумнівалася: вміє працювати – зуміє й труднощі подолати. У райцентрі Володимир трудився підсобником, не відставав у роботі, а заробітки – мізерні. Цей факт спонукав його на новий крок. Невдовзі він у Рівному, обласному центрі, – і різноробочий, і торгівлю обслуговував, і виробничі підрозділи, і в будівельній галузі працював. Але у трудових буднях не уникнути сезонності. Комусь канікули – самий раз, а хлопцю совісно байдикувати без діла. Сідає у поїзд, приїздить до Києва. Здавалося б, столиця зухвальців ставить на місце. Змінив кілька виробничих об’єктів, вибір зупинив на фірмі “Укрреставрація”, де керівником М.І.Орленко. Тут працював оператором у машинному відділенні, навколо – порядок, висока продуктивність техніки. Влаштовували і стабільні заробітки, сучасні умови праці, а, головне – керівник Микола Іванович, щирий, відвертий, принциповий, у штаті працюючих цінив надійних та сумлінних.

Столичне життя додало чимало позитивного у біографії Федчука.

МАТЕРИНСЬКОМУ ЩАСТЮ ЦІНИ НЕМАЄ

Згадує Ольга шкільні роки. Навчалася, була лідером у спорті та художній самодіяльності. Ось така вона, із своїми захопленнями та впевненістю.

Після закінчення десятирічки дівчина вступає до столичного технікуму, але на вступних екзаменах не набирає балів. Та невдача не злякала її, часу не змарнувала, відразу – до професійного училища. Розпочала трудову біографію на заводі з виготовлення кришталевих виробів. І тут виробнича ситуація не влаштовувала – адже довелось проживати у найманому житлі. Те, чого хотіла, Ольга знаходить на фірмі “Укрреставрація”, де запропонували підходящу роботу, гуртожиток з пропискою. Дівчина у праці виправдала надію – перекривала норми виробітку, брала активну участь у культурних заходах і спортивній роботі.

Молодість згадується допоки живеш. Самостійністю, настроєм, мріями. Дарує вона і те, що уві сні щодня приходить, – кохання.

Одного літнього дня, після трудової зміни, Ольга з подругами грала у волейбол з чоловічою командою. Серед суперників дівчина помітила вродливого хлопця – то був Володимир Федчук. Вони познайомилися. Минуло кілька побачень. І тут виникає несподівана ситуація: дівчина їде у відпустку до батьків, у рідне село. Що ж робити: бути у розлуці стільки часу? Тож Володимир вирішує цю проблему по-чоловічому – він слідом їде у село, просить у батьків руки доньки.

Невдовзі Володимир і Ольга побралися. У них народилося двійко діток. Радіти б, та де там? Без неспокою не обійшлося: чоловік почав випивати і вмовляннями дружини нехтував. Із гіркою спокусою довелося розпрощатися назавжди. Бо судилося Федчуку відвідати молитовний будинок, де покаявся, став християнином віри євангельської. Тож ніби вдруге народився: кинув курити, пиячити, у роботі – відповідальний, працьовитий. Яке б завдання йому не доручали, виконує на відмінно. Керівник позитивно оцінив добрі зміни у житті підлеглого і призначив його майстром машинного відділення. А дружина? Її радості не було меж. У сім’ї – спокій, злагода, а кохання ще палкіше. Куди голка – туди й нитка, зав’язала білу хустину на голову: у молитовному будинку Ольга Леонідівна – поруч з чоловіком. Вона усвідомлювала, що віднині у них і віра спільна. І дотримується найголовнішої заповіді: материнство – то святе.

Столичний період у Володимира Степановича склав одинадцять років, а в сім’ї підростає п’ятеро діток. Тіснота у малосімейці, не позаздриш. Залишилося одне – їхати до батьків у Федорівку. Дітей у селі не впізнати: стільки простору, сонця. Недарма кажуть, що рідна природа зігріє, а земля нагодує. Хіба можна такими умовами нехтувати? І вирішує Володимир Степанович звести будинок у селі. Він ще працює в столиці, на виробництві, бо у рахунок зарплати можна виписувати будівельний матеріал. Щовихідні – у селі, за роботою. Спочатку виготовив блоки, залив фундамент, почав зводити стіни. У жителів тільки й розмов про трударя Федчука: дивує, захоплює хистом і турботою. Руки у батька в мозолях, а на душі легко, бо здійснилася мрія – жити у власному будинку. Щоправда, брати із Рівненщини допомогли встановити покрівлю.

– Володимир будував житло, – розповідає Ольга Леонідівна, – а я пізнавала його характер та можливості. Дійшла висновку, що за таким чоловіком – як за кам’яною стіною. Хіба це не щастя?

...Ступаєш на подвір’я Федчуків, і з перших кроків видно, що тут живуть справжні господарі. Підсобні приміщення – надійні, а велика сім’я утримує різну худобу. “Ротів” багато, – жартує Володимир Степанович, тож ледарювати не доводиться”. Старші доглядають двох корів, телят, свиней, а за молодшими закріпили птицю. Теплиця, приміром, – за батьком. А на присадибній ділянці працюють усім сімейним складом. З ранньої весни до пізньої осені трудяться біля землі, зате у чужі руки не заглядають – є і картопля, і огородини не бракує.

– Земля і підсобне господарство годує по-справжньому, – розповідає Володимир Степанович, – у прямому і переносному значенні. Часто базарюємо молочними продуктами, огірками, з виторгу виходить дітям купити й обновки.

А у будинку – просторо, затишно, сучасні меблі, килими. Кімната для дівчаток – у зеленому кольорі, що символізує життя. Відчуваєш тут бадьорість, піднесений настрій, ніби відпочиваєш на галявині. А у хлопців фарби поєдналися символами землі і дуба, плодовитості і сили.

Нині у подружжя Федчуків – дев’ятеро дітей. Найстаршому – 24, а Марійці – два рочки. Старші син Анатолій та донька Наталка вже одружилися.

– “Приріст” у родоводі є, – радіє батько, бо маємо четверо онуків.

Що можна сказати про дітей? Вони – різні. Анатолій, наприклад, себе без професії не уявляє, він – газоелектрозварник. Андрій, за словами батьків, – справжній витівник не за роками. Вміє майструвати, є тяма до техніки, допомагає батькові ремонтувати легковика. А десятирічного Антона називають “жайвором” через те, що раніше за інших прокидається, поспішає до щоденних завдань по господарству. Шестикласниця Катруся тягнеться до знань, хоча ще не визначилася – ким бути. “З підручником часто й засинає”, зауважує матуся. А Іринка – першокласниця. Від школи і подруг щодня у неї стільки вражень, що є про що розповідати.

З привітною посмішкою, щира, ніжна – то така Ольга Леонідівна від материнського щастя, бо нині в сім’ї все гаразд. А бувало всякого. Поки виростиш дітей, то душа не раз у неспокої крається. Приміром, у дворічної Анни визнали хворобу серця, провели обстеження у клініці Амосова, як наслідок – операція. Поки дівчинка перебувала в реанімації, мати місця собі не знаходила, отоді вперше відчула, що небезпека поруч... Та обійшлося. Донька одужала, нині вона – дев’ятикласниця, навчається у вечірній школі. А в сім’ї – у ролі виховательки, допомагає доглядати решту дітей.

Та горе наздожене потім. Народилася Тетянка, повернулася Ольга із лікарні, а через кілька тижнів вдома дівчинка раптово помирає. Тоді у стражданні і посивіла. Та скільки б не виникало випробувань, усе ненька витримала. Адже материнство зробило її сильною. Життєві віхоли не лякають... Варто почути веселий дитячий сміх, обійняти маля, торкнутися його ніжної щічки, повечеряти разом за великим столом, і всі проблеми сходять нанівець. Заради цього й варто жити.

ЩЕ КВІТУЄ ДИТЯЧИЙ ВІНОК

Двічі в одну воду не вступити – так само не можна повторити долю, навіть якщо йдеться про старшого брата. Є відома істина: “Якщо не проклав власної стежини, то з чужої мало користі”.

А ось зразком у житті старший брат може бути. Молодший брат Олексій Федчук, як і старший Володимир, – і працьовитий, і самостійний, теж підлітком довелося трудитися на чужині. Він майже всю Україну об’їздив, знає її не по карті.

Розумних життя вчить, а ледарів губить. У сезон заробітків не обійтися без негараздів, тому Олексій загартувався, став наполегливим, завзятим, розпочату справу завжди доводить до кінця.

А ще збагнув Федчук-молодший, що є у житті інші дива, які не порівняти з матеріальними благами, приміром, коли зустрів вродливу дівчину Ганну. А познайомились вони на весіллі, де обоє були свідками у молодих. Побралися Олексій і Ганна. Молода дружина невдовзі зрозуміла, що її доля – справжнє везіння. “Навіщо гроші, коли чоловік хороший”, – то народна мудрість саме про неї, адже Олексій і вмілий, і завзятий, без згубних звичок. Молоде подружжя ледь встигало рахувати приємні події: Ганна народжувала діток, а батько будував нову хату, і криницю викопали, сад посадили, та не “укорінилися” у рідному краї.

Навідалися у гості до старшого брата, у Федорівку. Фастівщина припала їм до душі, свій вибір зупинили на Великих Гуляках. Тут вони живуть уже майже сім років, тоді у них було п’ятеро дітей, а зараз – одинадцятеро. Лелека сюди прилітає часто, в’є надійне родинне гніздо.

Господарює Олексій Степанович з розмахом: є добрий шмат землі, придбали коня, під плуг садять картоплю, збирають урожай. Робочих рук вдосталь, бо старший брат з дорослими дітьми завжди допомагають у праці. Звісно, дбають і про худобу, облаштували теплицю, бо яке харчування дітей без вітамінів. Взимку Олексій Степанович працює на “пельменній”, що третій рік функціонує в Дідівщині, а навесні – біля теплиці, бо тут кожен день на обліку, якщо хочеш отримати високий урожай. Задумав він розширити житло, добудувати другий поверх. Вважає, що одинадцятеро дітей – не фініш. Притаманний Федчуку-молодшому хазяйський талант – вміє заощаджувати гроші, придбав нову машину, бо без неї ніяк не обійтися.

Добрі діти – добра слава. Тому виховання у Федчуків – на першому місці. Старша донька Марія в усіх домашніх справах – помічниця, охоче доглядає наймолодшу сестричку Вікторію. Світлану, яка навчається у Дідівщинській ЗОШ І-ІІІ ст., вчителі хвалять за хороші знання, а четвертокласниця Неля – відмінниця. Батьки мріють, щоб діти здобули професію. Знають вони, що життя теж виховує, перевіряє, випробовує, щоб не збилися із праведного шляху. Тому батьки сьогодні дбають, аби діти росли працьовитими і відповідальними, без поганої думки, злоби чи лихого вчинку. Адже добрим людям і Бог допомагає.

...Братам Федчукам у спадок дісталися батьківські заповіді про духовні цінності, працьовитість, самостійність, твердий характер, що і визначило долю. Все у їхньому житті склалося.

Неділя для сімей братів – то Божий день. Відвідують службу у молитовному будинку, що у Дідівщині. Бо віра – то життєдайне джерело сили, впевненості. А додому вони одразу не поспішають, бо у селі провідують стареньких, прихопивши для них гостинці...

Марія ШЕВЧЕНКО

Подаруй дивосвіт дитині

Подарунки можуть бути різними. Хтось полюбляє і дарувати, і отримувати щось матеріальне, придатне у повсякденному житті. Хтось оригінальнічає і вишукує чудернацькі витвори мистецтва у недоступних простим українцям бутиках чи антикварних лавках. А хтось задовольняється пакетом гречки чи двадцятигривневою купюрою в обмін на паспортні дані напередодні виборів.

Благодійницькі акції теж бувають різними. Привіз якийсь меценат набір білизни чи підбірочку книжок до якогось інтернату – і то вже знак благодійності. Ніхто нічого не каже, бо й такі речі потрібні. Але ж гречка з’їсться, білизна зноситься, а згодом й пам’ять про цього мецената або, як зараз призвичаїлись говорити, спонсора, вивітриться.

Те, що днями подарував дітям з Фастівського дитячого будинку народний депутат України Валерій Писаренко, залишиться в їхній пам’яті яскравим спалахом дитинства. Завдяки йому вони майже на цілий день потрапили в незвичайний світ дитячих розваг – центр сімейного дозвілля “Дивосвіт”, що в Києві на Оболоні. Уявити собі, що розташовано на п’яти поверхах розважального центру, просто неможливо. Гральні автомати, до речі, не лише просто розважального, але й пізнавального характеру, лабіринт з різними пригодницькими викрутасами, з якого вихід можна годину шукати, кінотеатр, кафе, музика, естетично виконаний дизайн приміщення – все це приголомшує не тільки дитину чи підлітка, але й дорослого.

Треба було бачити, як діти долали нетрі казкового лабіринту разом з дядею Валерою, якого вони вже добре знають після декількох відвідувань ним їхнього дитячого будинку. Щойно зустрівши Валерія Володимировича після подорожі автобусом з “Фастів-АВТО”, вони вже не відпускали його від себе. Дівчатка змагалися, та, на жаль, так і не змогли перемогти молодого народного депутата, у танцювальній майстерності на мигаючих різними кольорами автоматах. Хлопці розказували, як переможно вправилися на мото-, авто-, авіа- та яких ще там гонках. Показували виграні у чесній боротьбі з хитрющими автоматами іграшки. А одну велику настільну гру діти повезли до дитячого будинку, по-хазяйськи склавши докупи виграні на різних автоматах чеки.

Та справжній сюрприз очікував на фастівських дітей після смачного обіду в кафе. Сказати те, що діти подивилися D4-фільм, це не сказати нічого. А ось відчути на собі, як зароджувалося на планеті Земля життя, це – щось! Летить з неба каміння, розтрощене скаженою силою землетрусів, бризкають в обличчя краплі води, породжені шаленими з феєричними блискавками грозами, суне віроломний динозавр, прямісінько на тебе спрямовуючи свою зажерливу пащу! А тут ще в результаті світових катаклізмів під час якоїсь там ери крісло під тобою летить у тартарари. Та стійко перенесли наші діти це випробування – сліз переляку не дозволили собі навіть першокласники.

То чи треба розказувати, якими сердечними були дитячі слова подяки народному депутату за День казки в їхньому житті?

Шестикласниця Вікторія Зубець, а саме вона намагалася вибороти перемогу в танцях у народного депутата, захоплена, здавалося б, звичайнісіньким – ескалатором між поверхами. “Набігалися по ньому, скільки хотіли, – збуджено розказує вона, – а до того ж моя сестричка посіла перше місце в гонках на мотоциклах. Я настільки вражена цією поїздкою, що не забуду її ніколи”. Інша шестикласниця Вікторія Дубова додає: “Я навіть не можу виділити, що найбільше сподобалося, бо захоплююче –все! Одним словом, у Фастові такого не побачиш, та я й не думала, що таке взагалі є”. Пощастило у двобої з автоматом п’ятикласнику Ярославу Діденку: він виграв м’яку іграшку – кумедну мавпу, а до того ж досхочу “наїздився на мотоциклах та машинках у “Дивосвіті”. А семикласник Сергій Віремієнко висловив свою думку одним, але таким ємким словом: “Класно!”, та найбільше йому таки сподобалися гра в баскетбол та кінотеатр. “Якби такі фільми показували на уроках, то ми б справді і розуміли все, і запам’ятовували краще”, – резюмував він свої думки.

А вже їдучи додому, діти не тільки емоційно передавали один одному враження від чудодійства, а розглядали подарунки (різноманітні іграшки та конструктори) від свого старшого товариша. Бо саме таким вони стали вважати народного депутата, який цілісінький день провів з ними, поділяючи їхню дитячу радість.

Зоя ЗІНОВ’ЄВА

Посвята – на добрі справи

19 квітня, на Великдень, нове поповнення буде посвячено в козаки

Семен Пилипович Палій (Гурко) народився в місті Борзна, що на Чернігівщині в серпні, на Маковея, в козацькій родині у 1622 році. Закінчив Київський колегіум (тепер Києво-Могилянська Академія). Під час визвольної війни 1648-1654 років потрапив до Запорізької Січі. Полковником охоче колонним Війська Запорозького у 1682 році прибув до зруйнованого татарами Фастова, відбудував місто-фортецю і створив Фастівський козацький полк на базі Фастівської, Мотовилівської і Триліської козацьких сотень, які до цього входили до реєстру Білоцерківського полку Війська Запорозького. У 1683 році козаки Фастівського полку на чолі з Семеном Палієм брали участь у битві з турками під Віднем. За цей успіх у військовій баталії Палія прозвали Героєм Відня. Після перемоги повернувся до Фастова на арабському скакуні візира Кара-Мустафи. Очолив повстання проти гноблення польсько-шляхтого українського народу, названого другою Хмельниччиною, з козацьким полковником Самусем, Іскрою, Абазиним.

У 1689 році був підступно заарештований поляками і ув’язнений у Магдебурзькій фортеці. Перебував у в’язниці з жовтня 1689 року. Визволили його козаки Фастівського полку. В цей час писаря Війська Запорозького Івана Мазепу обрали гетьманом Лівобережної України, а в Московії до влади, завдяки перевороту, прийшов імператор Петро І і створив Російську імперію. Перше, що він зробив, то заборонив мову національних меншин. На козацькому прапорі з’явився напис “Войско Запрозкоє”. Ввійшовши в довіру до імператора, Іван Мазепа отримав другий за числом орден Андрія Первозванного. Семен Палій тим часом вів визвольну війну на правобережній Україні з військами Речі Посполитої і до 1704 року звільнив від польських гнобителів майже всю правобережну Україну, за що вшанований був всенародною любов’ю. Про це йдеться в народних піснях, переказах і билинах. Іван Мазепа заздрив Семену Палію, доніс імператору про зраду, і 31 липня 1704 року під Бердичевом заманив Палія у засідку і заарештував. Рік провів Семен Палій у в’язниці Батурина, а в червні 1705 року був відправлений у Москву. З Москви засланий до Сибіру в Тобольськ. За наказом Петра І звільнений у грудні 1708 року після укладання угоди Мазепи з Карлом ХІІ.

Північна війна між Росією і Швецією досягла апогею. 27 червня 1709 року відбулася Полтавська битва. На боці імператора виступив Семен Палій за підтримки всіх полковників, а за Іваном Мазепою на бік короля пішли запорожці кошового отамана Гордієнка. Петро І пообіцяв Палію, в разі перемоги, незалежну Україну, а Карл ХІІ теж саме – Івану Мазепі. Що з того вийшло після Полтавської битви, ми знаємо. Тарас Григорович Шевченкодав свою оцінку цій події: … інша була б Україна, якби гетьман і полковник Фастівський одностайно стали.

Іван Мазепа помирає в Румунії, а розчарований Семен Палій провів останні дні життя в козацькому монастирі – Межигірському Спасі, під Вишгородом, де на 88-у році життя, у січні 1710 року, помирає.

19 квітня, на Великдень, у Фастові – славному місті, в церкві св. Миколая о 10.00 козаки Фастівського козацького куреня Українського козацтва згадають полковника Війська Запорозького, полковника Фастівського і полковника Білоцерківського Семена Палія. Нове поповнення буде посвячене в козаки і прийме присягу на вірність Незалежної Соборної України, українському народу і українському козацтву. Посвячений буде новий прапор Фастівського козацького куреня, під яким козаки творитимуть добрі справи на теренах міста Фастова і Фастівщини, Київщини і України, розбудовуватимуть державотворення.

Анатолій ДРЕВЕЦЬКИЙ, сотенний сотні ім. Семена Палія, бунчужний Фастівського козацького куреня Українського козацтва

Про скликання п’ятдесят другої сесії міської ради

Розпорядження №124 від 13.04.2009 р.

Про скликання п’ятдесят другої сесії міської ради

На підставі пп. 8, пп. 20 ч. 3 ст. 42, п. 4 ст. 46 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” скликати п’ятдесят другу сесію міської ради п’ятого скликання 28 квітня 2009 року о 9.00 у великій залі адмінбудинку рад.

На розгляд сесії винести такі питання:

1. Земельні питання.

2. Різне.

Галина Поліщук, в.о. міського голови

№ 17 (23 квітня 2009 року)

Ухвалу скасовано. З’ясування “у кого більше прав” триває

Міська рада, яка звернулася до Фастівського міськрайонного суду з проханням роз’яснити, яким чином вона повинна виконати винесену ним 9 квітня ухвалу про зупинення рішень міськради „Про недовіру секретарю міськради Віктору Сальнікову та дострокове припинення його повноважень” і „Про обрання секретарем міськради Галини Поліщук”, цього роз’яснення так і не дочекалася. Проте підстав ображатися з цієї причини на суд рада не має – адже дочекалася вона кращого для себе варіанту: скасування цієї ухвали взагалі. Із клопотанням скасувати її звернувся 13 квітня до суду начальник юридичного відділу міськвиконкому Анатолій Єпішкін, який є представником міськради у суді за позовом Віктора Сальнікова. У цьому клопотанні згадувалися аргументи Сальнікова щодо того, що в разі незупинення дії рішень про його переобрання громаді міста може бути заподіяно значну шкоду – мовляв, це призведе до невиплати заробітної плати бюджетних установ та паралічу роботи комунальних підприємств. Саме ці обставини і стали підставою для винесення попередньої судової ухвали. Але, на переконання іншої сторони конфлікту – тієї частини ради, яка голосувала за відставку Віктора Сальнікова та за обрання секретарем Галини Поліщук, саме ухвалою про зупинення дії цих рішень (до того ж, на невизначений термін, бо формулювання „до вирішення цієї справи” дійсно є терміном неконкретним) може бути спровокований реальний параліч у діяльності владних і господарських структур міста, оскільки внаслідок цього міськрада залишалася б бездіяльною. Окрім того, на думку Анатолія Єпішкіна, на інтереси позивача та на результати розгляду справи по суті наявність чи відсутність заходів забезпечення позову (у цьому випадку – згаданої судової ухвали про зупинення дії рішень ради) жодним чином не вплине.

Суд усе це обміркував – і вирішив таки скасувати свою ухвалу. Обґрунтував він це тим, що „зупинення дії оскаржуваних рішень міськради може ще до розгляду справи по суті призвести до створення конфліктних ситуацій у стосунках між В.В.Сальніковим та міською радою і до загрозливої для інтересів міста ескалації напруженості”.

Отже, рішення 28-ми депутатів про недовіру секретареві міськради, виконуючому повноваження міського голови Віктору Сальнікову та припинення його повноважень і рішення про обрання на цю посаду Галини Поліщук залишаються в силі. Але водночас вони продовжують залишатися оскаржуваними. Перше судове засідання за позовом Віктора Сальнікова, який вважає ці рішення незаконними і просить суд їх скасувати, призначено на 23 квітня.

Людмила Урлапова

Є борги, але є і позитивні зрушення

За останній місяць підприємствами району в цілому погашено борг на суму 85,7 тис. грн. Без змін залишаються борги економічно неактивних підприємств.

Перший заступник голови райдержадміністрації Леся Осадчук провела засідання комісії з питань забезпечення своєчасності сплати податків та інших надходжень, виплати заробітної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат. На засіданні заслухано інформації начальника управління Пенсійного фонду України у районі Марії Завістовської, начальника управління праці та соціального захисту населення Валентини Дюденко, директора міськрайонного центру зайнятості населення Вікторії Барабаш, керівників Фонду страхування від нещасних випадків на виробництві, підприємств-боржників, представників виконавчої служби міськрайонного управління юстиції, державної податкової інспекції, районного управління агропромислового розвитку. У порядку денному розглянуто питання щодо стану виплати заробітної плати, сплати податків, страхових внесків до ПФУ, ДСЗ, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

Заслухавши доповіді керівників відповідних структур, проаналізовано причини виникнення заборгованостей на підприємствах Фастівщини.

Сьогодні мова йде про борг у сумі 777,2 тис. грн. з виплати заробітної плати на трьох економічно активних підприємствах району станом на 14 квітня поточного року. У тому числі: на Триліському спиртозаводі заборговано 704,0 тис. грн.; у ТОВ “Захист-Гарант” – 47,1 тис. грн.; на підприємстві “Укрбізнесінноваційні системи” – 26,1 тис. грн.

Однак є позитивні зрушення. За останній місяць підприємствами району в цілому погашено борг на суму 85,7 тис. грн. Повністю розрахувалися зі своїми працівниками ТОВ “Фастівагрошляхбуд”, ТОВ “Агрофон”.

Без змін залишаються борги економічно неактивних підприємств (а це – 77,5 тис. грн.).

Комісія винесла рекомендації дирекції Триліського спиртового заводу щодо вирішення питання розрахунків з Пенсійним фондом, місцевим бюджетом, фондами соціального страхування, податковою службою. У тому числі запропоновано підготувати матеріали щодо порушення справи про банкрутство тривалий час недіючого СТОВ “Хлібороб”, а районному управлінню Пенсійного фонду України у районі – підготувати лист до ВАТ “Кожанське” про погашення боргів із платежів відповідних внесків.

Інф. РДА

Внесок міста Фастова – 28 мільйонів гривень

За 1 квартал 2009 року фастівчани сплатили до Зведеного бюджету України 28 мільйонів 171 тисячу гривень податків і зборів, що на 17,7 відсотка більше, ніж торік. Міська скарбниця додатково отримала 4 мільйони 229 тисяч гривень. До Державного бюджету місто перерахувало 9 мільйонів 987 тисяч гривень (приріст порівняно з минулим роком становить 2 мільйони 966 тисяч гривень).

Як нам повідомили у міському фінансовому управлінні, найбільш відчутно зросли надходження від акцизного збору з вироблених в Україні товарів (на 139,7 відсотка). Сума акцизного збору з вироблених в Україні товарів, податку на прибуток підприємств, єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва та плати за землю істотно збільшилися. Додатково тільки за цими статтями бюджет отримав понад 1 мільйон 420 тисяч гривень.

До міської скарбниці в січні-березні 2009 року фастівчани поклали 14 мільйонів 631 тисячу гривень податків і зборів та обов’язкових платежів, що на 1 мільйон 485 тисяч гривень більше відповідного періоду минулого року.

Вл. інф.

Всеукраїнська акція “Майбутнє лісу в твоїх руках“

Ліс – це диво природи, яке заслуговує на осанну завжди і всюди, де володарює богиня Флора. Він прекрасний і неповторний за будь-якої пори року. Хіба взимку не нагадує він царство Снігової королеви, зачаровуючи величністю і неприступністю? Весна вносить свіжість у його притягальну енергетику. Вона бентежить почуття оксамитовою зеленню, барвами квітів, музикою вітру, співом птахів, білосніжним нарядом берізок. А восени – невже не нагадує якийсь затишний його куточок загадкову палітру художника-імпресіоніста чи пейзажиста? Свої щедроти – ягоди, гриби, лікарські трави – роздає він влітку, даруючи принаду річок, озер та ставків. Мабуть, неспроста у Лесі Українки один із творів має назву “Лісова пісня”.

А хто може сприяти відновленню і регенерації лісових насаджень, збереженню флори і фауни рідного краю, забезпеченню екологічної рівноваги, що нині, в умовах особливої техносфери, викликаної динамікою науково-технічної, технологічної діяльності людини, має виключне значення, як не лісівник, як не всі ми, незалежно від роду професійних занять, віку? Адже ліс, скарбниця природи – живий, чутливий організм, що віками співіснує, взаємодіє із землянами, допомагаючи вирішувати найрізноманітніші питання господарсько-побутових потреб.

До честі колективу ДП “Фастівське лісове господарство” (директор, Заслужений працівник лісового господарства Юрій Іванович Чемерський), тут ніколи не переймаються класично-риторичним питанням: “Що робити?” Як і завбачливі селяни, тут ніколи не пропускають сприятливих агротехнічних строків висадження лісових культур – дуба, ялини, сосни – пам’ятаючи, що кожна година, тим більше весною, – на вагу золота.

А ще важливим професійно-господарським надбанням фастівських лісівників, своєрідним капіталовкладенням підприємства, що є лідером у спорідненій сфері столичної області, є турбота про підготовку молодої зміни працівників галузі, залучення дітей до справи, що, як естафета, передається від старшого покоління молоді.

Вже не перший рік під дбайливою опікою дорослих працюють чотири шкільних лісництва, де школярі одержують перші важливі кроки, пов’язані з вихованням у молоді бережливого ставлення до природи.

За доброю традицією і нинішня весна, коли проводиться Всеукраїнська акція “Майбутнє лісу в твоїх руках”, стала переконливою ілюстрацією того, що в господарстві роблять ставку на підростаюче покоління як на майбутнє Фастівщини, країни.

В районі лісового квадрата 60, що знаходиться в межах Снітинського лісництва поблизу хутора Кончаки (лісничий Віктор Олексійович Глабай), можна було спостерігати незвичне пожвавлення. Тут були школярі із Дорогинського, Дмитрівського, Веприківського, Снітинського лісництв, керівники, працівники лісового господарства, Фастівського районного еколого-етнографічного Центру.

Всі чекали на підмогу – учнів ЗОШ №40 із міста Києва. Аж ось із автобуса висадився гамірний, веселий “десант” – третьокласники із вчителями, понад 50 чоловік. Багато хлопчиків та дівчаток, за їх визнанням, вперше бачили такий великий дивовижний ліс, що вразив малечу цілющим повітрям, переспівом птахів, різними рослинами. Як заворожені, вони оглядалися навкруги, збирали лісові сувеніри, шишки, фантастичних форм гілочки, щоб привезти із Фастівщини додому подарунки рідним.

Та після прелюдії – виступу агіткультбригади – пора братися за роботу. Завдання того дня було солідним: висадити лісові культури – дуб, сосну, ялину – на площі 1,9 га, де минулого року проведено вирубку дуба.

Всі учасники весняної акції, як і годиться, одержали інструктаж від лісівників. Ще якийсь час – і процес висадження, набираючи впевненості її учасників у трудових навичках, пішов. Виявляється, не так вже й складно, головне – бажання не підвести доброзичливих наставників, вчителів, зробити свій внесок у добре діло.

Ось попередньо нарізана плугом борозна. Береться у руки меч Колєсова, специфічний інвентар лісівників, що служить майстрам уже не одне століття, робиться невеликий вертикальний отвір у землі, вкладається тендітний паросток культури, вирощений, до речі, у шкілках, коробах лісництв, грунт притоптується, – і майбутнє дерево потягнеться до сонця, набираючись висоти і сили. Того дня “новоселами” на зазначеній площі, за словами Віктора Глабая, стали понад 10 тисяч рослин, що культивуються у господарстві.

Висадження дерев, звичайно, не обійшлося без мобілізуючого духу змагання, прагнення учасників акції не підвести, вийти в лідери. Тому, не забуваючи про дотримання умов садіння, що знаходилася під контролем у дорослих, всі оглядалися, порівнювали результати своєї роботи з іншими. За потреби – підтягувалися, допомагали один одному.

Ось спостерігаємо, як працюють вихованці Снітинського лісництва Віталій Давиденко, Надія Петренко, Наталія Устименко (до речі, донька лісника Івана Устименка, староста цього шкільного лісництва). Під час роботи, не відволікаючись, бо й відставати від ровесників дружна група не збирається, дізнаємося, що їхній улюблений предмет у школі – біологія, яку веде завуч Малоснітинської ЗОШ І-ІІІ ст. Галина Володимирівна Борисюк, також обожнюють і шанують спів. На знак того, що співати люблять, згадали популярну “Червону руту” В.Івасюка, яку підтягували і юні кияни Женя Трофімов і Єгор Бакланов. Також продуктивно працювали Альона Куценко, Аня Вишняк, Аліна Скуз, Олександра Масло (Дмитрівське лісництво), Віталій Євтушенко, Олександр Склярський, Любов Упорникова (Дорогинське лісництво), Аліна Палієнко, Ірина Гвоздик, Володя Мордань (Веприцьке лісництво).

Сонце вже вийшло із зеніту, як роботу було завершено. Учасників акції гостинні лісівники пригостили березовим соком, цілющим даром природи, якого в магазині не купиш. Щиро подякували юним і завзятим працівникам за плідну працю Віталій Васильович Карман – головний лісничий Київського обласного управління лісового і мисливського господарства, Олег Юрійович Чемерський – головний інженер Фастівського лісового господарства (це за його ініціативи із столиці прибуло підкріплення). Їхні слова були пронизані впевненістю в тому, що на таку молодь, як на майбутнє країни, можна розраховувати у справі збереження і примноження багатств рідної природи (нинішньої весни висадження оновлено на площі 101,5 га).

Ложка дьогтю у бочці меду... Кому не відомий цей поширений вислів, у якому йдеться про те, як можна зіпсувати якусь справу чиїмось злим умислом, байдужістю. І в лісі, буквально на кожному кроці, можна побачити такі негативні прикмети. Вздовж дороги міжобласного значення, яку щодня прибирають лісівники, можна побачити купи побутового сміття. Очевидно, “нові українці”, не переймаючись питаннями турботи про навколишнє середовище, викинули пакети із побутовими відходами, якби подалі від дому. Серед лісосмуг – сліди вогнищ, навколо скляні, пластикові пляшки, банки. Компанія, видно, добре повеселилася, “не забувши” й викинути поряд пакети із домашнім хламом.

Стурбовані таким, м’яко кажучи, бездушним ставленням до природи і головний лісничий Фастівського лісового господарства Леонід Никифорович Прокоп’юк, і всі лісівники. Щороку тут проводяться місячники благоустрою, профілактична роз’яснювальна робота серед населення, в тому числі місцевими засобами масової інформації, та, очевидно, деякі люди в цьому відношенні – “нуль уваги, фунт презирства”.

– З початку року з вини людей вже виникло 4 пожежі, їх загасили власними силами. Шкода, завдана таким лихом, велика, – з хвилюванням розповідає фахівець, стурбований тим, що весна і літо, коли в лісі відпочиватиме маса людей, може викликати ризик нових пожеж.

Які слова і переконання можуть дійти до свідомості байдужих людей, коли вони схаменуться у своїх, дійсно, неправедних діях, адже робити зло природі – також гріх, каже головний лісничий, сподіваючись, що в поведінці людей таки стануться позитивні зміни. І не колись, а вже сьогодні, зараз, коли питання взаємодії людей з екологією стануть першорядними для кожного з нас.

Ніна БАННІКОВА

Милосердя і доброчинність — ознаки сучасності

У Червоній Мотовилівці при сільській раді, як підрозділ Фастівського районного Фонду милосердя і здоров’я, відкрито осередок “Милосердя”. Нова фундація з’явилася за ініціативи місцевої територіальної громади. Думка про те, щоб, не чекаючи на сторонню поміч, а на місці акумулювати кошти, сили, ініціативу місцевих громадських активістів і підприємців, щоб мати змогу в разі потреби надавати допомогу своїм землякам, котрі звертаються за нею.

У контексті завдань щодо ефективної соціальної підтримки різних груп населення, консолідації зусиль влади і громади для вирішення найбільш болючих чи соціально значимих питань у Червоній Мотовилівці відбулися багатогранні заходи, участь у яких взяли заступник голови Київської облдержадміністрації Валерій Кондрук, голова правління Київського обласного Фонду милосердя і здоров’я Галина Єкименкова, голова Фастівської райдержадміністрації Володимир Хрищенюк, його заступник Юрій Волков, заступник Фастівського міського голови Василь Коваль, голова районного Фонду милосердя і здоров’я Людмила Воровська, Червономотовилівський сільський голова Наталія Сперкач, голова районної ветеранської організації Леонід Балашкевич, сільські, селищні голови сусідніх рад, працівники соціальної сфери району, представники релігійної громади ХВЄ, громадськості району, обласні і регіональні ЗМІ.

На початку зустрічі учасники заходу побували у соціальних закладах, створених при Червономотовилівській релігійній громаді християн віри Євангельської (п’ятидесятників). Ця громада є взірцем благодійності та щоденної турботи про долю ближнього, який опинився у скруті. При церкві створені і перебувають під опікою соціально-реабілітаційний центр “Дім радості”, де проживають 34 дитини, які втратили піклування родин; притулок, у якому мають догляд 6 самотніх немічних стареньких громадян. Запросили очільники громади ХВЄ усіх і до свого молитовного будинку, де проводяться спільні з районними службами соціально-гуманітарні заходи для жителів району, і класу для позаурочної роботи з дітьми.

Вражень, цікавих пропозицій, продуктивних ідей було вдосталь. Тож у формі “круглого столу” відбувся широкий обмін думками щодо необхідності об’єднувати громади до вирішення питань самотніх, немічних, соціально вразливих, малозабезпечених співгромадян. Головною була думка про необхідність зміцнювати співпрацю влади і територіальної громади, із залученням соціально та економічно активних партнерів. Варто шукати нові форми роботи з людьми, які потребують допомоги. Пастор церкви ХВЄ Олександр Озеруга наголосив на тому, що участь релігійних громад мусить бути не лише в соціально направленій роботі, але й у формуванні у громадян моральних цінностей, спонуканні до співпереживання за тих, хто поряд, закладенні світоглядних позицій “людина – людині”.

Насамкінець учасники заходу побували у стаціонарному відділенні геріатричного профілю у селі Малополовецьке, де на власні очі побачили дієву турботу районної влади про самотніх непрацездатних громадян.

Відкриття осередку “Милосердя” відбулося незадовго до Пасхальних свят, які уособлюють християнські цінності – милосердя, турботу про ближнього, безкорисливе служіння людям. І це є хорошим знаком з огляду на те, що започаткована Червономотовилівською територіальною громадою справа повинна отримати більш широку підтримку в інших громадах району.

Ідея створення сільського осередку по-діловому підтримана обласною та районною державними адміністраціями, обласним Фондом милосердя і здоров’я.

Ольга ДЕЙНЕГА

Не завалюйте наш будинок сміттям

Традиційно під час проведення місячників благоустрою міста до редакції надходить значно більше листів, що стосуються впорядкування його території. Цього листа надіслали мешканці будинку №8 по вулиці 9 Січня. В ньому вони окреслили надзвичайно серйозну проблему, що заважає їм повноцінно жити, і просять нарешті допомогти вирішити, на їхню думку, цей “вічний головний біль”.

Через газету “Перемога” ми вкотре звертаємося до міської влади з проханням поставитися з розумінням до нашого клопотання. Наш будинок №8 по вул. 9 Січня розташований біля Центрального ринку міста. Він оточений помешканнями приватного сектора, поруч з ним – декілька магазинів, а в самому будинку розташовано державну установу, бар та ще й залу гральних автоматів.

Але навіть не все це викликає невдоволення наших мешканців. Однією з найбільших проблем є створення міського сміттєзвалища біля нашого будинку, до якого протягом багатьох років мешканці прилеглих вулиць несуть сміття до контейнерів, розрахованих на один багатоповерховий будинок. Навіть із цим можна було б якось змиритися, але ж свій внесок додають сюди ринок, бар і магазини. Користуються цими ж контейнерами біля нашого будинку й приватні підприємці, які до них скидають гнилий товар. Треба зазначити, що ЖЕК встановила додаткові контейнери, та вони не покращили ситуацію. За день 7 контейнерів наповнюються з горою, при цьому вивезення сміття здійснюється лише 2 рази на тиждень, а негабаритного лише 2 рази на місяць. Тому і виростає майже щотижня біля нашого будинку ціла гора сміття. А уявіть собі, що робиться на подвір’ї будинку, коли на вулиці вітер. Особливо велике накопичення сміття припадає на весну та осінь, коли в місті оголошуються місячники благоустрою та настає пора прибирання на подвір’ях і на присадибних ділянках. Тоді, незважаючи на те, що оголошено про безоплатне вивезення сміття з приватного сектора, мешканці навіть інших мікрорайонів у мішках та машинами везуть сміття до нашого будинку. Спиляні сухі гілки на сусідній вулиці – до нас. Порожні пляшки, коробки з магазинів – до нас. А чому б і ні? Платити ж за це непотрібно: заплатять за це мешканці будинку, а ЖЕК – вивезе. При цьому в декого вистачає нахабства на зауваження мешканців відповідати погрозами, мовляв, будеш базікати – наступного разу висиплю сміття під твій під’їзд.

Через газету ми хочемо звернутися до мешканців вулиць Червоної і 9 Січня, приватних підприємців і реалізаторів Центрального ринку, власників і продавців поруч розташованих магазинів, щоб вони змилостивилися над нами і вирішували надалі проблему зі своїм сміттям самі, а не завалювали наш будинок.

В.ВОРОБЙОВ, голова будинкового комітету, від імені мешканців будинку №8 по вул. 9 Січня

Про королівську церкву Архістратига Михаїла в селі Пилипівка

До Великодніх свят група знавців старожитностей Київщини Володимир Дросенко, Богдан Короленко та Володимир Перерва порадували новою, вже сьомою, книгою з серії “Духовна спадщина Фастівського краю”. Ті, хто цікавиться історичною спадщиною Фастівського краю, вже мали можливість ознайомитися з нарисами про Воскресенський, Покровський та Снігурівський Різдва Пресвятої Богородиці храми у місті Фастові, про храми Івана Богослова у Фастівці, святої мучениці Параскеви у Веприку та святого Архістратига Михаїла у Дорогинці.

Останній нарис з цієї серії висвітлює історію православної парафії сіл Королівки, Пилипівки та Бортників, причому більшість матеріалів у ній публікуються вперше.

Вже перша сторінка нової книги заворожує читача. Виявляється, імператриця Катерина II володіла гардеробом в 35 тисяч суконь. Коли ж вони їй набридали, вона відправляла їх на перешивання… в ризи та підризники, єпітрахілі та інші речі, необхідні для богослужіння. “Не обминула царська милість і мальовничої Королівки, – пишуть автори нарису. – Прихожани з цілої округи сходилися подивитися на речі “з царського плеча”, а батьки розповідали дітям про пам’ятний подарунок”.

Перший Троїцький храм був призначений для цілої округи – Пилипівки, Королівки, Бортників та Єлизаветівки. Документи про нього стверджують таке: “Построен он в 1784 году тщанием прихожан, но 1825 года месяца сентября шестого дня по недозору церковного старосты сгорел”. Спорудити нову церкву незаможнім кріпакам було непросто, і вони звернулися до Олександри Браницької – однієї з найбільших землевласниць Російської імперії, подруги та колишньої фрейліни Катерини II. Графиня-меценатка дала згоду і, головне – кошти на будівництво нового храму, який споруджували дев’ять років. “Новая каменная во имя Архистратига Михаила однопрестольная церковь” була освячена 14 червня 1843 року. Завдяки якості побудови та матеріалів, королівська святиня виявилася надійною і міцною, переживши до наших днів атеїстичні десятиліття радянської доби.

Як і тисячі йому подібних, королівський храм Архістратига Михаїла в с. Пилипівка зазнав неоднозначної долі. Вперше його було закрито у 30-х роках ХХ століття – в часи розпалу сталінських репресій, вдруге – в 1960 році знову ж таки представниками радянської влади, та в 1989 році, відразу після святкування на державному рівні 1000-ліття хрещення Русі, він розпочав своє нове життя. За настоятельства незмінного настоятеля священика Петра Псарука в церкві було проведено реставраційні роботи, придбано необхідне для богослужіння церковне майно, відновлено регулярні богослужіння.

Крім цих відомостей, нарис висвітлює багато цікавого про духовних наставників і мирян Пилипівки, Королівки та Бортників. Чимало сучасників, що проживають сьогодні в цих селах, зможуть віднайти представників свого родинного кореня. Або хіба не цікаво сьогодні сприймати такі факти з минулого, як от: “ У 1860 році в королівській церкві було охрещено 51 хлопчика та 42 дівчинки з Королівки, Пилиповичів та Бортників”. Народжували тоді місцеві мами по 10-15 нащадків, а найпопулярнішими були імена – Євсевій, Деомид, Марко, Йосип, Параскева, Домнікія, Пелагея та Мотрона.

Автори цього історичного нарису висловили щиру вдячність директору фермерського господарства “Євросад” Юрію Криворучку за допомогу у виданні. Судячи з інтервалів, що тривають між виходом нових видань з цієї серії книг, що вже у недалекому майбутньому стане унікальною, шукати меценатів їм все сутужніше. А шкода, бо повноцінне осмислення історичної та духовної спадщини своєї малої батьківщини може бути тільки через знання її минулого.

Зоя ЗІНОВ’ЄВА

Спорт

РОЗПОЧАЛАСЯ МІСЬКА СПАРТАКІАДА

У клубі “Біла тура” СК “Машинобудівник” командними змаганнями з шахів та шашок розпочалася міська спартакіада 2009 року серед збірних команд підприємств, організацій та установ міста.

Спартакіада проходитиме з 11 видів спорту. На жаль, лише три команди з шахів та три – із шашок взяли участь у цих змаганнях, незважаючи на те, що було запрошено учасників із 30 підприємств, організацій та установ міста.

До змагань з шахів також була запрошена команда СК “Машинобудівник”, щоправда, без заліку, адже ці учасники займаються в тренера з шахів І.А.Гірак, яка в цей день і була головним суддею змагань.

У змаганнях з шашок впевнену перемогу здобула команда Центру “Укррефтранс” у складі Миколи Журби, Петра Кострубіцького та Ніни Радченко, на другому місці – команда моторовагонного депо, на третьому – дистанції сигналізації та зв’язку. Змагання з шахів проходили більш наполегливо та цікаво. Команда Центру “Укррефтранс” у складі Євгена Кареліна, Сергія Ярового та Ірини Новіцької з рахунком 2:1 перемогла команду моторовагонного депо і стала переможцем. На третьому місці – команда дистанції сигналізації та зв’язку. До речі, команда юних шахістів (без заліку) перемогла всіх своїх суперників з рахунком 3:0. Це і не дивно, адже Руслан та Богдан Гіраки, яких мама тренує вже сім років, кандидати в майстри спорту, неодноразові переможці та призери обласних та міжнародних змагань, а Богдан Бондаренко має ІІІ розряд.

Всі переможці та призери отримали дипломи та пам’ятні подарунки. Також подарунки отримали юні шахісти та зовсім маленькі, які прийшли на змагання зі своїми батьками. Це – братик та сестричка із сім’ї Мазур з моторовагонного депо.

Змагання пройшли кваліфіковано, в теплій і дружній атмосфері завдяки подружжю Гіраків – Ірині Андріївні та Василю Степановичу, головному судді та головному секретарю змагань.



НА СТАРТІ – ЛЕГКОАТЛЕТИ МІСЬКИХ ШКІЛ

На СК “Машинобудівник” відбулися міські змагання з легкоатлетичного кросу пам’яті Героїв Чорнобиля серед збірних команд ЗОШ. Ці, 15-ті за ліком змагання, проводилися з метою вшанування пам’яті пожежників, які загинули під час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

Всього в змаганнях взяли участь 115 юнаків та дівчат з семи міських шкіл. У різних вікових групах (1992-1996 р.н.) на дистанціях 300-500-1000 м успішно виступили: Вероніка Бушма (ЗОШ №4), Марина Журавель та Дмитро Юшков (ЗОШ №2), Олександр Євдокименко та Марина Зеленська (ЗОШ №1), Богдан Вовненко (СЗОШ №9).

Що стосується загальнокомандного заліку, то впевнену перемогу здобув колектив ЗОШ №4. На другому місці – команда ЗОШ №1, на третьому – СЗОШ №9. Нагородження переможців та призерів змагань провели начальник відділу з питань фізичної культури та спорту М.В.Дятел та головний суддя змагань А.С.Сингаєвський.

За підсумками цих змагань буде сформована збірна команда м. Фастова для участі в обласному легкоатлетичному кросі, який відбудеться наприкінці квітня в м. Біла Церква.

Ростислав ДЕЙНЕГА, голова міського ФСТ “Україна”



ФІНІШУВАВ ТУРНІР “ШКІРЯНИЙ М’ЯЧ”

Успішно фінішував районний турнір “Шкіряний м’яч” серед футболістів віком 12-14 років (1995-1997 р.н.). Заключні матчі проходили у Фастівецькій ЗОШ І-ІІІ ст. За перемогу боролися найсильніші команди – Борівської, Пилипівської та Фастівецької загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ст. У комбінаторній, грамотно вибудованій колективній грі всі команди-фіналістки наполегливо йшли до перемоги. Однак справжній спортивний характер проявили господарі поля – футболісти з Фастівця (вчитель фізкультури і тренер Юрій Свиридович). Вслід за ними призове друге місце виборола команда Пилипівської ЗОШ І-ІІІ ст. (тренер Віктор Христинко), на третьому – команда Борівської ЗОШ І-ІІІ ст. (вчитель фізкультури і тренер Сергій Сладков).

Організаторами змагань виступили відділ з питань фізичної культури і спорту райдержадміністрації (начальник Віталій Дерев’янченко), районна Федерація футболу (голова Віктор Христинко) за сприяння відділу освіти райдержадміністрації (начальник Іван Недогибченко).

А нагороди (перехідний Кубок турніру, грамоти, інші відзнаки) знайдуть своїх героїв на районному святі спортивної слави.

Ольга ДЕЙНЕГА

Трагедія, яку не забути

Ось уже 23 роки поспіль квітень, що пробуджує природу до життя, завершується сумними спогадами, смутком і гірким присмаком полину небаченого за наслідками лиха, що трапилося того незабутнього 26 квітня. Сталася найбільша техногенна аварія світового масштабу. Смертоносні радіонукліди рознеслися на території багатьох країн світу. Вони посіяли страх, небезпеку всьому живому. Давнє, але до того часу маловідоме слово “Чорнобиль” невдовзі миттєво рознеслося і стало відоме на всій земній кулі. Втім, воно й досі лякає, насторожує і хвилює світове співтовариство.

В ніч з 25 на 26 квітня 1986 року під час проведення випробувань реактор 4-го енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції вийшов з-під контролю. Стався потужний вибух, яким було відкинуто плиту вагою 100 тонн, що вкривала 4-й енергоблок станції. При температурі понад 2000оС тепловиділяючі елементи почали плавитися, в подальшому загорілася графітова оболонка реактора. В справжньому вогняному штормі радіоактивні продукти із активної зони реактора почали викидатись в атмосферу.

До 1989 року в роботах з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи було задіяно близько 800 тисяч громадян.

Довкола Чорнобильської АЕС була створена 30-кілометрова зона відчуження, з населених пунктів якої до 5 травня 1986 року були евакуйовані 130 тисяч жителів.

Внаслідок аварії на ЧАЕС в Україні була забруднена радіонуклідами територія загальною площею понад 50 тис. кв. км. У 12 областях України 2293 населені пункти віднесені до зони радіоактивного забруднення, а це майже 40 тис. кв. км території України.

Нині в Україні проживає понад 2,5 млн. громадян, які мають статус постраждалої особи внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Київська область постраждала найбільше. Із загальної площі 28,1 тис. кв. км до території радіаційного забруднення віднесено 12,3 тис. кв. км, або 44% території області з населенням близько 1,750 тис. чоловік, до постраждалих осіб області – понад 800 тис. чоловік, з яких близько 267 тис. – діти.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 року місто Фастів віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю, в якому станом на 01.03.2009 року проживає 47995 осіб, віднесених до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що складає понад 95% від всього населення міста, з них:

– категорії 1-А (інвалідів Чорнобиля) – 991 особа;

– категорій 2-А та 3-А (учасників ліквідації) – 633 особи;

– категорій 2-Б та 3-Б (евакуйованих, переселених) – 269 особи;

– категорії 4В (потерпілих) – 36787 осіб;

– серії Д (потерпілих дітей) – 9315 осіб, з яких 13 дітей-інвалідів, захворювання яких пов’язано з наслідками катастрофи на ЧАЕС.

Чорнобильські програми соціального захисту населення з Державного бюджету фінансуються в неповному обсязі, але за рахунок коштів, які виділяються для постраждалого населення м. Фастова в дитячих дошкільних закладах освіти на повному безкоштовному утриманні виховується 1310 дітей за рахунок 50% коштів Чорнобильського фонду та 50% коштів місцевого бюджету, а в загальноосвітніх школах міста за рахунок Чорнобильського фонду безплатним харчуванням охоплено 4698 учнів.

Серед заходів, спрямованих на покращення здоров’я постраждалого населення, чільне місце належить санаторно-курортному лікуванню.

Так, в 2008 році Київською ОДА за рахунок коштів Чорнобильського фонду для постраждалого населення м. Фастова було виділено 1798 путівок на суму 3316894 грн., що дозволило охопити санаторно-курортним лікуванням 1634 дітей, які навчаються в закладах освіти міста, за путівками матері та дитини оздоровлено 59 дітей та 105 осіб, віднесених до категорії 1 (інваліди ЧАЕС) та категорії 2-А (ліквідатори).

Незважаючи на економічні труднощі, породжені світовою кризою, наша держава особливу увагу приділяє питанням соціального захисту постраждалого населення.

Так, в 2008 році для проведення компенсаційних виплат постраждалим громадянам м. Фастова з Державного бюджету перераховано 10916943 грн.

В Україні розроблена і діє Національна програма мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи до 2010 року, якою встановлений чіткий порядок фінансування заходів та визначені науково-обгрунтовані пріоритети, стрижнем яких є людина, її здоров’я та соціальний захист.

Щорічно, напередодні 26 квітня, ми з вдячністю згадуємо всіх тих, хто 23 роки тому усвідомлено і жертовно, ціною свого життя і здоров’я зупинив ескалацію Чорнобильської катастрофи.

Віталій ЮРКОВСЬКИЙ, заступник начальника управління праці та соціального захисту населення Фастівського міськвиконком

Як живеш, село?

Марія Гаркавенко: “У Фастівці з гордістю згадують про минуле, з надією дивляться у завтрашній день”

Весною село нагадує бджолиний вулик. Користуючись погожою дниною, пам’ятаючи селянську мудрість “Весняний день рік годує”, люди часу не марнують. Дбайливі і завбачливі зранку пораються в городах, висівають грядки, у теплицях вже вибивається з-під землі ніжна зелень, розсада набирається сил. І картопля, яку ще називають “другим хлібом”, займає заздалегідь підготовлені для посадки улюбленої у всіх регіонах нашої країни культури, без якої, як і без води, і ні туди і ні сюди.

Побувавши днями у Фастівці, Клехівці, побачили типову для цієї пори року картину, про що говориться у преамбулі до розповіді про будні ПСП “Фастівецьке”. Дійсно, не можна обійти увагою господарство, його працьовитих людей, які звикли заробляти на хліб насущний щоденними важкими зусиллями, альтернативи яким, як би не хотілося, немає. Селяни, на відміну від деяких сучасних політичних сил, ніколи і ні до кого не апелюють, не марнословлять із високих трибун чи засобів масової інформації, не чубляться через незгоду в оцінках суспільно-політичної ситуації, що загострилася через чергову кризу (скільки їх уже пережито за останні роки – не порахувати).

Про те, що підприємство, як і раніше, функціонує, щоправда, в дещо зменшених масштабах, викликаних новими підходами в організації сільськогосподарського виробництва, реформуванням галузі, можна дізнатися з розмови з його директором Марією Іванівною Гаркавенко.

– Дбаючи про виробництво зерна, торік посіяли озимі культури на площі 840 га. Із сівбою ранніх зернових також уже впоралися, під ячменем зайнято 630 га. На черзі – сівба кукурудзи, під яку виділено 700 га, на 114 га передбачається висіяти гречку, – розповідає керівник господарства, яка пройшла в ньому значну школу досвіду як головний економіст, головний бухгалтер.

Так що фінансово-економічні особливості роботи господарства – знайома справа, якою Марія Іванівна володіє бездоганно.

– Які перспективи розвитку тваринництва, адже ця галузь у Фастівці завжди вважалася прибутковою? Що планується для того, аби господарство забезпечувало відповідні робочі місця, вирощувало необхідну населенню продукцію вітчизняного виробництва, тим більше, що в країні існує тенденція імпорту м’яса. І вона не може не викликати занепокоєння у населення, у фахівців-аграріїв, які не хочуть покладатися на імпортні поставки, а розраховують на свої власні галузеві знання, виробничий досвід. Адже відомі, наприклад, такі факти, що в період так званої планової економіки, в радянські часи, сільське господарство України продуктами харчування забезпечувало 250 млн. людей. І нині, за підрахунками фахівців, дбайливе використання земельного ресурсу, сільськогосподарський потенціал регіонів країни може, в принципі, “прогодувати” 1 млрд. населення країн світу. Паралельно з цими фактами, так би мовити, до теми, можна додати, що сусідня Молдова, територіально у 20 разів менша України, щороку експортує горіхи у більш ніж 30 країн світу (на 1 гектарі вирощується продукція, реалізація якої дає виробнику 1 млн. євро на рік). Вражаючі приклади, привід для роздумів фахівців-аграріїв всіх рівнів, чи не так? – продовжуємо розвивати актуальну сільськогосподарську тему із досвідченою співрозмовницею, яка, працюючи в селі не один десяток років, знає його біди і проблеми, як свої п’ять пальців, вболіває за те, щоб рідне село жило заможно, а не як у мотивах шевченківського вірша про Дніпр широкий, човен, що “то виринав, то потопав”.

– Цілком погоджуюся з наведеними прикладами й аргументами, що свідчать про значний потенціал України в плані сільськогосподарських можливостей. Але буду говорити про роботу нашого підприємства щодо розвитку тваринництва. Рік тому через захворюваність корів на лейкоз молочно-товарне стадо довелося вибракувати, іншого виходу не було, на цьому наполягала ветеринарна служба.

Зараз у господарстві планується розвивати свинарство, на сьогодні утримуємо 1000 голів свиней, в перспективі передбачено ввести в дію свинокомплекс на 60 тисяч голів з використанням сучасних технологій вирощування цінної і затребуваної продукції, і, звичайно ж, високоприбуткової. Адже попит на свинину у споживачів ніколи не зменшується, завжди стабільний. Крім того, вирішено займатися вівчарством, для чого закуплено 20 вівцематок, – ділиться планами співрозмовниця.

Далі наша зацікавлена розмова, епіцентром якої було сільське життя-буття з усіма його принадами і труднощами, торкнулася питання забезпечення сільськогосподарською технікою. Передусім зазначу, сказала Марія Іванівна, що у лютому 2007 року у нас відбулися організаційні зміни, засновником ПСП стало ТОВ “Геомедсервіс”. За сприяння керівництва товариства господарство поповнилося новітньою імпортною технікою, зокрема, двома зернозбиральними комбайнами, потужним трактором, зерносівалкою, розкидачем мінеральних добрив, обприскувачем. Використання техніки на фастівецьких полях дає можливість вдосконалювати технологію вирощування і збирання сільськогосподарських культур в оптимальні агротехнічні строки.

“Все йде, все минає, і нема тому спочину, і краю немає” – в контексті дискусій, відвертих розмов про історію, сьогодення села не можна було не згадати рядки славнозвісного українського поета Тараса Шевченка, життя і творчість якого були пов’язані також і з Фастівцем. А тому оптимістичний, незважаючи ні на що, дух його поезії був лейтмотивом тем, новацій, що стосувалися перспектив життєдіяльності господарства, а відтак – і забезпеченості робочими місцями селян, молоді, підвищення добробуту мешканців Фастівця, Клехівки.

У зв’язку з тим, що передбачається розширювати виробництво свинотоварної продукції, планується будівництво комбікормового заводу у Клехівці потужністю 15 тонн за годину, зараз у стадії підготовки технічна документація. Дисбаланс цінової політики на сільгосппродукцію, що не може не хвилювати аграріїв, є буквально “криком душі” селян, каже керівник господарства, потрібен кардинальний підхід до вирішення питання зберігання зерна. Адже на хлібоприймальне підприємство розраховувати, як колись, не можемо. Торік, приміром, зібрали хороший врожай кукурудзи, а реалізувати зерно не могли через відсутність прийнятних цін на ринку. Тобто ми, як і інші аграрії, виявились без вини винні, програвши бізнесовим структурам, зернотрейдерам.

Тож навчені гірким досвідом останніх років, коли врожай не реалізовується через перипетії на ринку, низьку потужність складського господарства, вирішили збудувати елеватор для власних господарських потреб потужністю 50 тисяч тонн зерна на рік.

Сьогодні підприємство, працюючи в ринкових умовах господарювання, де, зважаючи на новації, часто-густо більше запитань, ніж конкретно однозначних відповідей, розвиває свою діяльність, орендуючи земельні паї у селян, площа яких складає 2200 га. За використання земель господарство розраховується із пайовиками згідно з чинним законодавством. В 2007-2008 роках замість визначених законодавством 1,5% виплачено 2%. У 2009 році за оренду земельних паїв буде виплачено 3% вартості.

З ким би не розмовляли нині в селі – із тваринниками, хліборобами, культпрацівниками – про сучасні реалії життя, де, на жаль, мало стабільності, де будь-якого найзавзятішого оптиміста можуть вибити із душевної рівноваги карколомні стрибки цін на всі види промислової, сільськогосподарської продукції, послуги, інфляція, невідступний шлейф криз, що не збираються поки що добровільно відступати – діалоги і одкровення неодмінно виходять на центральну, провідну тему – багаті виробничо-господарські, духовні традиції села. І в цьому, за глибокими переконаннями наших співрозмовників, людей щирих, працьовитих, добросовісних, криється та життєдайна, мобілізуюча сила, що дозволяє селянам із гордістю згадувати про минуле, із надією дивитися в завтрашній день.

В цьому контексті добрим словом тут згадують про колишніх керівників господарства Івана Петровича Нітуна, Григорія Михайловича Клименка, при яких закладався фундамент розвитку підприємства, збільшувалося виробництво сільгосппродукції. Та головну роль у становленні господарства відігравали і відіграють сьогодні люди праці. Такі, як Галина Федорівна Божок, більшу частину свого життя жінка присвятила розвитку молочного скотарства, пройшовши шлях від доярки до завідуючої фермою. На заслуженому відпочинку зараз досвідчені механізатори – Борис Станіславович Шиндеровський, Анатолій Кирилович Крукович, Анатолій Антонович Блощаневич, Юзеф Федорович Бойченко, Олексій Гнатович Солов’єнко, Володимир Олексійович Добрівський. Сьогодні трудова естафета у надійних руках молодих механізаторів – Сергія Тростянка, Святослава Дубиківського, братів Віталія та Вадима Чмілів, Миколи Куташа, Анатолія Куцака.

Найбільший розквіт господарства, інфраструктури припав на період керівництва Івана Дмитровича Зеленька, Заслуженого працівника сільського господарства України, на жаль, покійного. Він володів безцінним даром хлібороба, любив і вмів працювати на землі, був наполегливим, відмінним організатором багатотрудної, що не піддається ніяким вимірам і класифікаціям, селянської праці. Турбота про людей, про розвиток села зримо позначилася будівництвом житла для хліборобів, тваринників, газифікацією, благоустроєм доріг, вулиць, зведенням храму у Клехівці, пам’ятника Тарасу Шевченку у Фастівці, допомогою культурно-освітнім закладам, місцевим спортсменам.

На знак вдячності шанованому земляку нинішньої весни у Фастівці започатковано футбольний турнір на кубок пам’яті І.Д.Зеленька, колишнього директора ПСП “Фастівецьке”. Учасників змагань привітали заступник голови райдержадміністрації Юрій Волков, голова районної організації Народної партії Євген Паламарчук. Організаторами турніру стали учитель фізкультури Юрій Свиридович, Костянтин Короленко, спонсором – ПСП “Фастівецьке”.

Взагалі, весна збагачує почуття позитивними емоціями, заснованими на відповідній тональності популярної української пісні: “Весна іде, красу несе, а тій красі радіє все”. І розмова про історію села, що нерозривно пов’язана із сьогоденням, завтрашнім днем, про долі людей, яку ми повели із Надією Степанівною Колісніченко, Фастівецьким сільським головою, яку обрано на цю посаду на позачергових виборах у березні нинішнього року, засвідчила значний потенціал громади.

Кандидатуру Колісніченко, яка 10 років працювала секретарем сільської ради, підтримувала дирекція ПСП “Фастівецьке”, Народна партія. Сільського голову з обранням на посаду привітав Голова Верховної Ради України, голова Народної партії Володимир Михайлович Литвин.

– Сільська рада співпрацює із ПСП “Фастівецьке” в питаннях соціально-культурного розвитку села. Я підтримую дії Народної партії, за сприяння якої на баланс сільської ради безкоштовно передано приміщення клубу та медпункт у с. Клехівка. Депутати сільської ради є представниками різних політичних партій, але їх об’єднує одна мета – вирішення злободенних проблем людей, відстоювання спільних інтересів територіальної громади, тому співпраця сільського голови із усіма політичними силами, що прагнуть допомогти соціально-культурному розвитку села, вкрай важлива,– говорить Надія Степанівна Колісніченко.

– Минулого року, – розповідає вона, – за рахунок бюджетних коштів зроблено реконструкцію Будинку культури с. Фастівець. Але у зв’язку із фінансовою кризою приміщення залишилося без театральних стільців, музичного обладнання. Тому вважаю своїм першочерговим завданням знайти спонсорів, які б виділили кошти для придбання меблів. Адже у Будинку культури працюють гуртки художньої самодіяльності (вокальний, танцювальний, художнього читання), проводяться свята до знаменних дат, вечори відпочинку, вшанування ветеранів війни та праці.

Разом із депутатським корпусом, ініціатором всіх важливих справ на селі до Великодня, проведено благоустрій, іде підготовка до Дня Перемоги, інших заходів, що об’єднують громаду чуттям єдиної родини.

Ніна БАННІКОВА

„Фараони” повертаються

Уприміщенні культурно-виховного молодіжного центру с. Мотовилівська Слобідка відбулася прем’єра вистави О.Коломійця „Фараони” у виконанні драматичного гуртка молоді села під керівництвом вчительки початкових класів Л.М.Чурпіти. Можна сказати, що стало вже традицією нашого села повторювати цю виставу через десятиріччя. Ставили її ще наші батьки, потім діти, а тепер уже онуки. Але вона є актуальною і на сучасному етапі. До цих пір вистава своїм гумором викликає у глядачів щирий сміх, нікого в залі не залишає байдужим.

А задум до постановки цієї п’єси виник у молоді ще задовго до відкриття культурного центру. З такою пропозицією вони звернулися до Л.М.Чурпіти, яка колись сама грала у „Фараонах”. Так розпочалися репетиції, які спочатку проходили у Людмили Миколаївни вдома.

З відкриттям центру репетиції перенеслися на сцену. І ось так з ініціативи молоді утворився драматичний гурток, до якого увійшли учні школи та її випускники.

Два рази на тиждень проходили репетиції, на які молодь ходила із задоволенням. Нарешті настав день, коли вистава була готова. По всьому селу розвісили оголошення. Всі учасники в день виступу дуже хвилювалися.

Зала поступово наповнювалася глядачами.

На сцені лине пісня „Гей, наливайте повнії чари...”. Співають її чоловіки – Таран, Онисько, Оверко, Аристарх. Зала вибухнула сміхом і оплесками. Адже цих „артистів” глядачі знають ще з дитинства. Особливо головного героя – Тарана, роль якого виконував О.Сметана. Його батько теж колись грав цю ж роль. Перед очима односельців і гостей змінювалися картини, події. Ось Таран місить тісто, пере дитячі колготки, накриває на стіл для дружини Одарки (В.Махновець) та її подруг Уляни (В.Перехрест) і Ганни (М.Брежнєва). В залі лунають оплески, коли на сцені з’явився Онисько (В.Чурпіта) – дояр, Корній (В.Маслій) – лановий із сапою, Аристарх (М.Яковенко) – свинар у халаті, з вилами, в солом’яному брилі, Оверко (В.Пасічник) – з немовлям на руках, яке плакало на всю залу. Глядачів зачарувала молода пара – Катерина (Т.Лантух) та Грицько (О.Кохановський). Яке пожвавлення відчулося в залі, коли Грицько підхопив Катерину на руки і швидко покрутив її навколо себе.

Неперевершеною була дружина голови колгоспу Устимівна (О.Комендант), коли проводила збори колгоспників. Наймолодшою учасницею вистави була 4-класниця Г.Перехрест, яка чудово справилася з роллю Павлика – виконавця.

Звукорежисер З.Коденко вміло підібрав для виконання п’єси пісні, плач немовляти, мукання корови, кукурікання півня.

Нарешті сон „фараонів” закінчився. Глядачі бухливо аплодували. „Артисти” отримали квіти від спонсорів. Зі словами щирої вдячності до учасників звернувся сільський голова Є.В.Осадчий, начальник відділу культури і туризму Т.В.Машовець та директор районного Будинку культури П.А.Юхименко, який, на прохання глядачів, розказав цікаву гумореску.

Задоволені, з веселим настроєм глядачі залишили приміщення культурно-виховного центру, з побажаннями „До нових зустрічей”. А учасники гуртка чекають запрошення на „гастролі” по району.

Тетяна Омельченко, завідуюча клубом

№ 18 (30 квітня 2009 року)

Терпець урвався

Хто хоче розбагатіти протягом дня, буде повішеним протягом року.
Леонардо да Вінчі

Надмірна зажерливість людини дуже часто має трагічні наслідки – це відома істина. І якщо це стосується однієї людини, масштаби трагедії відносно малі. Але якщо ця людина має відношення до влади, то своєю поведінкою вона створює проблеми певній частині суспільства.

У червні 2008 року секретарем Фастівської міської ради було обрано представника депутатської фракції “Наша Україна” В.В.Сальнікова. Особливістю цієї посади у Фастові, де вже другий рік немає міського голови, є те, що секретар міської ради згідно із Законом є одночасно виконуючим обов’язки міського голови. До подробиць цього обрання немає потреби повертатися. Наша фракція за це обрання не голосувала і відповідальності за скоєні цією командою порушення ми не несемо, та хіба місту від цього легше?

Англійський політичний діяч Едмунд Берк ще у 18-му столітті сказав знамениту фразу: “Якщо, зазвичай, багатство – це влада, всяка влада тим чи іншим способом прибирає до рук багатство”. Як стало відомо на останній сесії, з огляду на особливості команди, якій віддали владу у Фастові в червні 2008 року, були певні застереження напередодні голосування з боку тих, хто її обирав. Зокрема, депутат О.М.Пеньковий попереджав: “Хлопці, пам’ятайте, півроку – жодних особистих питань”. Але, не дочекавшись закінчення “мораторію”, особисті питання почали протягувати, причому робилося це, зазвичай, всупереч рішенням ради і діючому законодавству.

Так, 30.10.2008 р. рішенням виконкому міської ради, очолюваного В.В.Сальніковим, було надано дозвіл на будівництво готелю ПП А.М.Орловській, депутату міської ради і дружині депутата С.В.Чижика, голови фракції “НУ”, за адресою: вул. Шевченка, 2-а, поряд із Палацом культури. Цей дозвіл суперечив рішенню ради, яким раніше було затверджено проект відведення земельної ділянки площею 0,1 га в оренду для розміщення дитячих ігрових майданчиків, атракціонів та дитячого кафе. При вирішенні цього питання депутатами зазначалося, що можливе встановлення лише тимчасових споруд. Здавалось, іншого і бути не могло, оскільки процедура виділення землі під тимчасові споруди і під капітальне будівництво різна. Та і містобудівне законодавство не дозволяє виділяти землю, надавати дозвіл на будівництво і, тим більше, будувати капітальні споруди, якщо це не передбачено генеральним планом міста та іншою містобудівною документацією. Але, ігноруючи всі перераховані вимоги, виконком видав дозвіл на будівництво готелю ПП А.М.Орловській. При цьому про існування зазначеного дозволу я, як і переважна більшість депутатів, знати нічого не знали. Не знала про нього і частина членів виконкому, але вісім чоловік із чотирнадцяти членів виконкому згідно з протоколом за це проголосували.

Людям, які ніколи не займалися погодженням будівництва, поясню, що дозвіл на будівництво не дає права на початок будівельних робіт, а лише на розробку проекту будівництва. Але, незважаючи на це, будівництво розпочалося, щочерговим порушенням закону. Масштаб порушення підсилює той факт, що розпочато воно безпосередньо в дворі міського Палацу культури. А це – найбільш соціально значима споруда міста, яка розрахована на 800 чоловік і в якій займаються понад дві тисячі дітей та дорослих. Риття котловану під будівництво готелю за Палацом культури розпочалося у вересні 2008 року. Чималий за розміром котлован міська влада не помічала. Директор Палацу культури В.Р.Пархоменко, зрозумівши загрозу, яку несе незаконне будівництво для її закладу, звернулася до влади, але у відповідь почула погрози щодо її подальшого перебування на займаній посаді. Тоді вона і ще майже триста фастівчан, діти яких відвідують Палац культури, звернулися з колективним листом до Президента України. Зверталася вона і до депутатів міської ради, зокрема, і до мене. Але всі наші звернення В.В.Сальніков ігнорував. Я, намагаючись привернути увагу громадськості і депутатів до цинічних порушень закону, розповів про це та інші порушення у своїй статті в газеті “Перемога” від 3 жовтня 2008 р. Але замість протидії порушенням міськвиконком своїм рішенням №268/15 надав дозвіл на будівництво готелю. Ну хіба це не наруга над Законом і громадою міста? Далі, після мого чергового виступу в сесійній залі, в якому я наполягав на створенні депутатської комісії з розслідування незаконного будівництва в м. Фастові і, як вершину цих порушень, навів приклад будівництва готелю, депутат Чижик вирішив змусити мене замовкнути. Він подав на мене позов до суду на суму 200000 грн. (та на газету “Перемога” на суму 50 тис. грн. – Ред.) за нібито розповсюджування мною наклепницької інформації. Таку заяву він обґрунтував тим, що, по-перше: “особливістю ділової репутації Позивача є те, що Чижик С.В. є депутатом міської ради, публічною людиною, членом партії “Народний Союз Наша Україна”, почесним головою якої являється Президент України В.А.Ющенко”. По-друге: “в результаті незаконних дій Онищука С.М. та Відповідача-2 (газети “Перемога” – Ред.) був значно підірваний авторитет Позивача як депутата міської ради. Зокрема, після поширення Онищуком С.М. та Відповідачем-2 недостовірної наклепницької інформації виборці, що голосували за мене та мені довіряли, почали мене уникати. Тобто для відновлення довіри людей до мене потрібен значний час. Стан мого здоров’я значно погіршився”.

Окрім незаконного будівництва, що велось у дворі міського Палацу культури, я звернув увагу депутатів і на незаконну реконструкцію торговельного павільйону ПП С.В.Чижика по вул. Соборній біля “Вечірнього ринку”. І це також оскаржувалось у позові.

Фастівчан цікавить роль В.В.Сальнікова і виконкому у незаконній реконструкції павільйону біля “Вечірнього ринку”? Розказую: коли міська рада затверджувала проект відведення земельної ділянки під реконструкцію павільйону, дозвіл на розробку якого дала ще рада минулої каденції, ми повірили депутату С.В.Чижику, що ним буде розроблений проект красивого кіоску, в якому продаватимуться квіти, але, забувши власні зобов’язання, порушуючи містобудівне законодавство, С.В.Чижик, на мою думку, спотворив територію навпроти “Вечірнього ринку”. Міська рада розглядала питання незаконного будівництва кіоску, та не продовжила С.В.Чижику договір оренди під одним з існуючих кіосків по вул. Соборній, намагаючись у такий спосіб змусити його виконати взяті зобов’язання. Але виконком під головуванням В.В.Сальнікова вирішив узаконити порушення, черговим рішенням, надавши дозвіл на розробку проекту вже встановленої архітектурної потвори, чим, як я вважаю, продемонстрував зневагу до ради і міста.

Оскільки С.В.Чижик через суд вимагав від мене доказів очевидних речей, та ще й у такий спосіб, я змушений був звернутися до обласного Управління МНС з проханням провести перевірку законності будівництва зазначених об’єктів.

Частково наведу відповідь на мій запит за результатами перевірки:

– будівництво готелю ФОП А.М.Орловською, по вул. Соборній (поруч з міським Палацом культури) в місті Фастові розпочато без розробки проектно-кошторисної документації, погодження її у встановленому порядку з органами державного пожежного нагляду та з грубими порушеннями протипожежних вимог діючих будівельних норм та правил (не витримано нормативної протипожежної відстані до існуючої трансформаторної підстанції);

– реконструкцію торговельного павільйону ПП С.В.Чижика по вул. Соборній (біля “Вечірнього ринку”) в м. Фастові проведено без розробки проектно-кошторисної документації, погодження її у встановленому порядку з органами державного пожежного нагляду, його експлуатація здійснюється без прийняття актом державної приймальної комісії та з грубими порушеннями протипожежних вимог діючих будівельних норм та правил.

За результатами перевірки протипожежного стану головним державним інспектором з пожежного нагляду Київської області винесено постанову про призупення будівництва готелю та про призупинення експлуатації торговельного павільйону ПП С.В.Чижика по вул. Соборній (біля “Вечірнього ринку”).

То хто із нас бреше: депутат С.М.Онищук чи депутат С.В.Чижик, який з трибуни міської ради і через журнал “Городок” звинуватив мене у розповсюдженні недостовірної інформації, через яку “стан здоров’я С.В.Чижика значно погіршився”?

Але останньою краплею, яка спонукала відстороненню від влади команди Сальнікова-Чижика, стала судова тяганина, яку влаштував син депутата С.В.Чижика Денис Чижик з метою приватизації Привокзальної площі. Незважаючи на неодноразові роз’яснення начальника відділу земельних ресурсів, що Привокзальна площа – це земля загального користування і згідно із Законом вона не може бути приватизованою, С.В.Чижик вирішив інакше. Спочатку, всупереч рішенню ради, на підставі рішення Фастівського суду В.В.Сальніковим був підписаний договір оренди Привокзальної площі, хоча я особисто, як і більшість депутатів, про рішення суду дізнався після підписання Сальніковим договору оренди Привокзальної площі. І ось уже новий судовий позов. Син депутата С.В.Чижика Денис Чижик, не погоджуючись із рішенням ради, яка відмовила йому в приватизації Привокзальної площі, намагається знову вирішити питання через суд. Чи треба розповідати фастівчанам про значення Привокзальної площі в функціонуванні міста і чи можна вважати адекватними дії людей, які зазіхнули на цю власність громади? Атмосфера непрозорості, яку намагалася створити команда влади навколо цього судового розгляду, остаточно переконала частину депутатів, які ще вагались у необхідності відсторонення цієї команди від влади. Двадцять вісім депутатів міської ради проголосували за дострокове припинення повноважень секретаря міської ради В.В.Сальнікова, висловивши йому недовіру. Не голосували за це рішення тільки фракції “Наша Україна”, Партії регіонів та УНП.

Але все-таки, незважаючи ні на що, хочу зазначити, що позитиву в сьогоднішній раді значно побільшало. І двадцять вісім депутатів, які голосували за дострокове припинення повноважень В.В.Сальнікова, незважаючи на тиск і погрози з боку людей, які випадково і тимчасово дорвалися до влади, – найбільше цьому підтвердження. Своїм рішенням рада відмінила п’ять рішень виконкому. Два, про які розповів, і ще два, якими виконком надав тому ж ПП С.В.Чижику дозвіл на добудову мансардних поверхів над будівлями колишнього Будинку культури заводу “Червоний Жовтень” та приміщенням “Міськсвітло”, що по вул. Орджонікідзе. А також рішення виконкому, яким надано дозвіл дружині Сальнікова на добудову мансардного поверху над приміщенням “Фастівтепломережі”.

Зазначені рішення приймалися без попереднього вивчення відповідними службами, без погодження з міською радою і без конкурсу, що є порушенням законодавства України. І це вже – ознаки корупції. Ось такі вони – квіти й ягідки міської влади...

Щиро бажаю новообраному секретарю міської ради Г.Ф.Поліщук плідної праці на благо міста. А депутати міської ради, які на останніх сесіях продемонстрували свою громадську позицію, сподіваюсь, будуть їй у цьому сприяти.

Станіслав ОНИЩУК, голова фракції БЮТ

 

Від редакції. Нагадуємо, що під рубрикою “Депутатська трибуна” публікуються погляди народних обранців Фастівщини на ті чи інші події сьогодення. Як і завжди, ця рубрика є відкритою для депутатів усіх фракцій місцевих рад, які бажають висловити свою точку зору з питань, що безпосередньо стосуються жителів Фастова та району. Якщо будь-яка сторона, згадувана у матеріалах відкритої депутатської трибуни, захоче висловити свою позицію й аргументувати її, така можливість буде гарантовано надана. Редакція і надалі дотримуватиметься норм законодавства в інформаційній сфері, гарантуючи читачам неупереджене, збалансоване і всебічне висвітлення подій, а усім їхнім обранцям у місцевих радах – вільний доступ до друкованого слова.

Влада і городяни – порізно?

Рівно місяць обов’язки Фастівського міського голови виконує Галина Поліщук – людина з депутатським досвідом трьох скликань. Одним з перших конкретних заходів щодо внутрішньобюрократичної системи роботи апарату міськвиконкому була відміна щотижневих апаратних нарад у великій залі адмінприміщення, що носили здебільшого інформативний характер. Натомість – щопонеділка у кабінеті в.о. міського голови збирається невелике коло людей, але тих, від кого безпосередньо залежить життєдіяльність міста: заступників міського голови та керівників служб водо-, тепло-, світлопостачання, комунального та санітарного забезпечення.

Чим відрізняються попередні, усталені роками, апаратні наради при міському голові від теперішніх? Насамперед – стилем проведення: виокремлюється проблема, звітує відповідальний за напрямком роботи, окреслюється шлях її вирішення. Немає помпезності, навпаки, відчуваються щирі переживання за те, що зробити в місті і як це зробити. Діапазон проблем – від глобальних: “Чи буде Фастів з теплом 15 жовтня 2009 року?” до дрібніших: “Чи вже зрізане дерево по Соборній, 36?”.

Остання нарада, проведена 27 квітня, саме цими “дрібними” проблемами й вразила. Здається, що Галина Федорівна хоче детально дійти до будь-якого питання життя фастівської громади, все хоче обійняти своєю увагою, особистим контролем. До речі, дерево по Соборній, 36, що загрожувало добрих три роки перехожим, вже зрізане. Інша проблема з розряду, на наш погляд, теж “дрібних”. Мешканці багатоповерхівки №8 по вул. Героїв Танкістів на суботу-неділю залишилися з непрацюючим ліфтом. Чому?, – хоче знати в. о. міського голови, – адже є аварійні служби, що повинні були залагодити несуттєву поламку і не допустити незручностей мешканцям будинку на вихідні дні.

Або – чому повинен страждати без води весь будинок з декількома під’їздами, якщо аварійна ситуація лише в одному з них? Треба, говорить на апаратній нараді Галина Федорівна, встановити у водосистемі перехідники, і тут же встановлює термін: до кінця травня.

З проблемних питань, що вимагають немалих фінансових витрат, на цій апаратній нараді обговорені такі: необхідність переходу всіх навчальних закладів міста на міні-котельні, встановлення перед школами на дорогах з активним рухом “лежачих поліцейських”, заміна ліфтів із закінченим терміном дії (а їх у міському господарстві – 38).

Основною темою обговорення стали далеко не нові, але до сьогодні актуальні питання, про стан стихійної торгівлі у місті, благоустрій території біля підприємств та торговельних об’єктів, упорядкування Привокзальної площі, ліквідацію антисанітарії у підземному переході.

На завершення апаратної наради Г.Ф.Поліщук поділилася з посадовцями висновками, що зроблені нею протягом першого місяця роботи і що її серйозно турбують:

– Влада у Фастові не має авторитету. Таке враження, що вона і місто живуть у паралельних світах – кожен своїм життям. Наше завдання: довести, що влада в місті є, і люди, хто б ти не був – керівник підприємства чи бізнесмен, не повинні ігнорувати її.

Не погодитися з цим просто неможливо, адже і влада, і городяни – одна громада, якій насправді треба жити не паралельним, а одним життям.

Зоя ЗІНОВ’ЄВА

До уваги фастівчан!

Оргкомітет з підготовки та відзначення у м. Фастові 64-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні щиро вітає всіх учасників бойових дій, ветеранів війни та праці, жителів міста з хвилюючим всенародним святом – Днем Перемоги. В цей день ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю полеглих героїв та вшановуємо живих переможців і трудівників тилу.

Для відзначення Дня Перемоги до вашої уваги пропонується такий план заходів:

2 травня

12.00 – святкове засідання клубу “Надвечір’я” (Палац культури).

6 травня

12.00 – звітний концерт колективу дитячої музичної школи (Палац культури).

7-8 травня

Урочисті збори в трудових колективах та мікрорайонних комітетах самоорганізації населення міста.

8 травня

11.00 – зустріч міського голови з вдовами загиблих на фронтах Великої Вітчизняної війни.

12.00 – урочисті збори та святковий концерт ансамблю пісні та танцю Прикордонної служби України (Палац культури).

9 травня

10.00 – турнір з міні-футболу серед ветеранів на Кубок газети “Перемога” (стадіон “Машинобудівник”).

10.00-15.00 – день відкритих дверей у державному краєзнавчомумузеї. Тематична виставка “Фастівщина часів Великої Вітчизняної війни”.

Покладання квітів, вінків

до місць поховань, братських могил загиблих воїнів:

9.00-10.00 – братські могили на кладовищах Заріччя, Завокзалля, Потіївки, Снігурівки, Журавлівки;

– братські могили жителів міста, розстріляних фашистами у 1941-1942 роках (пров. Будьонного);

– пам’ятний знак на місці загибелі Героя Радянського Союзу, лейтенанта Лянгасова;

– пам’ятний знак медичним працівникам та воїнам (вузлова лікарня);

– погруддя Героя Радянського Союзу Й.Ю.Чайковського (друкарня);

– пам’ятний знак воїнам-залізничникам (моторовагонне депо);

– танк Т-34 (пл. Героїв Танкістів);

– меморіальні дошки, пам’ятні знаки, братські могили, закріплені за підприємствами, установами та школами міста.

9.30 – збір ветеранів біля адмінбудинку рад.

10.00 – покладання вінків, квітів до братських могил воїнів Радянської армії та громадянської війни (міський парк культури та відпочинку ім. Ю.Гагаріна).

10.45 – покладання вінків, квітів до братських могил воїнів Радянської армії (Інтернаціональне кладовище).

11.15 – покладання квітів до пам’ятного знака на честь загиблих воїнів прикордонників та афганців (парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва “Молодіжний”).

11.45 – покладання квітів до пам’ятника на честь воїнів-фастівчан, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни (Курган Слави).

12.00 – зустріч ветеранів Великої Вітчизняної війни з керівництвом міста (мала зала Палацу культури).

20.00 – святкова хода-маніфестація жителів міста (пл. Перемоги – пл. Героїв Танкістів).

20.30 – мітинг (пл. Героїв Танкістів).

21.00 – святковий феєрверк (пл. Героїв Танкістів).

Новосілля станції швидкої медичної допомоги

23 квітня на вулиці Шевченка, 37 відбулися урочистості з приводу відкриття відремонтованого приміщення, в яке переселилася служба швидкої допомоги. До цього часу медпрацівники працювали в старій будівлі, де було тісно й незатишно, де відсутні елементарні умови для цілодобової роботи й відпочинку. І ось – червона стрічка перегородила вхід до приміщення, а на подвір’ї людно й трепетно святково. Серед присутніх – начальник Київського обласного фінансового управління О.В.Корень, голова Фастівської районної ради П.Г.Куліш, голова Фастівської райдержадміністрації В.О.Хрищенюк, заступник голови РДА Ю.В.Волков, керівники відділів РДА, в.о. Фастівського міського голови Г.Ф.Поліщук, керуючий справами міськвиконкому В.С.Петренко, головний лікар санепідстанції В.І.Ткаченко, лікарі, медсестри. О.О.Новицька, головний лікар ЦРЛ, розпочавши урочисте зібрання, звернулася до присутніх зі словами вдячності. А дякувати, як виявилося, було кому: районній, міській, обласній владі, начальнику аграрного шляхо-будівельного підприємства В.М.Копецькому, начальнику районного дорожнього управління А.В.Новицькому, колективу водоканалу і особисто начальнику Н.В.Решетиловській, Фастівській філії газового господарства. Особлива подяка – громадській організації “За фастівчан” під керівництвом В.А.Орловського, яка надала спонсорську допомогу для облаштування на новому місці, а саме: закуплено меблі на суму 15 тис. грн.

Олександр Корень відзначив, що поліпшення умов праці для колективу дасть можливість підвищити рівень надання послуг населенню, а також побажав плідної роботи в новому приміщенні. Петро Куліш наголосив на тому, що сьогоднішній захід – це результат наполегливих зусиль багатьох людей, показник плідної співпраці міста і району, побажав трудовому колективу швидкої допомоги хороших результатів роботи. Щиро й натхненно говорила Галина Поліщук. Окрім традиційних побажань, вона запевнила, що місто разом із районом ще не один об’єкт відкриють, головне – працювати разом, забути про політичні амбіції, непорозуміння.

Керівники міста й району перерізають червону стрічку – і ми всередині приміщення. Всюди чисто, свіжо, пахне фарбою. Голова районної депутатської комісії М.М.Короленко, вручаючи подарунок, побажала працівникам швидкої допомоги здоров’я, щастя і належної зарплати.

До речі, це перша черга приміщення станції швидкої допомоги.

Обговорено питання завершення ремонтних робіт на цьому соціально важливому об’єкті, акцентовано на подальшому покращенні соціально-побутових умов роботи медиків “швидкої”, потреби у медичному обладнанні для станції, перспективи розвитку системи охорони здоров’я у районі в частині покращення невідкладної медичної допомоги населенню фастівського регіону.

Оксана СІДЬКО, Ольга ДЕЙНЕГА Фото Бориса АРХИПЕНКА

Образ Божої Матері повернувся до своеєї церкви

Історія Пришивальницької церкви своєю трагічністю не поступається історії відомих православних святинь. Вона бачила усе: і часи великого розквіту, коли об’єднувала приходи усіх навколишніх сіл, що не мали власних храмів, і часи повного занепаду. На жаль, ми вже ніколи не дізнаємося, чиєю волею на початку 90-х років минулого століття була вщент спалена старенька, але винятково красива дерев’яна церква. За цей гріх село поплатилося сповна: з тієї митті воно потерпало і від повного духовного запустіння, і від зазіхань розкольників та сектантів, які поспішили огорнути своєю опікою “вільні душі”.

Милість Господню село відчуло знову лише два роки тому, коли нарешті була звершена Божественна літургія у новій православній церкві святого великомученика Георгія Переможця, відкриття якої стало можливим завдяки єдиному бажанню місцевих жителів, сільської ради та архіпастирів Ризоположенчеського чоловічого монастиря сусідньої Томашівки. Поки що церква знаходиться у тимчасовому приміщенні, але у всіх є незгасна надія, що з часом на освяченому місці з попелу спаленого храму постане новий, величний храм.

Прихожани церкви раді тому, що зі старої церкви збереглася рідкісна ікона Божої Матері “Помічниця у пологах”. Цей шанований образ нашого храму вже відомий допомогою людям під час його перебування на реставрації у Свято-Введенському монастирі Києва. Зі слів очевидців прихожанка монастиря з тяжкою вагітністю, прихилившись до образу, благополучно народила того ж дня. Ми сподіваємося, що колись Священний Синод Української православної церкви засвідчить чудотворність пришивальницької ікони, і вона стане шанованою для всієї православної України і світу. Вже сьогодні багато людей приходять до цієї ікони Божої Матері за допомогою у даруванні дітей, сімейному спокою та захисту своїх дітей на їхньому життєвому шляху.

6 травня цього року, в День пам’яті святого Георгія, Пришивальницька церква вдруге у своїй новітній історії відзначатиме храмове свято. Тож прихожани церкви сердечно запрошують земляків розділити з ними цього дня святу соборність православних душ і радість причастя перед рідкісним образом Божої Матері “Помічниця у пологах”.

Мар’яна ЛІТВІНОВА

Освітня галузь у районі — одна з пріоритетних

Освіта у Фастівському районі є невід’ємною ланкою в державній освітній системі України. Проте вона має особливості, визначені місцевою специфікою регіону, його економічним станом, традиціями, культурою.

Про завдання, проблеми та перспективи функціонування освітньої галузі розповідає начальник відділу освіти Фастівської райдержадміністрації Іван Дмитрович НЕДОГИБЧЕНКО:

– Отже, Іване Дмитровичу, розпочнімо бесіду з того, для кого функціонує освітня галузь району.

– Звичайно. На початок нинішнього року дитяче населення віком від новонароджених і до 18 років у Фастівському районі становило 5975 осіб.

Освітню мережу складають 28 навчальних закладів районної комунальної власності, із них – 22 загальноосвітні школи, 5 дошкільних навчальних закладів (дитячих садків) та позашкільний заклад – районний еколого-етнографічний центр.

Функціонування освітньої системи відповідає вимогам чинного законодавства України. Практичну діяльність відділу освіти, навчальних закладів унормовано відповідно до Законів України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про позашкільну освіту”, “Про дошкільну освіту”.

– Чи забезпечено потребу сіл, селищ у дошкільних закладах?

– У тих дитячих садках, які на сьогодні маємо, на передбаченій кількості місць (389) фактично перебувають 427 дітей, тобто вище норми на 10%.

Зокрема, дошкільні навчальні заклади Борової відвідують 158 дітей, а розрахунок був на 91 місце. Тобто чисельність контингенту вихованців становить 173,6% на 100 місць.

Це суттєве свідчення того, що в районі є гостра потреба у розширенні мережі дошкільних навчальних закладів.

– Щоб вести мову про якісну освіту в сучасній сільській школі, варто осучаснювати навчальні плани.

– Саме так. Повноцінність загальної середньої освіти забезпечується використанням як інваріантної, так і варіативної складової робочих навчальних планів.

Відділом освіти спільно з адміністраціями загальноосвітніх шкіл вжито заходів для розширення мережі класів з профільним навчанням. У старшій школі таким навчанням охоплено 332 учні 10-11-х класів (або 75% від загальної кількості їх ровесників). І серед освітніх систем районів нашої області це – належний показник.

Заклади освіти району комп’ютеризовано, під’єднано до всесвітньої мережі Інтернету. Кількість комп’ютерів у загальноосвітніх школах дозволяє повноцінно начитувати курс інформатики та розширює можливості у вивченні інших навчальних предметів – математики, фізики, біології тощо.

З думкою про майбутнє впроваджуємо навчання за програмою Intel®. Воно сприятиме вчителям в успішному використанні у навчально-виховному процесі комп’ютерної техніки, електронних засобів навчального призначення.

Базовими з впровадження цієї програми та удосконалення освітньої системи є Борівська і Великоснітинська загальноосвітні школи І-ІІІ ст. До того ж, нинішнього року у восьми навчальних закладах вчителі здійснюють апробацію 15 електронних навчальних програм з різних предметів.

За три роки програмою Intel® оволоділи близько 100 педагогів району.

– Загальновідомо, що рівень школи визначається рівнем кадрового потенціалу.

– І це справедливо. Підвищення професійної майстерності педагогів – вимога часу. Тому відділом освіти та адміністраціями навчально-освітніх закладів надається сприяння і всіляко підтримується ініціатива педагогів у питаннях нарощування кваліфікації. У порівнянні з 2003-2004 навчальним роком збільшилася кількість вчителів, що мають кваліфікаційну категорію “Спеціаліст вищої категорії” з 30% до 32%.

Спостерігається позитивна динаміка у вирішенні питань кадрового та кваліфікаційного забезпечення районного методичного кабінету. Якісний склад методичної служби є високим і становить 80%.

Не зупиняємося на досягнутому. Максимально використовуємо можливості підготовки педагогічних працівників до оновлення змісту освіти під час навчання на базі Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів на проблемно-тематичних та авторських курсах. Слухачами курсів із 2006 по 2008 роки стали 157 вчителів району, або 34% від загальної кількості освітян району, які пройшли таке навчання. А це свідчить про зростання у педагогів інтересу до фахово-розвиваючих курсів.

– Як мовиться, за працю – й шана.

– Одним із шляхів підтримки учителя, стимулювання мотивації до творчої праці є моральне заохочення. Відділом освіти на підставі пропозиції адміністрацій навчальних закладів щорічно подаються документи про відзначення педагогічних працівників нагородами Міністерства освіти і науки України, Головного управління освіти та науки Київської обласної державної адміністрації.

Педагогічно-освітні колективи району схвально зустріли розпорядження “Про встановлення стипендії голови Фастівської районної державної адміністрації педагогічним працівникам навчальних закладів району” (від 06.10.2008 р. №1194), “Про встановлення стипендії голови Фастівської районної державної адміністрації школярам навчальних закладів Фастівського району” (від 06.10.2008 р. №1177), “Про встановлення районної премії педагогічним працівникам навчальних закладів району “За заслуги в галузі освіти” (від 29.09.2008 р. №1151).

На виконання цих розпоряджень у 2008 році п’ять вчителів району нагороджені премією “За заслуги в галузі освіти” у розмірі 1000 гривень; п’ять педпрацівників, котрі підготували призерів всеукраїнського та обласного етапів олімпіад з базових дисциплін, всеукраїнського та обласного етапів конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів – членів МАН, інших обласних конкурсів, отримують стипендії у розмірі 200-400 гривень, учні – переможці всеукраїнських та обласних етапів олімпіад, науково-дослідницьких робіт, інших конкурсів одержують стипендії у розмірі 100 гривень.

А те, що обдарованих дітей у нас багато, і вони заявляють про свої здобутки переконливими перемогами, свідчать попередні підсумки: призерами обласного етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад з базових дисциплін стали п’ять учнів (із Пилипівської, Кожанської та Борівської ЗОШ І-ІІІ ст.); відмінні результати показали у обласному етапі Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів – членів Малої Академії Наук України шість учнів (з Борівської, Дорогинської та Веприцької ЗОШ І-ІІІ ст.).

Збільшення видатків на фінансове стимулювання творчої праці учителів та учнів – це свідчення про наміри керівників району підтримувати вчительство та вирішувати питання з удосконалення системи роботи з обдарованими і здібними дітьми.

– Ми звично називаємо школу “другою домівкою”, адже вчителі і учні проводять у навчальних класах, спортзалах, бібліотеках чимало часу. А як почуваються вони тут?

– За активного сприяння голови районної державної адміністрації В.О.Хрищенюка, стараннями керівників освітньої галузі району у навчально-освітніх закладах району в цілому створено комфортні умови для проведення навчального та виховного процесів.

Тенденція до збільшення видатків на фінансування освіти є стійкою. Для порівняння: якщо у 2007 році освітню галузь району було профінансовано на 16227,5 тис. грн., то у 2009-му передбачено 21195,6 тис. грн.

Із 2008 року започатковано впровадження системи енергозберігаючих технологій. Розпорядженням голови райдержадміністрації “Про роботу закладів освіти району в 2008-2009 навчальному році” (від 6.10.2008 р. №1195) було визначено заходи, спрямовані на економне використання енергоносіїв.

На виконання заходів встановлено металопластикові вікна у 7 навчальних закладах, побудовано 6 газових міні-котелень, завершено капітальний ремонт Червономотовилівської ЗОШ І-ІІ ст., встановлено у котельнях шкіл та дитсадків коректори для досконалішого фіксування показників використаного газу.

– Зміни на краще, без перебільшення, радують. Але матеріальні вкладення жодним чином не замінять уваги до кожної конкретної дитини.

– Саме так. Районна рада, районна державна адміністрація, відділ освіти приділяють велику увагу питанням соціального та правового захисту дітей.

Реалії сьогодення такі, що під постійним контролем питання запобігання дитячій бездоглядності, профілактики негативних явищ серед учнівської молоді. З метою оперативного й ефективного вирішення цих питань у штат районного методичного кабінету введено посаду методиста з охорони дитинства. Відпрацьована робота зі своєчасного виявлення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Кількість дітей соціально незахищених категорій протягом останніх років залишається відносно сталою – 88 осіб. Відповідно до вимог Закону України “Про охорону дитинства” (ст. 5) для дітей 1-4-х класів та для дітей соціально незахищених категорій організовано безкоштовне гаряче харчування.

З метою недопущення випадків жорстокого поводження з дітьми у сім’ях, освітні заклади проводять з батьками системну попереджувальну роботу.

– А учнівська молодь вивчає свої права?

– Діти обізнані зі своїми правами, у навчальних закладах обладнано відповідні інформаційно-правові “куточки”. На належному рівні у закладах освіти організовано роботу із забезпечення прав дитини на вільний доступ до інформації та висловлення власної думки. До відома учнів доведені телефони служб, до яких можна звернутися у випадках порушення їхніх прав або для вирішення складних життєвих ситуацій.

Правова обізнаність – це важливе питання у контексті участі випускників 11-х класів у зовнішньому незалежному оцінюванні як “сходинки” до вступу у вищі навчальні заклади. У 2009 році у такій формі перевірки знань братимуть участь 178 учнів 11-х класів, або 80% 11-класників району.

– І насамкінець, декілька слів про завдання, над якими працюватимуть освітяни.

– У час всесвітньої економічної кризи, що не оминула району, залишаються недостатньо вирішеними питання, “прив’язані” до дефіциту бюджетних коштів. Необхідно покращувати забезпечення шкільних бібліотек літературою та періодичними передплатними виданнями; удосконалювати матеріально-технічне та навчально-методичне забезпечення освітніх установ; для повноцінного функціонування навчальних кабінетів, майстерень, спортивних залів забезпечувати необхідне обладнання, а для кабінетів інформатики – програмне забезпечення, яке “виведе” цей навчальний курс на рівень сучасних вимог.

Подальшого вирішення вимагає проблема оптимізації мережі навчальних закладів. Є необхідність реорганізувати малокомплектні школи у навчально-виховні комплекси “школа-дитячий садок”, подбати про збереження та розширення згідно з потребами у загальноосвітніх навчальних закладах груп продовженого дня.

Лише завдяки об’єднанню зусиль органів місцевої виконавчої влади, громадських організацій, благодійних фондів будуть позитивно вирішуватися і проблеми районної галузі освіти.

– Щиро вдячна за конструктивну розмову. Зичу, щоб нинішній навчальний рік у школах гідно “увінчали” міцні й якісні знання учнів і щоб педагоги мали безліч нагод радуватися успіхам своїх вихованців.

Ольга Дейнега

Офіційне знайомство

Ян Стрелюк: “Насамперед я хочу, щоб фастівчани дотримувалися закону”

У непростий час розпочав свою прокурорську діяльність Ян Стрелюк – новий Фастівський міжрайонний прокурор. У сучасних умовах захистити політичні, громадянські, соціальні, економічні, трудові права і свободи громадян досить складно. Користуючись нестабільністю в державі, немало з наших співвітчизників стали дедалі більше ігнорувати закон, не дотримуватися правопорядку. Далеко не кращий приклад у цій ситуації надає й влада, на яку покладено обов’язки захисту інтересів людей, а натомість вона їх просто зраджує. Тому й частіше громадяни стали звертатися до прокуратури, сподіваючись саме тут знайти захист від свавілля чи бездіяльності влади, допомогу в судових справах.

Наразі ми маємо нагоду через питання та відповіді представити читачам нашої газети Фастівського міжрайонного прокурора Яна Стрелюка, його погляди та коментарі щодо низки проблематичних питань у сфері нагляду за додержанням прав і свобод громадян та захисту інтересів громади.

– Шановний Яне Володимировичу, сподіваємося, що Ви правильно зрозумієте наш усвідомлений намір представити Вас територіальній громаді Фастова і Фастівського району не відразу після Вашого призначення, а лише після стоденного терміну роботи в якості прокурора? Поділіться, будь ласка, як Вами сприйняті новопризначення і, головне, Фастівщина?

– Скажу відверто, що, звісно ж, робота міжрайонного прокурора в багатьох деталях відрізняється від роботи в управлінському апараті. Насамперед, своєю конкретикою і наближеністю до людей, саме тому я це призначення сприйняв усвідомлено і відповідально. Погодьтеся, кращої нагоди набути практичних навичок, ніж тут, у низовій прокурорській ланці, й шукати годі.

Що стосується мого сприйняття Фастівщини, то скажу, як куточок Київщини з її добрими та працьовитими людьми, незвичайно привабливою природною красою, вона не може не сподобатися будь-кому. В той же час, не можна відкидати й деякі складнощі, які супроводжують її демократичне становлення. Взяти хоча б владні перипетії у місті: навряд чи п’ятикратна зміна міського голови сприяє стабілізації, господарському зміцненню Фастова. Зізнаюся, що процес мого ознайомлення з фастівським краєм, традиціями його територіальної громади ще триває.

– Дозвольте дізнатися, як складаються у Вас стосунки з місцевою владою? У недавні часи, пам’ятається, прокурор, начальник міліції, суддя брали безпосередню участь у роботі пленумів партійних осередків та сесій місцевих рад. Така б практика лише б сприяла співдіяльності різних гілок влади у роботі заради покращення життя у місті та селах і селищах району.

– Не можу з цим не погодитися. До речі, нещодавно я звітував про стан злочинності та правопорядку в м. Фастові та Фастівському районі в 2008 році на сесії міської ради. На жаль, через обов’язкову участь у судовому засіданні, я не зміг бути до кінця сесії. Незабаром братиму участь у роботі сесії районної ради. Та й надалі, якщо не я, то мої помічники, обов’язково братимуть участь у роботі міських та районних сесій, особливо, коли розглядатимуться актуальні для життєдіяльності міста та району питання.

Власне, що стосується взаємостосунків з місцевою владою, правоохоронними органами, то вони будуть складатися згідно з вимогами законодавства. Якщо органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, міліція будуть дотримуватися законодавства, то, вважаю, не буде причин, щоб взаємовідносини з ними були поганими.

– А як Ви сприймаєте ситуацію, що сьогодні дві людини, які повинні бути, як і ми всі, законослухняними громадянами, ходять по місту з печатками міської влади? Невже прокуратура не має жодного впливу на такі досить оригінальні дії колишніх міських можновладців?

– Справа в тому, що позовні заяви цих двох осіб, яких Ви маєте на увазі, зараз слухаються в судах, тому прокуратурі немає жодного сенсу втручатися в цей процес. Вважаю, буде доцільним, дочекатися судових рішень.

– Яне Володимировичу, днями відбулася прес-конференція Президента України Віктора Ющенка з представниками засобів масової інформації, під час якої прозвучало, що з таким станом, коли наша держава стабільно посідає “почесні” місця серед найкорумпованіших країн у різноманітних рейтингах, вона просто не має майбутнього. Як ведеться боротьба з цим ганебним явищем на Фастівщині?

– Однозначно: боротьба з корупцією залишається сьогодні одним із першочергових завдань прокурора. Останніми роками прийнято низку законів, антикорупційних програм, спрямованих, образно кажучи, на те, щоб “надавати по нечистих руках чиновникам”, які, використовуючи службове становище, отримують неправомірну вигоду для себе чи інших осіб. Згідно з чинними законами міжрайонною прокуратурою тільки в 2009 році складено три протоколи про корупцію щодо: заступника Борівського селищного голови, працівника кримінальної міліції у справах дітей та головного спеціаліста міської ради. Крім цього, закінчене розслідування і направлено до суду кримінальну справу з ознаками корупції щодо головного спеціаліста управління земельних ресурсів району. До речі, по цій справі вже винесено вирок: три роки позбавлення волі з випробувальним терміном, із застосуванням Закону України “Про амністію”.

– Хоча пройшло небагато часу відтоді, як Ви працюєте міжрайонним прокурором, Ви вже встигли визначитися з пріоритетами в роботі?

– Звичайно, і головні серед них полягають у нагляді за дотриманням законодавства у сфері соціальних, бюджетних та земельних питань. Так, завдяки втручанню прокуратури у першому кварталі 2009 року до бюджету відшкодовано 190 тис. грн., а за фактами порушення бюджетної дисципліни притягнуто до відповідальності за нашими актами реагування 31 посадову особу. Тут хочу акцентувати, що прокуратура й надалі жорстко контролюватиме законність витрат бюджетних коштів.

Що стосується земельних питань, то з початку року задоволено 51 протест на незаконні розпорядження райдержадміністрації та рішень міської і сільських рад.

– Сьогодні як ніколи актуальним є право на працю, своєчасну виплату заробітної плати.

– Так, і саме реагуючи на факти заборгованості із заробітної плати, прокуратура зуміла в першому кварталі відшкодувати 2 млн. 730 тис. грн., а це більше ніж вдвічі у порівнянні з відповідним кварталом минулого року. До речі, через невиплату зарплати мною порушена кримінальна справа щодо колишнього директора Триліського спиртового заводу, яка вже в травні буде направлена до суду. З цього ж питання розглядаємо ще декілька матеріалів стосовно керівників декількох великих підприємств міста та району.

Хочу навести й інші цифри, що характеризують роботу колективу прокуратури. За перші три місяці цього року задоволено позовів прокурора на 6 млн. грн., у той час, як за весь 2008 рік ця сума склала 13,2 млн. грн. Було б доцільним додати, що за перший квартал реально виконано рішень судів на 1 млн. 461 тис. грн., а це вдесятеро більше, ніж у відповідному періоді минулого року.

– Хотілося б знати про стан злочинності і правопорядку у місті та районі і вплив прокуратури на його покращення.

– За моєї ініціативи було проведено координаційну нараду представників місцевих правоохоронних органів, на якій обговорено стан злочинності на Фастівщині, що у порівнянні з першим кварталом 2008 року зменшилася на 27 відсотків. Значне, я б сказав, зменшення цього показника відбулося за рахунок меншої кількості грабежів, умисних вбивств, крадіжок особистого майна. Але не все так добре, бо насторожує зріст розбійних нападів, тяжких тілесних ушкоджень, крадіжок державного та колективного майна. Криза таки дається взнаки: інколи люди йдуть на злочин заради виживання. До слова, коли я даю згоду на арешт, я взяв собі за правило: обов’язково особисто поспілкуватися з кожним підозрюваним, бо розумію, що від правильності мого кроку залежатиме людська доля. Якщо це припустимо, то даю шанс людині, заміняючи арешт на підписку про невиїзд.

– Можливо, це питання й здасться Вам далеко не першочерговим у його вирішенні, але хотілося б знати, як будете вимагати дотримання законодавства в екологічній сфері? На мою думку, свіжим поглядом Ви вже встигли оцінити, що в нашому регіоні в цьому плані наявні серйозні проблеми як в напрямку необхідності підвищення екологічної культури громадян, так і порушення законодавства окремими керівниками підприємств, установ та організацій.

– Не можу з Вами погодитися в тому, що екологічні питання я вважатиму другорядними. Жодним чином! Сьогодні ми тісно співпрацюємо з Державною екологічною інспекцією в Київській області і маємо намір долучати її представників до перевірок екологічного стану території фастівського регіону. Відверто скажу, що взимку, коли сміття було вигідно засніжене, ми цього питання не торкалися. Втім і без діла не сиділи, а перевірили ставлення до екології власників заправочних станцій. У результаті перевірки виявлено, що нова АЗС неподалік повороту на вул. Титова не має в наявності дозволу на викиди в атмосферу забруднюючих речовин, через що мною заявлено позов про припинення її діяльності до Господарського суду Київської області.

– Яким є фаховий погляд Фастівського міжрайонного прокурора на реформування законодавства про прокуратуру?

– Порушене Вами питання є настільки багатогранним, що потребує великої окремої розмови. З цього приводу є багато протилежних думок: одні вважають, що потрібно вжити радикальних кроків у реформуванні прокуратури, інші підтримують кроки у її перетворенні з карального органу на державний правозахисний інститут. Сьогодні є декілька проектів закону України “Про прокуратуру”, і кожен з них має якесь раціональне зерно.

– Декілька слів про колектив прокуратури.

– Хоча наш колектив за віковим складом досить молодий – в основному це працівники до 30 років, але вони відповідально ставляться до виконання своїх функціональних обов’язків. Останнім часом значно підвищено вимогливість до професійного рівня осіб, які хочуть працювати в прокуратурі. Прийом на роботу відбувається тільки на конкурсній основі, і, що принципово, з осіб, які закінчили Національну юридичну академію України ім. Я.Мудрого та відповідні факультети Київського, Львівського та Одеського університетів. Будемо працювати і разом набувати необхідний, як і в кожній роботі, досвід.

– Було б неприродним, якби газета, що останньою спілкувалася з Вашим попередником Олександром Ференцем напередодні відомої у Фастові навколо нього ситуації, не поцікавилася б його подальшою долею.

– Можу сказати лише те, що сьогодні справа щодо нього розглядається у Білоцерківському міськрайонному суді.

– Насамкінець хочу поцікавитися Вашими політичними уподобаннями.

– Коректніше було б утриматися від відповіді на це питання, бо згідно із Законом України “Про прокуратуру” я не можу належати до будь-якої політичної партії. Водночас, я не скажу, що я є якоюсь аморфною істотою, яка розчинюється в суспільстві. Звісна річ, я маю особисті симпатії і до конкретних політичних осіб, і поділяю раціональні кроки у розбудові нашої держави конкретної політичної сили.

– Дякую за розмову і дозвольте побажати Вам гідно стояти на сторожі інтересів закону та інтересів територіальної громади Фастівщини.

Зоя ЗІНОВ’ЄВА

Про занесення громадян до Книги “Золотий фонд Фастівщини”

Рішення спільного засідання колегії райдержадміністрації та президії районної ради №14/98 від 24 квітня 2009 р.

Про занесення громадян до Книги “Золотий фонд Фастівщини”

Відповідно до Положення “Про умови та порядок занесення громадян до Книги видатних громадян Фастівського району “Золотий фонд Фастівщини”, подання голови Фастівської районної організації НСНУ, голови міськрайонної організації Союзу Українок, депутата райради Г.Г.Ковальчук, голови міської організації БЮТ Б.В.Ситнік, голови міської організації “Просвіта” Б.А.Мондзолевського, отамана Фастівського козацького куреня В.О.Мазуренка, голови громадського комітету “Пошук”, Почесного громадянина міста Фастова А.А.Древецького, Благочинного Фастівського району о. Михайла (Даниліва) колегія райдержадміністрації та президія районної ради вирішили:

1. Занести до Книги “Золотий фонд Фастівщини” кандидатури громадян згідно зі списком (додається).

2. Опублікувати це рішення у Фастівській міськрайонній газеті “Перемога”.

Володимир Хрищенюк, голова райдержадміністрації, Петро Куліш, голова районної ради

 

Список осіб, занесених до Книги “Золотий фонд Фастівщини”

Видатні земляки Фастівщини, які внесли значний доробок у соціально-економічний та культурний розвиток району:

Онищенко Ольга Опанасівна, 1919 р.н., нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня., Почесною грамотою Фастівської райдержадміністрації, Подяками Фастівської міської ради. Дослідниця історії Фастівщини, краєзнавець, свідок Голодомору 1932-1933 рр., публіцист. Лауреат літературно-мистецької премії, конкурсів. Проживає в м. Фастові.

Наталія Пономаренко, керівник апарату райдержадміністрації, Оксана Кірілова, керуюча справами виконавчого апарату районної рад

Рейд показав – чистота і порядок у місті хвилюють не кожного

Прихід весни активізує роботи з благоустрою міста, впорядкування вулиць, дворів, торговельних закладів тощо. Чи дійсно це є правилом для мешканців Фастова, приватних підприємців – днями з’ясовував рейд із благоустрою, озеленення, поліпшення санітарного стану та обстеження місць проведення земельних робіт у рамках традиційного двомісячника з благоустрою. В полі зору комісії були об’єкти, що знаходилися по вул. Толстого, Щербакова, Тітова, Якубовського, Прорізній, Великоснітинській, Кірова.

На першій же вулиці вказаного маршруту, по вул. Толстого, поблизу будинку №12 – торговельний павільйон “Продукти” (власник Л.В.Літошенко) – картина занедбаності, прилегла територія не прибирається, урна для сміття відсутня, машина власниці заїжджає на зелену зону для вивантаження товару.

За вказаними координатами знаходиться і кіоск, власником якого є Ю.В.Турчин. Фасад кіоску знаходиться в незадовільному стані (за виявленими фактами складено протоколи).

Приємно вразив учасників рейду магазин “Снігурівський продуктовий” (власник В.Паніматченко) по вул. Тітова, 2, поблизу нього висаджено квіти, чисто й охайно будь-якої пори року.

А далі низка негативних вражень від побаченого все примножувалася. Як завжди, притчею во язицех стали стихійні сміттєзвалища. По вул. Щербакова (біля пам’ятника), в кінці Завокзальського цвинтаря та навпроти нього, по вул. Якубовського, на прилеглій території колишнього цегельного заводу (власник М.В.Затхей), по вул. Прорізній – скрізь типова картина байдужості в дусі “Після нас – хоч потоп”. По вул. Великоснітинській знаходяться АЗС, торговельний павільйон “Продукти”, власникам яких дано попередження про наведення елементарного санітарного порядку. На цій же вулиці (колишній хлібозавод, власник Б.А.Тисячний) прилегла зелена зона була захаращена гіллям.

Як засвідчив рейд, є до чого докласти руки і власникам магазину “Продукти” (Т.Я.Мельник), кіоску “Янтар” (Н.О.Міщенко) по вул. Кірова, торговельних павільйонів (А.П.Заграничний) по вул. Орджонікідзе.

В центрі міста, по вул. Соборній, знаходиться будівля РАГСу. В якому стані її фасад, які почуття викликає побачене – коментарі не потрібні.

А ще не можна не звернути увагу на центральну вулицю – Соборну. Минулого року тут було започатковано хорошу справу – встановлення турнікету. Фінансово-матеріально це повинні були забезпечити власники торговельних закладів, фірм. Візуальна картина результатів “благих намірів” переконує в тому, що питання благоустрою головної вулиці Фастова хвилюють не всіх власників фірм, приватних і торговельних закладів. Бо турнікети встановили лише ФОП Л.А.Кривенко, ФОП Л.О.Міщенко, ФОП С.В.Чижик, ТОВ “Старий гастроном”, ТОВ “Універсал”, ТОВ “Світанок”, Фастівським хлібокомбінат.

Рейдова бригада: Тетяна Васильєва, начальник відділу благоустрою ККП, Світлана Супрунова, старший інспектор екологічної групи відділу благоустрою ККП, Олена Лященко, спеціаліст із звернень громадян відділу благоустрою ККП, Тамара Лавриненко, голова вуличного комітету вулиці Лянгасова, Валентина Косовська, працівник Фастівської районної санепідстанції, Борис Архипенко, фотокореспондент газети “Перемога”

Рідна школо моя, невичерпна криниця науки

Місто Фастів, вулиця Комарова, 6, загальноосвітня школа №4 – це адреса мого другого дому. Вже 10 років я щоранку йду саме туди за черговою “порцією” граніту науки. Ще місяць і я назавжди залишу ці стіни, а потім ходитиму туди раз на рік, так само, як і мої батьки – випускники 1986 року. Я щоразу даруватиму квіти своїм вчителям, радо зустрічатиму людей, які за 10 років стали мені майже рідними, – своїх однокласників.

Першого вересня 2008 року середній школі №4 виповнилося 30 років. Добрі традиції закладу освіти зароджувалися ще у восьмирічці №13, директором якої була Олександра Минівна Булдович. Сьогодні в школі працюють вчителі, яких вона виховала, їх знаю і я. Це – Галина Олександрівна Вороневич – моя перша вчителька, зараз вона на пенсії, Відмінник освіти України Галина Олександрівна Артемович. Також мене навчали Ірина Степанівна Шульга та Наталя Володимирівна Хромих – шановані ветерани нашої школи. Четверта кілька разів змінювала своїх очільників: зустрічала мене у першому класі Лідія Степанівна Буженник (як на мене – абсолютно неймовірна людина), вона була на посаді директора аж 20 років, від самого відкриття школи 1978-1999 рр.), згодом її замінив Василь Олександрович Коваль – прекрасний вчитель і чудовий директор працював у школі 7 років, нині заступник міського голови, він часто відвідує нас і є шанованим гостем на всіх шкільних заходах. Зараз директором школи є Наталія Миколаївна Фесенко. За недовгий термін її перебування на цій посаді (2 роки) вона вже встигла зробити для нашої школи дуже багато: школа змінила зовнішній вигляд – встановлено нові сучасні вікна та двері, не кажучи вже про те, що школа стала теплішою, на першому поверсі зробили такий ремонт, яким, я думаю, не зможе похвалитися жодна зі шкіл міста!

Окремо хочу згадати про статус англійської мови у четвертій школі. 12 березня 1996 року рішенням виконавчого комітету Фастівської міської ради школі №4 надано статус: “Школа з поглибленим вивченням іноземних мов” (крім англійської, у школі вивчається ще й французька). Наші учні є неодноразовими переможцями ІІ і ІІІ етапів Всеукраїнських олімпіад з англійської мови, учасниками міжнародних програм, таких як “FIex” (програма обміну студентами). Щороку наша школа приймає у себе представників програми “ТЕФЛ” Корпусу Миру США. Таким чином, учні школи мають можливість спілкуватися з носіями мови, вдосконалюючи власні знання. У школі працює добре оснащений кабінет англійської мови з комп’ютерами і доступом до Інтернету. В усіх цих досягненнях – велика заслуга Галини Олександрівни Чепелянської та учителів англійської мови Олени Дмитрівни Забари, Лариси Миколаївни Головань, Володимира Миколайовича Шевченка, Наталії Миколаївни Абрамцевої.

Також наша школа пишається своїми спортивними досягненнями. Учні беруть участь у змаганнях з футболу, баскетболу, але найсучаснішою та найсильнішою командою є збірна з легкої атлетики, яка майже на всіх змаганнях отримує призові місця. Усе це – заслуга Анатолія Степановича Сингаєвського.

Сьогодні у школі навчається понад 350 дітей, з якими працюють 38 найкращих, на мою думку, вчителів. За 30 років повну загальну середню освіту в стінах нашої школи отримали майже півтори тисячі громадян України, близько сотні з них були відзначені золотими або срібними медалями.

Тетяна МАНЬКОВА, учениця 11-Б класу ЗОШ №4

Управління статистики у Фастівському районі інформує

Реалізація продукції сільськогосподарськими підприємствами Фастівського району в січні-березні 2009 року

Загальний обсяг реалізованої сільськогосподарськими підприємствами району власної виробленої продукції за три місяці 2009 року порівняно з відповідним періодом минулого року зменшився на 28,1%, в тому числі обсяг продукції рослинництва збільшився на 38,5%, а тваринництва зменшився на 47,7%. Частка продукції рослинництва у загальній вартості реалізованої продукції склала 43,9% (22,8% – в минулому році), тваринництва – 56,1% (77,2% – в минулому році).

В основному підприємства реалізують свою продукцію переробним підприємствам – 31,7% від загального обсягу реалізації (68,4% – в минулому році) та за іншими каналами реалізації – 62,2% (30,3% в минулому році).

Реалізація на ринку становить 3,6% (0,6% – в минулому році).

Населенню в рахунок оплати праці було реалізовано 2,4% продукції (0,7% – в минулому році), в основному – це зерно, м’ясо, цукор.

Середні ціни продажу аграрної продукції сільськогосподарськими підприємствами у січні-березні 2009 року порівняно з січнем-березнем 2008 року найбільше зросли на худобу (25,8%), цукор (30,4%), олію (7,2%); знизились на насіння соняшнику (26,9%), зернові культури (46,1%), молоко (14,8%). У березні цього року порівняно з лютим середні ціни реалізації зросли на всі види продукції.

 

Стан тваринництва у Фастівському районі в січні-березні 2009 року

За січень-березень 2009 року сільськогосподарськими підприємствами району реалізовано на забій 1695 ц м’яса в живій вазі, що порівняно з минулим роком менше на 4136 ц (70,9%), в тому числі виробництво м’яса ВРХ зменшилося на 73,9%, свиней – на 51,7%.

За три місяці 2009 року вироблено молока 10472 ц, що на 4744 ц, або на 31,2% менше, ніж за цей період у минулому році. Середній надій молока на одну корову становить 943 кг проти 947 кг у минулому році.

Чисельність великої рогатої худоби зменшилася на 889 голів, або на 20,8% в порівнянні з відповідним періодом минулого року, і на 1 квітня становила 3381 голову. Поголів’я корів зменшилося на 256 голів, або на 18,7%, і склало 1109 голів. Поголів’я свиней збільшилось на 1558 голів, або на 51,1%, і становить 4605 голів. Поголів’я овець зменшилося на 433 голови, або на 77,0%, і склало 129 голів.

За січень-березень 2009 року народилося живих телят 452 голови, що менше ніж за цей період у минулому році на 109 голів, або 19,4%; поросят – 1359 голів, що на 910 голів, або на 202,7% більше. Вихід приплоду телят у середньому на 100 корів становить 29 голів (24 голови – в минулому році). Вихід приплоду поросят у середньому на 100 основних свиноматок становить 234 голови (139 голів – у минулому році).

За три місяці цього року в господарствах району впало 43 голови ВРХ та 145 голів свиней. У порівнянні з минулим роком збільшилася загибель ВРХ на 19,4%, свиней – на 95,9%. Відсоток падежу ВРХ становить 1,1 проти 0,6 у минулому році, свиней – 1,7, як і в минулому році.

З початку року вирощено худоби всього в живій масі 1679 ц, що на 550 ц (24,7%) менше ніж за цей період у минулому році. В тому числі ВРХ вирощено на 46,8% менше, а свиней – на 26,9% більше минулорічного показника. Середньодобові прирости худоби на вирощуванні, відгодівлі та нагулі становлять: ВРХ – 358 грн. проти 489 грн. у минулому році; свиней – 119 грн. проти 251 грн. у минулому році.

Наявність кормів усіх видів у розрахунку на одну умовну голову станом на 1 квітня 2009 року становить 9,7 ц кормових одиниць, що на 44,8% (3,0 ц) більше ніж у минулому році.

Світлана Гребініченко, начальник Управління статистики у Фастівському районі


Ці чарівні великодні барви

У виставковій залі Фастівської школи народної майстерності діє традиційна виставка “Великодень-2009”, де учні школи представили кращі свої творчі доробки, створені у 2008-2009 навчальному році і присвячені великоднім святам.

Зі щирим привітанням до учнів, вчителів та гостей школи звернулися пастор Християнської громади Михайло Галацан, осаул Фастівського козацького куреня Українського козацтва В’ячеслав Греб, підприємці Віталій Орловський і Данило Підіпригора. Від колективу магазину “Старий гастроном” учні отримали солодкі подарунки.На високий рівень творчих робіт, представлених в експозиції виставки, звернули увагу присутніх інспектор міського управління освіти Олена Давиденко і старший науковий співробітник Фастівського державного краєзнавчого музею Валентина Кімліченко. За активне пропагування народного мистецтваФастова на обласному фольклорно-етнографічному фестивалі “Дитинства пісня Великодня”, що проходив 20 квітня у місті Переяслав-Хмельницький, шкільні грамоти і подарунки отримали директор БТЮТ Віра Горинська, учитель ЗОШ І-ІІІ ст. №1 Аркадій Кармазін і учитель ДПМ школиОксана Пількевич, які побажали учасникам виставки подальших творчих досягнень. У школі також діють виставки до 100-річчя від дня народження народної художниці України Марії Приймаченко і виставка “Молочні ріки – кисільні береги”. Запрошуємо всіх шанувальників образотворчого мистецтва, фастівчан і гостей міста їх відвідати.

Анатолій ДРЕВЕЦЬКИЙ, директор школи

Шаховий дивосвіт

Напрочуд багатий, витончений і принадний шаховий світ. Немов магніт, притягує він до себе мільйонні лави палких прихильників. У чому ж принадність древньої і вічно юної гри? Над цим питанням задумувалися здавна. В арабському рукописі VІІ століття сказано: суть шахів у тому, щоб “розумом здобувати перемогу...”. Чим не стимул – у чесній боротьбі виявити волю, характер і силу свого інтелекту?

– У шахах я найперше ціную дух боротьби, зіткнення характерів, – любив повторювати Емануїл Ласкер, другий чемпіон світу. Він найдовше носив це звання – 27 років.

Але ця древня й вічно юна гра доступна кожному. Звичайнісінька картонна дошка з шістдесятьма чотирма чорно-білими клітинками, тридцять дві дерев’яні чи кістяні фігурки – от і все необхідне для того, щоб увійти у прекрасний шаховий світ, який водночас – і мрія, і сувора реальність, логіка й інтуїція, глибокі емоції і тверезий розрахунок, наука й мистецтво, психологія і спорт.

Нещодавно у Фастівській СЗОШ №9 відбулися районні особисто-командні змагання з шахів серед дорослих, які були організовані районною організацією ФСТ “Колос”. Трійка призерів визначилася в останньому турі. Команди розташувалися таким чином: І місце – смт Борова; ІІ місце – с. Томашівка, ІІІ місце – с. Велика Снітинка.

В особистому заліку переміг борівчанин Валерій Косенко, який набрав шість очок.

Щоб змагання були цікавішими, а сільські прихильники шахів змогли підвищити свою спортивну кваліфікацію, на змагання були запрошені збірні команди м. Фастова (тренер В.С.Гірак) та СК “Машинобудівник” (тренер І.А.Гірак). Тут поєдинки за шахівницями виявилися доволі напруженими, оскільки спортсмени провели по декілька інтелектуальних двобоїв фактично з гідними суперниками, а подекуди й сильнішими. Отже, в результаті проведених змагань, граючи за круговою системою, визначилися місця команд: І місце – збірна м. Фастова в складі Святослава Кабанця, Віктора Бондаря, Дмитра Мірошніченка, Аркадія Кармазіна, Миколи Безручка; ІІ місце – збірна Фастівського району; ІІІ місце – СК “Машинобудівник”.

Переможців привітав голова районної організації ФСТ “Колос” М.В.Журба. Найсильніші отримали пам’ятні призи від спонсора змагань – директора ПП “Вирій”, депутата Фастівської міської ради С.П.Павловського. Слова подяки за підготовку та гостинність прозвучали на адресу директора СЗОШ №9 С.І.Любарця.

Тетяна МАНЬКОВА, учениця 11-Б класу ЗОШ №4

Я ненавиджу своє село

– Я ненавиджу своє село, – вибухнула від надміру емоцій випускниця сільської школи.

– І, отримавши атестат, жодного дня не затримаюсь тут.

– За що?

– За бруд, за бідність, відсталість, за тяжку працю, за п’яних дядьків під магазином і за черствий хліб, що там продається, за сварливих сусідів, за улесливих пліткарок, за холодний будинок (і не пишіть це слово з великої літери) культури, за сірість, за нудьгу, за… за…

– А в шкільному творі з української мови ти писала про те, що не уявляєш життя без рідного села, що любо тобі ходити його вулицями, сидіти над річкою, милуватись широкими полями, і про те, які хороші люди живуть поруч і як повернешся сюди після закінчення вузу…

– Не тільки писала, а й думала так, та й зараз думаю.

– Виходить, як у Франка, “ненавиджу з надмірної любові”?

– Не можу рівняти себе до великого письменника, але щось подібне він навчив мене відчувати. Я хочу жити тут, але жити інакше. Користуватися досягненнями цивілізації: проїхати 2-3 зупинки громадським транспортом у будь-який час дня, зайти до магазину і купити все потрібне на сьогодні (а не на кілька днів наперед – у Фастові), відвідати фотосалон, перукарню. Хочу ходити тротуарами, насолоджуватись запахом квітів на клумбах, посидіти в парку на лавочці, хочу, щоб на даху закладу культури не росла лобода, щоб працював дитячий садок. Неважко скласти довжелезний список усього недоступного. Вам – як? В алфавітному порядку? Будь ласка: басейни, бібліотеки, виставкові центри, дитячі й молодіжні заклади, льодові катки, кінотеатри, клуби, концертні зали, музеї, музичні, спортивні школи, студії, театри, центри іноземної культури… У селі не лише учні, а й вчителі не мають ні умов, ні можливості придбати потрібну книжку, не кажучи вже про комп’ютер. Уявляєте, одного разу багатий посадовець спитав мою вчительку, чи вона хоч раз ходила на справжній концерт. Кожному жителю чи вихідцю з села не раз доводиться терпіти подібні приниження. Таке походження, як клеймо люцифера, накладає свій відбиток на все майбутнє людини – і сили треба витрачати не лише для того, щоб довести, що ти не чорт, а й багато працювати для досягнення рівня міських ровесників. Чого я можу домогтись тут, у селі? У нас навіть доступу до Інтернету немає. Коли діти в місті вивчають іноземні мови, спілкуючись з їх носіями, їздять за кордон, мої однокласники п’ють пиво на автобусних зупинках і змагаються в плювках на відстань. І не звинувачуйте вчителів і школу в нашому поганому вихованні – вони роблять все можливе й неможливе, їм ще більше, ніж нам, поспівчувати треба.

– Що ж ти все: хочу, хочу. А де твоя громадська активність?

Питання, звичайно, провокаційне, бо що може змінити невелика сільська громада там, де повинна діяти державна програма, спрямована на підвищення життєвого рівня села...

– Не смішіть. Ми навесні три дні садили хризантеми біля школи. Добре потрудились – триста кущів зазеленіли, але вкоренитися не встигли – їх за тиждень не стало, добрі люди викопали. А що залишилось – то корови затоптали. Ось так. Парк по два рази на рік прибираємо, але порадіти від результатів своєї праці не встигаємо – за кілька днів його знову засмічують. А ще сумніше дивитись, як гній з причепа трактора падає на щойно побілені бордюри вздовж дороги…

– Невже все так погано? – намагаюсь повести розмову в іншому напрямку.

– Не все. Трава зелена, яблуні скоро зацвітуть. Хлопці стріляють очима на дівчат. Готуємось до незалежного оцінювання. Учителі покладають на нас великі надії. Постараємось і їх не підвести, і для себе бали на тестах заробити. А дядьки у парку на пеньку п’ють за те, щоб їх діти “паровоза не боялись”, і розмотують сало із газети.

Гіркоти багато в цій розмові і правди. Потреби в цієї дівчини не просто міські, а столичні, та жити хоч по-людськи вона має право. Пригнічена такими умовами, розумна сільська молодь втрачає життєвий оптимізм. Питання “Хто винен і що робити?” залишаються без відповіді. При найбільшому бажанні оптимістичних висновків дійти не вдасться. Вісімнадцятий рік від виборів до виборів сподіваємось, що державна влада незалежної України зверне свій погляд на село – нужденне, знищене, вимираюче. Заходи, яких вживають місцеві керівники, помітні, але це крапля в морі порівняно з тим, що треба зробити. Час іде. Підростають нові покоління, які хочуть жити на землі своїх батьків, почувати тут себе повноцінними людьми, любити цей край, пишатись ним. Життя коротке, а їм багато всього треба встигнути.

Записала Оксана СІДЬКО

№ 19 (7 травня 2009 року)

2009 рік для міліції – рік патрульно-постової служби

Від часу мого останнього спілкування з громадянами Фастівщини на сторінках міськрайонної газети “Перемога” минуло трохи більше півроку.

Насамперед хочу офіційно заявити про те, що завдяки роботі працівників Фастівського міського відділу ГУМВС України в Київській області за цей період вдалося не допустити погіршення криміногенної ситуації, про негативні тенденції якої багато йшлося восени в зв’язку з економічною кризою в державі. Сьогодні вже можна належно оцінити правильність кроку міністра внутрішніх справ України Юрія Луценка, який 2009 рік оголосив роком патрульно-постової служби, роком протидії вуличній злочинності та злочинам проти особистого майна громадян. Згідно з відповідним наказом міністра МВС нашим відділом систематично проводився і проводиться нині аналіз криміногенної ситуації в Фастові та Фастівському районі, за результатами якого розроблялися заходи щодо запобігання злочинності. Зокрема, проводилися комплексні оперативно-профілактичні операції “Розшук”, “Зброя та вибухівка”, “Нагляд”, “Правопорядок”, “Інтелект”, “Генофонд”, “Іноземець”, під час яких було розкрито низку злочинів.

З метою захисту життя, здоров’я, честі та гідності людини, її майна від злочинних посягань здійснювалися рейди із залученням інших служб щодо перевірки житла, де проживають особи похилого віку, самотні особи та інші громадяни, які потребують опіки для недопущення незаконного відчуження їх житла, запобігання знущанню над ними.

Не хочеться завантажувати читачів цифрами, але без них не можна об’єктивно оцінити будь-яку ситуацію. Якщо просто сказати, що працівниками міліції проводиться робота щодо виявлення та взяття на облік осіб, які зловживають спиртними напоями, то реальна картина не виявиться такою вже й чіткою. А якщо назвати цифру – 8725 осіб, а це – кількість наших громадян, які систематично зловживають спиртними напоями, то стане зрозумілим, скільки людей потребують до себе посиленої уваги. До речі, протягом першого кварталу 39 осіб з них направлено на добровільне лікування.

Системного підходу від працівників міліції вимагає й робота щодо перевірки додержання вимог законодавства з питань протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин у розважальних закладах та інших місцях масового відпочинку громадян. З початку року на території Фастівщини виявлено 16 фактів незаконного зберігання наркотичних речовин та 4 факти їхнього збуту, за якими порушені кримінальні справи.

Особлива увага надається питанням проведення профілактичної роботи з раніше судимими особами, а їх на Фастівщині мешкає 300, з яких 27 мають дві і більше судимостей. На жаль, далеко не всі з тих, хто перебуває на особливому обліку, намагаються повернутися до нормального законослухняного життя: у першому кварталі цього року виявлено 27 порушень правил адміністративного нагляду. Тут слід зазначити, що систематичний контроль забезпечено і за поведінкою неповнолітніх, які відбули покарання та повернулися з місць позбавлення волі.

Непросте сьогодення приносить у розклад роботи міліції далеко не заплановані заходи. Так, з огляду на криміногенну ситуацію, пов’язану з нелегальною міграцією громадян, вже в цьому році нашим відділом проведено операції “Мігрант” та “Режим”, під час яких здійснено роботу щодо виявлення та перекриття каналів проникнення в Україну нелегальних мігрантів. Також посилено контроль за транзитним проїздом іноземців, які офіційно перебувають в нашій державі, з метою запобігання нелегальній міграції та недопущення злочинів, що можуть бути вчинені ними або стосовно них.

Закінчуючи розмову про цей блок проблем, вважаю за доцільне підкреслити: зважаючи на те, що цей рік став роком патрульної служби, всі наші резерви – кадрові, матеріально-технічні, фінансові – насамперед будуть спрямовуватися на активізацію роботи дільничних, патрульних, інспекторів ДАІ.

Декілька слів про гральний бізнес, що завдає чимало головного болю як громадянам, чиї близькі залишають біля ігрових автоматів значні суми коштів, так і нам, правоохоронцям, адже в цій сфері існує чимало зловживань. Далеко не всі суб’єкти господарювання, які отримали ліценції на організацію діяльності з проведення азартних ігор та працюють на ринку відповідних послуг, є дисциплінованими. Тому працівники міліції з метою попередження, документування та викриття злочинів у цій сфері систематично здійснюють заходи з протидії правопорушенням. Минулого року завдяки вчасно вжитим міліцією заходам в Україні вилучено десятки тисяч гральних автоматів, а також попереджено ненадходження до Державного бюджету понад 50 млн. грн. у вигляді плати за ліцензії та щонайменше 13 млн. грн. у вигляді плати за патенти. Цілеспрямовані дії української міліції повинні стати добрим попередженням тим, хто хоче швидко заробити “легкі” гроші.

Є ще одна особливість цього року, що змушує правоохоронні органи працювати цілеспрямовано у напрямку недопущення нецільового використання бюджетних коштів. Нещодавно на нараді з керівниками регіональних підрозділів боротьби з організованою злочинністю міністр МВС Юрій Луценко, підкреслюючи, що поточний і наступний рік – це пора виборів і декому захочеться взяти “дембельський акорд”, окреслив основні пріоритети, за якими працює сьогодні й наш підрозділ УБОЗ. Поставлено ключове завдання: перевірити акти виконання робіт за бюджетні кошти минулого року, протидіяти збиранню данини і мародерству бюджетних коштів, а також хабарництву високопосадовцями.

Визначений Конституцією України курс на розвиток і зміцнення демократичної правової держави вимагає нових підходів до вирішення питань посилення ефективності роботи міліції. Останнім часом до міліції стало звертатися більше громадян, ніж раніше, і це говорить не лише про необхідність їхнього захисту перед злочинним світом, але й збільшення довіри до роботи наших органів. Поширилося й коло питань, з якими доводиться щоденно стикатися нашим працівникам. Зокрема, продовжуємо відпрацьовувати порушення у сфері земельних відносин, активно розбираємося у правоті сторін – водіїв та працівників ДАІ – в зв’язку з відомими змінами у правилах дорожнього руху на дорогах України. Великий блок проблем у нинішній роботі міліції пов’язано з розповсюдженою, на жаль, в Україні корупцією в різних галузях. Якісне поліпшення роботи з викриття корупції та посадових злочинів саме й є ще одним із стратегічних директивних напрямів нашої діяльності. Якщо хтось вважає, що міліція здебільшого займається вуличною злочинністю, крадіжками, той дещо помиляється: сьогодні вистачає роботи й службі боротьби з економічними злочинами. Приміром, цього року міністерством МВС поставлено за мету зламати заангажовану корумповану систему державних закупівель, на яких наживаються ділки, нехтуючи здоров’ям людей. Свою думку стосовно цього висловив міністр МВС України Юрій Луценко під час колегії міністерства за підсумками роботи минулого року: “Я вважаю неприпустимим подальше існування в одній з найбідніших країн Європи, якою, на жаль, є Україна, ліків на 30-40 відсотків дорожче, ніж в благополучних країнах.” Минулого року на вітчизняних підприємствах, установах та організаціях охорони здоров’я було викрито 300 злочинів, серед яких 30 – пов’язані з проведенням державних закупівель медикаментів.

Не буду у невеликій статті детально зупинятися на одному з серйозних питань у нашій буденній роботі – кадровій. Я чітко усвідомлюю, що в міліції були і є факти негідної поведінки тих, хто прикривається міліцейськими погонами. Факти нетактовної поведінки, порушення законності, зволікання при розгляді заяв та повідомлень громадян ще мають місце серед особового складу нашого міського відділу. Разом з цим, зазначу, що з такими явищами керівництвом відділу ведеться безкомпромісна боротьба.

Втім, скажу й про те, що дедалі частіше трапляються випадки непокори правоохоронцям. Ускладнює ситуацію те, що далеко не кожен, хто протидіє, зокрема, патрульній службі, достеменно знає Кримінальний кодекс, а від незнання сподівається, що якась витівка проти людини в погонах йому зійде з рук. Хочу, щоб охочі до такої поведінки знали: про захищеність міліції потурбувалися представники законодавчої гілки. А саме – злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції може закінчитися в найкращому випадку штрафом або ж арештом на п’ятнадцять діб, втручання в діяльність співробітника правоохоронних органів карається виправними роботами на строк до двох років, за вчинений опір при виконанні міліціонером своїх службових обов’язків можна просидіти два роки за гратами. А от за навмисне нанесення тілесних ушкоджень – 12 років тюрми.

Наприкінці хочу сказати про те, що у Фастівському міському відділі добре розуміють: одним з основних критеріїв ефективності службової діяльності його працівників є оцінка громадськості. Тому партнерськими відносинами між міліцією дорожимо і надалі намагатимемося будувати їх лише на принципах законності, гласності, рівності сторін перед законом та поваги до особи.

Сергій РУДЮК, начальник Фастівського МВ ГУМВС України в Київській області

Від чистого серця – до чистого міста

4 травня у м. Фастові за ініціативи активістів Інтернет-сайтів Fastiv.com.ua та Fastiv.in.ua та активної підтримки міської влади, комітету самоорганізації населення мікрорайону Казнівка відбулася екологічна акція “Від чистого серця – до чистого міста”. Відгукнулася на ініціативу небайдужих до долі міста, його екологічного стану молодих фастівчан в.о. міського голови Г.Ф.Поліщук. Галина Федорівна, виступаючи в ефірі РТС “Веста”, закликала фастівчан взяти участь у акції, а також звернулася до депутатів міської ради, керівників підприємств допомогти у її проведенні. Ініціатори заходу за сприяння міської влади розмістили оголошення про акцію у міськрайонній газеті “Перемога”, оприлюднили її на власних Інтернет-сайтах, розклеїли та роздали листівки на вулицях міста. На запрошення відгукнулося понад 70 фастівчан, які люблять рідне місто і хочуть бачити його чистим, охайним та затишним.

В акції взяли участь в.о. міського голови Г.Ф.Поліщук, заступник міського голови О.Й.Цвібель, депутат міської ради, директор комбінату комунальних підприємств Д.М.Юшков, завідуюча відділом житлово-комунального господарства З.О.Коваленко. Приємно відзначити, що серед учасників заходу було багато молоді, людей середнього та похилого віку, сімей з дітьми. Вони прибрали від сміття території 2-го, 3-го та 4-го пляжів річки Унава, а також зелені зони між ними, очистили їх від стихійних сміттєзвалищ, прочистили від сміття та заростей прибережну водну зону, поспилювали та розрізали сухі дерева. Всього було вивезено 50 куб. м сміття.

За підтримки міської влади, комбінату комунальних підприємств, депутатів міської ради О.О.Федуна, О.Ф.Бойка, О.М.Пенькового, приватних підприємців О.П.Фоки, В.П.Кушніра учасникам акції було надано машину з причепом для вивезення сміття, машину для вивезення мокрого сміття та мулу, автобус, спецодяг та інвентар. Керівники підприємств ДП ЗАТ “Київхліб” “Фастівський хлібозавод” та ДП ЗАТ “Оболонь” “Пивоварня Зіберта” забезпечили людей, які брали участь в акції, свіжою випічкою та солодкою водою.

Ініціаторами акції було проведено анкетування усіх її учасників з метою визначення їхньої громадської думки з приводу проведеного заходу та ініціатив щодо поліпшення благоустрою міста, бачення перспектив його розвитку з подальшим донесенням цієї інформації до міської влади. В цих анкетах фастівчани підтримали ідею проведення таких громадських акцій з наведення чистоти в місті.

Людмила НЕДЗВЕЦЬКА

За роботою – депутати Фастівської районної ради

28 квітня відбулася 24-а сесія Фастівської районної ради. Не вперше депутати продемонстрували приклад конструктивної злагодженої роботи, в процесі якої оперативно за короткий час розглянуто 12 питань і прийнято стільки ж рішень. Цьому передувала велика багатопланова діяльність і ради, і адміністрації. Підготовка бюджетних питань – це результат праці фінуправління; інші відділи райдержадміністрації готували проекти районних програм: “Програму відпочинку та оздоровлення дітей Фастівського району в 2009-2013 роках”, “Комплексну програму підтримки молоді у Фастівському районі в 2009- 2014 роках”, “Програму розвитку виставково-ярмаркової діяльності в агропромисловому комплексі Фастівського району на 2009 рік”. Управління земельних ресурсів у Фастівському районі в особі його начальника І.І.Сенинця представило на розгляд сесії “Програму вдосконалення земельних відносин у Фастівському районі на 2009-2015 роки”.

Депутати мали можливість ознайомитися з названими матеріалами за кілька днів до сесії, отримавши їх на засіданні постійних депутатських комісій, де заслухали доповідачів, з’ясували не зрозумілі для себе чи неоднозначно трактовані деталі, нюанси, узгодили власні позиції із загальною думкою і досягли спільних рішень з кожного питання. Хоча, маючи змогу глибше вникнути в суть документів (адже вони вже роздані перед засіданням або, за бажанням депутатів, ще й раніше), вони на сесії доопрацьовують, вдосконалюють зроблене, приймають рішення. При нагоді варто відзначити в цьому процесі скромну, але дуже важливу роль апарату районної ради, який завжди задовго до сесії вивчає пропозиції щодо порядку денного, готує проекти рішень і всі необхідні матеріали, що кілограмами друкованого паперу, ретельно впорядковані й систематизовані (для зручності), лягають на робочі столи учасників засідань. Такий принцип роботи обрано радою з самого початку її діяльності, що дає змогу зосереджуватися на важливому, раціонально використовувати час, запобігати непорозумінням, досягати злагодженості й бажаних результатів.

Повертаючись до змісту роботи 24-ї сесії, звернемо увагу, що першими на порядку дня, як завжди, були питання бюджетні, а саме: звіт про виконання бюджету за І квартал 2009 року та зміни в бюджеті на 2009 рік. Доповідала начальник фінансового управління Фастівської РДА Л.В.Скрипак, яка відзначила, що за І квартал доходи районного бюджету виконано на суму 19,9 млн. грн., зокрема, доходи загального фонду – на суму 16,9 млн. грн., що становить 20,5% до запланованих річних показників з урахуванням змін. Доходи спеціального фонду виконані на суму 3 млн. грн., що становить 28,2% до уточнених призначень на рік.

Районний бюджет з власних та закріплених доходів виконано на 112,5%. Виконання річного плану складає по районному бюджету 17,8%. Не виконали плани І кварталу лише Томашівська (– 64,5%) та Триліська (– 89,6%) сільські ради.

За І квартал 2009 року розпис Міністерства фінансів України з надходження доходів І кошика виконано на 91%. Причинами недоотримання коштів МФУ є зменшення надходжень державного мита на 105,8 тис. грн. та надходжень від податків з доходів фізичних осіб, які сплачуються при оформленні нотаріальних дій, на суму 106,0 тис. грн., тобто таких, що мають одноразовий характер.

Фінансова криза суттєво вплинула на наших найбільших і стабільних платників податку на доходи з фізичних осіб. Так, за І квартал поточного року в порівнянні з аналогічним періодом минулого року зменшено надходження вказаного податку від Мотовилівської філії “Меркс-Груп” в 2,7 раза, або на 163 тис. грн., та від ДП “Фастівський лісгосп” у 2,2 раза, або на 143,3 тис. грн. Позитивним фактом є зростання надходжень від податків з доходів фізичних осіб на 61 тис. грн., сплачених ТОВ “Сіпан”.

За звітний період до районного бюджету дотація вирівнювання з Державного бюджету надійшла згідно з розписом, але в обсязі 21,6% до плану на рік.

Цільових субвенцій з Державного бюджету на соціальний захист та виплат на утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, надійшло 3,5 млн. грн., що складає 94,5% до уточнених показників за І квартал.

З районного бюджету здійснено видатків майже на 21 млн. грн. Бюджетні установи району за І квартал 2009 року в цілому профінансовано на 28% в порівнянні з річними показниками.

На жаль, сьогодні бюджет “живе” в борг. З метою своєчасної виплати заробітної плати та захищених видатків районним бюджетом отримано короткотермінових позичок на суму понад 10 млн. грн., з указаної суми протягом звітного періоду було погашено 7 млн. грн., обсяг непогашеної позики складає майже 3 млн. грн., що складає 70% реальних середньомісячних надходжень загального фонду районного бюджету.

Надходження основної частини дотації вирівнювання з Державного бюджету здійснюється в останні 3-4 дні місяця, що не дозволило в квітні погасити попередню позику та взяти потрібну суму позики на виплату заробітної плати та розрахунок за енергоносії. Дефіцит склав близько 500 тис. грн. Актуальним постає питання про перенесення термінів виплати заробітної плати з кінця поточного місяця на першу декаду наступного за звітним місяця. У трудових колективах бюджетних установ ці пропозиції розглянуті та вирішені позитивно.

Інші питання теж можуть бути цікавими для читачів. Так, для селян, безперечно, “Програма вдосконалення земельних відносин у Фастівському районі на 2009-2015 роки” стала б предметом детального вивчення, адже на 30-ти її сторінках і характеристика стану земельних ресурсів, і проблеми охорони земель, і ін. Хіба не тривожним є те, що “стан значної частини земельних ресурсів Фастівського району можна охарактеризувати як кризовий чи передкризовий, з тенденцією до прогресуючого погіршення”? Або, можливо, знання про те, що згідно з нормативною оцінкою сільськогосподарських угідь станом на 1995 рік середня вартість одного гектара сільськогосподарських угідь району – 9366,47 грн., у тому числі ріллі – 14048,98 грн., зупинить когось від поспішних рішень продати швидше свій клапоть землі. Найвище оцінена земля у Фастівецькій сільській раді – 15258,08 грн., а найнижче – рілля у М.Снітинці – 7155,49 грн. Програмою визначені пріоритетні завдання у сфері розвитку земельних відносин на вказаний період.

Відповідно до “Програми відпочинку та оздоровлення дітей Фастівського району на 2009-2013 роки” “здійснюватиметься постійний контроль за якістю санаторно-курортного лікування, оздоровлення та відпочинку дітей. Перевірка роботи закладів місцевої оздоровчої бази та бази відпочинку проводитиметься комплексними бригадами в складі працівників райдержадміністрації, районної санітарно-епідеміологічної станції. У ході перевірок увага звертатиметься на якість лікування, умови проживання, якість харчування, організацію дозвілля, цільове використання коштів”.

“Програма підтримки молоді у Фастівському районі на 2009-2014 роки” стане поштовхом і базовою основою для створення сприятливих умов з метою самореалізації молоді в різних галузях, вирішення соціальних проблем молоді, активного залучення молоді до реалізації державної молодіжної політики.

Крім названих, на сесії районної ради розглянуто ще кілька робочих питань.

Оксана СІДЬКО

Крок у безсмертя

Парк “Молодіжний”... Тут, на пагорбі, під старою розлогою липою, сплять вічним сном 40 кращих синів Батьківщини. У почесній варті стоять блакитно-сріблясті ялини. Ця “роща” – місце кривавого бою купки бійців-прикордонників з переважаючим чисельністю ворогом.

Стояло спекотне літо 1941 року. Німецько-фашистські орди рвуться на схід. Проти нас йшли нелюди, жадаючі знищити все на своєму шляху. З ними на нашу землю прийшла смерть. Люди ненавиділи фашистів, які грабували, вбивали беззахисних старих людей і дітей, гвалтували, знищували культуру. Як же диявольськи треба все зневажати, щоб без сенсу, без мети, піддавати руйнуванню і вогню мирні міста і села.

Ми не могли допустити, щоб фашистська сволота топтала нашу землю, забирала сотні тисяч дівчат, жінок, відправляючи їх на каторжні роботи та в будинки розпусти. Світова історія ще не знала подібних злочинів. Мільйони людей піднялися на боротьбу з ворогом.

Яскраву сторінку в героїчній історії Червоної Армії, в безсмертну епопею захисників Батьківщини вписали бійці 91-го Рава-Руського прикордонного загону.

Наше місто увійшло в історію Великої Вітчизняної війни як місто, де були героїчні бої як на початку війни, так і при його визволенні. Це обумовлено тим, що Фастів як важливий залізничний вузол, що зв’язував сталевими магістралями Київ з різними напрямками фронтів, був важливим стратегічним пунктом для обох воюючих сторін. Вже 14 липня передові німецькі війська підійшли до Фастова і миттєво думали прорвати нашу оборону, але були зупинені бійцями в зелених кашкетах. Це були прикордонники 91-го Рава-Руського загону, які після виснажливих дальніх переходів від кордону західного знову вступали в бій. На той час загону були підпорядковані всі частини і підрозділи інших військ, які знаходилися у Фастові.

Командиром прикордонного загону був майор Яків Давидович Малий, він же був і начальником Фастівського гарнізону. Штаб оборони гарнізону розміщався в приміщенні бомбосховища, що знаходилося по вулиці Радянській. Коли стало зрозумілим, що не вдасться прорвати нашу оборону, ворог почав методичний артилерійський обстріл міста і позицій його захисників. Фастів палав, утворилася величезна хмара чорного диму, не стихало полум’я від пожеж ні в день, ні в ночі. 20 липня телефоністці Фастівської дистанції зв’язку Катерині Вороневич вдалося зв’язатися зі штабом Південно-Західного фронту, Я.Д.Малий доповів про ситуацію в Фастові та про танкову дивізію, яка підійшла до міста, зайняла позицію і стоїть в очікуванні. Сил для боротьби з танками не було. Просив допомогти.

21 липня стало відомо, що військовою радою фронту прийнято рішення про залишення Фастова нашими військами. Цього ж дня командувач фронтом генерал-полковник М.П.Кирпонос наказав вжити всіх заходів до прориву ворожого оточення і виходу військ з міста для з’єднання з головними силами армії.

Проаналізувавши ситуацію, в штабі оборони було прийнято рішення: здійснити прорив у ніч з 21 на 22 липня вздовж залізниці Фастів-Біла Церква. А для того, щоб приховати від противника справжнє місце прориву і виходу військ з Фастова, сформували групу, яка б о 23 годині раптовим ударом по ворогу на північ від залізничного вокзалу ніби створювала видимість, що проривається з оточення, таким чином, ввела противника в оману.

Комплектувалася група виключно з добровольців через те, що було зрозуміло – це буде їх останній бій. На нараді першим підвівся комендант першої комендатури капітан Олексій Іванович Строков і сказав: “Прошу покласти на мене командування групою і виконання нею цього завдання”. Так було відібрано 40 чоловік, із них – 3 офіцера, 6 сержантів. Озброєні вони були автоматами, трьома ручними кулеметами, достатньою кількістю набоїв і гранат. Рівно о 23-й годині група капітана Строкова зав’язала жорстокий бій з ворогом, відволікаючи його увагу, а в цей час основні сили захисників міста вийшли у напрямку села Фастівець, де потім з’єдналися з основними силами армії.

Вже світало, а група О.І.Строкова вела жорстокий бій, в ранковому повітрі довго було чути кулеметну стрілянину, часті вибухи гранат. З групи жоден чоловік не залишився живим. Всі полягли смертю хоробрих.

Цей плацдарм у мініатюрі увібрав в себе всі особливості і риси нашого народу. У давні часи таких людей зараховували до напівбогів або святих. Загальні втрати особового складу 91-го Рава-Руського прикордонного загону при обороні Фастова склали 186 чоловік.

Довго ніхто не знав про цей подвиг, поки в 1978 році загін “Пошук”, який створила Людмила Петрівна Бобовнікова, не розпочав свою роботу. З газети “Правда” за 1978 рік дізналася про останній бій 91-го Рава-Руського прикордонного загону, який ціною життя дав можливість вийти з оточення військовим, що захищали Фастів.

І вже 28 травня 1979 року був відкритий пам’ятник капітану Строкову і 40 прикордонникам, який встановлено на місці останнього бою. На відкриття пам’ятника приїхала дружина О.І.Строкова – Надія Миколаївна Строкова, їхній син Володимир та два онуки – Олексій та Олександр, які стали, як батько і дідусь, військовими. Фастівчани, які прийшли на відкриття пам’ятника, висловили Надії Миколаївні щиросердну подяку за чоловіка-героя, сина та онуків – оборонців міста. Вона ж, зі сльозами на очах, відповіла: “Я дуже рада, що тепер мій син, онуки і правнуки можуть приїхати до Фастова і покласти квіти на могилу дорогої людини”.

Рано закінчилася юність у покоління Великої Вітчизняної війни. Батьківщина наказала їм стояти насмерть. У боротьбі з ворогом. Ці прості, різних професій люди стали бійцями армії, готовими на подвиг в ім’я щастя прийдешніх поколінь.

Відповідальність за долю країни лягла і на плечі О.І.Строкова, якому на той час було трохи більше 30-ти. Він був безстрашним, сміливим воїном і гаряче любив свою Вітчизну.

Ми пам’ятаємо ім’я капітана О.І.Строкова. Мати втратила сина, сім’я – чоловіка і батька, а Батьківщина здобула Героя. Його ім’ям названо вулицю, на будинку №2 встановлена меморіальна дошка.

На жаль, цього лицаря, як і його побратимів, Вітчизна не відзначила належно за здійснення великого подвигу. Тож давайте ми, нині живущі, будемо завжди пам’ятати і шанувати їх, Героїв, які назавжди залишилися лежати у фастівській землі.

Після війни найкращі площі наших міст прикрасили пам’ятники безсмертним воїнам-визволителям. Батьківщина одягла їх у бронзу, намагаючись зберегти в пам’яті багатьох поколінь. Не плакати хочеться тут, а говорити про життя, з глибокою шаною схилити голову перед героями, що піднялися до безсмертя...

P.S. Стаття написана за сприяння ветерана Великої Вітчизняної війни, Почесного громадянина міста Фастова Віктора Мариновича Люцканова.

Юрій ХРОМИХ, м. Фастів

На кубок газети “Перемога”

Відбулося засідання відділу з питань фізичної культури та спорту, федерації футболу міста, редакції газети “Перемога” щодо проведення традиційних змагань з міні-футболу на кубок Фастівської міськрайонної газети “Перемога”.

Учасники турніру – футболісти віком від 35 років і старші. Змагання розпочнуться 9 травня о 10-й годині на стадіоні спорткомплексу “Машинобудівник”.

Бажаючими взяти участь у поєдинках, які відрізняються ігровим напруженням та безкомпромісною боротьбою, є шість футбольних колективів. Вони розподілені на дві групи. В групі “А” – “Шляховик”, “Вирій”, “Мотор”, до групи “Б” увійшли “Олімп”, “Арсенал”, “Ветеран”.

На переможців чекає кубок газети “Перемога”, а на кращих гравців, активістів – призи. Приходьте вболівати – не пошкодуєте.

Валерій БОНДАРЕНКО, спортивний оглядач федерації футболу міста Фастова

Немеркнуче світло пам’яті і слави

Мало хто з жителів міста і району знає, що в с. Кищинцях на Фастівщині проживає 87-річний інвалід Великої Вітчизняної війни, ветеран праці Олександр Мусійович Журба. Важким і безрадісним було дитинство в дітей цієї пори – розруха часів громадянської війни, примусова колективізація і, як наслідок, страшний голодомор 1932-1933 років, який їм довелося пережити разом зі своїми батьками, старшими братами і сестрами в злиднях і нестатках, в голоді і холоді. Але в переважній більшості в них було нестримне бажання вчитися. Такими наполегливими виявились троє юнаків із села Олександр Журба, Степан Дейнега і Никон Кравченко, які за п’ять кілометрів ходили в Ковалівську середню школу Васильківського району. Після її закінчення вони виявили бажання присвятити своє життя військовій справі, вступивши в 1939 році до Харківського військового артилерійського училища. За тиждень до початку війни їх випуск перекинули на полігон під Суми для здачі екзаменів, після чого всіх курсантів вишикували на плацу, зачитали наказ про присвоєння кожному звання лейтенанта, видали обмундирування, сухий пайок, квитки на поїзд і направлення в певну військову частину.

Олександр Журба став служити в 232-й стрілецькій дивізії, яка на той час дислокувалася неподалік Чернігова, в лісах над Десною. Молодий лейтенант ще не встиг освоїтися на новому місці, як по бойовій тривозі були підняті всі полки дивізії вранці 22 червня 1941 року.

Війна... Фашистські літаки уже бомбили Житомир, Київ, Мінськ, Одесу... Їхній дивізії було дано наказ йти на захід, в бік Гомеля...

– Потім ми, – пригадує ветеран, – своїм ходом дісталися білоруського містечка Лоєв, на поромі переправились через Дніпро, взяли курс на Гомель і Бобруйськ. А при підході до Бобруйська нас атакували ворожі війська. Тут і відбулося перше бойове хрещення. Оскільки фашисти були значно краще від нас озброєні, ми змушені були відступати, а переправившись через Дніпро, взяли курс на Пирятин, але в дорозі нас наздогнав наказ повернути на Київ для надання допомоги військам Південно-Західного фронту, що вели важкі оборонні бої в радіусі Київського укріпрайону. Був початок вересня, коли наша дивізія вступила на територію Київської області в селище Згурівка і, подолавши водні перешкоди річок Супій і Трубіж, ближче підійшла до Києва. Тут нас зустрів ворог шаленим вогнем артилерії, танків і піхоти. І ми вже зрозуміли, що протистояти до зубів озброєному ворогові не в наших силах і, втрачаючи своїх бойових товаришів, змушені були відступати через Бориспіль-Баришівку-Березань-Яготин. Разом з нами відступали останні захисники Києва, безліч з яких загинули в болотах Трубежа і Супою.

Наша дивізія була майже повністю розбита, а я одержав поранення. Біля Згурівки з багатьма своїми однополчанами потрапив у німецький полон. Фашисти мали намір відправити полонених до Німеччини. Коли під конвоєм нас повели на станцію, вдалося забігти у чийсь двір: у думці було одне: або втечу, або там, на чужині, загину. Сталося диво – я врятувався. Повернувся в своє рідне село, яке на той час було окуповане німцями, яких по селах було не так вже й багато, бо їхні регулярні війська пішли далі на схід.

У кожному селі був обраний староста та поліцаї, які добровільно пішли до німців на службу. Довелося людям змиритися з новими порядками, які їм встановили. Тоді орались і засівались поля, збирався урожай, значну частину з якого забирали німці, трохи залишали і для потреб місцевих жителів. Дівчат і хлопців стали вивозити на примусові роботи до Німеччини, тож доводилося постійно переховуватися. А наприкінці літа 1943 року після поразок ворога під Сталінградом і на Курській дузі почалося визволення України. Зокрема, 232-а стрілецька дивізія була сформована вдруге і продовжила далі свій бойовий шлях.

Коли 7 листопада 1943 року танкісти 3-ї гвардійської танкової армії генерала П.С.Рибалка визволили Фастів і села району, то слідом за ними пішли в наступ полки 232-ої стрілецької дивізії, які за час кровопролитних боїв при форсуванні Дніпра, визволенні Києва та обороні Фастова настільки поріділи, що потребували негайного підкріплення. Тому польовими військкоматами були в екстреному порядку мобілізовані чоловіки й юнаки 1924-1926 років народження. Їх тільки з Кищинців набралося 25 чоловік, а О.М.Журба знову став воїном тієї самої 232-ї дивізії. Але німецьке командування ніяк не могло змиритися з втратою Києва і виношувало амбіційні плани щодо його повернення. З цією метою були підтягнуті значні сили моторизованих і танкових з’єднань зі сторони Білої Церкви, Сквири і Попільні. В ході контратаки ворогові вдалося потіснити війська Червоної Армії, які змушені були відступити на попередні позиції. Таким чином, у другій половині листопада 1943 року на далеких підступах до Києва зупинився фронт. На Фастівщині він проходив з Фастівця – західна околиця Паляничинців – річка Кам’янка – села Кожанка – Волиця – Півні – Дмитрівка. На правому березі Кам’янки й Унави були німці, на лівому – воїни Червоної Армії. Оборона тривала понад місяць. А 25 грудня війська І Українського фронту перейшли в наступ, в їх числі – і воїни 40-ї армії та її 232-а дивізія, яка знаходилися на лівому крилі фронту в напрямку Білої Церкви, а праве крило атакувало ворога в напрямку Попільні, Козятина, Житомира.

Далі ветеран пригадує, як 232-а дивізія разом з чехословацькою бригадою Людвіка Свободи вели важкі кровопролитні бої протягом чотирьох днів за визволення Білої Церкви. 4 січня місто над Россю, за яке віддали своє життя більше тисячі бійців, було визволене, а дивізія була нагороджена орденом Червоного Прапора.

Війська з боями просувалися на південь в напрямку Умані. Гітлерівцям вдалося утриматися в районі Канева. В Корсунь-Шевченківському угруповання військ противника утворило глибокий виступ, що вклинився між 1-м і 2-м Українськими фронтами та нависав над суміжними флангами фронтів, сковуючи свободу маневрування наших військ. Німецько-фашистське командування вперто обороняло цей виступ, розраховуючи використати його плацдарм для наступу на правий берег Дніпра. Завдання – зустрічними ударами оточити й знищити угруповання, що тут оборонялось. Початок наступу був визначений на 25 січня, і вже 28-го в районі Звенигородки зовнішнє кільце оточення замкнули танкісти 1-го і 2-го Українських фронтів. Слідом за танковими з’єднаннями наступали піхотні частини армій та 5-го Гвардійського кавалерійського корпусу.

Так, вже 31 січня був створений міцний фронт оточення на зовнішньому і внутрішньому кільці оборони, де опинилося 10 дивізій і одна бригада – це близько 80 тисяч солдат і офіцерів противника, до 1800 гармат і мінометів, більше 250 танків і багато іншої військової техніки. Воїни 40-ї Армії знаходилися на зовнішньому кільці оточення, а її 232-а дивізія займала оборону в багатьох селах Жашківщини. Німці чинили впертий опір, безперервно атакували танками, обстрілювали далекобійними гарматами, бомбили з літаків. Це, за словами Олександра Журби, було справжнє пекло, якому, здавалося, не буде кінця, і так протягом майже місяця.

Радянське командування, враховуючи безвихідне становище ворога, проявило акт гуманізму – оголосило ультиматум про припинення бойових дій, гарантуючи життя всім полоненим. Але німецьке командування, розуміючи всю безнадійність і приреченість свого становища, підкоряючись наказу Гітлера та вірячи ще в його обіцянки про порятунок, відхилило його. А закінчувався ультиматум так: “... Якщо ви відхилите нашу пропозицію скласти зброю, то війська Червоної Армії і повітряний флот розпочнуть дії зі знищення оточених військ і відповідальність за їх знищення будете нести ви”. Солдати, офіцери і генерали німецьких військ добре розуміли, що обіцяна їм допомога не прийде, їх охопив повний відчай, особливо, коли їм стало відомо про втечу на літаках деяких генералів, командирів дивізій і штабних офіцерів.

Корсунь-Шевченківська битва тривала з 24 січня по 17 лютого 1944 року. За своєю значимістю вона стоїть поряд із Сталінградською битвою і Курською дугою. Особливістю її є те, що битва проходила в надзвичайно складних метеорологічних умовах. Небувале зимове потепління з дощами і туманами, які перетворили поля і дороги в суцільне болото і місиво, раптово змінювалось морозами, снігопадами і хуртовинами. І не раз доводилось бійцям і жителям прилеглих сіл через непрохідну багнюку доставляти боєприпаси на своїх плечах.

Далі бойовий шлях воїнів 232-ї дивізії пролягав: Умань – Могилів-Подільський – річка Прут – Молдавія – Карпати – Румунія – Угорщина –Чехословаччина, Брно. Після Корсунь-Шевченківської битви до визволення України ще залишалося довгих 8 місяців, а до остаточної перемоги – один рік і два місяці.

І вона, Перемога, прийшла. На грудях воїна-визволителя засяяли бойові нагороди. У світлий день Великої Перемоги Олександр Мусійович завжди одягає піджак, на якому ордени та медалі розповідають про доблесть фронтовика. Це – ордени Червоної Зірки, Великої Вітчизняної війни ІІ та І ст., Богдана Хмельницького; медалі – “За відвагу”, “За бойові заслуги”, “За перемогу над Німеччиною” та ін.

Капітан у відставці, інвалід другої групи (поранення дістав в обличчя, де й досі знаходиться осколок), пам’ятає трагічні й переможні дні і ночі жорстокої битви за життя на землі.

Олександр НЕСТЕРЕНКО, ветеран праці, с. Кищинці

Таким був травень 1945-го!

Наближається 9 травня – знаменний День Перемоги! В 64-те відзначаємо це світле свято людей доброї волі всіх континентів, кінець фізичних і моральних страждань простого люду.

Тонни паперу списані, тисячі дисертацій написано (а прозових і поетичних творів – що й не злічити), про ту розпрокляту сталінсько-гітлерівську затію – Другу світову війну. Мільйони свідків і жертв (не рахуючи полеглих бійців воюючих сторін) понесли свої правдиві свідчення про нелюдські страждання того часу, залишивши сущим лише пам’ять і наказ донести нащадкам чисту правду про боротьбу і виживання, правду про ціну перемоги.

Весна 1945 року була рання. 9 травня відцвіли сади, радували очі різнобарвні квіти, в пахощах бузку і жасмину весело виспівували солов’ї, а люди, стримуючи біль і гіркоту втрат, в радісному загальному пориві творили симфонію земного життя, дочекавшись слова: “Перемога”.

Гасло, що все – для фронту, все – для перемоги, замінило нове: всі сили й енергію для відбудови зруйнованого війною господарства. Вивезені на схід чи захід матеріальні цінності з колгоспів чи підприємств України не поверталися, вони були втрачені назавжди. Треба було розпочинати все спочатку: відновлювати колективні господарства, вирощувати хліб і худобу, ростити і виховувати дітей, відроджувати Україну, по якій двічі буреломом прокотилася війна. І радісне слово перемога вселяло надію в душі людей, що народ здолає всі труднощі.

9 травня 1945 року Фастівщина святкувала Перемогу. Без примусу, без нагадування, з самого ранку з усіх вулиць Фастова, а також сіл Заріччя, Снігурівки, Потіївки, Кадлубиці, Малої Снітинки й більш віддалених місць, з оберемками квітів стікалися малі й дорослі на мітинг. Десь опівдні на майдані біля заводу “Червоний Жовтень” були промови, обійми, поздоровлення, сльози смутку і радості, що закінчилася війна. Було справжнє всенародне свято!

Я не буду сьогодні зупинятися на тому, що нас чекало після перемоги – голод 1946-1947 років, пекельна праця і жалюгідне виживання. Це тема – іншої розмови з історії нашого розвитку. Сьогодні ж я шукаю слова, щоб донести до своїх нинішніх сучасників, нащадків моїх співгромадян, товаришів і співпрацівників того часу правду про радість перемоги і надію на краще майбуття, продовжувачам їх роду й українського народу. Мені дуже хочеться, щоб представники нинішнього відгодованого, принарядженого, політично наелектризованого суспільства, віддаючи шану полеглим у боях за перемогу над фашизмом, згадали й тих своїх предків, які щиро раділи цій перемозі й віддали всі свої сили для закріплення її на віки. Осмислімо їх життя, труд і прагнення бачити свою відвойовану землю квітучою, вільною і справедливою, тобто, щоб була наша держава Україна українською. Згадаймо піднесення 1991 року.

Шукаючи проникливі слова, мої дорогі читачі, я згадала, що після мітингу по обіді 9 травня 1945 року пройшов рясний дощ, який дав надію на добрий урожай. От би й цього року так!

Ольга ОНИЩЕНКО, кореспондент газети “Перемога” 1945 року

Фастівська міліція на проблеми скаржитись не хоче – сили спрямовує на забезпечення порядку

Питання про роботу Фастівського міського відділу внутрішніх справ із забезпечення законності та правопорядку на території Фастівського району завжди актуальне і для населення, і для влади. Напередодні розгляду відповідного рішення районної ради від 17.11.2006 р. №01-05-V на спільному засіданні постійних комісій ми звернулися до заступника начальника – начальника міліції громадської безпеки Фастівського МВ ГУМВСУ М.Г.Бігіча.

– Михайле Григоровичу, розкажіть, будь ласка, чим займається ваша служба.

– До міліції громадської безпеки входять підрозділи: дільничні інспектори міліції, патрульна служба, дозвільна система, відділ громадянської реєстрації фізичних осіб (колишній паспортний), ізолятор тимчасового утримання і група охорони громадського порядку.

Із настанням весни до щоденних обов’язків додалися нові клопоти, це – боротьба із браконьєрством у період нересту риби, робота з метою недопущення викидів сміття у невідведених спеціально для цього місцях (жахливе явище, яке останнім часом набуло значних масштабів).

– Ви зобов’язуєте комунальні служби боротися зі сміттям?

– І зобов’язуємо служби, направляючи відповідні подання, і намагаємось не допускати подібних фактів, і вживаємо адміністративних заходів при виявленні порушення правил благоустрою міста і сіл.

– У Вас є можливість звернутися через газету до громадян з тим, щоб вони дотримувалися правил громадського порядку.

– Начальник районного дорожного управління А.В.Новицький нарікає, що доводиться по кілька машин сміття вивозити щотижня з узбіччя доріг. Завдання й обов’язок влади в селі і в місті – не допустити засмічення, притягнути до відповідальності порушників. Працівниками служби громадської безпеки в минулому році складено 260 протоколів і 28 – уже цього року про порушення порядку – викидання сміття в недозволеному місці. Але, як бачимо, чистіше від цих заходів у районі не стало, хоч відповідно до закону в таких випадках передбачено покарання від попередження до штрафу в розмірі 51 грн. Я звертаюсь, у першу чергу, до голів сільрад, до міської влади. Набагато легше встановити причину якогось небажаного явища й усунути її, аніж потім боротися з його наслідками. Вагомою причиною того, що наше місто і села потопають у смітті, є, звичайно, наше безкультур’я, але відповідальні служби і особи повинні організувати вивезення сміття, обладнати смітники, залучити до цієї справи громади.

– Що робить служба громадської безпеки для наведення порядку на ринках?

– Хочу звернути увагу читачів на те, що в місті Фастові вже десятки років існує проблема стихійної торгівлі, у боротьбі з якою штрафні санкції не дуже ефективні, а застосовувати силові методи не завжди можна, тому що у не встановлених для цього місцях торгують люди переважно похилого віку (60-70 років). Вилучивши товар, ми караємо порушників штрафом у розмірі від 17 до 51 грн., часом вони бувають такими впертими, що по кілька протоколів складаємо щодо одного продавця – тоді вилучаємо товар, який суд може конфіскувати.

– Який вихід?

– Не допускати торгівлі на тротуарах, за межами базарів. Але явище масове, і для цього потрібні працівники міліції, яких відриваємо від основних обов’язків і змушуємо стояти біля вечірнього, центрального, завокзального ринків, на привокзальній площі – тоді страждає служба.

– Чому люди так вперто відмовляються торгувати на території ринку, адже місць там би вистачило для всіх бажаючих? (Щодо цього ми вже намагалися зробити висновки в попередньому матеріалі “Село базарне”).

– Ринки можуть вмістити всіх торговців, але людям, може, не вистачає культури, вихованості. Вийшовши з електрички (бо приїжджають і з Козятина, Білої Церкви, Миронівки, житомирського напрямку), вони відразу хочуть продати товар, та ще й безкоштовно, не завдаючи собі клопоту знайти для цього відповідне місце.

– Але ж збори не настільки великі, щоб бути причиною таких безпорядків.

– Не великі, але й тих не хочуть платити. Їм так простіше.

– Сільські базари не створюють для міліції проблем?

– Ні, не створюють, там все організовано нормально. Єдине село, на яке звертаємо особливу увагу, – це Фастівець. Там на узбіччі дороги часом продають м’ясо й інші продукти. По-перше, це створює небезпечну ситуацію, де рух машин досить інтенсивний, по-друге, ніяких лабораторних аналізів на придатність до споживання продукція не проходить. Тому якщо виявляємо такі факти торгівлі, то обов’язково вилучаємо товар. Того ж дня суд приймає рішення про конфіскацію (йдеться про м’ясо), ми збираємо комісію, куди входить ветеринарна служба, санепідстанція, співробітники міліції, державної виконавчої служби, і вирішуємо питання про використання вилученої продукції, найчастіше вона йде на корм тваринам. Сумно, звичайно, бо селянин таким чином може втратити нажите тяжкою працею добро. Але мусимо наводити порядок – іншого виходу немає.

Явище стихійної торгівлі надзвичайно поширене, особливо в місті, і настав час поставитися серйозно до наведення порядку в цій сфері. Можливо, доведеться навіть застосовувати силові методи, – це, зрозуміло, багатьом не сподобається, але нехай люди до цього готуються. Якщо хочуть торгувати, хай вибирають місця на ринку. І ще: той, хто постійно цим займається, а не реалізовує вирощене на городі, мусить зареєструватися підприємцем і щомісяця сплачувати податок, розмір якого встановлений місцевими органами влади.

– Завжди болючим було питання забезпечення нормальних умов для роботи дільничних інспекторів. Щось змінилось останнім часом?

– Тільки в гіршу сторону. Але давайте не будемо говорити про проблеми міліції – краще про роботу. У селах дільничні інспектори борються із самогоноварінням, і в 2009 році вже складено 7 протоколів, накладено штрафи у розмірі 3-10 неоподаткованих мінімальних зарплат; працюють з неблагополучними сім’ями з метою запобігання насилля в сім’ї; проводять зустрічі в школах, підвищуючи правову освіту молоді; виявляють місця вживання та збуту наркотичних засобів та інші злочини.

Фастівські спортсмени – серед кращих

Кажуть, що фортуна прихильна до майстерних та наполегливих. Цей постулат можна проілюструвати і спортивними успіхами наших земляків – Сергія Юшкова та Олександра Калініченка. Минулого року, виступаючи у складі збірної команди України в Польщі на чемпіонаті світу з веслування на драгонботі, вони завоювали друге місце.

Сезон розпочався з перемоги. Наші земляки у складі збірної команди Київської області на чемпіонаті України в Києві знову підтвердили свій високий клас, зайнявши 1-е місце, і увійшли до збірної команди України.

У липні нинішнього року майстерних і наполегливих спортсменів чекають акваторії чемпіонату Європи, що буде проходити в Будапешті. Прапор нашої держави буде захищати збірна України. Також до збірної увійшов Олександр Докієнко, який успішно виступив в індивідуальній гонці. Прихильники цього виду спорту сподіваються, що змагання за участю наших земляків знову увінчається успіхом.

Взагалі, треба сказати, що у нашому місті свого часу було створено досить потужну базу на Унаві з веслування на байдарках і каное, що вивела в “люди” відомих не лише у Фастові, але і в Україні, в Європі спортсменів. Олександр Калініченко, президент спортивної організації “Унава-Мастерс”, сподівається, що добрі традиції спортивно-масової роботи будуть мати подальший розвиток, адже це – залучення до здорового способу життя молоді. Побажаємо нашим землякам подальших перемог.

Ніна БАННІКОВА

№ 20 (14 травня 2009 року)

Від приймальні – до хати, бо людських проблем багато

Валерій Писаренко, працюючи як народний депутат України (фракція Блоку Юлії Тимошенко) в своєму окрузі на Фастівщині, щоразу урізноманітнює мету приїзду. В серпні, напередодні нового навчального року, він відвідав низку сільських шкіл та дитсадків, зустрівся з педагогічними колективами та батьками учнів. Кожного року, починаючи з 2006-го, він – бажаний гість на перших і останніх дзвониках у школах міста та району. Щороку, вже традиційно, приїздить у День святого Миколая до малечі з дитячого будинку, що на Казнівці. А нещодавно цілий день провів разом з ними у київському Центрі сімейного дозвілля “Дивосвіт”, подарувавши їм незабутні враження від дитячих розваг.

Валерій Володимирович не відмовляється взяти участь у святах з приводу Днів сіл Фастівщини, народних свят, як от цьогорічної Масляної у Кожанці. За запрошенням прихожан і місцевої влади Великої Снітинки, Томашівки, Фастівця, Снігурівки був разом з ними в дні храмових свят, закладинах нових культових споруд, молебнях з нагоди релігійних свят. Минулого року День Перемоги провів разом з ветеранами Великої Вітчизняної війни Фастова. Днями запланував зустріч з сільськими та селищними головами Фастівського району.

Природно, що під час зустрічей з людьми багато з них звертаються до народного депутата України з колективними та особистими проханнями. Немає сенсу говорити про вже здійснені добрі справи, конкретну допомогу, надану Валерієм Володимировичем: про це знають у колективах та окремих сім’ях. Можливо, тому в дні індивідуального прийому до нього завжди приходить багато громадян. Це свідчить про довіру, високий рівень очікувань людей, їхніх сподівань на дієву допомогу від народного депутата у розв’язанні життєвих проблем.

На останній прийом народного депутата Валерія Писаренка у місті Фастові 6 травня прийшло 35 заявників. Сказати, що на чималу кількість звернень громадян якось суттєво вплинула фінансово-економічна криза, не можна. Деякі скарги задавнені, тягнуться роками, і, можна припустити, що жоден з можновладців навряд чи зможе розрадити ворожі сусідські стосунки, що через межу завширшки у тридцять сантиметрів переросли у справжнісіньку війну з нанесенням тілесних ушкоджень.

Як і завжди, під час одного прийому громадян можна чітко проаналізувати, що найбільше непокоїть сьогодні людей. На цьому прийомі у народного депутата рельєфно виділилися питання приватизації землі, виділення земельних ділянок під забудову індивідуального житла, вартості комунальних тарифів та медикаментів, нагальної необхідності ремонту дахів та ліфтів. До речі, якщо порівняти проблематику звернень до народного депутата України та місцевої влади (а цього ж дня вела прийом секретар міської влади, в.о. міського голови Галина Поліщук), то вони абсолютно ідентичні.

Фастівчан турбує якість питної води і висока її вартість. Неодноразово під час прийому звучала пропозиція порівняти вартість кубометра спожитої води у Фастові і, приміром, у столиці, де подати її на 16-й чи 24-й поверхи значно, здавалося б, дорожче, ніж у порівняно “невисокому” Фастові. Аж ні, у Фастові вода вдвічі дорожча, ніж у Києві.

Або інше. До “послуг” двоставкого тарифу за спожите тепло і гарячу воду, про яку, до слова, у Фастові забули, вдалися далеко не всі територіальні громади. Втім, хто радився з ними? Місцеві ради ухвалили рішення і постачальники тепла стали працювати за цією оплатною схемою. Про хибність двоставково-тарифної методики розрахунків говорили під час прийому мешканці Фастова Лось і Лупашко, а гр. Майбродська назвала абонентську плату за двоставковими тарифами прямою корупційною можливістю.

Серед заявників на прийомі були й представники трудових колективів. Зокрема, з проханням про збільшення суми субвенцій на компенсацію за пільгові перевезення громадян звернувся начальник ВАТ “Фастів-АВТО” Микола Павленко. А завідуюча дитсадком “Джерельце” Людмила Марченко та представниця батьківського комітету дитсадка№6 Ольга Швець просили надати конкретну допомогу у ремонті системи опалювання (дитсадок №8) та заміні вікон (дитсадок №6).

Декілька питань, з якими фастівчани звернулися до Валерія Володимировича, стосувалися пенсійного забезпечення, виконання Закону України “Про дітей війни”, забезпечення автотранспортом інваліда війни, повернення заощаджень радянського Ощадбанку та банку “Україна”. З невирішеними до цього часу особистими проблемами звернулися до Валерія Писаренка й колишні члени сумнозвісного кооперативу (друга черга) “Дзвони Чорнобиля” Ольга Чернова та Ніна Лукашевич. Були й такі , хто прийшов до народного депутата не з проханням, а за порадою. Приміром, мешканка Фастова Раїса Скачко, вирішуючи дилему, який вид опалення обрати – газ чи електроенергію, вирішила звернутися за порадою до свого обранця – народного депутата. До того ж, під час розмови з ним вона виявила цілком державницькі позиції щодо екологічного стану міста. Про різноманітність та широту діапазону питань, з якими цього разу звернулися фастівчани, можна судити з пропозиції одного з активних наших земляків, який запропонував створити … нову партію.

Хочеться детальніше зупинитися на одному зі звернень – членів будинкового комітету багатоповерхівки по вул. 9 Січня, 8. Після оголошення ними блоку проблем стало дещо незручно. Навіть соромно. За місто. Це ж скільки вже люди зверталися на місцевому рівні про встановлення достатньої кількості сміттєвих контейнерів, про хоча б якийсь контроль за неприпустимістю складування сміття з центрального ринку та недалеко розташованих магазинів на невеликому прибудинковому сміттєвому майданчику, щоб це питання дійшло аж до народного депутата?! Зрозуміло, ремонт даху та ліфтів – досить затратна справа, але ж посилити санітарний контроль на території одного з центральних базарів міста і задовольнити багаторічне прохання мешканців цієї багатостраждальної дев’ятиповерхівки – це вже справа честі міської влади. Сподіваємося, що перший заступник міського голови Володимир Цюник та заступник міського голови Олексій Цвібель, які були присутні на індивідуальному прийомі громадян народним депутатом, з цим погодяться.

Не можна пропустити поза увагою ще одне звернення представників будинкому по вул. 9 Січня, 8, бо воно виходить далеко за межі їх “вузькобудинкових” інтересів, а стосується достатньо великої частини громади Фастова. Мова йде про дозвілля дітей, гральні автомати, про осіб, які дають дозвіл на встановлення об’єктів грального бізнесу в житлових будинках. Питання настільки серйозне й актуальне, що “Перемога” продовжить розмову на цю тему в одному з найближчих своїх номерів.

Назвавши на початку матеріалу цифру – 35 заявників, які прийшли на особистий прийом до народного депутата Валерія Писаренка, ми дещо помилилися. Осіб, які того дня звернулися зі своїми проблемами до Валерія Володимировича, було 36. Але до останнього, 36-го заявника – Петра Івановича Василенка, він приїхав до його домівки у Фастівці сам, як той просив, бо за станом здоров’я дістатися до Фастова – несила. І треба сказати, що розмова між ними вийшла далеко за межі невеликого прохання у встановленні правильності документів, виданих БТІ. Говорили про життя, про вибори, відповідальність влади перед людьми.

Отож, коли кажуть, що парламент іноді ухвалює закони, що надалі не спрацьовують, йде від депутатського невідання реального життя народу, то – неправда. Все вони знають і все вони відають, якщо навіть у хатах селянських бувають. Одне погано: ніяк згоди не дійдуть. А був би лад у державі, то й менше малозахищених нею її громадян оббивали б пороги усіляких інстанцій зі своїми негараздами.

Стосовно ж більшості звернень до Валерія Писаренка, то ним вже зроблено низку запитів та розпоряджень щодо їх виконання. Ті звернення, що не потребують великих матеріальних витрат і законно обгрунтовані, будуть обов’язково виконані, пообіцяв народний депутат України.

Готуємось до конференції

Традиційно в травні в Меморіальному музеї К.Г.Стеценка проходить науково-практична конференція, присвячена роковинам від дня народження видатного українського композитора, хормейстера, музичного критика, педагога, протоієрея УАПЦ Кирила Григоровича Стеценка.

Очікуємо, що в роботі конференції візьмуть участь діячі культури і мистецтва, які пов’язані із життям та творчістю К.Стеценка (доктор мистецтвознавства Л.Пархоменко, лікар-фітотерапевт, письменник Євген Товстуха, онук композитора Заслужений артист України Кирило Стеценко, декан іноземного факультету Національної музичної академії Тетяна Гусарчук, оперна співачка Людмила Давимука та ін.). Вони готують цікаві розповіді та дослідження. До участі в конференції ми запросили працівників музеїв, науковців, освітян, представників громадськості.

За минулий рік фонди музею поповнилися новими матеріалами. Дочка видатного дослідника творчості художника Ю.Михайліва І.Г.Халявка подарувала книгу свого батька Г.Пядика. Адже Ю.Михайлів у 1922 році був на похоронах Кирила Григоровича і залишив два малюнки, зроблені у Веприку. Музей Івана Гончара надав копії і фотографії сім’ї Стеценків. Багато цінних експонатів ми отримали із архівів музею М.Лисенка. Старший науковий співробітник музею В.І.Дросенко провів ґрунтовні дослідження родоводу Стеценка в центральних архівах Києва. Це збагатило музей змістовними архівними даними.

До конференції видано фотопутівник по музею, знято три короткометражні фільми і започатковано випуск бюлетенів музею, де відображена науково-пошукова робота його працівників.

Отож 22 травня всіх, хто шанує пам’ять видатного композитора Кирила Стеценка, ми запрошуємо взяти участь у науково-практичній конференції “Відродження української музичної спадщини початку ХХ ст.” Вона розпочнеться о 12 годині. Їй передуватиме покладання квітів до могили композитора (11.30-12.00) та екскурсія по музею (10.30-11.30). Будемо раді всім, хто завітає в цей день у наш музей.

Валентина Умрик, директор Меморіального музею К.Г.Стеценка

Де панує злагода й любов

Напередодні Дня матері і Дня сімей ми їхали з начальником Фастівського районного відділу у справах сім’ї та молоді Л.Л.Береговою в село Червону Мотовилівку. Дорогою Людмила Леонідівна розповідала, які прекрасні сім’ї там живуть: у суспільстві, де проблеми моралі й духовності стоять мало не на першому місці, де все купується й продається, де більшість людей основне питання “Як жити?” замінили іншим – “Як влаштуватись?”, де сотні матерів залишають своїх дітей ще в пологових будинках, відмовляючись від них, – у такому суспільстві є сім’ї, які не лише про своїх дітей дбають, а й чужих виховують. Причому, в Ч.Мотовилівці – це масове явище.

Намагаючись з’ясувати, що керує людьми в цій ситуації, я сподівалася почути від них щось особливе, якийсь секрет. Але ніяких секретів мотивації своїх геройських вчинків вони не мають і нічого героїчного чи навіть особливого не бачать у тому, щоб прихистити сироту чи недоглянуту дитину. Це їхня громадянська позиція: “А чому б не взяти? Умови у нас хороші”.

Справді, всі діти живуть у добре облаштованих теплих будинках з водопроводом і газовим опаленням. Чисто, просторо, світло, затишно. Є телевізори, комп’ютери, побутова техніка. Звикаючи до цих речей, з часом перестають їх помічати і сприймають це як належне. А до батьківської і материнської ласки, уваги діти ніколи не бувають байдужими і ніколи не наситяться ними вдосталь, бо роки, прожиті в дитинстві без любові, наздогнати неможливо. Багатьом із цих дітей часто не вистачало таких найпотрібніших у світі речей. Приведені в дитячі сімейні будинки чи прийомні сім’ї, вони зовсім не викликали почуття розчулення від самого тільки вигляду милої дитини – недоглянуті, хворі, відсталі в розвитку, неговіркі, замкнені і сумні, пробуджували в серцях майбутніх батьків хіба що жаль і бажання швидше нагодувати їх, приголубити, відродити в маленькому тілі життя. Таким з’явився в сім’ї Алли та Миколи Бурдюженків Саша, якого жартівливо називають Сан-Санич, – у свої 5 років він мав вигляд півторарічної дитини, зовсім не вмів говорити (!), хворів, боявся людей. Хлопчик був заляканий вітчимом, який часто бив малого. Не одну ніч довелося мамі Аллі просидіти біля його ліжечка. Зараз Саша тимчасово живе в Іспанії, а миле усміхнене личко 11-річного Сан-Санича дивиться на нас із портрета на стіні. “Іконостас”,– милується Алла Петрівна портретами дітей, які жили чи тепер живуть у їхньому домі.

Дитячий будинок Бурдюженків

відкрито в 2000 році. Міжнародний благодійний фонд “Надія і житло для дітей України” виділив двоповерховий будинок, яким вони дуже пишаються і завжди підтримують у ньому порядок. З того часу чотирнадцятьом дітям нові їхні батьки допомогли відродитися до життя. Зараз Алла Петрівна і Микола Петрович виховують 9-ох дітей. Троє з них (Таня, Надя, Саша) перебувають в іспанських сім’ях, а решта – шестеро (Юля, Катя, Олена, Ірина, Коля, Женя) – мирно і дружно живуть тут. У всіх дітей, крім Жені, є рідні мами, але вони до дитячого будинку ніколи не приходять, у них своє життя, в якому народженим ними місця немає. Хто ж тоді кому рідний?

Усі разом прийшли зі школи, чемно привіталися, поговорили з гостями про життя-буття, похвалилися успіхами в школі (хтось “10” заробив, а когось просто відзначили), Алла Петрівна додала слова вдячності вчителям Борівської ЗОШ І-ІІ ст. і, зокрема, Сергієнко Людмилі Миколаївні, які не лише на уроках вчать дітей, а й домашні завдання допомагають їм робити щодня. Діти якось мляво, неохоче згадали часи “до” і вже радісніше – “після” того, як вони тут з’явилися. “Туди” повертатися ніхто не хоче. Коли піднялися на другий поверх у спальні перевдягатись, нас при нагоді запросили оглянути ці кімнати. Потім гостинно запропонували пообідати разом. Від обіду ми скромно відновилися, подякувавши, а пропозицію поїхати до будинку колишніх вихованців Чистяків – Іри й Толі, який Бурдюженки їм придбали за власні кошти, взявши кредит у банку на суму 20 тис. грн., згодилися. Хороми, звичайно, не царські, але приємно вражає чистота, до якої Ірина відомо де привчилася, і доглянутий однорічний синок тулиться до мами – його Іра нікому не віддасть, сама в житті настраждалася, лиха зазнала. Брат тривожить – часто випиває, завдає сестрі клопоту – не все просто складається. Дядько Коля приходить, допомагає, це він вже нам розказує надворі, що і де названа донька посадила-посіяла, радіє за неї – господиня. І ми радіємо, що є на світі люди, чутливі до чужої біди, готові присвятити нерідним дітям не день, не два, а все життя. Для всіх сільських дітей Микола Петрович змайстрував дитячий майданчик, показує нам і сам тішиться, як дитина, – і гойдалки розфарбовані, і казкові будиночки справжні, дерев’яні, дарма, що не всі люди навчились шанувати чиюсь працю і вже навколо лавочки насмітили, він не зупиниться: буде тут і пісочниця, і атракціони…

Поляк Тетяна Юріївна та Воло-

димир Михайлович виховують своїх трьох дітей та племінницю. У будинку достаток, який досягається немалими зусиллями: батько працює приватним підприємцем – робить паркани, колодязі, ремонти. Мати – медсестра лікувального закладу в м. Боярці. Вдома підсобне господарство: двоє поросят, 30 курчат-бройлерів, 40 качок, колись ще й корова була. Допомагає бабуся Алла. На всьому намагаються заощаджувати і знають, в яких магазинах Фастова дешевший одяг купити, хліб печуть вдома самі (один мішок муки за 150 грн. на півтора місяця вистачає). Тетяну Юріївну колись здивувала незнайома жінка на базарі, яка шукала каструлю для борщу ємністю 3 літри – у сім’ї Поляків варять борщу не менше, як 8 літрів. Батьки все життя присвятили дітям: навчили людяності, до книжок долучили, щороку на море возять, у цирк, гідропарк. Яна навчилась танцювати, Ваня – футболіст.

Знайомство наше з цією сім’єю почалося з Дениса, який вже вивчив “Буквар” і, за українською традицією, вилізши на стілець, виразно прочитав напам’ять вірш. Старші діти навчаються в Києві. Ваня буде механіком, Яна – лікарем. Марина займається індивідуально з учителями, оскільки цього року в селі 9-го класу нема. Усі живуть за строгим графіком, у якому навіть зміщення на 15 хв. не допускається, бо тоді щось залишиться незробленим. Таке насичене життя подобається всім – воно наповнене клопотами й сенсом, іншого тут ніхто й не уявляє.

“Не бійтесь брати чужих дітей у сім’ю”, – просила нас звернутися через газету до всіх батьків Тетяна Михайлівна Озеруга, яка разом з Олександром Ірсоновичем, своїм чоловіком, виховують 9 дітей. Пенсіонерка, інвалід, вона знаходить сили і тепло для своїх і чужих, забуваючи, де чиї, і дбаючи про всіх однаково. Перше наше враження від будинку Озеруг – це столик надворі, за яким діти смачно їли галушки, і 20 пар взуття різного розміру і ґатунку, що були рівненько складені в коридорі. А далі піаніно – на ньому грають усі діти, бібліотека, комп’ютер. У матері є дві години особистого часу: з 22.00 до 24.00. Господь, кажуть, допомагає їм переборювати всі труднощі, серед яких найважче вирішити матеріальні, адже сім’я отримує від держави лише по 150 грн. на кожну дитину та ще 600 грн. пенсії матері. Батько працює сантехніком у Києві. Грошей не вистачає.

Цього дня не вдалося нам зу-

стрітися ще з однією вартою уваги людиною – Анатолієм Вадимовичем Сахаровим із Великої Снітинки, який сам виховує п’ятьох дітей. Поговорили ми лише з Олегом та Дімою. Розповідь про їхню незвичайну сім’ю відкладемо на якийсь час.

Великою проблемою, бідкається Л.Л.Берегова, є те, що зараз у районі 152 дітей, вихідців із дитячих будинків, прийомних сімей, не мають власного житла. Досягнувши повноліття, вони не знають, куди йти, і часто ще довго живуть у тих же сім’ях, як наприклад, у Кравченків із Скригалівки. З бюджету на ці потреби грошей не виділяється. Замало і 40 тис. бюджетних коштів, якими розпоряджається відділ, для різних видів допомоги. У районі 5 дітей із діагнозом “дитячий церебральний параліч” постійно потребують санаторно-курортного лікування, а одна путівка коштує близько 3 тис. грн. Міжнародний дитячий табір відпочинку “Артек” теж недоступний. Ці питання чекають вирішення. Не можна заощаджувати на потребах дітей. Батьки віддають їм все, що можуть, а влада повинна їх підтримати.

Важко у святковий день побажати щось людям, які мають найголовніше – любов. Вони не потребують співчуття, їм хочеться трішки уваги від влади і розуміння від людей. Хай отримають все, що їм треба, бо в них же – діти…

Оксана СІДЬКО

За законами любові і добра

У нашому прагматичному світі, що зорієнтований на розвиток бізнесу, досягнення високих прибутків будь-якою ціною, мабуть, важко знайти щось краще, ніж такі моральні поняття, як чуйність, доброта. Здається, легше переживати труднощі сьогодення, яких вистачає в наші дні пересічним громадянам, малозабезпеченим категоріям населення міста, якщо відчуваєш сторонню увагу.

Для фастівчан, які знаходяться під опікою територіального центру при міському управлінні праці та соціального захисту населення, він давно став своєрідним надійним острівцем надії і підтримки. Для директора центру Валентини Міщенко, яка має значний досвід роботи у цій життєвоважливій соціальній сфері, для всіх співробітників щоденні обов’язки з обслуговування підопічних є часткою їхньої душі. Бо вони добре знають, наскільки потрібне піклування і турбота людям похилого віку. А коло цих турбот досить значне. Треба принести у домівки престарілих та інвалідів продукти харчування, ліки, зробити оплату за комунальні послуги, допомогти по домашньому господарству. І чи не найголовніше в цьому процесі – поспілкуватися з цими людьми, втішити чуйним і добрим словом, що для підопічних – як бальзам на душу.

Територіальний центр постійно турбується про те, щоб напередодні головних весняних свят – Великодня та Дня Перемоги – привітати своїх підопічних, передати їм продуктові набори.

Розповідаючи про особливості та напрямки роботи соціального підрозділу, Валентина Міщенко акцентує в ній увагу на доброчинну діяльність керівників підприємств, фірм, людей, для яких моральні поняття чуйності, підтримки не є другорядними. Завжди відгукуються в таких ситуаціях надати фінансово-матеріальну допомогу центру на потреби соціально незахищеної категорії населення Олександр Пеньковий, Володимир Олєйніков (Центр “Укррефтранс” та об’єднаний профспілковий комітет), Сергій Павловський (ПП “Вирій”), Любов Пахомова (ТОВ фірма “Старий гастроном”), Володимир Нетяжук (Фастівський хлібозавод).

Нинішнього року потурбувалися про фастівчан, що знаходяться під опікою соціального закладу, Віталій Орловський (ГО “За фастівчан”), Станіслав Онищук (ПП “Фарт”).

За доброю традицією напередодні Дня Перемоги учасників бойових дій, інвалідів війни, солдатських вдів привітала зі святом і вручила подарунки міська влада. Привітання супроводжувалися побажаннями міцного здоров’я, оптимізму, вдячності за те, що фастівчани, представники покоління сорокових років, через долі яких пройшли суворі випробування Великої Вітчизняної війни, подавали і подають нашим сучасникам приклад добропорядності, душевної наснаги, витримки.

І ці якості, успадковані від старших, вкрай важливі всім нам у непростих реаліях сьогодення, у подоланні різноманітних кризових тенденцій.

“Ми пишаємося тим, що ви, такі мужні, чуйні, мудрі люди, живете поряд з нами”, – адресували щирі слова ветеранам війни та праці в.о. міського голови Галина Поліщук, заступник міського голови Василь Коваль, начальник міського управління праці та соціального захисту населення Ольга Кохана, директор центру Валентина Міщенко, голова громадської організації “За фастівчан” Віталій Орловський.

Напередодні свята представники міської влади, громадських організацій відвідали учасників бойових дій, які знаходяться на лікуванні, солдатських вдів, інвалідів війни.

Ніна БАННІКОВА Фото Бориса АРХИПЕНКА

Підписано перші грантові угоди за проектом ЄС/ПРООН

На початку травня у приміщенні Фастівської райдержадміністрації відбулося урочисте підписання Грантових угод між Програмою розвитку ООН та організаціями громад сіл Червона Мотовилівка і Дорогинка Фастівського району. Цими угодами закріплено зобов’язання сторін щодо співфінансування соціально спрямованих проектів, обраних для спільного впровадження самими громадами.

При підписанні угод були присутні перший заступник голови райдержадміністрації Л.В.Осадчук, заступник голови районної ради П.Ф.Хоменко, начальник районного фінансового управління Л.В.Скрипак, координатор проекту ЄС/ПРООН “Місцевий розвиток, орієнтований на громаду” по Київській області С.І.Чуткий, сільські голови, активи територіальних громад району.

Проект ЄС/ПРООН “Місцевий розвиток, орієнтований на громаду” є міжнародним. Впроваджується він під гаслом “Разом дієвіше”. Фінансується Європейським Союзом, співфінансується та впроваджується Програмою розвитку ООН. І головною умовою співпраці за проектом передбачено залучати самі ж громади до вирішення питань життєзабезпечення територій або покращення соціального мікроклімату у громаді.

Якщо згадати передісторію цієї співпраці, то про намір взяти участь у проекті ПРООН заявляла 21 місцева громада, однак лише п’ять із них (громади сіл Пилипівка, Дорогинка, Червона Мотовилівка, Велика Снітинка та селища Борова) довели спромогу самоорганізуватися на важливу справу. Ці громади самі визначили об’єкти соціального призначення, в яких є найбільша потреба. Як виявилось, найбільше люди переймаються покращенням медичного обслуговування. Тож в основному як мікропроекти обрані медичні амбулаторії.

Співпраця райдержадміністрації і районної ради з представництвом проекту ПРООН розгорнулася відразу ж після підписання 24 червня 2008 року договору, за яким і було проведено конкурсний відбір найбільш мобілізованих територіальних громад.

Тож у проекті ПРООН “Місцевий розвиток, орієнтований на громаду” перемогли Борівська селищна, Червономотовилівська, Великоснітинська, Пилипівська і Дорогинська сільські ради; “резервними” стали Малоснітинська, Дідівщинська, Червоненська сільські ради. Вони переконливо довели, що здатні до спільної реалізації соціально значимих проектів, а тому самі ж обрали до реалізації об’єкти найбільш проблемні, але необхідні для нормальної життєдіяльності територій.

Вже у вересні 2008 року безпосередньо у територіальних громадах-переможцях проекту було проведено презентаційні семінари, під час яких вислухано громадську думку щодо доцільності участі у проекті, проведено консультації з найбільш актуальних проблем життєзабезпечення територій; визначено готовність громади до участі у спільному фінансуванні спільно обраного та впроваджуваного проекту. При цьому дольова участь у співфінансуванні складатиме: від ПРООН – 50%, із районного бюджету – 45% та кошти громади – 5%.

В обговоренні напрямків співпраці, визначенні спільних завдань з реалізації проекту активну участь взяли представники районної влади, сільські голови, активісти територіальних громад. За результатами презентаційних заходів у громадах створені місцеві організації, які й взялися за реалізацію визначених самою ж громадою соціально значимих проектів.

Отже, співпраця з ПРООН перейшла у практичну площину. 6 травня Грантові угоди підписали організації сіл Червона Мотовилівка і Дорогинка. Інші громади впритул наблизилися до цієї мети. Адже в планах соціально активних громад – реалізувати енергозберігаючий проект “Заміна вікон і дверей у приміщенні Дорогинської медамбулаторії” та проект “Ремонт та дообладнання медамбулаторії села Червона Мотовилівка”. У мікропроектах громад Великої Снітинки і Пилипівки – покращення функціонування своїх місцевих медичних закладів. А борівська громада пріоритетом визначила забезпечення якісною питною водою.

Ольга ДЕЙНЕГА

Управління статистики інформує

Про надання субсидій населенню у січні-березні 2009 року

У січні-березні поточного року за субсидіями на відшкодування оплати житлово-комунальних послуг звернулося 284 сім’ї м. Фастова та 52 сім’ї по Фастівському району. Призначено субсидії для 259 сімей по місту і 48 сімей по району. Частка сімей, яким призначена субсидія в загальній кількості сімей, що звернулися за субсидіями у січні-березні поточного року, склала 91,2% по місту і 92,3% по району (96,1% по місту і 61,3% по району за цей період у минулому році).

Загальна сума призначених субсидій на відшкодування оплати житлово-комунальних послуг за три місяці поточного року становила 74,2 тис. грн. по місту і 7,5 тис. грн. по району. Середній розмір призначеної субсидії у березні 2009 року склав 264,3 грн. по м. Фастову і 200,0 грн. по Фастівському району.

Про рівень заробітної плати працівників м. Фастова та Фастівського району у березні 2009 року

Середньомісячна номінальна заробітна плата одного штатного працівника у березні 2009 року по м. Фастову в 3,3 раза перевищувала законодавчо встановлений прожитковий мінімум для працездатної особи (669 грн.) та в 3,7 раза – мінімальну заробітну плату (605,0 грн.) і становила 2211,9 грн. Її рівень порівняно з попереднім місяцем поточного року збільшився на 3,6%, а порівняно до відповідного місяця минулого року – на 11,8%.

У березні вищу від середнього рівня по місту середньомісячну заробітну плату мали працівники транспортних організацій (на 13,9%) та промислових підприємств (на 12,6%). Нижча від середнього рівня по місту заробітна плата у працівників фінансових установ (на 6,2%), державного управління (на 5,6%), підприємств, що надають послуги (на 38,8%).

Залишається низьким розмір заробітної плати працівників закладів освіти та охорони здоров’я – відповідно 69,9% та 54,9% від середнього рівня по місту. Найнижчу по місту заробітну плату у березні отримували працівники торгових (51,5%) та будівельних (50,1%) організацій.

У порівнянні до середнього рівня по Київській області середньомісячна заробітна плата одного штатного працівника по м. Фастову більша на 16,8%. Серед міст обласного підпорядкування це – третє місце.

По Фастівському району середньомісячна номінальна заробітна плата одного штатного працівника у березні 2009 року в 1,8 раза перевищувала законодавчо встановлений прожитковий мінімум для працездатної особи (669 грн.) та в 2 рази – мінімальну заробітну плату (605,0 грн.) і становила 1219,9 грн. Її рівень порівняно з попереднім місяцем поточного року збільшився на 1,7%, а порівняно до відповідного місяця минулого року – на 6,7%.

Вищу від середнього рівня по району мали середньомісячну заробітну плату працівники будівельних організацій (на 24,3%), наукових (на 53,6%) та державних (на 25,1%) установ. Нижча від середнього рівня по району заробітна плата у працівників промислових підприємств (на 2,7%), підприємств, що надають послуги (на 16,5%).

Традиційно низькою залишається оплата праці в сільськогосподарській галузі, у березні 2009 року вона становила 948,5 грн., або 77,8% до середнього рівня по району.

Заробітна плата працівників соціальної сфери до районного рівня становить: у закладах освіти – 108,3%, охорони здоров’я – 94,6%, культури – 87,1%.

Найнижчу заробітну плату у березні отримували працівники транспортних організацій – це лише 66,9% від середнього рівня по району.

У порівнянні з середнім рівнем по Київській області середньомісячна заробітна плата по Фастівському району менша на 35,6%.

Світлана Гребініченко, начальник управління статистики у Фастівському районі

“Фастівтепломережа”: думку трудового колективу почуто. Пошуки виходу з патової ситуації тривають…

Ці збори не залишили байдужим жодного з присутніх на них. Інакше й не могло бути, адже йшлося про долю підприємства разом з його колективом. Високу ноту відвертості й критичної оцінки стану, в якому опинилося комунальне підприємство “Фастівтепломережа”, задала секретар міської ради, в.о. міського голови Галина Поліщук. Врешті-решт, це зібрання краще назвати зустріччю секретаря міської ради з трудовим колективом “Фастівтепломережі”, бо воно не протоколювалося, не приймалося на ньому рішення чи резолюція. Хоча, певно, не зайве було б піти саме таким шляхом: принаймні, у протоколі було б зафіксовано і раціональні пропозиції, і вистраждані роздуми людей, які віддали цьому підприємству більшу частину свого життя, і сподівання на стабілізацію діяльності підприємства із своєю трудовою біографією, своїми традиціями.

Зустріч, що відбулася 7 травня у адміністративному приміщенні “Фастівтепломережі”, мала свою передісторію. На одній із квітневих нарад секретар міської ради Г.Ф.Поліщук порушила проблему теплозабезпечення фастівчан у новому опалювальному сезоні. Її пряме питання тепловикам: “Чи будемо з теплом 15 жовтня?” залишилося, по суті, без відповіді. Тоді й прийшло рішення – відповідь шукати в трудовому колективі. Вона хотіла дізнатися: а що скажуть прості робітники з приводу того, чому підприємство опинилося майже в стані банкрута? Як сталося, що теплоспоживачі стали масово переходити на індивідуальне опалення, відмовившись від послуг “Фастівтепломережі”? Чому керівництво не працювало на розвиток підприємства? Чому, маючи понад 7 млн. грн. боргу, воно продовжує нарощувати борги? Чи конструктивно проводиться робота з боржниками, які сьогодні заборгували більше 3,5 мільйона гривень?

Наразі спробуємо скористатися тією нелегкою паузою, що зависла у залі після низки таких непростих питань. Нагадаємо читачам, що рік тому, у квітні 2008 року, “Перемога” оприлюднила інтерв’ю із заступником міського голови Олексієм Цвібелем зі знаковою назвою “Фастів без “Фастівтепломережі”. Райдужна мрія чи реальна перспектива?”. В інтерв’ю йшлося про перспективи реорганізації системи теплозабезпечення Фастова, яка в основному полягала в тому, щоб “у всіх квартирах стояли двоконтурні котли – і кожен фастівчанин сам себе забезпечував теплом”.

Минув рік. За цей час “Фастівтепломережа” після кількарічної тяганини нарешті перейшла з обласної комунальної власності до фастівської міської. Від централізованого теплопостачання відмовилася велика частина споживачів. Залишилося близько 3 тисяч, ймовірно, більшість їх з числа соціально незахищених громадян. Фінансово-економічна криза свої щупальця запустила й в цю сферу, позбавивши можливості багатьох взяти кредит на встановлення індивідуального опалення.

Отже, місто наодинці залишається з нагальною проблемою: бути чи не бути “Фастівтепломережі”? Чи раціонально утримувати вельми затратну систему заради 3 тисяч споживачів тепла? До речі, у будь-кого може виникнути питання: а чи так вже це й багато – 3 тисячі? Як на нашу думку, то багато – це ціле містечко на 50 шістдесятиквартирних багатоповерхівок, і, зрозуміло, їх житлово-комунальні потреби задовольняти необхідно.

Але повернімося до зали, де відбувається свого роду доленосна розмова сторін – владної і трудового колективу. Галина Федорівна відверто зізналася, що її критикують за бажання реанімувати майже мертву структуру, тобто “Фастівтепломережу”. Сама вона так не вважає, бо, за її словами, розуміє, що необхідно зберегти не просто роботу для 300 працівників підприємства, а насамперед – спеціалістів цієї відповідальної справи. З цим й пришла до людей: яким вони бачать вихід з вкрай складної ситуації?

Самокритично оцінив стан справ на рідному підприємстві інженер Леонід Тарасенко:

– Діагноз хворобливого стану підприємства відомий – зношеність комунікацій, слабкий коефіцієнт корисної дії. Відома й причина цього – підприємство лише віднедавна стало належати місту, а до того було підлеглим Броварам, потім – облраді. Тут достатньо одного прикладу: за 20 років теплосистему промивали лише один раз, то що вже казати про модернізацію устаткування? До того ж з введенням в експлуатацію нового підприємства “Фастівтепло” було внесено дисбаланс у нашу роботу зі споживачами. На мою думку, система індивідуального опалювання у багатоповерхівках – явище тимчасове. Про це свідчать аварійні випадки в окремих містах України, що, на жаль, трапляються все частіше. Ми повинні не просто зберегти своє підприємство, а бути єдиними постачальниками тепла в місті.

Присутній на зустрічі заступник міського голови Олексій Цвібель у своєму виступі пояснив кроки міської ради щодо створення ще одного підприємства в місті – постачальника тепла “Фастівтепло” та передачу внутрішніх мереж, як вимушені заходи, пов’язані з багатьма факторами, в тому числі й підвищенням вартості тарифів.

Тривогою за майбутнє “Фастівтепломережі” були пройняті всі подальші виступи її працівників. Про заборгованість населення на загальну суму 3,5 млн. грн. і шляхи її обов’язкового стягнення говорила начальник юридичного відділу Тетяна Шилан. Гостро критикували методи керівництва колишнього директора підприємства Петра Шевчука і в.о. директора Анатолія Бондарчука працівниці з багаторічним стажем роботи у “Фастівтепломережі” Людмила Кравчук, Тетяна Мацкевич та Людмила Шумченко. Йшлося й про “роздутість” штату, й про встановлення невиправданих надбавок до зарплати за умов невиконання плану, про раціональність використання кредитів, що бралися підприємством.

До речі, Петро Шевчук, який теж вважається ветераном “Фастівтепломережі”, пропрацювавши тут 22 роки, з яких 6 – її керівником, прийнявши критику, запропонував як вихід зі складної ситуації переведення 11 котелень до іншого комунального підприємства – “Фастівтепло”. В.о. директора “Фастівтепломережі” Анатолій Бондарчук теж бачить вихід у реорганізації міської теплосистеми, а саме: злитті двох комунальних підприємств – “Фастівтепломережі” і “Фастівтепло” – в одне.

Наприкінці гострої та принципової розмови, що подекуди набирала нотки досить неприємної тональності, секретар міської ради Галина Поліщук резюмувала, що вона, на жаль, не почула насправді конструктивних пропозицій, не побачила реального виходу з патової ситуації підприємства. Вона підкреслила, що не мала наміру під час зустрічі порушувати кадрові питання, бо нині є проблеми значно серйозніші: треба зберегти підприємство, зберегти спеціалістів-комунальників трисотенного колективу, а для цього в ньому необхідні єдність думок і виваженість дій.

Заборгованість фастівчан за спожите тепло треба ліквідувати, як і всім боржникам в Україні, до 1 вересня, інакше “Нафтогаз” не укладе договори на постачання палива на новий опалювальний період. Щоб вижити, констатувала Галина Федорівна, необхідно поставити на облік кожну копійку, ретельно проаналізувати всі витратні статті з метою економії коштів, більш відповідально поставитися до збору заборгованості за спожите тепло.

Звісно, однією зустріччю з трудовим колективом міцний вузол проблем “Фастівтепломережі”, що затягувався роками, розв’язатися не міг. Пошуки вирішення питання щодо своєчасного початку нового опалювального сезону триватимуть. До них долучаться і депутати міської ради, доведеться міській владі походити і коридорами вищих інстанцій, щоб привернути увагу, а головне – допомогти місту.

Але в самому факті проведення такого заходу секретарем міської ради вбачається певний позитив. По-перше, добре, що міська влада почала дбати про новий опалювальний сезон, коли ледве закінчився попередній. По-друге, а про це сказали самі учасники зустрічі з секретарем міської ради, в.о. міського голови Галиною Поліщук – члени трудового колективу “Фастівтепломережі”: “З нами давно ніхто так відверто не говорив. Тепер будемо сподіватися на краще, бо відчули справжнє занепокоєння і стурбованість влади міста роботою нашого підприємства”.

Матеріали підготувала Зоя ЗІНОВ’ЄВА

№ 21 (21 травня 2009 року)

З поштової скриньки “Перемоги”

ЛИСТИ, ЛИСТИ, ЛИСТИ… А ЗА НИМИ – ЛЮДСЬКЕ ЖИТТЯ

Привід написати листа, звернутися із пропозицією або навіть просто зателефонувати у небайдужої людини знайдеться завжди. Тим більше сьогодні, коли людям доводиться мало не щодня реагувати на стрімке підвищення тарифів і цін, затримку виплати зарплати, а то й повідомлення про скорочення чи звільнення. Днями один із відомих політиків якось дратівливо сказав, що слово “криза” в нас стало звучати чи не частіше, ніж такі слова, як “життя”, “вода” тощо. Мовляв, треба жити і не звертати уваги на таке нікчемне явище, як криза: минеться й вона – мудрий Соломон все передбачив. Тому політикові добре з його півмільйонним щорічним доходом за парламентські обов’язки та професорські гонорари. А як бути жіночці з вулиці Нової з її пенсією в 800 гривень, сином-студентом та квитанцією на оплату житлово-комунальних послуг за двокімнатну квартиру з приголомшливою для неї сумою в 640 гривень? Вона, бідолашна, не тільки кризу пригадала, коли квитанція опинилася в її руках, але й інші слова. Та хіба вона одна така? За опитуванням на початку травня Київським міжнародним інститутом соціології, наслідки кризи вже відчули в Україні 95 відсотків її населення.

Через труднощі, а ще бажання поспілкуватися, розраяти свої нелегкі думки люди й пишуть до різних установ, й зокрема, до редакції газети “Перемога”. Наприкінці квітня – на початку травня до газети листів надійшло багато. І, як завжди, вони – різні за сутністю звернень. Фастівчани не могли не відреагувати на зміну влади у міській раді, пишуть про необхідність системних реформ у державі, порушують пласти історичної і просто людської пам’яті, розказують про дні благоустрою в місті та районі, звертаються через газету за допомогою до благодійників. Цього разу пошта принесла нам листи з думками про формування органів місцевого самоврядування та навіть з мовного питання.

З ДУМКАМИ ПРО БЛАГО ФАСТІВЧАН

Цього листа, якого наш читач попросив оприлюднити через міськрайонну газету, він назвав “Зверненням до виконуючої повноваження Фастівського міського голови, секретаря міської ради Г.Ф.Поліщук”. Наразі лист надається без жодних змін:

Шановна пані Галино!

Ваша робота, вважаю, буде вельми ефективною та плідною на користь фастівчан, якщо:

– насамперед, Ви будете звільнятися від “совкових” стереотипів і активно сприятимете становленню та розвитку громадянського суспільства в місті;

– припините торгівлю так званих м’ясних продуктів із невідомих інгредієнтів, що загрозливо небезпечні для людей;

– припините пограбування комунального майна на користь депутатів міської ради;

– обов’язково відбудуєте чи реконструюєте …міський туалет на Привокзальній площі.

Вибачте за, можливо, зухвале звернення,

Володимир ЯСІН, мешканець Фастова, вул. Семена Палія

ЧИЇ ІНТЕРЕСИ ВІДСТОЮЄ УКРАЇНСЬКА ВЛАДА?

Як тепер вочевидь, світова економічна криза та внутрішньополітичний безлад вказали на недолугість політичної, економічної та бюрократичної системи в Україні. Замість системних реформ у нас весь час йде імітація вкрай потрібних конкретних заходів.

Наші можновладці, прикриваючись словоблудством, давно втратили почуття міри – нам постійно з метою збурення і маніпулювання суспільною думкою вкидаються якісь “фішки”: “НАТО – так чи НАТО – ні?”, “Мова чи “язик?”, “Федералізація, президентська чи парламентська республіка?”, “Яким повинне бути виборче законодавство?”. Хіба все це не збуджує наше суспільство? Та, якщо відверто, наші співвітчизники готові один одному вчепитися в горлянку, аби довести якусь з цих думок, далеко не завжди усвідомлюючи, що їх використовують.

Тож, на мою думку, допоки суспільство сприйматиме своїх “кумирів” за їх густим марнослів’ям, а не реальними справами, то й хоч кожного року роби вибори, а змін на краще не буде. Прийшов час запитати у самих себе: а чиї інтереси відстоюють ті чи інші політичні сили і конкретні політики – багатіїв та олігархів чи простих людей, найманих працівників, дрібних власників? Бо прикро ж усвідомлювати, що багато хто ще вірить, що лідери партій захисту великого капіталу переймаються бідами народу!

Декілька слів про чергову “фішку”, цього разу – стосовно нового виборчого законодавства. Погодьтеся, жодна виборча система нічого не варта, якщо у виборців не існує реальної можливості відкликати депутатів. Як тут не згадати, що свого часу пропозиції БЮТ щодо імперативного мандату були відкинуті “борцями за демократію та народне щастя ”, а насправді – за добробут власної сім’ї.

Зараз часто порушується питання: чому не спрацьовує міське самоврядування, адже, здавалося б, місцеві ради є, мерів обирають за більшістю голосів громади, діє в особі адміністрацій президентська вертикаль? На моє переконання, місцеве самоврядування повинне формуватися за принципом: кожна верства населення – робітники, селяни, вчителі, медики, службовці, підприємці тощо – повинна мати своїх представників у місцевих радах. Тоді там буде менше місць для чисельної бюрократії, а отже – можливостей для корупції та казнокрадства.

Сергій БЕЙ, депутат Фастівської районної ради

ПОДБАЙМО ПРО “ДЖЕРЕЛЬЦЕ”

Міському дитячому закладу №8 “Джерельце” вже 22 роки. За цей час, крім того, як минулого року перекрили дах, воно не мало капітального ремонту. Це при тому, що експлуатується достатньо ефективно: наразі у дев’яти групах та одному першому класі тут виховується 185 дітей.

Я розумію, що наше місто, вся держава перебувають у складному фінансовому стані. Але як керівник закладу я з болем переживаю за систему опалення нашого “Джерельця”, що перебуває в аварійному стані. З жахом не тільки я, але й весь наш колектив, очікуємо нового опалювального сезону, бо в старому – за період з 28 листопада 2008 року до 14 березня 2009 року – “плавали” дев’ять разів. Іншими словами, старі іржаві труби, що прокладені під підлогою, рвалися саме стільки разів. Зрозуміло, що під час ремонтів опалювальної системи діти перебувають у холодному приміщенні вдягненими.

Звичайним стало робити самотужки ремонт групових кімнат. За кошти батьків наших вихованців та спонсорів минулого року нам вдалося придбати стільчики, постільну білизну, рушнички, покриття на підлогу. Але “витягти” ремонт системи опалення дитсадка, кошторис якого сягає 400 тисяч гривень за розцінками листопада 2008 року, коли його було укладено, не те що колективу разом з батьками, але й міському управлінню освіти, сьогодні не під силу. Тому й звертаюся через нашу газету до підприємців, які розвивають свій бізнес у нашому місті, депутатів міської ради допомогти методом народної толоки привести до ладу опалення у дитсадку. І хай не здасться моє звернення комусь наївним, адже прошу заради утримання в нормальних умовах нашого майбутнього – дітей.

Людмила МАМЧЕНКО, завідуюча ДНЗ №8 “Джерельце”

Від редакції. Отримавши цього листа, редакція вирішила висвітлити проблему виховання та утримання дітей дошкільного віку дещо ширше і звернулася за коментарем з цього приводу до начальника міського управління освіти Віктора КАМІНСЬКОГО:

– Звичайно, проблеми, висвітлені у цьому листі до вашої газети, існують насправді. І, на жаль, їх вистачає не тільки у “Джерельці”, але й в інших дошкільних закладах міста. Але ж є й те позитивне, про що теж повинні знати фастівчани. Зокрема, за останні чотири роки відновлено функціонування 8 груп, що тимчасово припиняли свою діяльність. Додатково відкрито групи компенсуючого типу на базі ДНЗ №№2, 3 та 5. Сьогодні в місті 87 відсотків дітей старшого дошкільного віку охоплено суспільною дошкільною освітою.

Поступово здійснюється й оснащення освітньо-виховного процесу в дошкільних навчальних закладах міста: за рахунок спонсорських коштів методичні кабінети дитсадків №№1, 2, 4, 6, 8, 10 та 12 забезпечені комп’ютерною технікою, придбано нові дитячі меблі в дитсадку №10.

В той же час, за рахунок коштів міського бюджету проведено реконструкцію водогінної та каналізаційної систем двох дитсадків – “Журавлик” та “Сонечко”, реконструйовано дахи у “Казці” та “Джерельці”. До речі, у “Джерельці” було здійснено й реконструкцію фасаду приміщення. Також проведено поточний ремонт кухні та коридорів у дитсадку “Берізка”. Вважаю, що про системне ставлення до розвитку дошкільних закладів у нашому місті може свідчити той факт, що останнім часом у трьох дитсадках – “Теремок”, “Ромашка” та “Зірочка” – введено до експлуатації міні-котельні.

Буде доречним додати, що міська рада думає про те, як розширити мережу дошкільного виховання, щоб задовольнити потреби більшості молодих сімей у бажанні виховувати дошкільнят у дитсадках. Для цього до Київської облдержадміністрації направлено клопотання про будівництво у Фастові нового дошкільного навчального закладу на 220 місць. А стосовно “Джерельця” cкажу: наодинці його з проблемами не залишимо, будемо шукати спосіб їх вирішити.


ПРО КРАСУ ЗОВНІШНЮ І ВНУТРІШНЮ

Мені 29 років, звати Надія, а працюю я вже півтора роки у Фастівському державному краєзнавчому музеї прибиральницею. Слідкую за порядком у приміщенні та на прилеглій території. Моя справа – підмести, згребти листя, взимку зчистити сніг… Але так хочеться, щоб історія і традиції України, зокрема, й Фастівщини, відбивалися не тільки в музейних експонатах, експозиціях і картинах, а й навколо нашого культурного закладу.

Хочу поділитися з газетою, а заодно і з її читачами, деякими думками. Почну з того, як директор нашого музею Тетяна Неліна звернулася до директора станції юних натуралістів Ольги Сіляк та головного спеціаліста з питань екології Людмили Ясінської з проханням про допомогу в озелененні території музею. Нас підтримали, і невдовзі були висаджені кущі та дерева, висіяна травичка. А ось різноманітні квіти (тюльпани, примули, іриси, хризантеми, півонії) принесли з власних квітничків співробітники музею. За рослинами доглядаю не лише я – допомагають всі, навіть директор.

Кажуть, природа, ставлення до неї – це відбиток нашої внутрішньої культури. На жаль, є люди, для яких краса – це не власноруч посаджена квітка, а дороге авто, припарковане біля музею; це – не любов, що дає життя рослині, а модна туфля, яка тисне на неї, немов на серце; це – не аромат бузку, а недопалок, кинутий у квітник.

Хіба ж не боляче, коли минулого року посадили іриси, а вранці виявилося, що хтось подумав, що дуже густо їх посаджено, та й “прорідив” через один. Дякуємо, що не всі. Невже комусь муляє, що квіти можуть ось так собі милувати своєю красою прямо посеред міста, а не за чиєюсь височенною огорожею? А цього року позривали тюльпани. Хто? Навіщо? Моїй дитині п’ять рочків, та вона знає, що на міських алеях квіти зривати не можна.

Скільки зараз балачок, що не так робить щось Президент держави або народні депутати. А істина ж – проста: які ми самі, так і живемо. Погляньмо на стіни міського Палацу культури: розмальовано прихильниками “балончикового” мистецтва все, що можна розмалювати. Може, зробити серед них конкурс та встановити спеціальні місця для можливості виявлення їх таланту, бо не розуміють же, що добре, а що погано?

Не можу змовчати й щодо обурення, що піднімається в душі з приводу наявності сміття на вулицях міста, особливо після вихідних днів: порожні пляшки, пакети з-під чипсів, обгортки від цукерок, пачки з-під сигарет, купи недопалків. Можна молодь лаяти, мовляв, погане виховання, а можна – й відповідні служби міста, які повинні у немаленькому таки місті подбати про достатню кількість сміттєвих урн.

Надія СЕМЕНОВА, працівниця міського музею

НЕСПОДІВАНИЙ ПОЧАТОК СПЕЦКОРІВСЬКОЇ
ПРАКТИКИ


Все своє життя, з 1945 до 1991 року, я був редактором стінгазети. Перша ж стаття за моїм прізвищем була опублікована у 1937 році. А відбулося це так.

Мій старший брат працював тоді агрономом у одному з колгоспів на Козельщині, що у Чернігівській області. Одного разу до нас додому прийшов його товариш – кореспондент Козельщанської районної газети “Розгорнутим фронтом” Олесь Гончар. Так, саме той Олесь Гончар, який з роками стане відомим і улюбленим багатьох українським письменником. Вони заговорили про державу Абіссінію, в якій саме тоді йшла війна. Я втрутився в їхню розмову і знаюче повідомив, що Абіссінія знаходиться в Південній Америці.

– Хто тобі таке сказав? – запитав Олесь.

– Вчитель, – відповів я.

– Не міг вчитель такого сказати, – заперечив Олесь Терентійович.

Тут прийшов мій однокласник і підтвердив мої слова.

– Ви, мабуть, сидите на уроках і думаєте більше про те, як би закурити, а не слухаєте, що каже вчитель, – сміючись, сказав Олесь.

Що було робити? Я пішов і привів двох дівчаток-однокласниць, які підтвердили мої слова. Ось тоді Олесь Гончар й оприлюднив за моїм підписом статтю у газеті “Розгорнутим фронтом”.

Ох, і мав я клопоту!

Іван ПІНЧУК, мешканець Фастова

З листами читачів працювала Зоя ЗІНОВ’ЄВА

На сесії фастівської районної ради

НАЙБІЛЬША УВАГА – РОЗВИТКУ МЕДИЦИНИ ТА ПАРТНЕРСЬКИМ ЗВ’ЯЗКАМ ІЗ ЯВОРІВЩИНОЮ (ЛЬВІВЩИНА) Й ЛЮБАЧІВСЬКИМ ПОВІТОМ (ПОЛЬЩА)

У роботі пленарного засідання 25-ї сесії Фастівської районної ради взяли участь делегації Яворівського району Львівської області та Любачівського повіту республіки Польщі. Члени президії – голова Фастівської районної ради П.Г.Куліш, заступник голови районної ради П.Ф.Хоменко, голова Яворівської районної ради І.П.Карпа, віце-староста Любачівського повіту пан Кшиштов, голова ради Любачівського повіту Збігнєв Врубель. На сесію запрошено сільських, селищних голів, керівників відділів, управлінь Фастівської РДА, установ і організацій району.

Найважливішими визначено питання розвитку медичної галузі в районі. З метою збереження та зміцнення здоров’я населення прийнято Комплексну програму розвитку сімейної медицини у Фастівському районі на 2009-2012 роки. Головний лікар ЦРЛ О.О.Новицька звернула увагу присутніх на те, що здоров’я населення за сучасними уявленнями є одним з найважливіших критеріїв оцінки рівня соціально-культурного розвитку суспільства, якості життя. Сучасний етап соціально-економічного розвитку України супроводжується складними умовами здоров’я населення, і як наслідок визначаються та посилюються основні проблеми в секторі охорони здоров’я. Таким чином, погіршення умов життя переважної більшості населення в поєднанні з недостатнім фінансуванням охорони здоров’я та неефективним використанням ресурсів галузі призвели до зростання загальної смертності населення практично у всіх вікових групах, до зменшення очікуваної тривалості життя, збільшення захворюваності як на неінфекційні, так і на інфекційні захворювання. Концепція первинної медико-санітарної допомоги на засадах загальної практики/сімейної медицини визнана всіма міжнародними організаціями та застосовується в країнах з важкою соціально-економічною ситуацією. Ця концепція обумовлена вибором пріоритетних напрямів медичних втручань, які б були максимально ефективні для здоров’я населення в умовах дефіциту матеріальних та кадрових ресурсів охорони здоров’я. Ольга Олександрівна наголосила на перевагах сімейної медицини, суть якої у створенні цілісної системи надання медичної допомоги населенню, що сприятиме зменшенню захворюваності, смертності. Така реорганізація підвищить ефективність використання бюджетних коштів, зумовить медико-соціальний та економічний ефект, сприятиме покращенню стану здоров’я, дозволить призупинити негативні тенденції показників здоров’я населення, підвищить мотивацію до роботи медичних працівників первинної ланки охорони здоров’я.

Заступник головного лікаря Фастівського району В.П.Сташкевич представив на розгляд депутатів спільний проект Фастівської районної ради та Фастівської районної державної адміністрації “Створення інноваційної моделі надання медичних послуг населенню через впровадження аналітичної інформаційно-пошукової системи для лікувально-профілактичних закладів Фастівського району”. Перш ніж надати слово доповідачеві, головуючий нагадав, що у 2008 році наш район став переможцем трьох грантових конкурсів різних рівнів. Загалом виграшними стали 10 проектів. Запроваджено місцевий конкурс, де 5 сільських рад отримали перемогу. Завдяки роботі, перш за все, Фастівської районної державної адміністрації, на соціально-економічний розвиток району у 2009 році будуть додатково залучені кошти в сумі понад один мільйон гривень. Цей напрямок роботи досить ефективний і перспективний. Враховуючи, що 2009 рік є у Фастівському районі пріоритетним для медичної галузі, проект затверджено і рекомендовано для участі у Всеукраїнському конкурсі проектів та програм розвитку місцевого самоврядування, а також прийнято рішення при формуванні районного бюджету на 2010 рік врахувати кошти в сумі 413000 грн. на реалізацію вищезазначеного проекту.

Надаючи слово гостям із Львівщини та Польщі, П.Г.Куліш сказав: “Ідея спорудження пам’ятника Січовим Стрільцям об’єднала нас із Львівщиною. Ми сподівалися спільно відродити пам’ять про героїчних патріотів України. І така робота стала добрим початком тісної співпраці між Яворівським та Фастівським районами. Завдяки нашим яворівським друзям налагоджено добросусідські зв’язки з Любачівським повітом республіки Польща. На сесії Яворівської районної ради в жовтні 2008 року підписані угоди про співпрацю з Яворівським районом та Любачівським повітом. Знаменно, що саме сьогодні, 15 травня, відзначається День Європи. Ми впевнені, що започатковане добросусідство стане міцним, взаємовигідним і на довгі роки слугуватиме розвитку наших земель”.

Названі головою ради угоди передбачають різносторонні партнерські зв’язки в багатьох галузях: економіки й сільського господарства, охорони навколишнього середовища, освіти, культури, охорони здоров’я.

Звертаючись до учасників засідання, голова Яворівської районної ради Іван Петрович Карпа відзначив, що медичні заклади Фастівщини, в яких він побував, дуже охайні й дбайливо доглянуті – тому вони варті, щоб докладати сил для їхнього розвитку, залучаючи всі можливі засоби, в тому числі й міжнародні інвестиції.

Цікавим був виступ гостя з Польщі, який усі намагалися зрозуміти без перекладу. Пан віце-староста високо оцінив співпрацю двох країн на рівні районів, висловивши бажання налагодити добрі партнерські стосунки з Фастівським районом. Збудовані нами мости, наголосив він, допоможуть краще розвивати різні галузі, в тому числі й медичну. Виступаючий схвалив наші намагання залучити додаткові кошти в район шляхом участі в різних грантах, але при цьому застеріг, що розпоряджатися грошима треба по-господарськи.

Результатом спільної роботи депутатів районної ради та гостей було погодження виконавчого протоколу на 2009 рік до угоди про співпрацю між Фастівським та Яворівським районами, підписаної 10 жовтня 2008 року у м. Яворові Львівської області та виконавчого протоколу про співпрацю з Любачівським повітом (Польща).

Погоджені протоколи скріпили підписами голова Фастівської районної державної адміністрації Володимир Хрищенюк, голова Фастівської районної ради Петро Куліш, голова Яворівської районної ради Іван Карпа, віце-староста пан Кшиштов та голова ради повіту Збігнєв Врубель.

Оксана СІДЬКО

На чужий коровай рота не розкривай

Є така бувальщина чи анекдот, можна сказати, з бородою. Призначають нового керівника. Той, кого звільняють, хоче допомогти новому напутнім словом. Для цього вручає три конверти під номерами 1, 2, 3 і говорить, що відкривати їх треба в крайньому випадку і тільки тоді, коли не знатиме, як бути далі. Прийшов у новенького перший звітний період, показники виявилися гіршими, ніж у попередника. Йдучи на звіт, згадав про ті конверти. Виходу немає: відкриває конверт №1, а там написано: „Вали все на попередника!” Довелося бідоласі так і зробити – звинувачувати того в усіх смертних гріхах. Пронесло перший раз, люди повірили йому. Та не встиг отямитись, як пролетів другий рік. Справи не покращилися. Знову треба йти до людей на збори, звітуватись про роботу. Пустив він сльозу і схопився за конверт №2. Відкрив перед самими зборами, а там – одне слово: „Обіцяй”. Як на крилах злетів, навішав людям локшини на вуха на увесь рік наступний. Але ж і третій рік минає. Справи йдуть ще гірше. Зажурився „герой”, не знає, як до людей йти. Згадав про третій конверт і аж підскочив. Відкрив, а там три слова: „Готуй три конверти!”.

Схоже, так виглядають справи у теперішньому ВАТ „Унавське”, де головою правління пан Бережний. У газеті “Перемога” (№14 від 02.04.2009 року) він начебто звітує про успіхи. А насправді ... як у тому анекдоті.

Відмінність лише у тому, що йому, на мою думку, власником поставлено основне завдання: не фінансово зміцнити господарство, не сільськогосподарську продукцію виробляти, а, мабуть, землю до рук прибрати. Землю, що заслужено дісталася тим, хто весь вік на ній пропрацював, і ту, що лишилася не розпайованою. І невиконання цього завдання, можна передбачити, стане підставою для написання текстів для анекдотичних 3-х конвертів...

А от перекласти фінансові біди зі своєї голови на мою, навіть за анекдотичним сценарієм, – не підходить! Справа в тому, що не я був попередником у пана Бережного, і не мені випадало вручати йому ті міфічні конверти. Господарство мною передавалось пану Новікову, який хазяйнував до пришестя пана Бережного.

Своє ставлення до людей добродій Бережний продемонстрував на перших же зборах акціонерів. Присутнім у той же день стало зрозуміло: “круки прилетіли”. Поставили „пацанів” на двері в клубі, не пустили значну частину акціонерів за формальною відмовою, показали, що все буде робитися силоміць, і через коліно ламатимуть тих, хто не згоден.

Активно розпочали підготовку до переукладання договорів оренди земельних паїв з ТОВ “Унавське”, хоча до закінчення терміну дії договорів з ВАТ „Унавське” на той час залишалось понад півтора року.

У своєму письмовому зверненні до власників земельних паїв у травні 2008 року пан Бережний пише: “Правління підприємства також ініціює інвестування в розвиток інфраструктури мікрорайону “Унавське”, а саме: буріння нової свердловини вартістю 130 тис. гривень для відновлення водопостачання, у подальшому – ремонт дороги й освітлення, облаштування гарного магазину і зони відпочинку”.

Як ви думаєте, шановні читачі, що виконано із цих обіцянок? А нічогісінько!

З водою стався жах: ті свердловини, що працювали в господарстві і мікрорайоні “Унавське”, відключено. Напевно, щоб провчити тих, хто не хоче підписувати договір оренди на наступний термін. Немає води у двоповерхових будинках, де проживають в основному пенсіонери, ветерани праці, немає її в дитсадку, а для роботи котельні останні дві зими для підживлення системи керівництво “Фастівтепломережі” вимушене було задіяти підрозділи МНС. Спочатку воду від садочка відключили, потім надали допомогу – ну справжні „благодійники”!

У газеті “Перемога” від 2 квітня 2009 року пан Бережний, м’яко кажучи, лукавить, що орендну плату за пай збільшено вдвічі. Це договір ще за часів моєї роботи. В додатку до договору вказувалося, що оплата за пай становить 700 кг пшениці 3-го класу. А в минулому сезоні для тих пайовиків, хто не побажав переукласти договір на наступний термін, видали тільки по 350 кг зерносуміші. І тільки під тиском громади, після зборів, видали решту зерна, що обумовлювалося діючим договором.

Обіцяє пан Бережний використання земельних паїв за цільовим призначенням, тобто для вирощування сільгосппродукції, але ж, разом з тим, без згоди на те власників земельних паїв, проштовхує прийняття рішення Фастівської міськради від 10.06.2008 р. про підготовку до зміни цільового призначення земель пайовиків у кількості близько 600 га та добивається прийняття рішення Фастівської міськради від 09.10.2008 р. про зміну цільового призначення ще 144 га земель сільськогосподарського призначення. Основний мотив – землі деградовані та засмічені. А як на мене, то у цих людей деградація в душах.

У тій же публікації пан Бережний звертає особливу увагу на неприпустимість простою землі, але у той же час три роки поспіль 76 га землі не обробляються, земля по волі керманича деградує. Все це, мабуть, для того, щоб легше було змінити цільове використання.

Звичайно, постає питання – то чим ВАТ „Унавське” буде займатися – хліб вирощувати чи котеджі будувати?

Писала про це неодноразово газета „Перемога” (20 червня 2008 р. у статті Л.Урлапової „Земля: бажання є, але й закон існує”; в статті С.Онищука „Рішення ради суд зупинив, час би вже зупинитися і самій раді!”).

А ось пан Бережний через газету „Перемога” в статті „Ми маємо чітку програму розвитку підприємства” від 2 квітня 2009 р. повідомляє про успіхи свого господарювання, про те, що навіть заробітну плату вчасно платить (але ж не згадує, що працюючих на підприємстві, де раніше було понад 200 чоловік, сьогодні залишилося трохи більше 10, значна частина яких – управлінський персонал).

Була обіцянка вкласти у господарство кошти, але вклали в так званий статутний капітал, щоб знецінити акції тих людей, які не продали своїх акцій до цього часу. І тепер їхня участь в акціонерному товаристві зведена до мінімуму.

Всі ці дії насторожують власників земельних паїв. Добре, що схаменулись і не переуклали договори оренди.

Доречно сказати, що і текст договору, який пропонувався, у багатьох місцях приховував пастки, які могли недосвідчених пайовиків позбавити земельного паю. На додачу ще й непрозору фірму ТОВ „Унавське” запропонували в договорі, про яку і досі власники паїв нічого не знають.

Шановний Володимире Павловичу, не виконали Ви поставленого завдання, тож, мабуть, доведеться готувати 3 конверти. Переконаний, Ви будь-яку віру у людей втратили, силою їх вже не зігнути, не зламати, і мене в тому числі, а ті погрози на мою адресу, які прозвучали з Ваших вуст восени 2008 року після зборів із власниками земельних паїв, спишемо на Вашу молодість. І, як наслідок Ваших маніпуляцій у питаннях землі, договорів оренди землі на наступний термін люди з Вами, думаю, вже не підпишуть.

Мені відомо, що в Україні на противагу зазіханням різних “зайдів” на нашу власність, зокрема, на землю, створено організацію із захисту інтересів власників земельних паїв. Для нас це добре. Для „крутих” – погано. І їм тепер не вдасться видурити землю у пайовика шляхом шахрайства.

Протидією стала громадська організація „Товариство „Наша Земля”, яку ми створили на захист інтересів власників земельних паїв. Реакція на це не забарилася, і це видно з публікації В.Бережного в газеті “Перемога”. На жаль, афери з незаконним привласненням землі гуляють всією Україною, і тому всюди селяни об’єднуються. На Київщині функціонує громадське об’єднання „Селянський рух”, до якого входять власники паїв десятків сіл та селищ. Бідою людською і багатством споконвіку була земля. Гірко подумати, що ми дожили до такого часу, коли знову йде війна за землю, як у ті давні часи. І мета нинішнього керівництва ВАТ „Унавське” – вирвати цю землю будь-якою ціною з рук тих, хто на ній працював. Вже навіть ходять чутки про незаконність розпаювання нашої землі.

Не цікавить теперішніх хазяїв землі над Унавою ніякий фінансовий стан господарства. Я понад 18 років разом з трудівниками зміцнював господарство, а по собі залишив 18 тракторів, більше 20 автомобілів, іншу сільськогосподарську техніку, якої було достатньо для роботи і в полі, і на фермі, бо нічого не було розпродано. Непросто було чинити опір розкрученому на державному рівні механізму знищення сільського господарства. Жителі міста Фастова і району, мабуть, вже й забули про радгосп “Фастівський”, який був набагато більшим за радгосп “Унавський” і який давно зник з карти району як потужне сільгосппідприємство. А „Унавський” вижив. Тільки без фінансової підтримки подальший розвиток господарства ставав неможливим.

Була надія на хороших, фінансово потужних інвесторів, які прийшли б у господарство і вклали кошти в його розвиток. Та не так сталося, як гадалося.

Новим керівництвом за останні 4 роки: продано племінних корів, і це з ферми, де була обладнана одна з найкращих у районі система молокопроводів; розпродано і знищено майже весь машинний і тракторний парк, та не придбано натомість нічого; за безцінь продано пасіку та лазню з сауною; вирізано все обладнання з ферми та сільгосптехніку і здано на металобрухт.

Якби в касу господарства надійшли всі гроші, як воно коштує на ринку, за проданий машинно-тракторний парк, за зданий металобрухт від понівеченої техніки, фермського обладнання (а це сотні тонн), якби пасіка (а це 2-поверховий будинок та підземне сховище для зберігання бджолосімей у зимовий період, у мальовничому місці, з земельною ділянкою в 1 га) та баня з сауною були продані за їх ринковою вартістю, то не потрібно було б судитись із державною компанією „Украгролізинг”. Тим більше, ті комбайни, що їх має на увазі пан Бережний, у попереднього власника контрольного пакету акцій пана Новікова відпрацювали сповна й окупили себе.

Прикро, що за останні 4 роки по ВАТ „Унавське” ніби пройшов хан Батий...

У письмовому зверненні до власників земельних паїв у травні 2008 р. пан Бережний обіцяв навіть створити новий магазин на території мікрорайону. А фактично створив нестерпні умови для орендаря Т.В.Вінічук, яка була змушена виїхати з приміщення магазину, який, до речі, був (а може, і нині є?) власністю територіальної громади міста – приміщення свого часу було власністю управління торгівлі м. Фастова і документально не передавалось у господарство.

І тепер пенсіонеру за хлібом доводиться добиратись у місто. З перших же днів господарювання нових керманичів закрито медпункт, де працювали лікар-терапевт, лікар-стоматолог, медсестра.

Так виглядає справжня „турбота” про людей голови правління ВАТ “Унавське” В.П.Бережного.

Ми знаємо, бажаючих прибрати до загребущих рук землю в межах міста і крім пана Бережного є багато, але ми готові до нових рейдерських атак.

Ми вже навчені – і тепер об’єднані. Товариство „Наша Земля” розширюється, і знаємо тепер, як вберегти те, що по праву належить нам.

Насамкінець хочу сказати, що коли буде відмінений мораторій на продаж землі і будуть бажаючі її купити, а з боку власників – продати, то люди, можливо, і продадуть землю. Це стосується і власників паїв ВАТ “Унавське”. Але тільки якщо ціна буде достойна, а схема продажу – прозора, тобто через аукціон.

Микола ПРИХОДЬКО, директор громадської організації “Товариство “Наша Земля”

Перевірка роботи гральних автоматів показала низку порушень законодавства

Трагедія, що сталася в одному з гральних салонів Дніпропетровська, загиблі і постраждалі в результаті пожежі люди – все це сколихнуло країну, змусило по-новому подивитися на те велике соціальне зло, що швидко поширюється внаслідок своєрідної хвороби – ігроманії.

За висновками фахівців, від неї залежить 70% молоді. Як шкідлива, згубна людська пристрасть, ігроманія займає перше місце після такої негативної асоціальної залежності, як наркоманія.

Як можна протидіяти подібним явищам, що набирають обертів зі швидкістю звуку, руйнуючи здоров’я, психіку людей, завдаючи матеріальних збитків сім’ям? Як виконується розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 травня 2009 року №494-Р “Про заходи щодо підвищення рівня безпеки громадян” органами виконавчої влади міста, відповідних служб, у компетенцію яких входять питання забезпечення безпеки мешканців Фастова?

Протягом останніх днів виконавчим комітетом міської ради спільно із працівниками прокуратури, міського відділу внутрішніх справ ГУ МВС України в Київській області, районного відділу ГУ МНС України у Київській області, податкової інспекції та фахівцями санепідстанції було здійснено перевірку з дотримання вимог чинного законодавства у роботі розважальних закладів, що функціонують у Фастові.

Згідно з наказом від 08.05.2009 р. №650 “Про зупинення дії ліцензії Міністерства фінансів України на провадження організації діяльності з проведення азартних ігор” працівниками правоохоронних органів було перевірено 12 суб’єктів підприємницької діяльності і як наслідок – призупинено роботу 21 грального закладу. Це зали гральних автоматів ТОВ “Клуб-2005” (вул. 1 Травня, 1 та вул. 9 Січня, Cool. Приміщення, де розміщені зали, не обладнано автоматичною пожежною сигналізацією, не проведено вогнезахисну обробку дерев’яних елементів облицювання стін, не забезпечено первинними засобами пожежогасіння згідно з відповідними нормами, відсутнє евакуаційне освітлення.

Схожі порушення